Ухвала

від 03.03.2016 по справі 804/5689/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/39779/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ейс ЛТД до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ейс ЛТД (далі - позивач, ТОВ Фірма Ейс ЛТД ) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ), від 04.02.2015 року № 0000572204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, встановлено добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають йому право на формування витрат у податковому обліку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин контрагентами, по ланцюгу постачання. Встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22,185,187 Податкового кодексу України (далі - ПК України). До складу доходу не включено суму матеріальної допомоги за 2012-2013 роки, в сумі 1840415,39грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягав нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 359816 грн. Підприємством не надано документального підтвердження транспортування та отримання товарів.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фірма Ейс ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.01.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ Універсал-Траст ЛТД , ТОВ Промкор , ТОВ Нові технології Дон , ТОВ Інтер-Корпорейшн , ТОВ Сіріус Опт , ТОВ Днепртехноком , ТОВ Строй-Ресурс , ТОВ Будівельні ресурси , ТОВ Меркурій СК , ТОВ Пром Білдінг , за результатами якої складено акт № 8759/22-04/19431932, у висновках якого зазначено про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185, 187, 198 далі - ПК України; п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України в частині не включення до складу доходу суми матеріальної допомоги за 2013 рік в сумі 1840415,39 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 359816 грн.

Підставою для такого висновку стало те, що, на думку ДПІ, ТОВ Фірма Ейс ЛТД не отримувало та не реалізовувало товари від ТОВ Строй-Ресурс , ТОВ Будівельні ресурси 2013 , ТОВ Меркурій СК , ТОВ Пром Білдінг , тобто кошти, які надійшли від контрагентів-покупців, не є оплатою за проданий товар, а є безповоротною фінансовою допомогою.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 04.02.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572204, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 423410 грн., з якої 338728 грн. основний платіж та штрафні санкції у розмірі 84682 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пп. 4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 ПК України безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

За змістом п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) вважаються доходами на дату їх фактичного отримання або на дату надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку. Такі доходи згідно з пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України відображаються у складі інших доходів, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Фірма Ейс ЛТД у 2012-2013 роках здійснювалось придбання товару у ТОВ Строй-Ресурс за договором № 104 від 30.03.2012 року, ТОВ Будівельні ресурси 2013 за договором № 78 від 30.10.2013 року, ТОВ Меркурій СК за договором № 51 від 18.06.2013 року та договором № 43 від 03.05.2013 року, ТОВ Пром Білдінг за договором № 86 від 01.12.2012 року.

Реальність господарських операцій по зазначеним договорам підтверджується наявними доказами, зокрема, копіями: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами. Транспортування товару підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу власним транспортним засобом позивача - автомобілем Ford Transit Connеct, реєстраційний номер АЕ4553 АР, а також договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 18.12.2012 року № 29712 з ТОВ Нова пошта , актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), дорученням на доставку-приймання товару. Зберігання товару позивачем здійснювалось в орендованому відповідно до договору оренди від 01.01.2012 року № ДГ-0000002 з ПП Екона складському приміщенні.

Оприбуткування придбаного у ТОВ Строй-Ресурс , ТОВ Будівельні ресурси 2013 , ТОВ Меркурій СК , ТОВ Пром Білдінг товару підтверджено даними бухгалтерського обліку (оборотно-сальдовими відомостями, картками бухгалтерських рахунків). Придбаний позивачем товар використаний в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Кошти, отримані позивачем від перепродажу товару контрагентам-покупцям, відображені позивачем у складі доходів декларацій з податку на прибуток за спірні податкові періоди.

Зазначені документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Зазначені контрагенти - ТОВ Строй-Ресурс , ТОВ Будівельні ресурси 2013 , ТОВ Меркурій СК , ТОВ Пром Білдінг та позивач під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування витрат, які б позбавляли позивача права врахування їх для визначення об'єкту оподаткування за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано витрати по господарським операціям з ТОВ Строй-Ресурс , ТОВ Будівельні ресурси 2013 , ТОВ Меркурій СК , ТОВ Пром Білдінг , оскільки такі не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 840/5689/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко