Ухвала

від 12.07.2016 по справі 805/5128/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року справа №805/5128/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.

Ханової Р.Ф.,

при секретарі судового засідання Томах О.О.

за участю

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача1 Маковецької Н.В. (за довіреністю) в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 р. у справі № 805/5128/15-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі № 805/5128/15-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міського відділу (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. (арк.справи 173-177)

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. (арк.справи 185-186).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України в режимі відеоконференції за приписами статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, та рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вислухала думку позивача, представника відповідача 1, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне:

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1 серпня 2005 року призначений оперуповноваженим відділення карного розшуку Костянтинівського міськвідділу (арк.справи 8, 49, 57); останнє присвоєне позивачу за період проходження служби спеціальне звання - капітан міліції (арк.справи 7, 50).

Відповідно до п. 2 Положення "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114) позивач відноситься до старшого начальницького складу.

В рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який відповідно до п. 1 його розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та частини 7 ст. 15 і частини 5 ст. 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опубліковано у газеті "Голос України" 6 серпня 2015 року. Відповідно до п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" з дня опублікування вказаного закону всі працівники міліції, а також інші працівники МВС та його територіальних органів, закладів та установ вважаються попередженими у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Про зміст зазначених приписів позивача ознайомлено 5 вересня 2015 року (арк.справи 47, 87).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України" вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС (у тому числі Головне управління МВС України у Донецькій області та Костянтинівський МВ).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року "По особовому складу" № 402 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити, з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_3 - інспектора-чергового чергової частини штабу Костянтинівського МВ (з обслуговування м. Костянтинівки та Костянтинівського району). Вказаним наказом для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачеві встановлено вислугу років на день звільнення в календарному обчисленні - 14 років 11 місяців 23 дні (арк.справи 7, 8, 50, 57-58, 84).

Наказом від 4 січня 2016 року до вищевказаного спірного наказу внесено зміни, а саме - змінено підставу звільнення з п. 9 розділу ХІ Закон № 580-VIII на п.п. 10, 11 розділу ХІ цього Закону (арк.справи 112).

Відповідно до довідки другого відповідача № 1921/204/06-16 від 8 лютого 2016 року, при звільненні позивача 6 листопада 2015 року з ним проведено остаточний розрахунок: грошове утримання йому виплачено по 6 листопада 2015 року (включно) в сумі 3 271,50 грн; в грудні 2015 року позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 34 303,50 грн (арк.справи 101).

Зі спірним наказом першого відповідача від 6 листопада 2015 року позивача ознайомлено 12 листопада 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами по справі.

Не погодившись із вказаним наказом 11 грудня 2015 року (тобто, у місячний строк, передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України) позивач звернувся до суду із даним позовом (арк.справи 9).

Оцінюючі спірні правовідносини, колегія суддів виходить з того, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, до 6 листопада 2015 року (включно) були врегульовані Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію".

Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 199 року № 114 (далі - Положення № 114).

Підпунктом "г" п. 64 Положення № 114 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до викладеного у Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 25 січня 2011 року "Про гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації" ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що подальша служба в органах внутрішніх справ, які ліквідуються, є неможливою, а отже, подальше використання особи на службі також не є можливим.

Приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З аналізу наведеного вбачається, що передумовою отримання пропозиції щодо обіймання посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність бажання такої особи бути прийнятим до служби у поліції, виявлене упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію". Тобто, таке бажання працівником міліції має бути заявлено до 6 листопада 2015 року (включно).

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_3 писав заяву про прийняття його на службу у поліцію 8 листопада 2015 року. При цьому позивач зазначив, що перед написанням цієї заяви (приблизно 1-5 листопада 2015 року) він писав рапорт про звільнення у зв'язку із ліквідацією Костянтинівського МВ.

Відповідно до довідки від 11 лютого 2016 року № 567/11/01-2016, наданої відділом документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звернення ОСОБА_3 щодо прийняття його на службу до вказаного Управління за обліками відділу не значаться (арк.справи 98, 125).

Як вбачається з наданої суду першої інстанції трудової книжки позивача НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи (арк.справи 3, 57-58), в останній відсутні записи про прийняття позивача на службу у поліцію.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо неприйняття до уваги пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо неприйняття як належних та допустимих доказів з урахуванням вимог ч.4 ст.70 КАС України пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стосовно обставин написання позивачем заяви про прийняття на службу до поліції, оскільки дані обставини повинні підтверджуватись письмовими доказами.

Отже, позивачем як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, не доведено, що ним у визначений прикінцевими положеннями Закону № 580-VIІI строк (до 6 листопада 2015 року) було виявлене бажання проходити службу у поліції.

У відповідності до п.п. 10, 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

З аналізу вказаної норми вбачається, що працівники міліції, не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як встановлено колегією суддів, позивач був своєчасно попереджений про наступне звільнення.

Доказів прийняття позивача на службу у поліцію на момент прийняття спірного наказу суду як першої, так і апеляційної інстанції, не надано.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача за підпунктом "г" п. 64 Положення № 114 через скорочення штатів є правомірним, а отже, наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Аброськіна В.В. № 402 о/с від 6 листопада 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення № 114 є законним.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи Кодексу законів про працю України, оскільки правовідносини, що виникають при звільненні публічного службовця у зв'язку зі скороченням штатів юридичної особи, за наявності спеціального законодавства регулюються останнім, яким у спірних правовідносинах є Закон України "Про міліцію", Закон України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ .

Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім цього суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що звільнення позивача на підставі пунктів 10 та 11 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та пп. "г" п. 64 Положення № 114 не позбавляє його права на участь у доборі на посаду поліцейського у порядку, який встановлено Законом України "Про Національну поліцію".

Позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді інспектора-чергового частини штабу Костянтинівського МВ ГУМВС України у Донецькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 402 о/с, а отже, також не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись статтями 2, 11, 41, 122-1, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 р. у справі № 805/5128/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 р. у справі № 805/5128/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 липня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А. Василенко

Р.Ф.Ханова