Постанова

від 16.04.2007 по справі 2-140/07/06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-140/07/06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2007 р.                                                           Справа № 2-140/07/06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача - Коблякової Т.І.

відповідача -  Ткаченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесуі менеджменту", м. Харків (вх. № 659 Х/3) на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.01.07 р. по справі № 2-140/07/06

за позовом Задорожного Григорія Васильовича, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесуі менеджменту", м. Харків

про стягнення частини майна і прибутку (дивідендів), що не виплатили в результаті порушеного права власності, -

встановила:

У липні 2005 року Задорожний Григорій Васильович звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив стягнути з Товариства   з   обмеженою відповідальністю "Харківський інститут  бізнесу і менеджменту" частину прибутку та частку майна АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" на момент перетворення його в травні 2002 року в Товариство з обмеженою   відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2001р.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.01.07р. по справі № 2-140/07/06 (суддя Золотарьова Л.І.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 144300,00 грн. та 1443,00 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення у справі таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а у позові повинно бути відмовлено.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення у справі таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному, всебічному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" зареєстровано в липні 1992 р. в складі 11 засновників зі статутним фондом 60000,00 руб.

29.05.1995р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" перереєстровано в Акціонерне товариство закритого типу розпорядженням Київського РВК № 1443 зі статутним фондом 80 млн. крб. в складі 3 акціонерів.

28.10.1998р. у виконавчому комітеті Харківської міської ради зареєстрована нова редакція Статуту Акціонерного товариства закритого типу "Харківський інститут бізнесу і менеджменту", засновниками якого являлися 3 фізичні особи, а саме: Бондаренко М.І., Задорожний Г.В. та Чигрінов В.І., зі статутним фондом 76 тис. грн. При цьому 50% акцій належало Задорожному Г.В., про що свідчить Статут та протокол № 1 рішення про випуск акцій від 03.02.1999р.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Дзержинського районного суду від листопада 2001р. визнана недійсною реорганізація шляхом перетворення ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті" в АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту".

Розпорядженням голови Київської районної ради м. Харкова за №158 від 15.02.2002р. скасовано розпорядження виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м. Харкова за № 1443 від 29.05.1995р., в зв'язку з чим місцевий суд дійшов висновку про припинення діяльності АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2002р. Київським РВК м. Харкова зареєстровано ТОВ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту", статут якого затверджений рішенням зборів засновників протокол № 2 від 06.05.2002 року. Разом з цим, суд зауважив, що при реєстрації  ТОВ  "Харківський  інститут бізнесу і менеджменту" 28.05.2002 року, підприємством не доданий установчий договір, на який є посилання в статуті, а також відсутній установчій договір, згідно якого можна визначити розмір внесків кожного учасника.

В обґрунтування рішення про задоволення позовних вимог, суд зазначив про те, що Задорожний Г.В. не став засновником ТОВ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" станом на травень 2002 року, в зв'язку з відсутністю установчого договору, підписаного позивачем і завіреного нотаріально, а також вказав на необхідність проведення розрахунків з позивачем не як із засновником ТОВ "Харківський  інститут  бізнесу  і менеджменту", а як із акціонером АТЗТ.  При цьому, вказав, що питання про розподіл прибутку між трьома акціонерами АТЗТ не було  розглянуто.

Оцінивши доводи позивача у справі щодо стягнення з відповідача 144300,00 грн., місцевий суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість його вимог, в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі .

Однак даний висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не   відповідає фактичним обставинам спору та матеріалам справи, оскільки їм не надана правильна та належна правова оцінка, а згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу України (ред. 1963 р.)  юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При цьому,  у  випадку  реорганізації  шляхом  злиття,  майно (права і обов'язки)  переходить  до  нововиниклих  юридичних  осіб;  майно переходить  в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Припинення діяльності юридичної особи можливе в добровільному або примусовому порядку. Добровільний порядок передбачає прийняття головним органом товариства (його учасниками) рішення з власної ініціативи та волі про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації або реорганізації. У разі примусового припинення діяльності господарського товариства рішення про його ліквідацію або примусовий поділ приймає уповноважений державою орган - господарський суд лише у передбачених законом  випадках.  Ліквідація  на підставі  рішення  суду  в  разі  виключення  одного  з  двох засновників законом не передбачена.

Окрім того, згідно пункту 33 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 "Про порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" і діяло в спірний період, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності органом державної реєстрації можливе лише за заявою власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органів, а також на підставі рішення господарського суду у разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; провадження діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом; неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, що уповноваженими органами рішення про скасування державної реєстрації АТЗТ не приймалось, з урахуванням відсутності  правових підстав для цього. Докази припинення діяльності  АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" у відповідності з вимогами чинного законодавства в матеріалах справи відсутні. В даному випадку, розпорядженням голови Київської районної ради м. Харкова № 158 від 15.02.2002 року скасовано розпорядження виконкому Київської ради народних депутатів м. Харкова № 1443 від 29.05.1995 року на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2001 року, яким визнана недійсною саме реорганізація шляхом перетворення ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті" в АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту".

Матеріали справи свідчать про те, що АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" та ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті" мають однаковий код ЄДРПОУ 21199558, що узгоджується з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим Постановою КМ України від 22.01.1996 року за № 118 зі змінами, згідно з яким ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом,  якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Слід зауважити, що судом першої інстанції неправомірно були застосовані норми ст. 37 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), оскільки вони регламентують питання щодо ліквідації, припинення діяльності та скасування державної реєстрації підприємств, а також щодо розподілу коштів товариства при його ліквідації.

В даному випадку ліквідації, припинення діяльності або скасування державної реєстрації АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" не відбулося, в зв'язку з чим передаточний баланс підприємства не складався і такі докази позивачем не надані, тому колегія суддів вважає неправомірними вимоги позивача про розподіл прибутку АТЗТ.

В зв'язку з визнанням в судовому порядку недійсної реорганізації та у відповідності до вимог ст. 48 Цивільного кодексу України (ред. 1963 року) учасникам (акціонерам) були повернуті їх грошові внески до статутного фонду АТЗТ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту". Позивачу - Задорожному Г.В. було повернуто його внесок до статутного фонду АТЗТ в належній йому частці у розмірі 38000,00 грн., про що останній не заперечує.  

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно реєстрації ТОВ "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" 28.05.2002 року Київським РВК м. Харкова, та затвердження статуту рішенням зборів засновників (протокол № 2 від 06.05.2002 року), колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Зі змісту протоколу № 2 від 06.05.2002 року вбачається, що рішенням зборів засновників ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті" зазначене товариство не створювалось, а була затверджена (прийнята) нова редакція статуту товариства (том 1 а.с. 54-59), в зв'язку з чим Київським РВК м. Харкова 28.05.2002 року була здійснена перереєстрація статуту (том 1 а.с. 61-75). Нова редакція статуту товариства містить посилання на установчий договір ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті"  від 15 травня 1992 року, який був наявний у відповідному органі державної реєстрації - Київському РВК м. Харкова. Згідно цього установчого договору засновниками (учасниками) товариства є 11 осіб, а саме 10 фізичних осіб та юридична особа - Харківський держаний університет, з однаковим розміром часток фізичних осіб. В зв'язку зі смертю одного із засновників  - Лінкіна В.В. у липні 1994 року (том 1 а.с. 235) та виходом Харківського державного університету зі складу засновників ТОВ "Інститут бізнесу і менеджменту при Харківському державному університеті" у лютому 1994 р. (том 1 а.с. 236), на час затвердження та перереєстрації нової редакції статуту Товариства в його складі нараховувалось 9 засновників (учасників), які мали однакову кількість часток.

Отже, позивач, Задорожний Г.В., є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту" з 1992 року, що підтверджується установчим договором, який оформлено за його участю з дотриманням вимог чинного законодавства (том 1 а.с. 89-97), про що також зазначено у новій редакції статуту товариства від 28.05.2002 року (том 1 а.с. 61-75);

Відповідно до   ст.   64  Закону  України  "Про  господарські товариства"  від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII учасника товариства з обмеженою  відповідальністю,  який  систематично не виконує або неналежним чином  виконує  обов'язки  або  перешкоджає своїми  діями  досягненню цілей товариства,  може бути виключено з товариства на підставі рішення,  за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів.

12.07.2002 року Задорожний Г.В. був виключений зі складу засновників (учасників) Товариства рішенням загальних зборів засновників (учасників), про що свідчить протокол № З (том 1 а.с. 10-30), і йому була виплачена в грошовій формі належна йому 1/9 частка в майні товариства, а також частина прибутку, що відповідає вимогам ст. ст. 54, 55, 64 Закону України "Про господарські товариства".

Слід зазначити, що протокол № 2 від 06.05.2002 року та протокол № З від 12.07.2002 року не були визнані позивачем недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, як правомірно зазначає відповідач, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, на момент прийняття оскаржуваного рішення, у  суду першої інстанції були відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 144300,00 грн.   

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, позивачем на підтвердження його вимог щодо стягнення з ТОВ  "Харківський інститут  бізнесу і менеджменту" частини прибутку і майна АТЗТ "Харківський інститут  бізнесу і менеджменту" на момент перетворення в ТОВ (станом на 01.04.02р.) в сумі 144300,00 грн. не було надано жодного належного доказу, в зв'язку з чим в їх задоволенні повинно бути відмовлено.  

Разом з цим, відповідачем належним чином доведено правова безпідставність позовних вимог, а його заперечення проти позову ґрунтуються на матеріалах та обставинах справи і відповідають вимогам закону.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Київським районним  судом м. Харкова при прийнятті оскаржуваного рішення від 23.01.07 р. по справі №  2-140/07/06 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту", м. Харків підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут бізнесу і менеджменту", м. Харків задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.01.07 р. по справі                      №  2-140/07/06 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді