Постанова

від 03.03.2016 по справі 805/5128/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. Справа №805/5128/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16-10

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника першого відповідача - Маковецької Н.В. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області,

Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України у Донецькій області

про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Аброськіна В.В. № 402 о/с від 6 листопада 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді інспектора-чергового частини штабу Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виправити неправильний запис в трудовій книжці позивача, виправивши дату прийняття його на роботу в органи внутрішніх справ з 2005 року на 2001 рік (а.с. 3-5).

Ухвалою суду від 3 березня 2016 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виправити неправильний запис в трудовій книжці позивача, виправивши дату прийняття його на роботу в органи внутрішніх справ з 2005 року на 2001 рік (а.с. 168).

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем у позові зазначено наступне.

З 3 серпня 2001 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ. За час перебування на службі отримав звання капітана міліції. Загальний стаж роботи (служби) в правоохоронних органах станом на 6 листопада 2015 року складає 14 років 2 місяці 21 день, у пільговому обчисленні - 14 років 11 місяців 23 дні. До спірного звільнення займав посаду інспектора-чергового чергової частини штабу Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області.

12 листопада 2015 року позивач був ознайомлений із наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Аброськіна В.В. № 402 ос/с від 6 листопада 2015 року, яким, зокрема, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з якого дізнався, що згідно з вказаного Положення та п. 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію він звільнений 6 листопада 2015 року у запас Збройних сил за п. 64 г (через скорочення штатів).

Даний наказ позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 8, пп. з п. 63, пп. г п. 64 зазначеного Положення звільнення осіб через скорочення штатів відбувається у разі відсутності можливості подальшого використання на службі.

На підставі рішення (наказу) про проведення змін в організаційно-штатній структурі керівник органу внутрішніх справ відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України не пізніше ніж за 2 місяці до вивільнення зобов'язаний персонально попередити працівників ОВС, які можуть бути звільнені у результаті реалізації змін в організаційно-штатній структурі органу, про подальше вивільнення (скорочення) під розписку. Більш того, одночасно з таким попередженням працівнику пропонується інша робота на тому ж підприємстві, установі, організації.

Ніякого попереднього попередження про своє майбутнє звільнення він не отримував, з наказом про необхідність проведення такого скорочення не ознайомлювався, інша робота позивачу не пропонувалась.

На підставі наведеного просить суд позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 3-5).

Позивач до суду з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 3 березня 2016 року у судовому засіданні (у режимі відеоконференції) заперечувала проти задоволення позову, зазначивши наступне.

У рамках реформування правоохоронної системи України Верховною Радою України прийнято Закон України Про Національну поліцію , який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (опубліковано у газеті Голос України 6 серпня 2015 року). У той же час з 7 листопада 2015 року Закон України Про міліцію втратив чинність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, у зв'язку з чим, скорочено всі штати і посади згідно з переліком змін у штатах МВС, затверджених наказом МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388. Тобто, у Постанові Кабінету Міністрів України № 730 зазначено про повну ліквідацію (не реорганізацію) територіальних органів МВС, у тому числі установи відповідачів у справі. Будь-які накази МВС про створення нових підрозділів, які б перейняли на себе функції установ відповідачів чи були б їх правонаступниками - не приймались. Відповідачі не мали змоги працевлаштовувати позивача, оскільки не мали повноважень щодо зобов'язання іншої юридичної особи працевлаштовувати будь-яких осіб.

Згідно з п. 8 розділу XI Закону України Про Національну поліцію з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Крім цього, 5 вересня 2015 року позивача попереджено про майбутнє звільнення, про що ним поставлено особистий підпис у відомості від 5 вересня 2015 року.

Статтею 18 Закону України Про міліцію (діючий на час спірних правовідносин) передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням.

Пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі. Стосовно позивача не було встановлено можливості подальшого використання його на службі на підставі проведеної перевірки УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України.

В зв'язку з ліквідацією ГУМВС та Костянтинівського МВ і відсутністю можливості подальшого використання позивача на службі, спірним наказом ГУМВС від 6 листопада 2015 року № 402 о/с його звільнено з ОВС на підставі п. 64 г Положення (через скорочення штатів).

Крім цього, відповідно до п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію № 580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Позивачем бажання щодо проходження служби в поліції не виявлено, оскільки ним до ГУ Національної поліції у Донецькій області не подавалась заява щодо прийняття на службу до поліції.

У відповідності до п.п. 10, 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

На підставі наведеного позивача правомірно звільнено 6 листопада 2015 року.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" Костянтинівським МВ 7 вересня 2015 року надано до Костянтинівського міського центру зайнятості населення інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, передбачене на листопад 2015 року. Позивач, як особа, яку звільнено у зв'язку із ліквідацією юридичної особи, звернувся до Костянтинівського міського центру зайнятості, де на даний час перебуває на обліку.

Отже, позивача не було позбавлено гарантій соціального захисту та подальшого його працевлаштування у визначеному законом порядку або проведення його перепідготовки.

Таким чином, позовна вимога до ГУМВС щодо визнання незаконним та скасування спірного наказу задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про поновлення на позивача посаді відповідачем зазначено, що з урахуванням зазначеного вище, та враховуючи, що на даний час всі штати і посади ГУМВС України в Донецькій області скорочені (згідно з переліком змін у штатах МВС, затверджених наказом МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388), а органи внутрішніх справ, у тому числі Г'УМВС України в Донецькій області і Костянтинівський МВ, перебувають у стані ліквідаційної процедури, вказана позовна вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки звільнення позивача проведено відповідно до чинного законодавства, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року є безпідставною.

На підставі викладеного представник першого відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з аналогічним змістом (а.с. 41-46, 81-83, 95-97, 123-124).

Крім цього, в матеріалах справи міститься заява першого відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском останнім строку звернення до суду із даним позовом. Як уточнила представник ГУМВС у судовому засіданні, якщо за матеріалами справи позивач звернувся із позовом до суду з пропуском процесуального строку - вона вважає, що позовом має бути залишений без розгляду, якщо строк не пропущений - просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівна та Костянтинівського району) ГУМВС України у Донецькій області 3 березня 2016 року до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відділ повідомлявся судом належним чином. Причини неявки представника суду не повідомлені.

В судовому засіданні 2 березня 2016 року представник другого відповідача ОСОБА_5 зазначила, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, так як позивач був своєчасно попереджений про майбутнє звільнення, рапорт про його звільнення у зв'язку із прийняттям на роботу (службу) в іншу установу у другого відповідача відсутній. Щодо заяви про прийняття позивача на службу у поліцію, представник відповідача зазначила, що до прийняття ГУМВС в Донецькій області 6 листопада 2015 року спірного наказу № 402 о/с ОСОБА_1 із заявою про прийняття його на службу у поліцію не звертався. Враховуючи наведене, представник другого відповідача вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 2 березня 2016 року в якості свідків були допитані: ОСОБА_5, член ліквідаційної комісії Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області (станом на час спірних правовідносин - начальник сектору кадрового забезпечення Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а.с. 147-150), ОСОБА_6, старший інспектор кадрового забезпечення Костянтинівського відділення поліції (станом на час спірних правовідносин - старший інспектор Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а.с. 155-158), ОСОБА_7, старший інспектор Костянтинівського відділення поліції (станом на час спірних правовідносин - начальник штабу Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, безпосередній начальник ОСОБА_1, а.с. 152-154), ОСОБА_8, старший інспектор - черговий Костянтинівського відділення поліції, (станом на час спірних правовідносин помічник начальника МВ - оперативний черговий Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а.с. 159-161).

Як пояснили зазначені свідки подробиць подій листопада 2015 року вони детально не пам'ятають. Зазначили, що на початку листопада 2015 року (приблизно 1-5 листопада) всі працівники Костянтинівського МВ писали рапорти про звільнення. За поясненням ОСОБА_5, більшість - у зв'язку із переведенням на службу в поліцію, а деякі працівники - у зв'язку із ліквідацією Костянтинівського МВ. Щодо подання позивачем рапорту про звільнення свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що так як у той час всі працівники відділу писали та подавали такі рапорти, тому і ОСОБА_1 також мав писати та, відповідно, писав рапорт про звільнення.

При цьому свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що 8 листопада 2015 року (у неділю) позивач разом зі всіма співробітниками Костянтинівського МВ писав заяву про прийняття його на службу у поліцію. Дана заява була передана позивачем безпосередньому начальнику - ОСОБА_7, яка, в свою чергу передала цю заяву (разом із іншими) ОСОБА_8, який заніс їх до відділу кадрів. За свідченнями ОСОБА_8 заява позивача про прийняття (переведення) його на службу у поліцію була знищена, про що він доповів ОСОБА_7 За пропозицією ОСОБА_7 ОСОБА_1 у той же день знов написав заяву про прийняття (переведення) його на службу у поліцію, яка була передана до відділу кадрів Костянтинівського МВ. Також ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зауважили, що співробітники відділу кадрів при отриманні заяви позивача зазначили, що ОСОБА_1 таку заяву можна вже не писати, так як є наказ про його звільнення.

Заслухавши пояснення позивача та представника першого відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1 серпня 2005 року призначений оперуповноваженим відділення карного розшуку Костянтинівського міськвідділу (а.с. 8, 49, 57); останнє присвоєне позивачу за період проходження служби спеціальне звання - капітан міліції (а.с. 7, 50).

Відповідно до п. 2 Положення Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114) позивач відноситься до старшого начальницького складу.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про Національну поліцію № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який відповідно до п. 1 його розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та частини 7 ст. 15 і частини 5 ст. 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опубліковано у газеті Голос України 6 серпня 2015 року. Відповідно до п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" з дня опублікування вказаного закону всі працівники міліції, а також інші працівники МВС та його територіальних органів, закладів та установ вважаються попередженими у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Про зміст зазначених приписів позивача ознайомлено 5 вересня 2015 року (а.с. 47, 87).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС (у тому числі Головне управління МВС України у Донецькій області та Костянтинівський МВ).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року По особовому складу № 402 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити, з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 - інспектора-чергового чергової частини штабу Костянтинівського МВ (з обслуговування м. Костянтинівки та Костянтинівського району). Вказаним наказом для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачеві встановлено вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні - 14 років 11 місяців 23 дні (а.с. 7, 8, 50, 57-58, 84).

Наказом від 4 січня 2016 року до вищевказаного спірного наказу внесено зміни, а саме - змінено підставу звільнення з п. 9 розділу ХІ Закон № 580-VIII на п.п. 10, 11 розділу ХІ цього Закону (а.с. 112).

Відповідно до довідки другого відповідача № 1921/204/06-16 від 8 лютого 2016 року, при звільненні позивача 6 листопада 2015 року з ним проведено остаточний розрахунок: грошове утримання йому виплачено по 6 листопада 2015 року (включно) в сумі 3 271,50 грн; в грудні 2015 року позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 34 303,50 грн (а.с. 101).

Зі спірним наказом першого відповідача від 6 листопада 2015 року позивача ознайомлено 12 листопада 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами по справі.

Не погодившись із вказаним наказом 11 грудня 2015 року (тобто, у місячний строк, передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України) позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 9).

При прийнятті рішення по справі суд керується наступним.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють: чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи наведене, суд вирішує спір на підставі наданих суду матеріалів.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, до 6 листопада 2015 року (включно) були врегульовані Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію .

Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 199 року № 114 (далі - Положення № 114).

Підпунктом г п. 64 Положення № 114 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до викладеного у Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подальша служба в органах внутрішніх справ, які ліквідуються, є неможливою, а отже, подальше використання особи на службі також не є можливим.

Приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З аналізу наведеного вбачається, що передумовою отримання пропозиції щодо обіймання посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність бажання такої особи бути прийнятим до служби у поліції, виявлене упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України Про Національну поліцію . Тобто, таке бажання працівником міліції має бути заявлено до 6 листопада 2015 року (включно).

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 писав заяву про прийняття його на службу у поліцію 8 листопада 2015 року. При цьому позивач зазначив, що перед написанням цієї заяви (приблизно 1-5 листопада 2015 року) він писав рапорт про звільнення у зв'язку із ліквідацією Костянтинівського МВ.

Відповідно до довідки від 11 лютого 2016 року № 567/11/01-2016, наданої відділом документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звернення ОСОБА_1 щодо прийняття його на службу до вказаного Управління за обліками відділу не значаться (а.с. 98, 125).

Як вбачається з наданої суду трудової книжки позивача АР № 168638, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 3, 57-58), в останній відсутні записи про прийняття позивача на службу у поліцію.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, позивачем не доведено, що ним у визначений прикінцевими положеннями Закону № 580-VIІI строк (до 6 листопада 2015 року) було виявлене бажання проходити службу у поліції.

У відповідності до п.п. 10, 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

З аналізу вказаної норми вбачається, що працівники міліції, не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як встановлено судом позивач був своєчасно попереджений про наступне звільнення.

Доказів прийняття позивача на службу у поліцію на момент прийняття спірного наказу суду не надано.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що звільнення позивача за підпунктом г п. 64 Положення № 114 через скорочення штатів є правомірним, а отже, наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Аброськіна В.В. № 402 о/с від 6 листопада 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення № 114 є законним.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи Кодексу законів про працю України, оскільки правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи, за наявності спеціального законодавства регулюються останнім, яким у спірних правовідносинах є Закон України Про міліцію , Закон України Про Національну поліцію та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ .

Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім цього суд зазначає, що звільнення позивача на підставі пунктів 10 та 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію та пп. г п. 64 Положення № 114 не позбавляє його права на участь у доборі на посаду поліцейського у порядку, який встановлено Законом України Про Національну поліцію .

Позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді інспектора-чергового частини штабу Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 402 о/с, а отже, також не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 69-72, ст. 86, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності позивача та представника першого відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 9 березня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.