Постанова

від 12.03.2016 по справі 826/7225/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2016 року № 826/7225/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ЕЛІТ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ АРМ ЕЛІТ звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09 квітня 2014 року № 0002662201 та № 0002672201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 09 квітня 2014 року № 0002662201 та № 0002672201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 р. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ ЕЛІТ задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасовано.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРМ ЕЛІТ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції встановлено, що судами першої та касаційної інстанції не було досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, зокрема, не з`ясовано рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов`язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.10.2015 року за згодою представників сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «АРМ ЕЛІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Контелл», ТОВ «Компанія Інтербазіс», ТОВ «Бігрін Груп», ТОВ «Вегаплюс» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АРМ ЕЛІТ»:

1. пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АРМ ЕЛІТ» занижено податок на додану вартість в сумі 167 186,00 грн.

Завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2011 р. на суму 186 667,00 грн.

Завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011 р. на суму 800 064,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2014 р. № 452/26-56-22-01-03/35442130 та винесено податкові повідомлення-рішення:

-від 09.04.2014 р. № 0002662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 838,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 66 837,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.;

-від 09.04.2014 р. № 0002672201, яким позивачу зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду з податку на додану вартість на загальну суму 186 667,00 грн. та зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість на загальну суму 80 064,00 грн.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Тобто, Податковим кодексом України чітко встановлено випадки неврахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам статті 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ ЕЛІТ» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань. На час проведення перевірки товариство було зареєстровано платником ПДВ.

Предметом перевірки контролюючого органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Контелл», ТОВ «Компанія Інтербазіс», ТОВ «Бігрін Груп», ТОВ «Вегаплюс» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011.

Згідно штатного розпису ТОВ «АРМ ЕЛІТ» на січень 2011 р. в штаті у позивача перебуло 12 працівників.

Господарську діяльність товариство здійснює на підставі ліцензії серія АВ № 430920, виданої Міністерством внутрішніх справ України 09.10.2008 р.

Згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.07.2008 р. у власності ТОВ «АРМ ЕЛІТ» знаходяться нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень) (в літері А) загальною площею 86,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АРМ ЕЛІТ» з ТОВ «Компанія «Інтербазіс», суд зазначає наступне.

ТОВ «АРМ ЕЛІТ» (замовник) укладено з ТОВ «Компанія «Інтербазис» (виконавець) договір про надання демонстраційних послуг № б/н від 08.02.2011 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснити проведення демонстраційного показу гвинтівок (показ бойової ефективності зброї вдень і вночі в різноманітних умовах місцевості вдень і вночі із застосуванням різноманітних прицільно-оптичних засобів, показ тактичного використання зброї під час стрільби із гелікоптера в різноманітних умовах місцевості).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний скласти акт наданих послуг по проведенню демонстраційного показу гвинтівок.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання наданих послуг відбувається шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3102 від 31.03.2011 р.

Податкові зобов`язання відображено в податковій накладній від 31.03.2011 р. № 3105. Оплата за виконані послуги підтверджується банківською випискою.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 15.03.2012 № 35/23-4/37194178 «Про результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 09.07.2010 по 21.11.2011.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла постанова про призначення документальної перевірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс» старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Черкаській області старшого лейтенанта податкової міліції Свистуна В.М. в постанові зазначено наступне, в провадженні СВ ПМ ДПА в Черкаській області перебуває кримінальна справа № 2511000047 ДВ-1 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що громадяни ОСОБА_1 , 1980 р.н. за попередньою змовою з ОСОБА_2 , 1969 р.н., в період 2010-2011 р., використовуючи завідомо підроблені документи з приводу відображення безтоварних операцій, здійснювали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов`язань та по переведенню безготівкових коштів в готівкові різними суб`єктами господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств: ТОВ «КПГ Міг», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «ТВС «Енергостандарт», над якими вони здійснювали повний контроль.

Враховуючи, що у ТОВ «Компанія «Інтербазіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, свідчить про відсутність реальності здійснення операцій.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АРМ ЕЛІТ» з ТОВ «Контелл», суд зазначає наступне.

ТОВ «Контелл» (зберігач) та ТОВ «АРМ ЕЛІТ» (клієнт) укладено договір зберігання № 24 від 01.02.2011 р., відповідно до умов якого, клієнт передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання мисливський одяг та взуття і повернути це майно збереженим.

Відповідно до п. 2.1.1 договору зберігач приймає майно на зберігання згідно із актом приймання-передачі. При здачі-приймання майна на зберігання клієнту видається розписка (акт).

Згідно із п. 2.1.6 договору майно зберігається в приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, оф. 3.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору позивачем надано суду акти № 95 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 р., № 033002 від 30.03.2011 р., № 52 від 29.04.2011 р.

Податкові зобов`язання відображено в податковій накладній від 28.02.2011 р. № 935, від 30.03.2011 р. № 033002, від 29.04.2011 р. № 52.

На підтвердження оплати позивачем надано суду банківські виписки.

Разом з тим, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів акт від 21.05.2012 р. № 1386/22-3/37194947 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.

Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службову записку № 3477/07-06/30 від 14.05.2012 р., якою направлено для використання в роботі матеріали щодо наявності у ТОВ «Контелл» ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «Контелл» у зв`язку з не підтвердженням факту перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_3 , що тягне за собою його непричетність до господарської діяльності підприємства. Факт відсутності перетину кордону за період з 01.01.2011 по 06.04.2012 громадянином ОСОБА_3 підтверджено листом ДПА у м. Києві від 06.04.2012 № 1344/7/07-4115.

З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АРМ ЕЛІТ» з ТОВ «Геотехкомплект», суд зазначає наступне.

За період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «АРМ ЕЛІТ» мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Геотехкомплект» щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки обладнання.

Зазначені фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Геотехкомплект» відбувалися на підставі усного правочину поставки, відповідно до умов якого ТОВ «Геотехкомплект» взяло на себе зобов`язання поставити позивачу обладнання для вогнепальної зброї.

В межах виконання усного договору ТОВ «Геотехкомплект» було поставлено позивачу товару на загальну суму 1 283 900,00 грн., в тому числі ПДВ 213 983,34 грн., що була сплачена позивачем на рахунок контрагента, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту.

На підтвердження поставки товарів ТОВ «Геотехкомплект» позивачем надано видаткові накладні: № 315 від 25.02.2011 р. на загальну суму 578 800,00 грн., № 032401 від 24.03.2011 р. на суму 705100,00 грн.

Розрахунки в межах виконання господарських правовідносин проводилися на підставі виставлених рахунків-фактури, а саме: № 315 від 25.02.2011 р., № 032401 від 24.03.2011 р.

На підтвердження розрахунків між сторонами, позивачем надано банківські виписки.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «Геотехкомплект» щодо надання останнім на користь ТОВ «АРМ ЕЛІТ» послуг з поставки обладнання для стрілецької зброї, позивачем надано копії рахунків-фактур, договору поставки № 12/20-Д від 28.02.2011 р., видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок за зазначеними господарськими операціями з поставки товару, отриманого від ТОВ «Геотехкомплект» Військовою частиною НОМЕР_1 та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».

ДПІ у Подільському районі ГУ Мнідоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 17.05.2012 № 1347/22-4/37192481 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службові записки № 3391/07-06/30 від 11.05.2012 та № 3392/07-06/30 від 11.05.2012, якими направлено до використання в роботі матеріали щодо наявності у ТОВ «Геотехкомплект`ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «Геотехкомплект» в зв`язку з не підтвердженням факту перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 , що тягне за собою його непричетність до створення та реального здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «Геотехкомплект».

Факт відсутності перетину кордону за період з 01.01.2011 р. громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 підтверджено листом УПМ ДПА у м. Києві від 06.04.2012 р. № 1344/7/07-4115.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Геотехкомплект» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні (продажу) товарів (послуг).

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб`єкта владних повноважень, викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Контелл», ТОВ «Компанія «Інтербазіс», ТОВ «Геотехкомплект» не підтверджуються належними доказами у справі.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 названого Закону визначено вимоги до первинних облікових документів бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала у здійсненні господарської операції.

З огляду на те, що факт перетину кордону гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є непідтвердженим, відповідно суд не може вважати укладені угоди та підписані первинні документи належними та такими, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій ТОВ «Геотехкомлект» та ТОВ «Контелл».

На підтвердження виконання договору № 24 від 01.02.2011 р., укладеного з ТОВ «Контелл» позивачем не надано суду акту приймання-передачі майна на зберігання, розписки (акту) про приймання майна, що передбачено п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інтербазіс» не надано доказів наявності складських приміщень, наявність необхідного автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що між ТОВ «АРМ ЕЛІТ» (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (комісіонер) укладено договір комісії № 12/20-1Д від 28.02.2011 р., відповідно до умов якого, комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього, контракт із замовником, надалі «покупець», на експорт гвинтівок, допоміжного спорядження для проведення демонстраційного показу гвинтівок, а також послуг з проведення демонстраційного показу гвинтівок, згідно із додатком № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору комісіонер передбачить у контракті з покупцем умови поставки товару СІР аеропорт Єреван (Республіка Вірменія), відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 р.

Послуги будуть надаватися покупцю на території Республіки Вірменія.

Відповідно до п. 2.2 договору якість виробів повинні відповідати технічним стандартам (вимогам та умовам), які діють в Україні для даного виду виробів та підтверджуватися сертифікатами якості та записами у паспортах/формулярах.

Відповідно до п. 3.1 договору для проведення реалізації виробів покупцю комітент зобов`язується передати комісіонеру зазначені у додатку № 1 до цього договору в аеропорту Гостомель.

Відповідно до п. 3.5 договору для оформлення дозволу на експорт виробів комітент з підписанням цього договору надасть комісіонеру оригінали таких документів:

-довідку щодо неналежності товарів та послуг до матеріальних носіїв секретної інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю та ступеня секретності цієї інформації);

-довідку щодо попередньої ідентифікації товару та послуг;

-документ, що підтверджує право власності комітента на вироби;

-анотований виклад послуг.

Відповідно до п.3.6 договору комісіонер внесе дані про комітента в графу 17 Дозволу Державної служби експертного контролю України.

Відповідно до п. 3.7 договору митне оформлення виробів покладається на комісіонера за рахунок комітента. Комісіонер при оформленні ВМД у дев`ятій графі вказує комітента як експортера з посиланням у відповідних графах на цей договір і відповідний контракт.

Відповідно до п. 3.8 договору, після доставки виробів покупцю комітент за повідомленням комісіонера командирує до країни покупця своїх фахівців для підготовки демонстраційного показу, попередніх тренувань та безпосередньо проведення демонстраційного показу. Програма демонстраційного показу буде узгоджена сторонами додатковою угодою.

Відповідно до п. 4.1.1 договору вартість послуг згідно із Додатком № 1 встановлюється в доларах США і включає: вартість проведення попередніх тренувань на території України, витрати комітента командирування спеціалістів до країни покупця для проведення демонстрації, комісійну плату комісіонеру, вартість послуг банків, в т.ч. й по обслуговуванню банківських гарантій, вартість робіт третіх осіб (в тому числі нерезидентів), пов`язаних з укладанням та реалізацією умов зовнішньоекономічного контракту з покупцем.

Відповідно до п. 4.4 договору загальна суму цього договору складає 164 150,00 грн. та складається із вартості товару 93 150,00 грн. та вартості послуг 71 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.7 договору по виконаю доручення комісіонер надає звіт комісіонера, повний або проміжний за кожний звітний період, в якому відображається будь-які фінансові операції за дорученням комітента. Звіт надається не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.2 договору технічне приймання (інспекція) виробів здійснюється на складі комітента.

Відповідно до п. 6.5 договору приймання-передача виробів від комітента до комісіонера (за кількістю та номенклатурою) здійснюється повноваженими представниками сторін в аеропорту Гостомель, як це визначено умовами поставки відповідно до п. 3.1 цього договору, з оформленням акту приймання-передачі виробів.

Відповідно до п. 6.7 договору комітент на вироби, які прийняті комісіонером, надає останньому такі документи російською мовою: пакувальні листи в 2-х примірниках, вантажну специфікацію в 1-му примірнику, сертифікат якості в 2- х примірниках, паспорт/формуляр на кожний виріб.

Аналіз фактичних обставин справи та умов вищевказаного договору свідчить про відсутність поставки виробів, оскільки позивачем не надано суду доказів поставки та передачі виробів на територію України, доказів їх перевезення з аеропорту Гостомель до складу зберігання, зокрема, зі складу до демонстраційного майданчику; оформлених: довідки щодо неналежності товарів та послуг до матеріальних носіїв секретної інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю та ступеня секретності цієї інформації); довідки щодо попередньої ідентифікації товару та послуг; документу, що підтверджує право власності комітента на вироби; анотованого викладу послуг; доказів здійснення митного оформлення виробів; доказів командирування до країни покупця фахівців для підготовки демонстраційного показу, попередніх тренувань та безпосередньо проведення демонстраційного показу; також позивачем не надано суду пакувальні листи, вантажну специфікацію, сертифікат якості, паспорт/формуляр на кожний виріб. Матеріали справи також не містять звітів комісіонера комітенту про хід виконання робіт, а також доказів розрахунків між сторонами, доказів понесення витрат у зв`язку із виконанням договору, доказів страхування вантажу, витрат понесених із командируванням фахівців, транспортування, вартості пакування та маркування, понесення інших витрат; доказів укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) із покупцем. Також позивачем не надано суду узгодженої програми демонстраційного показу, кількість учасників, які брали у ній участь. Позивачем надано суду докази наявності складських приміщень, проте доказів того, що вказані приміщення є спеціально обладнаними для зберігання вогнепальної зброї, суду не надано.

Вказане свідчить про відсутність факту поставки виробів на територію України та відповідно відсутність реальності вчинення позивачем господарських операцій.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов`язковими для формування податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно по взаємовідносинам із вказаними контрагентами сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв`язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та від`ємного значення.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Геотехкомплект», ТОВ «Контелл», ТОВ «Компанія Інтербазіс» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року № 0002662201 та № 0002672201, винесені ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ЕЛІТ» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук