Вирок
від 10.03.2016 по справі 161/5054/15-к
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5054/15-к

Провадження № 1-кп/161/65/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014030000000180 від 10 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Маневичі Волинської області та жителю АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, не працює, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Шацьк Волинської області та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, на утриманні перебуває одна малолітня дитина, працює касиром торговельного залу ТОВ "Клевер Сторс", не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст.368 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Луцька Волинської області та жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, не працює, не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст.365, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст.396 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки та жительки АДРЕСА_4 , громадянки України, українки, з вищою освітою, не заміжньої, не працює, не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст.368, ч. 1 ст. 396 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачені ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області від 03.07.2014 року № 171 о/с, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді старшого дільничного інспектора міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області від 31.03.2014 року № 60 о/с та ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області від від 14.06.2013 року № 171 о/с, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", будучи працівниками органу внутрішніх справ, службовими особами правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, передбачених ст. 10 Закону України "Про міліцію", яким встановлено, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов`язана: - виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; - приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; - виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; - приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; - виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; - працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо, згідно до ст.ст. 2, 20 Закону України "Про міліцію", є представниками державного органу влади, чиї законні вимоги є обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами. Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міліцію", як працівники міліції у межах повноважень, наданих указаним вище Законом та іншими нормативно-правовими актами, самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, явно ігноруючи вимоги вищевказаного чинного законодавства, свої службові обов`язки та обмеження, передбачені ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" № 3206-VI від 07.04.2011 року та принципову позицію державної політики щодо боротьби з корупцією, здійснюючи функції представників влади, будучи працівниками правоохоронного органу, протиправно використали надані їм повноваження та вчинили умисні кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності в особистих корисливих цілях.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді ДІМ ВДІМ Луцького МВ, будучи службовою особою, представником влади та правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення та збагачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 26 вересня 2014 року, близько 13 год., неподалік супермаркету "Пакко", що по вул. Ковельській, 68 м. Луцьку, перебуваючи разом з ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_8 , яка не була обізнана про його злочинні наміри та дії, при проведенні слідчо-оперативною групою Луцького МВ УМВС України у Волинській області огляду місця події та складанні протоколу слідчої (розшукової) дії, відповідно до якого у ОСОБА_13 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0,36 г (згідно висновку експерта №547/547 від 06.10.2014 року), достовірно знаючи, що за вказаних умов в діях ОСОБА_13 наявні ознаки адміністративного правопорушення, запропонував останньому пропозицію про передачу йому неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень, за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.309 КК України. В свою чергу, ОСОБА_13 , реально побоюючись погроз ОСОБА_5 про зібрання і штучне створення доказів звинувачення його у вчиненні злочину, відповідно притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, був змушений піддатись на пропозицію працівника правоохоронного органу.

01 грудня 2014 року о 16 год. 10 хв., обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста,16, будучи представником влади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в присутності обвинуваченого ОСОБА_6 та за його згоди, одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 800 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та, відповідно, не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

02 грудня 2014 року, в денну пору доби, обвинувачений ОСОБА_5 розподілив неправомірну вигоду в сумі 800 гривень між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , по 100 грн. кожному, а решту - 600 грн. залишив собі.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_5 , 24 грудня 2014 року, близько 18 год., перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи у змові з останніми, одержав від ОСОБА_13 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди - 1200 грн., яку того ж дня, розподілив між ними, передавши ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 200 грн. кожному, а решту - 800 грн. залишив собі.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_5 , 20 січня 2015 року, близько 13 год., перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перебуваючи у змові з останніми, одержав від ОСОБА_13 решту із обумовленої раніше суми - 3000 грн., яку, того ж дня розподілив, передавши ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 200 грн. кожному, а решту, зокрема, в сумі 2200 грн., залишив собі.

Одразу після одержання неправомірної вигоди, 20 січня 2015 року обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , затримані співробітниками УСБУ у Волинській області та прокуратури Волинської області, які вилучили у ОСОБА_5 предмет неправомірної вимоги в сумі 2200 грн., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 200 грн., у кожного.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , 12 листопада 2014 року, в період часу з 14 год. 32 хв. по 14 год. 33 хв., будучи працівником органу внутрішніх справ та службовою особою правоохоронного органу, в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, умисно, з мотивів хибного кар`єризму, з метою отримання звань, премій, просування по службі, перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, при розмові із затриманим ОСОБА_14 , якого доставили в дільничний пункт міліції за повідомленням про дрібне хуліганство, явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України "Про міліцію", виходячи за межі наданих йому повноважень, за відсутності для цього будь яких підстав, оскільки доставлений за повідомленням про дрібне хуліганство ОСОБА_14 , виконував всі законні вимоги працівників міліції та будь якого опору не чинив, застосував насильство до потерпілого, шляхом нанесення ОСОБА_14 не менше чотирьох ударів спеціальним засобом (гумовим кийком) у верхню частину тулуба, не менше чотирьох ударів лівою рукою по різних частинах тіла та не менше одного удару правою рукою в живіт, спричинивши йому фізичний біль та моральні страждання, а також тілесні ушкодження у виді синців в ділянці правого та лівого стегна, правої гомілки, садна передньої поверхні грудної клітки зліва, синців та саден в ділянці обох променево-зап`ястних суглобів, які згідно висновків судово-медичної експертизи № 1228 від 14.11.2014 року та № 112 від 02.02.2015 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також завдав шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ - Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього державного органу, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції вцілому та Луцького МВ УМВС України у Волинській області, зокрема.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_7 , 12 листопада 2014 року о 14 год. 43 хв., будучи працівником органу внутрішніх справ та службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, умисно, з мотивів хибного кар`єризму, з метою отримання звань, премій, просування по службі, перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, при розмові із затриманим ОСОБА_14 , якого доставили в дільничний пункт міліції за повідомленням про дрібне хуліганство, явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України "Про міліцію", без складення будь яких документів та внесення даних щодо огляду та обшуку ОСОБА_14 до протоколу затримання та протоколів про адміністративне правопорушення, шляхом ривка, відібрав у нього мобільний телефон марки "SAMSUNG GT-15800", чим позбавив останнього права володіння та користування належним йому майном. Останній, не погоджуючись з вказаними діями працівника правоохоронного органу, висловив словесну незгоду його діям та підійшов до ОСОБА_7 , щоб той повернув належне йому майно. Натомість ОСОБА_7 , умисно, явно перевищуючи свої владні повноваження, передбачені ст. 12 Закону України "Про міліцію", виходячи за межі наданих йому повноважень, за відсутності для цього будь яких підстав, оскільки доставлений за повідомленням про дрібне хуліганство ОСОБА_14 , виконував всі законні вимоги працівників міліції та будь якого опору не чинив, застосував насильство до потерпілого, шляхом нанесення одного удару лівою рукою в верхню частину тіла, спричинивши йому фізичний біль та моральні страждання, а також завдав істотної шкоди у вигляді позбавлення його права володіння та користуватися майном мобільним телефоном та завдав шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ - Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього державного органу, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто, дискредитації діяльності органів міліції вцілому та Луцького МВ УМВС України у Волинській області, зокрема.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України визнав повністю та показав, що з 2014 року працював на посаді дільничного інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. У вересні 2014 року він та ОСОБА_8 затримали гр. ОСОБА_13 , у якого виявили речовину зовні схожу на наркотичну - канабіс. Після приїзду слідчо-оперативної групи та складання усіх необхідних документів він мав розмову з ОСОБА_13 з приводу його можливого притягнення до відповідальності за вказані дії. Під час розмови він, достовірно розуміючи, що ОСОБА_13 буде притягнуто до адміністративної відповідальності, так як вилученого наркотичного засобу було недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності, висловив пропозицію щодо того, що він зможе допомогти останньому у тому, щоб його було притягнуто лише до адміністративної відповідальності, за що потрібно буде заплатити кошти. Суму в 5000 грн. назвав сам ОСОБА_13 (оскільки боявся, що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності) і він погодився, домовившись і про термін на протязі якого потрібно буде передати вказану суму. Вказану суму передавав ОСОБА_13 тричі 800 грн., 1200 грн. та 3000 грн. особисто йому, при цьому, він щоразу, з вказаних коштів, віддавав борги своїм колегам в різних сумах. Ствердив, що під час розмови про неправомірну вигоду він відійшов за будинок з ОСОБА_13 , ОСОБА_8 під час розмови не було. Ні з ким зі своїх колег про вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_13 попередньо не домовлявся. Категорично заперечив причетність до вказаного злочину ОСОБА_15 . У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України визнав повністю та показав, що з 2014 року працював на посаді старшого дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. З матеріалів, що надійшли для складання адміністративного протоколу, йому стало відомо, що у вересні 2014 року його колегами затримано ОСОБА_13 , у якого виявлено та вилучено наркотичну речовину. У розмові із ОСОБА_5 дізнався, що ОСОБА_13 має принести грошові кошти, однак за що, він не цікавився (під час цієї розмови ОСОБА_8 не було). 01 грудня 2014 року у кабінет прийшов ОСОБА_13 та поклав на стіл ОСОБА_16 800 грн., які він ( ОСОБА_6 ) заховав. Загалом ним тричі отримано від ОСОБА_5 кошти, які той отримав від ОСОБА_13 : 02 грудня 2014 року 100 грн., 24 грудня 2014 року 200 грн., 20 січня 2015 року 200 грн. Зазначив, що розумів про отримання ОСОБА_5 та ним неправомірної вигоди, однак ні з ким про це попередньо він не домовлявся. Окрім того, 12 листопада 2014 року після доставки ОСОБА_14 в службовий кабінет дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції, в зв`язку з тим, що останній постійно виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував тим, що створить багато проблем, що призведе до звільнення їх з роботи, він не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком та руками по його різних частинах тіла. Кількості спричинених ударів та наслідків (у виді спричинених тілесних ушкоджень), які настали внаслідок цього, не заперечує. Під час цієї події у кабінеті були присутні, зокрема, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , однак чи спостерігали вони за цим йому не відомо, так як кожен з них виконував свою роботу. Про укриття цього злочину з колегами не домовлявся. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.ч. 1, 2 ст. 365, ч. 1 ст.396 КК України визнав часткового та показав, що з 2013 року працював на посаді дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлений. Зі слів ОСОБА_5 йому стало відомо, що у вересні 2014 року ним затримано ОСОБА_13 , у якого виявлено та вилучено наркотичну речовину, в зв`язку з чим складено адміністративний протокол та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності. Про те, що ОСОБА_13 приносив грошові кошти ОСОБА_5 йому не відомо, лише знав, що вони між собою спілкуються. Ствердив, що особисто він, як і інші колеги, неодноразово позичали один-одному кошти, через те, що у них низька заробітна плата і часто коштів не вистачало. Саме у зв`язку з попередньо позиченими ним коштами, ОСОБА_5 повертав тричі грошові кошти в сумах, відповідно, 100 грн., 200 грн., 200 грн., що і зафіксовано. Він не знав про отримання цих коштів останнім у якості неправомірної вигоди від іншої особи, жодних домовленостей з цього приводу, у них не було. Окрім того, 12 листопада 2014 року поступив виклик до бару "Лія", де невідомий громадянин порушував громадський порядок. Коли він та ОСОБА_17 прийшли на місце події, то побачили там чоловіка ( ОСОБА_14 ), який перебував у нетверезому стані, не реагував на зауваження як працівників закладу, так і їх, як працівників міліції, після чого, його, коли на місце підійшов і ОСОБА_6 , доставлено в службовий кабінет дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. ОСОБА_14 як у кафе, так і в службовому кабінеті виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував звільненням з роботи, після чого ОСОБА_6 не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком у верхню частину тулуба. Після чого, він, керуючись вказівкою керівництва Луцького МВ УМВС України у Волинській області на предмет можливого користування викраденим телефоном, вирвав з руки ОСОБА_14 , оскільки той відмовився добровільно надавати, мобільний телефон, з метою його перевірки на наявність у базі даних викрадених телефонів. Оскільки потерпілий почав вимагати повернення телефону та підходити до нього, тому він різко виставив ліву руку, на яку він наткнувся, як на перешкоду, та впав на диван. Після перевірки телефон, через 2-3 хвилини, повернув власнику. Оскільки у його діях відсутні склади кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, тому просив його виправдати по даному обвинуваченні, при цьому, визнав провину за епізодом заволодіння мобільним телефоном, без застосування насильства щодо потерпілого, з перевищенням влади, і по даному обвинуваченню просив перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 365 КК України на ч. 1 ст. 365 КК України, щиро розкаюючись у вчиненому, просив суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України, повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України, їх винність у інкримінованових органами досудового розслідування даних злочинах, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

І. За епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України вина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в жовтні 2014 року він знаходився по вул. Ковельській в м. Луцьку, поблизу супермаркету "ПАККО", де його затримали працівники міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , з приводу зберігання ним наркотичної речовини. Після чого ОСОБА_5 , відвівши його в сторону, в присутності ОСОБА_8 , яка стояла неподалік, сказав, що за це може бути кримінальна відповідальність, і якщо він цього не хоче, то потрібно передати 5000 грн., які він має за 2 тижні занести до опорного пункту міліції. Вподальшому було викликано слідчо-оперативну групу, вони усе фотографували та знімали на відеокамеру. Його неодноразово шукали працівники міліції (в зв`язку з чим йому не відомо), в тому числі і ОСОБА_8 та інші, однак він не з`являвся на виклики, оскільки боявся. Потім йому підказали його знайомі, що з цього приводу слід звернутись до УСБУ у Волинській області, що він і зробив. Заяву писав працівник міліції з його слів, а він, прочитавши, її підписав, при цьому, казав про ОСОБА_5 , і що там була ОСОБА_8 . Приблизно в жовтні в УСБУ у Волинській області йому дали куртку, з спеціальною апаратурою, грошові кошти в сумі 800 грн. (відкопіювали їх, записали серійні номера). Вподальшому вказані кошти він, в приміщенні службового кабінету опорного пункту, передав ОСОБА_5 , в присутності ОСОБА_6 . Вдруге він, за аналогічних обставин, приніс 1200 грн., які передав ОСОБА_5 в коридорі. Решту обумовленої суми 3000 грн. він, за аналогічних обставин, передав ОСОБА_5 в приміщенні опорного пункту. При цьому, ствердив, що час та місце передачі коштів визначав працівник СБУ. Гроші ОСОБА_8 особисто не передавав, вважав, якщо передав кошти ОСОБА_5 , то він їх мав їй передати. Спочатку казав, що кошти вимагав лише ОСОБА_5 , оскільки йому було шкода ОСОБА_8 і у них були нормальні відносини, а потім передумав і сказав інше.

В суді свідок ОСОБА_18 показав, що у 2014 році працював майстром по ремонту взуття у майстерні підприємця ОСОБА_19 по АДРЕСА_5 . Осінню 2014 року він відійшов з майстерні, залишивши там ОСОБА_13 , а коли повернувся, то там були працівники міліції - ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які затримали його племінника ОСОБА_13 з наркотичною речовиною, в зв`язку з чим була викликана слідчо-оперативна група. Через певний проміжок часу, коли він вийшов з майстерні, почув розмову, що відбувалась за кілька метрів від нього (не менше 3 м), за рогом будинку, зокрема, що ОСОБА_13 казав: "…в мене немає таких грошей". Пізніше зі слів останнього йому стало відомо, що у нього вимагали 5000 грн. Після цього працівники міліції до нього не приходили, ОСОБА_13 через нього не шукали. Стверджувати, що у ОСОБА_13 вимагали кошти двоє працівників міліції не може, однак за рогом чув голоси, зокрема, чоловічий голос казав: "Якщо ти хочеш, щоб все було добре, то давай 5000 грн.", чув і жіночий голос, однак, що вона говорила не пам`ятає, а потім звідти вийшли ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (це він побачив через вікно), тому припускає, що вона брала участь у розмові. Неприязних відносин з вказаними працівниками міліції раніше (тобто до цієї події) не було, однак через вказану подію, на його думку, за дзвінком ОСОБА_8 , майстерню перенесли в інше місце, де стало менше людей і відповідно менша заробітна плата, тому він їх згадує "…не дуже добре..".

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2014 року ОСОБА_13 звернувся з приводу вимагання у нього одним із працівників, що його затримали, грошових коштів в сумі 5000 грн., за те, щоб він не відбував покарання в місцях позбавлення волі. Як вбачається із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вказаною особою є працівник міліції на ім`я ОСОБА_20 (згодом стало відомо ОСОБА_5 ), при цьому, у цій же заяві вказано, що жінка ОСОБА_8 , була лише присутня під час його затримання.

Так, згідно протоколу особистого огляду та вручення грошових коштів від 01.12.2014 року, оглянуто грошові кошти в сумі 800 грн. (що належать ОСОБА_13 ), вказано їх серії та номери, проведено їх копіювання (відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 01.12.2014 року), після чого ОСОБА_13 поклав їх у ліву передню кишеню куртки.

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 01.12.2014 року стверджується, що 01.12.2014 року ОСОБА_13 в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції № 8, що по вул. Червоного Хреста, 16 м.Луцька, передав грошові кошти в сумі 800 грн. ОСОБА_5 , в присутності працівника міліції у форменному одязі на ім`я ОСОБА_21 , зазначивши, що передає кошти в якості подяки за рішення суду, тобто за отримання адміністративного покарання замість притягнення до кримінальної відповідальності, однак оскільки немає змоги передати всю суму коштів відразу, тому віддасть їх частинами, поклавши грошові кошти на стіл ОСОБА_5 .

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю місця дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста,16 від 18.12.2014 року (проведеного на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №№ 1268т, 1269т від 14.10.2014 року), зокрема, за 01.12.2014 року, стверджуються факт передання та отримання коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_13 , озвучення суми принесених коштів 800 грн., при цьому, розмови з приводу передачі іншої частини коштів відбуваються в присутності ОСОБА_6 , подальша поведінка якого, як вбачається із даного протоколу (перевірка наявності сторонніх осіб поблизу приміщення, взяття грошових коштів за допомогою сторонніх предметів, переховування коштів, зміст та суть розмови і щодо суми, яку повідомив ОСОБА_5 ), безумовно свідчить про його обізнаність щодо незаконних дій ОСОБА_5 та вчинення таких же дій і ним самим. З цього ж таки протоколу вбачається, що при розмові о 18 год. 33 хв., що стосувалась обставин передання коштів ОСОБА_13 , був присутній і ОСОБА_7 , який її чув, після чого, коли ОСОБА_5 забрав кошти з кабінету о 23 год. 39 хв., отримав частину з них, чого він і сам не заперечував.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2014 року ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Згідно протоколу вручення технічних засобів від 24.12.2014 року ОСОБА_13 з метою фіксації факту і змісту розмови, що мала відбутись 24.12.2014 року, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо та відео контролю особи, що проводився на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №№ 1553т, 1554т, 1555т від 10.12.2014 року, вручено відеореєстратор інвентарний номер № 11371659 із карткою пам`яті № 213 та відеореєстратор інвентарний номер № 10490560 із карткою пам`яті № 89.

Так, згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 24.12.2014 року, оглянуто грошові кошти в сумі 1200 грн. (що належать ОСОБА_13 ), вказано їх серії та номери, проведено їх копіювання, після чого ОСОБА_13 поклав їх у верхню ліву кишеню куртки.

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.12.2014 року стверджується, що 24.12.2014 року, близько 17 год. 51 хв.. ОСОБА_13 в приміщенні дільничного пункту міліції № 8, що по вул. Червоного Хреста, 16 м.Луцька, викликавши на коридор ОСОБА_5 , передав йому грошові кошти в сумі 1200 грн., які той поклав у ліву кишеню брюк. При цьому, ОСОБА_13 повідомив, що іншу частину обумовленої суми коштів він передасть після Нового року, на що ОСОБА_5 погодився.

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю особи дільничого інспектора Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 - від 05.01.2015 року (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області № 1554т від 10.12.2014 року), зокрема, за фактом зустрічі 24.12.2014 року, стверджуються факт передання та отримання частини обумовленої раніше суми коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_13 , та обіцянка останнього про передання усієї суми коштів після Нового року.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.02.2015 року у вигляді аудіо-відео контролю місця дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, (проведеного на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №№ 1551т, 1552т, 1556т від 10.12.2014 року), зокрема, за 24.12.2014 року, стверджується факт перебування у службовому кабінеті під час зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_13 у коридорі, обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_22 . При цьому, після повернення, ОСОБА_5 тримав гроші у руках, зайшовши у кабінет вказав про те, що ОСОБА_13 приніс не усі гроші, а тільки частину, у присутності вказаних осіб їх перерахував, озвучив суму, ствердивши про наявність 800 грн. та роздаючи усім, хто був присутнім у кабінеті, по дві купюри (як вбачається із протоколу огляду грошових коштів саме 800 грн. були купюрами по 100 грн., тоді як 400 грн. по 200 грн.). При цьому, вказав присутнім про те, що решту суми ОСОБА_13 має принести після Нового року. Таким чином, беззаперечним є факт обізнаності як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_7 про грошові кошти, які ОСОБА_5 отримував від ОСОБА_13 у якості неправомірної вигоди та їх розподіляв, а тому заперечення обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості по вказаному обвинуваченні не заслуговує на увагу.

Згідно протоколу вручення технічних засобів від 20.01.2015 року ОСОБА_13 з метою фіксації факту і змісту розмови, що мала відбутись 20.01.2015 року, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо та відео контролю особи, що проводився на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №№ 1553т, 1554т, 1555т від 10.12.2014 року, вручено відеореєстратор інвентарний номер № 11371659 із карткою пам`яті № 3/224 та відеореєстратор інвентарний номер № 10490560 із карткою пам`яті № 92.

Так, згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 24.12.2014 року, оглянуто грошові кошти в сумі 3000 грн. (що належать ОСОБА_13 ), вказано їх серії та номера, проведено їх копіювання, оброблено спеціальною хімічною речовиною "Промінь-1", яка при освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання видає світіння світло-зеленого кольору, при цьому, на зворотній стороні 4 купюр номіналом по 100 грн. БС 1793705, БС 1025205, ВБ 5381897, МД 6227700, зроблено напис люмінесцентним фломастером "Хабар". Вказані кошти, після їх позначення, передані для використання ОСОБА_13 , який помістив їх у верхню кишеню куртки, під час проведення заходів. Окрім того, проведено огляд та відбір зразків бинтового тампону і препарату "Промінь-1".

Протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.01.2015 року стверджується, що 20.01.2015 року, близько 13 год. 08 хв.. ОСОБА_13 в приміщенні дільничного пункту міліції № 8, що по вул. Червоного Хреста, 16 м.Луцька, викликавши ОСОБА_5 , в сусідньому кабінеті опорного пункту, передав йому грошові кошти в сумі 3000 грн., які той поклав у ліву кишеню брюк. О 13 год. 15 хв. під час проведення огляду місця події у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_17 виявлено і вилучено грошові кошти, які попередньо оглянуті та вручені ОСОБА_13 .

Протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю особи дільничного інспектора Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 від 21.01.2015 року (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області №1554т від 10.12.2014 року), зокрема, за фактом зустрічі 20.01.2015 року, стверджуються факт передання та отримання решти із обумовленої раніше суми коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_13 .

Матеріальні носії, на яких міститься інформація за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів оглянуто, згідно протоколу від 16.03.2015 року, визнано та приєднано до справи в якості речових доказів.

Встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії у даному провадженні проводились з дотриманням порядку, встановленого Главою 21 КПК України, зокрема, з врахуванням, що відомості про злочин та конкретну особу, що його вчинила, неможливо отримати у інший спосіб, у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, на підставі ухвал слідчих суддів, що уповноважені на їх розгляд, при цьому, фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій відбувалась виключно у періоди дій ухвал (про що вказано у протоколах про результати проведення оперативно-технічних заходів), а також уповноваженими на те особами, а тому одержані внаслідок їх проведення фактичні дані, що містять інформацію про скоєння злочину, є належним та допустимим доказом, в зв`язку з чим суд бере їх за основу при постановленні даного вироку.

Згідно протоколу огляду місця події, а саме, приміщення службового кабінету опорного пункту міліції, що в м. Луцьку, вул. Червоного Хреста, 16, від 20.01.2015 року, оглянуто робочі місця кожного з обвинувачений, під час якого вилучено документи адміністративної справи відносно ОСОБА_14 , спецзасіб кайданки, посвідчення, видане ОСОБА_14 , в`язки з ключами, мобільні телефони, флеш-картки, платіжні банківські картки. З правої кишені брюк ОСОБА_5 вилучено купюри номіналом по 50 грн. (4 шт.): ПЕ 4849340, РД 5592914, КГ 4284664, РЖ 9735373; з іншої кишені вилучено 20 купюр номіналом по 100 грн.: ГХ 6405518, ЗБ 3117751, БР 8631045, ВК 3858693, ВБ 5381897, СА 2781258, БС 1793705, МД 6227700, ВЕ 2465582, ЕБ 8014890, ВФ 7515631, ВЗ 2789202, ЗБ 1130717, ЕИ 3727883, БА 0743850, МЛ 5540085, ГЄ 1232498, КФ 9438416, ЕВ 7237367, ЕШ 9128424. При освітленні усіх вказаних купюр ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_5 вилучено особисті кошти загальною сумою 5 грн. 50 коп., при освітленні долонь останнього на кінцівках пальців обох рук виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. У ОСОБА_6 вилучено пістолет ПМ 0780 із набоями, посвідчення, банківські картки, інші документи, особисті кошти в загальній сумі 56 грн. 90 коп. та 1 долар США, з-під робочого стола вилучено аркуш формату А-4 на якому знаходиться 4 купюри номіналом по 50 грн.: ЕЦ 2470664, ПЖ 5361519, КИ 2111840, РЖ 2333089, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні його долонь світіння не виявлено. У ОСОБА_8 (з куртки, яка знаходилась у шафі) вилучено 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЕХ 4644256, ЕЮ 2373326, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні її долонь світіння не виявлено. При цьому, відразу ж під час проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_8 повідомила, що вказані грошові кошти їй передав ОСОБА_5 , як повернення боргу, оскільки раніше в неї позичав таку суму. Окрім того, у ОСОБА_8 вилучені особисті кошти в сумі 2 грн. 56 коп., службове посвідчення, банківська картка, флеш-картка, в`язка ключів, мобільний телефон та інші документи. У ОСОБА_7 вилучено 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЗФ 8140520, МЗ 5431427, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору (вказав про повернення їх ОСОБА_5 як боргу). При освітленні його долонь рук виявлено ознаки люмінесценції, а саме, світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_7 вилучено особисті кошти в сумі 15 грн. 50 коп., платіжні банківські картки, документи, мобільний телефон. У ОСОБА_17 вилучено 200 грн.: 100 грн. БС 1025205, 2 купюри по 50 грн.: РБ 5466045, ВЮ 5460791, які зі слів останнього, йому повернув ОСОБА_5 , як борг, при освітленні грошових коштів та рук ОСОБА_17 виявлено світіння світло-зеленого кольору, а на купюрі 100 грн. напис "Хабар". Окрім того, у останнього вилучені особисті кошти в сумі 52 грн., документи, платіжні банківські картки, мобільний телефон.

З протоколу освідування особи ОСОБА_5 від 20.01.2015 року, вбачається, що у ОСОБА_5 вилучено грошові кошти, які він дістав з кишень брюк: купюри номіналом по 50 грн. (4 шт.) - ПЕ 4849340, РД 5592914, КГ 4284664, РЖ 9735373; купюри номіналом по 100 грн. (20 шт.) - ГХ 6405518, ЗБ 3117751, БР 8631045, ВК 3858693, ВБ 5381897, СА 2781258, БС 1793705, МД 6227700, ВЕ 2465582, ЕБ 8014890, ВФ 7515631, ВЗ 2789202, ЗБ 1130717, ЕИ 3727883, БА 0743850, МЛ 5540085, ГЄ 1232498, КФ 9438416, ЕВ 7237367, ЕШ 9128424. При освітленні вказаних купюр ультрафіолетовою лампою, а також долонь останнього на кінцівках пальців обох рук та на грошових купюрах, виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. Окрім того, у ОСОБА_5 вилучено особисті кошти загальною сумою 5 грн. 50 коп., ключі, пластикову банківську картку, мобільний телефон з сім-картками. Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин № 45/45 від 22.02.2015 року, нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату "Промінь-1".

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 91 від 26.02.2015 року на поверхні однієї з банкнот (номіналом 100 грн.: ГЄ №1232498), що вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_5 , виявлено слід долоні руки, який придатний для ідентифікації особи.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів № 77 від 02.03.2015 року представлені на дослідження 20 банкнот Національного банку України номіналом по 100 грн. та 4 банкноти номіналом по 50 грн., які вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_5 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

З протоколу освідування особи ОСОБА_6 від 20.01.2015 року, вбачається, що з-під робочого стола ОСОБА_6 вилучено аркуш формату А-4 на якому знаходиться 4 купюри номіналом по 50 грн.: ЕЦ 2470664, ПЖ 5361519, КИ 2111840, РЖ 2333089. Окрім того, ним добровільно видано пістолет ПМ 0780 із магазином та набоями, посвідчення, банківські картки, інші документи, флеш-картка, шкіряний чохол з особистими коштами в загальній сумі 56 грн. 90 коп. та 1 долар США. При освітленні купюр, вилучених з-під столу, ультрафіолетовою лампою, виявлено ознаки люмінесценції в ультрафіолетовому освітленні (світіння світло-зеленого кольору), після чого взято змиви з рук. При освітленні долонь останнього світіння не виявлено. Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин № 43/43 від 20.02.2015 року, нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату "Промінь-1".

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 89 від 24.02.2015 року на поверхні чотирьох банкнот (номіналом по 50 грн.), що вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_6 , слідів рук не виявлено.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів № 75 від 26.02.2015 року представлені на дослідження 4 банкноти Національного банку України номіналом по 50 грн., які вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_6 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

З протоколу освідування особи ОСОБА_7 від 20.01.2015 року, вбачається, що у ОСОБА_7 вилучено грошові кошти в сумі 200 грн., які він добровільно видав з кишені бушлату (згідно пояснень отримав від ОСОБА_5 , в якості повернення боргу): купюри по 100 грн. - ЗФ 8140520, МЗ 5431427, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору. При освітленні його долонь рук виявлено ознаки люмінесценції, а саме, світіння світло-зеленого кольору. Окрім того, у ОСОБА_7 вилучено особисті кошти в сумі 15 грн. 50 коп., платіжні банківські картки, документи, мобільний телефон. Будь-яких заяв, зауважень та клопотань від учасників не поступало.

Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин № 44/44 від 21.02.2015 року, нашарування спеціальної хімічної речовини виявлено на змивах з правої та лівої руки, на грошових купюрах. Спеціальні хімічні речовини, нашаровані на вище перелічених об`єктах мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату "Промінь-1".

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 90 від 25.02.2015 року на поверхні двох банкнот (номіналом по 100 грн.), що вилучені під час огляду місця події 20.01.2015 року у ОСОБА_7 , слідів рук не виявлено.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів № 76 від 26.02.2015 року представлені на дослідження 2 банкноти Національного банку України номіналом по 100 грн., які вилучені 20.01.2015 року у ОСОБА_7 , відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

Вилучені речі та грошові кошти оглянуто, визнано речовими доказами (постанова слідчого від 06.03.2015 року) та, відповідно, передано на зберігання у фінансову частину УСБУ у Волинській області та у камеру зберігання речових доказів прокуратури Волинської області.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що він брав участь у проведенні огляду та вручення грошових коштів в приміщенні УСБУ у Волинській області та проведенні огляду місця події опорного пункту міліції, в якості понятого. Грошові кошти оглядались, відкопійовувались, звірялись серії та номери та помічались спеціальною речовиною, після чого передавались особі, яка мала їх вручати. Під час проведення огляду місця події вказані кошти, які вручались раніше особі, вилучені у працівників міліції.

В суді свідок ОСОБА_17 показав, що 20.01.2015 року його затримали працівниками прокуратури та УСБУ разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . У нього, як і у всіх інших, вилучили грошові кошти в сумі 200 грн., на яких наявне світіння світло-зеленого кольору. Ствердив, що вказані кошти йому повернув ОСОБА_5 , оскільки перед Новим роком він позичав останньому 200 грн. 20.01.2015 року він їх повернув. Із ОСОБА_5 вони колеги, перебувають у довірливих відносинах, тому останній неодноразово позичав як у нього, так і у інших колег, кошти.

Свідок ОСОБА_22 ствердив, що він, працюючи дільничним інспектором міліції на опорному пункті № 8, неодноразово, в тому числі і з ОСОБА_5 один одному позичали кошти, оскільки зарплата не велика і часто коштів не вистачало.

Допитаний свідок ОСОБА_19 в суді показав, що його майстерня по ремонту взуття раніше знаходилась по вул. Ковельській в м. Луцьку. Оскільки біля супермаркету "ПАККО" зробили стоянку, з ними розірвали договір оренди, їх перенесли на інше місце. Ствердив, що від працівників міліції (в тому числі ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ) це перенесення не залежало, однак він, щоб вплинути на ОСОБА_18 , який часто вживав спиртне і спілкувався з такими ж особами, казав, що причина перенесення майстерні була ще і в цьому, тому він міг ображатись на працівників міліції.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у вчиненні умисних дій, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їм влади, та дані їхні дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, відповідальність за одержання неправомірної вигоди має місце, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища.

Як встановлено судом, що працюючи на посадах дільничих інспекторів міліції ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами, які постійно здійснюють функції представника влади - службовими особами правоохоронного органу.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", примітки 1 до ст. 364-1 КК України, неправомірна вигода грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у правових висновках, нормативно встановлена заборона одержувати незаконну винагороду, тобто хабар, передбачає, що представник влади, яким є працівник правоохоронного органу, в тому числі дільничний інспектор, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку із здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення означає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар працівнику міліції, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує хабар, розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості, вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута у зв`язку з можливостями посади, яку обіймає хабароодержувач.

Як слідує із показань свідка ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_5 , з використанням службового становища, зокрема його повноважень як працівника міліції у можливості проведення певних дій, отримав кошти в якості неправомірної вигоди за фактичне не вчинення певних діянь, на які, в силу займаної посади, був уповноважений. При цьому, свідок ствердив, що усвідомлював про передачу саме службовій особі правоохоронного органу коштів у неправомірний спосіб, давав такі кошти саме у зв`язку з зайняттям відповідної посади та вірою, що саме у такий спосіб (передання коштів) він досягне своєї мети тобто того, що обвинувачений не буде провадити будь-яких дій для збирання доказів, для можливого його притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки йому не було відомо, що за такий незначний розмір вилученої у нього наркотичної речовини, він не буде нести кримінальне покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК України, неправомірну вигоду належить визнавати одержаною за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб, які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовились (як до, так і після надходження пропозиції про давання неправомірної вигоди, але до його одержання). Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням свого службового становища. При цьому, для такої кваліфікації не має значення як розподілені ролі, чи всі вони виконували або ж не виконували певні дії, чи усвідомлювали, що в одержанні неправомірної вигоди беруть участь кілька службових осіб.

Зважаючи на той факт, що вказаний злочин вчинено кількома службовими особами, зважаючи на їх поведінку, вчинену після фактичного отримання коштів від ОСОБА_5 у якості неправомірної вигоди, яку той отримував від ОСОБА_13 , тобто те, що кожен із них ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - були обізнані про отримання такої неправомірної вигоди, що випливає як із суті розмов, що відбувались між ними та зафіксовані протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, так із з фактично вчинених дій, зокрема ОСОБА_6 по їх приховуванню, подальший розподіл отриманих коштів, зокрема по кожному із епізодів отримання (1-2.12.2014 року, 24.12.2014 року, 20.01.2015 року) саме між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тому суд вважає доведеною у діях обвинувачених вказаної кваліфікуючої ознаки.

Заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними вище в сукупності доказами.

Разом з тим, органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по епізоду вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, кваліфіковані із зазначенням кваліфікуючої ознаки вимагання неправомірної вигоди.

Однак, на думку суду, кваліфікуюча ознака вимагання неправомірної вигоди по даному епізоду не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" та позиції Верховного Суду України, викладеної у правових висновках, вимаганням неправомірної вигоди (хабара) є вимагання такої з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто її дає, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена давати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Тобто, вимаганням неправомірної вигоди визнаються лише такі дії службової особи, якими зачіпаються саме законні інтереси особи, що її дає. На відміну від цього, у разі якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися свої незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається.

Одержання такою особою матеріальної винагороди за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів хабародавця, навіть за умови, що службова особа її вимагала, не може розглядатись як вимагання неправомірної вигоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 висунув пропозицію про передання неправомірної вигоди, тобто став безпосереднім ініціатором передачі коштів (неправомірної вигоди), визначення її суми, умов, місця і часу передачі, однак, ОСОБА_13 погодився її передати за умови не притягнення його до кримінальної відповідальності за носіння та зберігання наркотичного засобу, тобто його дії по передачі неправомірної вигоди, були спрямовані на задоволення протизаконних інтересів можливого уникнення кримінальної відповідальності, за умови наявності відповідної кількості наркотичного засобу.

Таким чином, вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по епізоду отримання неправомірної вигоди, що з врахуванням наявності кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - не впливає на кваліфікацію їх дій за ч. 3 ст. 368 КК України.

ІІ. За епізодом вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_14 вина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_14 суду показав, що приблизно в жовтні листопаді 2014 року він разом з ОСОБА_24 відпочивали в кафе "Лія", вживали спиртні напої. Коли ОСОБА_24 пішов, то між ним та барменом виник словесний конфлікт, однак нецензурною лайкою він нікого не ображав. Припускає, що в кафе він міг задрімати, оскільки був втомлений і вживав спиртне. До нього підійшов працівник міліції, представився ОСОБА_6 , показав службове посвідчення, з ним було ще двоє працівників міліції, які застосувавши відносно нього силу, оскільки він не хотів йти та впирався, провели до опорного пункту. На опорному пункті він дійсно погрожував звільненням працівникам міліції, ображав їх нецензурною лайкою. Після чого ОСОБА_6 взяв палицю і наніс кілька ударів по ногах, в грудну клітку. В той момент у кабінеті були ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ще один працівник, прізвища якого не пам`ятає. ОСОБА_8 щось робила, однак вважає, що вона бачила момент нанесення ударів, оскільки дивилась на палицю. Один із працівників - ОСОБА_7 з силою забрав з лівої руки телефон, а коли він підійшов, то стукнув його рукою в ліве плече, від чого він впав на диван, однак фізичного болю від цього не відчув. Телефон забрав ніби-то на на перевірку, без його дозволу, приблизно на 20 хвилин, однак не вважає, що забравши телефон на вказаний час, працівники міліції заподіяли йому шкоди. Потім його завезли на освідування у ВОНД і після складання усіх документів його відпустили. Вподальшому ОСОБА_6 попросив у нього вибачення, відшкодував усі завдані йому збитки, тому він не має претензій до останнього. На суворому покаранні обвинувачених, кожного, зокрема, не наполягає, вважає, що їх необхідно звільнити з органів внутрішніх справ.

Свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , кожен зокрема, дали показання, що 12.11.2014 року, перебуваючи на службі, їздили на опорний пункт № 8 для доставки ОСОБА_14 для проведення освідування. В автомобілі останній почав агресивно себе поводити, схопив ОСОБА_27 за шию та верхній одяг, тому вони застосували прийом рукопашного бою загин руки за спину та спецзасіб - надягли кайданки, про що було складено відповідний рапорт.

Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.11.2014 року ОСОБА_14 звернувся з приводу його затримання, доставляння до опорного пункту міліції та нанесення там йому ряду тілесних ушкоджень працівниками міліції.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1228 від 14.11.2014 року у ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження: садна лобно-тім`яної ділянки голови зліва, передньої грудної клітки зліва, синці в ділянці лівого та правого стегна, лівої гомілки, синця та садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, садна в ділянці лівого променево-зап`ясного суглоба, які виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. При цьому, з дослідницької частини даного висновку вбачається, що експертом оглядався ОСОБА_14 , який повідомив, що 12.11.2014 року його побили 3 працівники міліції: один з них наносив удари гумовим кийком по ногах, в пах, ручкою кийка по грудній клітці, при цьому не падав, інший працівник силоміць надягнув кайданки на руки, а третій перед садінням в автомобіль, сильно штовхнув, від чого він вдарився головою об скло автомобіля. Об`єктивно відмічені тілесні ушкодження, що відповідають показанням потерпілого та обвинувачених, що стосується ушкоджень грудної клітки у висновку відмічено на передній поверхні грудної клітки дещо зліва біля нижнього краю грудини наявне вертикально розміщене садно смужко-видної форми.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 112 від 02.02.2015 року, додатково до № 1228, при огляді у ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянці правого та лівого стегна, правої гомілки. Дані ушкодженні виникли у результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету) з обмеженою травмуючою поверхнею видовженої форми, не виключається можливість, що таким предметом міг бути гумовий кийок. При огляді у ОСОБА_14 також виявлено тілесне ушкодження у виді садна передньої поверхні грудної клітки зліва. Дане ушкодження виникло у результаті контакту з травмуючою дією тупого предмету, не виключається можливість, що таким предметом могла бути торцева частина гумового кийка.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2015 року ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП (за фактом вчинення дрібного хуліганства 12.11.2014 року у приміщенні кафе "Лія"), ст. 185 КУпАП (за фактом вчинення злісної непокори законній вимозі працівника міліції, які були при виконанні службових обов`язків, пройти до службового автомобіля працівників міліції для проведення освідування у ВОНД).

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 12.11.2014 року він складав адміністративний протокол щодо ОСОБА_14 за порушення громадського порядку. Особисто він з ОСОБА_7 ходили на виклик у кафе "Лія", де ОСОБА_14 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою як в сторону працівників даного закладу, так і відносно них, не реагував на зауваження, погрожував звільнення з органів внутрішніх справ, відмовлявся з ними йти, не виконував їх вказівки. Тому його, без застосування будь яких спецзасобів, разом з ОСОБА_6 , завели на опорний пункт. Моменту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 він не бачив, так як в іншому кабінеті складав протокол та опитував свідків в кафе "Лія".

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відео контролю місця від 18.12.2014 року та безпосереднього дослідження в судовому засіданні результатів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів, зокрема за 12.11.2014 року, стверджується факт нанесення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень спеціальним засобом гумовим кийком працівником міліції ОСОБА_6 .

При цьому, під час безпосереднього огляду в судовому засіданні інформації матеріалів оперативно-технічних заходів, зафіксованих на накопичувачі інформації 3Q HDD External, об`ємом 465 Gb, інвентарний номер № 22 від 29.10.2014 року, зокрема, подій, що відбувались 12.11.2014 року, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , без дозволу власника, вирвав з рук ОСОБА_14 мобільний телефон, чим позбавив можливості певний час ним володіти та користуватись, після чого, наніс один удар в плече та з силою штовхнув, так як останній намагався повернути свою власність, від чого потерпілий впав. Таким чином, ним застосовано насильство до потерпілого та спричинено істотну шкоду, внаслідок порушення його прав та інтересів та внаслідок підриву авторитету органу державної влади Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" № 15 від 26.12.2003 року для кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 365 КК України обов`язковою ознакою є застосування, при цьому, насильства, яке може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати у незаконному позбавленні волі, завданні побоїв та ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні. Істотною шкодою, при цьому, визнаються порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини та громадянина, підрив авторитету й престижу органів державної влади тощо.

Таким чином, суд також приходить до висновку про винуватість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у вчиненні умисних дій, які виразились у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, а ОСОБА_6 ще й застосуванням спеціальних засобів до потерпілого, за відсутності ознак катування, та дані їхні дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Одночасно з обвинувачення ОСОБА_7 по даному епізоду підлягає виключенню вказівка про те, що внаслідок нанесеного ним удару потерпілому ОСОБА_14 було спричинено тілесних ушкоджень, оскільки як вбачається з висновків судово-медичних експертиз тілесне ушкодження у виді садна передньої поверхні грудної клітки зліва, виникло у результаті контакту з травмуючою дією тупого предмету, не виключається можливість, що таким предметом могла бути торцева частина гумового кийка, а, як встановлено судом, таким предметом удари наносив саме ОСОБА_6 , окрім того, потерпілий ствердив, що внаслідок удару, що наніс ОСОБА_7 він не відчув сильного фізичного болю, однак ствердив, що фізичне насильство дійсно ним було застосоване.

Згідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області від 14.06.2013 року №171 о/с, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", будучи працівником органу внутрішніх справ, службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, передбачених ст. 10 Закону України "Про міліцію", яким встановлено, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов`язана: - виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; - приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; - виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; - приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; - виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; - працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо, згідно до ст.ст. 2, 20 Закону України "Про міліцію", є представником державного органу влади, чиї законні вимоги є обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами. Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міліцію", як працівник міліції у межах повноважень, наданих указаним вище Законом та іншими нормативно-правовими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, явно ігноруючи вимоги вищевказаного чинного законодавства, свої службові обов`язки та обмеження, передбачені ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" № 3206-VI від 07.04.2011 року та принципову позицію державної політики щодо боротьби з корупцією, здійснюючи функції представника влади, будучи працівником правоохоронного органу, протиправно використали надані їй повноваження та вчинила умисні кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності в особистих корисливих цілях.

Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, будучи службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного особистого збагачення та збагачення ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 26 вересня 2014 року, близько 13 год., перебуваючи разом з ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_5 , діючи з ним спільно, неподалік супермаркету "Пакко", що в м.Луцьку, по вул. Ковельська, 68, при проведенні слідчо-оперативною групою Луцького МВ УМВС України у Волинській області огляду місця події та складання протоколу слідчої (розшукової) дії, відповідно до якого в ОСОБА_13 виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0,36 грам (висновок експерта № 547/547 від 06.10.2014 року), використовуючи надану їм владу у власних інтересах, достовірно знаючи, що в діях ОСОБА_13 наявні ознаки адміністративного правопорушення, висунули вимогу ОСОБА_13 передати їм неправомірну вигоду в розмірі 5000 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

В свою чергу ОСОБА_13 , побоюючись погроз ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про зібрання і штучне створення доказів звинувачення його у вчиненні злочину, відповідно притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, був змушений піддатись на вимогу працівників правоохоронного органу у наданні їм неправомірної вигоди та передати їм всю суму коштів у порядку і спосіб визначений ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Усвідомлюючи незаконність своїх дій, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вирішили протиправно збагатитися, заручившись підтримкою своїх колег, а саме: старшого ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_6 та ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_7 , які погодилися на пропозицію останніх.

Так, 01 грудня 2014 року о 16 год. 10 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, будучи представником вади та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та в безпосередній присутності ОСОБА_6 , одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 800 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

02 грудня 2014 року, в денну пору доби, ОСОБА_5 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 800 гривень, одержану від ОСОБА_13 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , залишивши собі 600 гривень, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дав по 100 гривень кожному.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди 24 грудня 2014 року, близько 18 год, ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у злочинній змові з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 1200 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

Того ж дня, ОСОБА_5 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 1200 гривень, одержану від ОСОБА_13 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , залишивши собі 800 гривень, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 передав по 200 гривень, кожному.

Продовжуючи свій злочинний умисел, з метою одержання решти суми неправомірної вигоди, 20 січня 2015 року, близько 13 год., ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому приміщенні дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста,16, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за не створення штучних (додаткових) доказів звинувачення його у вчиненні злочину та відповідно не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.

Того ж дня, ОСОБА_5 розподілив неправомірну вигоду, в сумі 3000 гривень, одержану від ОСОБА_13 між ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , залишивши собі 2400 гривень та передавши ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 200 гривень, кожному.

Одразу після одержання неправомірної вигоди, 20 січня 2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були викриті співробітниками УСБУ у Волинській області та прокуратури Волинської області, які вилучили у ОСОБА_8 предмет неправомірної вигоди в сумі 200 гривень, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 200 гривень, та ОСОБА_5 - 2200 гривень.

Таким чином, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується вчиненні умисних дій, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади, поєднаного з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вину у інкримінованому їй злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України не визнала та показала, що з 2013 року працювала на посаді дільничого інспектора міліції ВДІМ Луцького МВ, з своїми посадовими обов`язками ознайомлена. У вересні 2014 року нею та ОСОБА_5 затримано ОСОБА_13 , у якого, під час поверхневого огляду, виявлено речовину зовні схожу на наркотичну - канабіс. В зв`язку з чим, вона викликала слідчо-оперативну групу, під час роботи якої вона відбирала пояснення та складала усі необхідні документи. Біля затриманого перебував ОСОБА_5 , вона відходила, запрошувала понятих, під час розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_13 про грошові кошти присутня не була, жодних вимог щодо необхідності їх передачі ОСОБА_13 не висловлювала. Окрім того, оскільки відомості за даним фактом були внесені до ЄРДР, тому, за дорученням слідчого, вручала повістку ОСОБА_13 , більше з ним жодних розмов не мала. Про те, що ОСОБА_5 домовився про передання та отримував неправомірну вигоду їй нічого не відомо. Вказала, що 20 січня 2015 року ОСОБА_5 повернув їй 200 грн., оскільки попередньо вона позичала 200 грн. для поїздки на весілля. Більше жодних коштів від нього вона не отримувала (в тому числі 01-02.12.2014 року, 24.12.2014 року). Оскільки жодних неправомірних дій вона не вчиняла, показання свідка ОСОБА_13 та його дядька ОСОБА_18 вважає необ`єктивними та такими, що дані щодо неї виключно з метою її дискредитації, так як мають до неї неприязні відносини, тому просила суд її виправдати.

Такі показання обвинуваченої ОСОБА_8 суд, згідно ст. 23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони не спростовані ні під час досудового розслідування, ні у суді, натомість є послідовними, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Так, органом досудового розслідування, обвинувачення ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України обґрунтовується насамперед показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_8 вимагала у нього неправомірну вигоду, оскільки вона була присутня під час розмови, що відбувалась між ним та ОСОБА_5 з приводу необхідності передачі грошових коштів в сумі 5000 грн. (стояла дещо в стороні, однак чула суть розмови). Особисто вона суми коштів не озвучувала, розмови з ним не вела.

Свідок ОСОБА_18 ствердив, що бачив ОСОБА_8 на місці виявлення наркотичного засобу, чув розмову, яка відбувалась між трьома особами, при цьому, мова йшла про грошові кошти, а потім бачив як з-за рогу будинку виходили ОСОБА_13 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , тому вирішив, що вона також брала участь у розмові. Окрім того, вказав, що має неприязні відносини до ОСОБА_8 , так як через її телефонний дзвінок майстерню, у якій він працював перенесли у інше місце, що негативно вплинуло на його прибуток.

Показання вказаних свідків, щодо причетності ОСОБА_8 до вимагання та отримання неправомірної вигоди, є суперечливими, не узгоджуються як з показаннями усіх обвинувачених, так і між собою, а також і з іншими здобутими та дослідженими доказами, не підтверджуються, в цій частині іншими доказами, які б підтверджували винуватість ОСОБА_8 , а тому не можуть бути взяті судом до уваги у цій частині.

Так, згідно письмової заяви ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2014 року вбачається, що у нього вимагав один із працівників, що його затримали, грошові коштів в сумі 5000 грн. Аналогічне повідомлення міститься і у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого вказаною особою є працівник міліції на ім`я ОСОБА_20 (згодом стало відомо ОСОБА_5 ), при цьому, у цій же заяві вказано, що жінка ОСОБА_8 , була лише присутня під час його затримання і не має відношення до вимагання. Вказане, за наявності суперечностей у показаннях вищевказаних свідків, ставить під розумний сумнів, їх правдивість у цій частині, а тому такі їх показання, згідно ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .

Як під час досудового слідства, так і безпосередньо в суді усі обвинувачені ствердили про непричетність ОСОБА_8 до вчинення вказаного злочину. Так, ОСОБА_5 , не бажаючи оговорювати останню щодо вчинення кримінального правопорушення, яке вона не вчиняла, не уклав угоди про визнання винуватості, хоча бажав скористатись таким правом.

Окрім того, сторона обвинувачення обґрунтувала винуватість ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України і відповідними протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, однак, на думку суду, даними протоколами не лише не підтверджується, а й повністю спростовується факт вимагання та наявності попередньої змови щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 , оскільки при розподілі коштів ОСОБА_5 , зокрема, 2.12.2014 року, 24.12.2014 року, остання присутня не була, коштів не отримувала, що вбачається як з вказаних доказів, так і з показань усіх обвинувачених, а також з пред`явленого обвинувачення.

Таким чином, за наявності факту вимагання коштів в сумі 5000 грн. саме обвинуваченою ОСОБА_8 (в тому числі і за участю ОСОБА_5 ), їх повинні розподіляти і їй, однак цього вчинено не було, зі змісту розмов вбачається, що у присутності останньої жодної розмови, що наявні у протоколах, не було з приводу вказаних коштів, що не можна вказати про інших обвинувачених.

Сам факт того, що як вбачається з протоколу освідування особи ОСОБА_8 від 20 січня 2015 року, остання добровільно видала з кишені куртки 200 грн., які вона отримала від ОСОБА_5 : 2 купюри номіналом по 100 грн.: ЕХ 4644256, ЕЮ 2373326, при освітленні яких ультрафіолетовою лампою виявлено світіння світло-зеленого кольору, нашарування яких на коштах та змивах з рук, згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин № 41/41 від 13.02.2015 року, мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком спецпрепарату "Промінь-1", за відсутності інших беззаперечних доказів, не свідчить про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, оскільки за таких же фактично обставин, було виявлено і вилучено грошові кошти у іншої особи, присутньої під час огляду місця події 20.01.2015 року, яка у справі визнана свідком.

При цьому, із виписки по картковому рахунку ОСОБА_5 слідує, що дійсно останній 11 жовтня 2014 року знаходився смт. Маневичі Волинської області, де знімав готівкові кошти та поповнено його рахунок готівкою на суму 200 грн. через термінал, що знаходився в м. Луцьку по пр. Перемоги, як він ствердив в судовому засіданні, саме ОСОБА_8 , якій надалі він відав їй вказаний борг тільки 20 січня 2015 року.

Тому суд, зважаючи на здобуті та досліджені докази, не має жодних сумнівів щодо непричетності ОСОБА_8 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, а також того, що грошові кошти, що були у неї вилучені, дійсно були повернуті їй ОСОБА_5 у якості повернення боргу.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_8 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В зв`язку з викладеним, суд приймає рішення про виправдування обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ч. 1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Окрім того, органами досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, зокрема, що вони, 12 листопада 2014 року в період з 14 год. 32 хв. до 14 год. 33 хв., перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16, умисно, з метою укриття злочину - перевищення владних повноважень старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 , що виразилось у нанесенні ним тілесних ушкоджень спеціальним засобом та руками потерпілому ОСОБА_14 по різних частинах тіла - діючи всупереч інтересам служби, усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, перевищуючи свої владні повноваження, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи, слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Відомості за фактом нанесення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень працівником міліції ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014030000000239 від 13 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 365 КК України. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приховали факт вчинення старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_6 перевищення службових повноважень, укривши тяжкий злочин, чим спричинили істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , 12 листопада 2014 року в період з 14 год. 32 хв. до 14 год. 33 хв., перебуваючи в приміщенні службового кабінету дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що за адресою м. Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16, умисно, з метою укриття злочину вчиненого колегою, будучи очевидцем перевищення своїх владних повноважень старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи злочинця - ОСОБА_6 , слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Відомості за фактом нанесення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень працівником міліції ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014030000000239 від 13 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 365 КК України. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , заздалегідь не обіцявши, приховали факт вчинення старшим ДІМ ВДІМ Луцького МВ ОСОБА_6 тяжкого злочину.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачується у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, а також у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України

На думку суду, вказане обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у перевищенні влади, а також у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину не визнала та суду показала, що вона була присутня на роботі 12 листопада 2014 року, коли відносно ОСОБА_14 складався адміністративний протокол про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. При цьому, достеменно подій того дня не пам`ятає, однак побачивши їх запис під час досудового розслідування, вказала, що чула, що між доставленою особою та ОСОБА_6 відбувалась розмова на "підвищених тонах", моменту нанесення ударів не бачила, так як займалась своєю роботою (працювала на комп`ютері). Оскільки такі події (робота по складенню адміністративних протоколів) у них відбуваються щодня, фактично майже усі особи, по яких вони складаються перебувають у стані алкогольного сп`яніння, часто обурюються діями працівників правоохоронних органів по їх доставці, в зв`язку з чим виражаються і нецензурною лайкою, голосно, тому вона працювала у звичному режимі і не дуже звертала на це увагу. Жодних дій по укриттю кримінального правопорушення не вчиняла.

Обвинувачений ОСОБА_7 також суду показав, що 12 листопада 2014 року у службовий кабінет дільничного пункту міліції № 8 Луцького МВ УМВС України у Волинській області було доставлено ОСОБА_14 для складання адміністративного протоколу про дрібне хуліганство та вчинення опору працівникам міліції. ОСОБА_14 постійно виражався нецензурною лайкою у їх бік, погрожував звільненням з роботи, в зв`язку з чим ОСОБА_6 не стримав свої емоції та наніс кілька ударів спеціальним засобом - гумовим кийком у верхню частину тулуба. У конфлікт він не втручався, ОСОБА_6 нікого з присутніх не просив не повідомляти про вказану подію. Про застосування спеціального засобу рапорт має подавати працівник, який його застосовував, а тому жодних дій, з приводу укриття злочину та перевищення владних повноважень він не вчиняв, в зв`язку з чим просив його виправдати.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" № 15 від 26.12.2003 року, під перевищенням влади або службових повноважень слід розуміти: вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку за відсутності цих умов; вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Таким чином, об`єктивна сторона даного злочину припускає лише активну поведінку, шляхом бездіяльності цей злочин вчинений бути не може. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного складу злочину, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Натомість органом досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 365 КК України, що вони, усвідомлюючи, що отримано дані про вчинення тяжкого злочину, перевищуючи свої владні повноваження, не вжили заходів до припинення кримінального правопорушення, затримання особи, слідчо-оперативну групу на місце події не викликали, будь яких процесуальних документів, які б стали підставою для внесення відомостей за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не склали і не направили їх до відповідного органу досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України, тобто, що вони не вчинили певних дій, на які вони були уповноважені, відповідно до Закону України "Про міліцію", а тому, на думку суду, у їх діях відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України, в зв`язку з чим, їх слід виправдати, на підставі ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК України, то склад даного злочину є формальним, і з об`єктивної сторони полягає в заздалегідь необіцяному переховуванні злочину, яке може бути вчинене тільки шляхом активної поведінки дії. Форми вчинення цього злочину наведені в ч. 6 ст.27 КК України, відповідно до якого він може бути вчинений шляхом приховування: злочинця, знарядь та засобів вчинення злочину, слідів злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом. При цьому, із змісту закону випливає, що приховування злочину може бути вчинене лише шляхом тих фізичних дій, що зазначені в ч. 6 ст. 27 КК України, тому так зване "інтелектуальне приховування", не містить ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України. Оскільки органом досудового розслідування їм пред`явлено обвинувачення за вказаним злочином, що полягало у фактичному не вчиненні ними певних дій (шляхом вчинення бездіяльності), тому, на думку суду, у їх діях відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, в зв`язку з чим, їх слід виправдати, на підставі ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склад даного кримінального правопорушення.

Висновок судово-психіатричного експерта № 71 від 16 лютого 2015 року судом визнається не допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки на момент проведення експертизи ОСОБА_8 перебувала у статусі свідка і їй не було роз`яснено право не давати показання, які можуть стати підставою для підозри.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи, що показання свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні в частині обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що проаналізовані вище, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винність обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 368, ч.2 365 КК України.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про їх особи та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного зокрема, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд бере до уваги, що вони раніше не судимі, до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на їх поведінку не надходило, по місцю попередньої роботи характеризувались виключно позитивно, їх молодий вік, на даний працевлаштовані та займаються супільно-корисною працею, звільнені з органів внутрішніх справ, обвинувачений ОСОБА_6 одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , збитки потерпілому ОСОБА_14 повністю відшкодував, у зв`язка із чим, останній просить суворо його не карати, зважаючи на незначну суму отриманих, внаслідок незаконних дій, коштів, а також на участь кожного з них у їх вчиненні, тому суд, призначає покарання в межах санкції статей по яких їм повідомлено про підозру, у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на певний строк, з застосуванням ст. 75 КК України та з спеціальною конфіскацією грошових коштів, отриманих кожним з них, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 частково визнав вину у вчиненні злочинів, однак, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на його поведінку не надходило, по місцю попередньої роботи характеризувався виключно позитивно, зважаючи на його другорядну роль при їх вчиненні, незначну суму отриманих, внаслідок незаконних дій, коштів, його молодий вік, а також те, що він є єдиною дитиною у сім`ї, на даний час звільнений з органів внутрішніх справ, що істотно знижує ступінь небезпеки вчиненого, тому суд, призначає покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на певний строк, з застосуванням ст. 75 КК України та з спеціальною конфіскацією грошових коштів, отриманих ним, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 року, яким внесено відповідні зміни, при засудженні особи за корупційний злочин, набрав чинності через три місяці з дня його опублікування (дата публікації в газеті "Голос України" 25.10.2014 року), тому, зважаючи на те, що злочин було закінчено 20.01.2015 року, а також на положення ч. 2 ст. 5 КК України, що закон, який погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, тому судом, з врахуванням ряду вищевказаних обставин, що пом`якшують відповідальність, застосовується положення ст. 75 КК України.

При цьому, з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, а також, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами, судом визначається іспитовий строк, який, зважаючи на вчинені ними кримінальні правопорушення та роль кожного з них, встановлюється на максимальний термін.

Конфіскація майна, як додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст.368 КК України, щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом, у відповідності до ст. 77 КК України, не призначається, оскільки обвинувачені звільняються від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України судом застосовується спеціальна конфіскація грошових коштів, одержаних кожним із обвинувачених внаслідок вчинення злочину у ОСОБА_5 - 3600 грн., ОСОБА_6 500 грн. та ОСОБА_7 500 грн.

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд виходить із того, що усі обвинувачені визнаються винними у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами правоохоронного органу, в зв`язку з чим, на думку суду, їх слід позбавити права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах.

На підставі ст. 54 КК України обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід позбавити спеціального звання, відповідно, "старший лейтенант міліції", "старший лейтенант міліції", "лейтенант міліції".

На думку суду, обрана міра покарання, з врахуванням конкретних обставин справи, є необхідною та достатньою для виправлення обвинувачених, кожного зокрема, та попередження вчинення ними нових правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, судом застосовується закон про кримінальну відповідальність, зокрема ч. 3 ст. 368 КК України - в редакції від 13.05.2014 року, ч. 2 ст. 365 КК України - в редакції від 21.02.2014 року.

Речові докази, згідно ст. 100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження та повернути законним володільцям.

Судові витрати, згідно ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до ступеню вини кожного з них.

Судові витрати, згідно ст. 124 КПК України, що стосуються пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 : висновок експертизи спеціальних хімічних речовин № 41/41 від 13.02.2015 року, висновок дактилоскопічної експертизи № 93 від 24.02.2015 року, висновок технічної експертизи документів № 73 від 23.02.2015 року - слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом, в цій частині, ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт, накладений на майно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , згідно ухвал слідчого судді від 06.03.2015 року зняти.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в строк основного покарання, термін їх попереднього ув`язнення з 20 січня 2015 року до 22 січня 2015 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати невинною ОСОБА_8 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 1 ст.365, ч. 1 ст. 396 КК України і по суду виправданою, відповідно, за недоведеністю у вчиненні даного злочину на підставі ч. 1 п. 1 ст. 373 КПК України та недоведеністю, що в її діянні є склади злочинів на підставі ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК України.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 3600 грн.

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старшого лейтенанта міліції.

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старшого лейтенанта міліції;

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старшого лейтенанта міліції.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365 КК України і призначити йому покарання:

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - лейтенанта міліції;

за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - лейтенанта міліції.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки та зі спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - лейтенанта міліції.

Визнати невинним ОСОБА_7 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України і по суду виправданим за недоведеністю, що в його діянні є склади даних злочинів на підставі ч. 1 п. 3 ст. 373 КПК України.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку, кожен зокрема, тривалістю 3 (три) роки, не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В строк відбуття основного покарання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зарахувати термін попереднього ув`язнення, з дня їх затримання, тобто з 20 січня 2015 року до 22 січня 2015 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів в загальній сумі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів в загальній сумі 1105 (одна тисяча сто п`ять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, дактилоскопічної експертизи та технічної експертизи документів в загальній сумі 1105 (одна тисяча сто п`ять) грн. 50 коп.

Судові витрати в сумі 368 грн. 94 коп. за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин (висновок № 41/41 від 13.02.2015 року), в сумі 196 грн. 56 коп.. за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок № 93 від 24.02.2015 року), в сумі 147 грн. 42 коп.. за проведення технічної експертизи документів (висновок №73 від 23.02.2015 року) - прийняти за рахунок держави.

Речові докази: мобільний телефон марки "SAMSUNG GT-15800" імеі НОМЕР_1 , що переданий на зберігання потерпілому залишити законному володільцеві ОСОБА_14 ; грошові кошти 20 банкнот номіналом по 100 грн., 4 банкноти номіналом по 50 грн., що вилучені у ОСОБА_5 (експертний пакет №2549665); 4 банкноти номіналом по 50 грн., що вилучені у ОСОБА_6 (експертний пакет № 2549661); 2 банкноти номіналом по 50 грн. та 1 банкнота номіналом 100 грн., що вилучені у ОСОБА_17 (експертний пакет № 2549645); 2 банкноти номіналом по 100 грн., що вилучені у ОСОБА_8 (експертний пакет № 2549640); 2 банкноти номіналом по 100 грн., що вилучені у ОСОБА_7 (експертний пакет № 2549663), що передані на зберігання у фінансову частину УСБУ у Волинській області повернути законному володільцеві ОСОБА_13 ; спеціалізовані експертні пакети № 2549666, № 2549662, № 2549646, № 2549641, №2549664 з марлевими тампонами із змивами рук ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , із бинтовим тампоном із препаратом "Промінь-1", з чистим бинтовим тампоном на якому відбирався зразок препарату "Промінь-1", із зразком чистого бинтового тампона для змивів з рук, що передані у камеру зберігання речових доказів прокуратури Волинської області знищити; накопичувач інформації 3Q HDD External, об`ємом 465 Gb, інвентарний номер № 22 від 29.10.2014 року, картка пам`яті SP micro SD №224 від 19.01.2015 року; оптичний диск DVD+R "TDK" № 225 від 19.01.2015 р.; картка пам`яті SP micro SD №213 від 19.12.2014 року; оптичний диск DVD+R "TDK" № 219 від 18.12.2014 року; оптичний диск DVD+R "Verbatim" № 3 від 04.02.2015 року; зовнішній жорсткий диск SP ARNOR А60 об`ємом 50 Gb № 29 від 24.12.2014 року; оптичний диск DVD-R "Maximus" № 28 від 23.12.2014 року, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ухвали слідчого судді від 06.03.2015 року земельні ділянки, що знаходяться в с.Згорани Любомльського району Волинської області: кадастровий номер 0723382200:01:001:0231, свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 04.08.2014 р.; кадастровий номер 0723382200:01:001:0230, свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 04.08.2014 р. зняти.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ухвали слідчого судді від 06.03.2015 року частину квартири АДРЕСА_6 , відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 20.12.2006 р. виданого Маневицькою сільською радою зняти.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1


Суд	Луцький міськрайонний суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	10.03.2016
Оприлюднено	10.03.2023
Номер документу	56344304
Судочинство	Кримінальне

Артиш Я. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 10.03.2016 по справі 161/5054/15-кЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —161/5054/15-к

Вирок від 10.03.2016

Вирок
від 10.03.2016 по справі 161/5054/15-к
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ