Рішення

від 10.03.2016 по справі 492/1946/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/980/16

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: представника позивача, ФГ ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою голови Фермерського господарства ОСОБА_3 - ОСОБА_3, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2015 року за позовом Фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди власнику землі, завданої внаслідок пошкодження насаджень баштанних культур (кавунів),

в с т а н о в и л а:

17 жовтня 2014 року Фермерське господарство ОСОБА_3 звернулось до суду з вказаним позовом, який уточнювали в частині розміру вимог та підстав позову, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15 вересня 2013 року о 14.00 год. за межами с. Павлівка Арцизького району Одеської області відповідач ОСОБА_5 здійснював випас стада овець, які внаслідок неналежного догляду зайшли на земельну ділянку Фермерського господарства ОСОБА_3 , яке зареєстровано Арцизькою районною державною адміністрацією № 15271050001000284, та діє на підставі Статуту, затвердженого засновниками господарства, протокол №1 від 05 січня 2006 року, де виростали кавуни, в результаті чого було пошкоджено 1 га посівів продовольчих баштанних культур (кавунів), так як рослини не отримали подальшого розвитку. Факт завдання відповідачем ОСОБА_5 шкоди фермерському господарству підтверджується постановою адміністративної комісії Павлівської міської ради №3 від 30 вересня 2013 року за справою про адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 104 КУпАП, якою відповідач визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за пошкодження насаджень фермерського господарства, що знаходяться у полі. Внаслідок пошкодження насаджень кавунів господарству завдано майнову шкоду в розмірі 16865,75 грн. (11056,75 грн. + 5809 грн.), яка складається з вартості насіння кавунів для посівів на 1 га оранки - 4000 грн., оранки 1 га землі - 800 грн., культивації 1 га землі - 80 грн., розходу палива на посів насіння кавунів - 49 грн., міжрядної обробки - 160 грн., розходу палива на оранку 1 га землі - 720 грн., а всього 5809 грн., втрати урожаю кавунів з 1 га землі - 8820 грн. (58,8 ц, або 5880 кг - середня урожайність баштанних культур за 2013 рік по Арцизькому району х 1,5 грн. - вартість 1 кг кавунів), з урахуванням індексу інфляції вказана суму за період з вересня 2013 року по травень 2015 року становить 11056,75 грн. Неправомірними діями відповідача ОСОБА_5 завдано господарству також моральну шкоду, яка оцінюється в 20000 грн., яка полягає у тому, що йому як голові фермерського господарства необхідно було здійснити немало зусиль для проведення перевірки вказаних обставин, їх фіксування та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, за період з вересня 2013 року по теперішній час ускладнилось для господарства отримання доюрив і посівного матеріалу у зв'язку з тривалим судовим розглядом.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, позивач, Фермерське господарство ОСОБА_3 просили суд стягнути з відповідача на користь господарства у відшкодування майнової шкоди 16865,75 грн., у відшкодування моральної шкодив 20000,00 грн. та судові витрати (а.с. 1-2, 33, 98).

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що позивачем не доведено факт завдання майнової та моральної шкоди та їх розмір.

До участі у справі у якості третьої особи був залучений ОСОБА_6, який в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_8 проти позову заперечував.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 125-127).

В апеляційній скарзі голова Фермерського господарства ОСОБА_3 - ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 131-132).

В запереченні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги голови Фермерського господарства ОСОБА_3 - ОСОБА_3, пояснення на апеляцію представника позивача, ФГ ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до частин 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності їх вини.

Предмет та підставу позову визначає виключно позивач (ст. ст. 10, 11 ЦПК України). Саме на зазначені норми матеріального права посилався позивач, ФГ ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Так під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіюча шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшко довуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство ОСОБА_3 зареєстроване Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області № 15271200000000284 (а.с. 4) та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням засновників ФГ ОСОБА_3 , протокол № 1 від 05.01.2006р., головною метою якого є виробництво товарної сільськогосподарської продукції (а.с. 5-7).

Голові фермерського господарства ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 6 га, розташована на території Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 06.06.1994р. (а.с. 13).

Згідно виписки ЄО-2157 від 16.09.2013р. до Арцизького РВ ГУМВС України 16 вересня 2013 року о 08 год. 45 хв. надійшло повідомлення від ОСОБА_3, а також ОСОБА_3 звернувся до Арцизького РВ ГУМВС України з письмовою заявою про те, що відповідач ОСОБА_5 на земельній ділянці, де виростають кавуни випасає своїх овець, який визнав, що дійсно отара овець пошкодила насадження кавунів (а.с. 41, 42). Відповідно до висновку про розгляд виписки з ЄО-2157 від 16.09.2013р. перевірка по заяві ОСОБА_3 припинена (а.с. 9, 43, 44).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД № 0140621 від 24.09.2013р. постановою адміністративної комісії Павлівської міської ради №3 від 30 вересня 2013 року за справою про адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 104 КУпАП, якою відповідач визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за пошкодження насаджень фермерського господарства 15 вересня 2013 року 0 14.00 год, що знаходяться у полі (а.с. 35, 36, 37, 38, 39, 40, 46, 47, 79, 80).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що шкода, яка завдана ФГ ОСОБА_3 завдана саме з вини відповідача ОСОБА_5 Дані обставини підтверджуються висновком про розгляд виписки з ЄО-2157 від 16.09.2013р., яким перевірка по заяві ОСОБА_3 припинена (а.с. 9), постановою за справою про адміністративне правопорушення від 24.09.2013р., яка встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі. (а.с. 46, 79).

Однак колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з висновком суду першої інстанції, про те що розмір шкоди власникові землі, завданої пошкодженням посіві кавунів не доведений належним чином, оскільки відсутній висновок комісії, яка уповноважена визначати розмір збитків заподіяних позивачу відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. № 284, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме те, що завдання йому з вини відповідача майнової та немайнової шкоди у визначеному у позові розміру.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів та доказів, наданих скаржником.

Не приймаючи до уваги письмові докази, надані позивачем, а саме акт обстеження посівів сільськогосподарських культур від 17.08.2013р. (а.с. 10), лист ПСК Центральний Ринок Арцизької районної спілки споживчих товариств № 160 від 11.10.2013р. про вартість кавунів станом на 16.08.2013р. (а.с. 11), лист відділу статистики в Арцизькому районі Одеської області № 01-34/278 від 10.10.2013р. (а.с. 12), суд першої інстанції зазначив, що зазначені письмові докази підтверджують обставини станом на серпень 2013 року, а потрава посівів була в вересні 2013 року та урожайність за 2012 рік.

Однак, в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, суд першої інстанції не роз'яснив позивачу про невідповідність дати в документах з датою завдання шкоди - 15 вересня 2013 року.

Так, до апеляційної скарги долучені:

копія акту обстеження посівів сільськогосподарських культур, складений комісією у складі заступника начальника управління агропромислового розвитку Бузіяна А.І., начальнику відділу маркетингу продукції рослинництва, тваринництва, її переробки та охорони праці управління агропромислового розвитку Арцизької районної державної адміністрації Капова Д.І., керівника ФГ ОСОБА_3 ОСОБА_3, голови Павлівської сільської ради Горяйнова В.М., землевпорядника Павлівської сільської ради Канарьової О.І., затвердженого начальнику управління агропромислового розвитку Михайлова А.А. 17 вересня 2013 року , яким встановлено, що при проведенні обстеження посівів продовольчих баштанних культур (кавунів) на площі 3 га виявлено, що посіви продовольчих баштанних культур (кавунів) на площі 1 га, було затоптані (виявлені сліди овець), в результаті чого рослини не отримали подальшого розвитку та не мають товарного вигляду (а.с. 134) та лист Підприємства споживчої кооперації Центральний ринок Арцизької районної спілки споживчих товариств № 160 від 11 жовтня 2013 року про те, що станом на вересень 2013 року на центральному ринку вартість кавунів складала 1,50 грн. за один кілограм (а.с. 135).

З листа відділу статистики в Арцизькому районі Одеської області № 01-34/117 від 03.04.2014р. вбачається, що середня урожайність баштанових культур за 2013 рік по Арцизькому району Одеської області становила 58,8 ц з 1 га (а.с. 34).

Дійсно, згідно із п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п. 2).

У пункті 14 постанови №7 Пленуму Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року (з відповідними змінами та доповненнями) Верховний Суд України роз'яснив, що розміри збитків, заподіяних власникам зем лі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у вста новленому порядку, визначаються комісіями, ство реними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконав чими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкоду вання збитків власникам землі та землекористува чам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

У такому ж порядку визначаються збитки, за подіяні обмеженням прав власників землі та земле користувачів, погіршенням якості земель або при веденням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативно го впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт розмір збитків і порядок їх відшкодування визначаються угодою між влас никами землі або землекористувачами та підпри ємствами, установами, організаціями, що прова дять розвідувальні роботи. При недосягненні згоди між ними розмір збитків визначається зазначеними вище комісіями, рішення яких можуть бути пере глянуті судом при вирішенні відповідних позовів.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, положення ст. 156 ЗК України, у якій визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та ст. 157 ЗК України, яка регулює порядок відшкодування збитків, колегія суддів вважає, що встановлений вказаної постановою Кабінету Міністрів України порядок відшкодування збитків застосовується до наступних підстав: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У абзаці третьому пункту 16 постанови №7 Пленуму Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року (з відповідними змінами та доповненнями) Верховний Суд України висловив таке, що при пошкодженні посівів, самовіль ному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь зем лекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господар стві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористу вач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, у тому числі вище приведених, колегія суддів вважає їх належними та допустимими та приймає їх до уваги й вважає, що позивачем доведено належним чином розмір шкоди, завданої позивачу з вини відповідача, виходячи із вартість неодержаного урожаю кавунів з 1 га, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в Арцизькому районі.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто передбачається презумпція вини заподіюча шкоди.

На порушення ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем не виконано обов'язку щодо надання доказів у підтвердження заперечень проти позову, тому обставини на які він посилається про те, що позивачем не доведено факт завдання шкоди та її розмір колегія суддів вважає необґрунтованими й не приймає їх до уваги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному випадку обґрунтованим з урахуванням принципів справедливості та розумності є розмір майнової шкоди, завданої фермерському господарству з вини відповідача, яка складається з втрати урожаю кавунів з 1 га землі в сумі 8820 грн. (58,8 ц, або 5880 кг - середня урожайність баштанних культур за 2013 рік по Арцизькому району х 1,5 грн. - вартість 1 кг кавунів). Вимоги в частині відшкодування 5809 грн. та застосовування встановленого індексу інфляції не доведені належним чином, тому не можуть бути задоволеними.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не визначено та не обґрунтовано в судовому засіданні з яких саме міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 5 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З позовної заяви ФГ ОСОБА_3 , та доповнень до неї вбачається, що позивач обґрунтовував розмір завданої фермерському господарству моральної шкоди наступними обставинами: неправомірними діями відповідачем ОСОБА_5 завдано господарству також моральну шкоду, яка оцінюється в 20000 грн., яка полягає у тому, що йому як голові фермерського господарства необхідно було здійснити немало зусиль для проведення перевірки вказаних обставин, їх фіксування та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, з період з вересня 2013 року по теперішній час ускладнилось для господарства отримання удобреній і посівного матеріалу у зв'язку з тривалим судовим розглядом .

Таким чином, голова ФГ ОСОБА_3 - ОСОБА_3, пов'язує розмір моральної шкоди зі ступеню зниження престижу, ділової репутації фермерського господарства, тривалим часом та зусиллями, необхідними для відновлення попереднього стану, а саме захисту порушеного права на втрачений з вини відповідача урожай кавунів.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо зниження престижу, ділової репутації фермерського господарства, тривалого часу та зусиллями, необхідними для захисту порушеного права на втрачений з вини відповідача урожай кавунів, а також неодноразові відвідування органів влади для надання необхідних документів для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та обґрунтування позову, тривалий розгляд справи судом першої інстанції, небажання відповідача добровільно відновити права позивача, та вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок неправомірних дій з боку відповідача ОСОБА_5 слід визначити в розмірі 2000 грн.

Зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості, є співмірним з заподіяною шкодою і достатнім для відновлення морального становища позивача.

Отже, в зазначеній частині вимоги позивача є законними, обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства є принципи "рівності вихідних умов", дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді, а також принцип обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що спір вирішений з дотриманням принципу балансу сторін при розгляді справи у суді та виконанням завдань цивільного судочинства.

Отже, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, та норм матеріального права, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору при подачі позовної заяви в сумі 868,50 грн. та при подачі апеляційної скарги в сумі 2679,60 грн. (300 грн. + 2379,60 грн.). Згідно із ст. 88 ЦПК України з урахування частково задоволення позовних вимог та апеляційної скарги колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід присудить судові витрати в сумі 2237,07 грн. (438,25 грн. + 1798,82 грн.), оскільки в матеріалах справи не має відомостей про те, що відповідач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу голови Фермерського господарства ОСОБА_3 - ОСОБА_3, задовольнити частково, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2015 року змінити й ухвалити нове рішення.

Позов Фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої власнику землі внаслідок пошкодження насаджень баштанних культур (кавунів) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: Одеська область, Саратський район, с. Новоселівка, номер реєстраційної картки платника податків невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, на користь Фермерського господарства ОСОБА_3 , код ЄДРПОУ 22493061, зареєстроване місце знаходження: АДРЕСА_2, майнову шкоду в розмірі 8820 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати в сумі 2237,07 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік