Рішення

від 08.09.2009 по справі 18/168пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГА НСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВ В, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09 Справа № 18/168пн.

Суддя Корнієнк о В.В., розглянувши матеріали с прави за позовом приватно го підприємця ОСОБА_1, м. Стаханов Луганської області

до приватного під приємця ОСОБА_2, м. Луганс ьк

про спростування неправдивої інформації, відш кодування матеріальної шкод и в сумі 5036 грн. та відшкодуванн я моральної шкоди у розмірі 150 00 грн.

за участю представникі в сторін:

від позивача: н е прибув;

від відповідача ОСОБА_3 за дов. від 28.10.2008.

Суть спору: позивач ем заявлено вимоги:

- про спростування неправдивої інформації, яка розповсюджена відповідачем (про те, що позивачка його пог рабувала, забрала кіоск, позб авила засобів до існуванню, п озбавила бізнесу) шляхом опу блікування в газеті «Стахано вське знамя»статті на ступно го змісту: «Свідчення, які роз повсюдив ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 використовуючи пс ихологічний та моральний тис к, загрози, заставила ОСОБА _2 підписати угоду про розір вання договору про сумісну д іяльність вважати неправдив ими.»;

- про стягнення з ОСО БА_2 моральної шкоди в сумі 15 000 грн., заподіяну розповсюдже нням неправдивої інформації ;

- про стягнення з ОСО БА_2 матеріальної шкоди в су мі 5036 грн. - витрати на оплату ю ридичної допомоги.

Відповідач відзивом на п озовну заяву від 08.09.2009 проти поз ову заперечує, посилаючись н а його необґрунтованість та безпідставність.

Позивач витребувані матер іали суду не подав, його предс тавник в судове засідання не прибув, не зважаючи на те, що б ув своєчасно повідомлений су дом про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка у позовні й заяві вказала, що відповіда ч звернувся в прокуратуру з з аявою про те, що вона та її чол овік при підписанні угоди ві д 10.06.2008 здійснювали відповідач а моральний та психологічний тиск в результаті чого відпо відач підписав документи про відмову від ведення спільно го бізнесу.

22.06.2008 прокуратурою вине сено постанову про відмову у порушенні кримінальної спра ви за вищевказаною заявою ві дповідача.

Позивачка в позовній заяві також вказала, що до неї почали доходити чутки про те , що відповідач при спілкуван ні зі спільними знайомими ро зповідає, що позивачка та її ч оловік його пограбували, заб рати кіоск та позбавили засо бів до існування.

У листопаді 2008 відпові дач пред' явив до позивачки позов про визнання угоди від 10.06.2008 недійсною.

16.02.2009 господарським суд ом в позові відповідачу було відмовлено.

Позивачка зазначила, що у сі вищевказані свідчення, як і відповідач викладав у заяв ах у прокуратуру та суд, а тако ж свідчення розповсюджені мі ж спільними знайомими, є непр авдивими та надуманими.

Усі ці неправдиві свідченн я порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачки.

На підставі вказаних довод ів позивачка заявила вимоги:

- про спростування неправдивої інформації, яка розповсюджена відповідачем (про те, що позивачка його пог рабувала, забрала кіоск, позб авила засобів до існуванню, п озбавила бізнесу) шляхом опу блікування в газеті «Стахано вське знамя»статті на ступно го змісту: «Свідчення, які роз повсюдив ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 використовуючи пс ихологічний та моральний тис к, загрози, заставила ОСОБА _2 підписати угоду про розір вання договору про сумісну д іяльність вважати неправдив ими.»;

- про стягнення з ОСО БА_2 моральної шкоди в сумі 15 000 грн., заподіяну розповсюдже нням неправдивої інформації ;

- про стягнення з ОСО БА_2 матеріальної шкоди в су мі 5036 грн. - витрати на оплату ю ридичної допомоги.

Відповідач відзивом на п озовну заяву від 08.09.2009 проти поз ову заперечує, посилаючись н а його необґрунтованість та безпідставність.

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши представника відповідача, суд дійшов висн овку, що позов не підлягає зад оволенню за таких підстав:

Чинне законодавство не містить визначення понять г ідності, честі чи ділової реп утації, оскільки вони є морал ьно-етичними категоріями й о дночасно особистими немайно вими правами, яким закон нада є значення самостійних об'єк тів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слі д розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як уні кальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язуєтьс я позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґр унтується на відповідності ї ї діянь (поведінки) загальноп рийнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутаціє ю фізичної особи розуміється набута особою суспільна оці нка її ділових і професійних якостей при виконанні нею тр удових, службових, громадськ их чи інших обов'язків. Під діл овою репутацією юридичної ос оби, у тому числі підприємниц ьких товариств, фізичних осі б - підприємців, адвокатів, нот аріусів та інших осіб, розумі ється оцінка їх підприємниць кої, громадської, професійно ї чи іншої діяльності, яку зді йснює така особа як учасник с успільних відносин (п. 4 пос танови Пленуму Верховного Су ду України «Про судову практ ику у справах про захист гідн ості та честі фізичної особи , а також ділової репутації фі зичної та юридичної особи»ві д 27.02.2009 № 1).

Відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за п равилами якого судочинства п ідлягає розгляду заява. При ц ьому слід виходити з компете нції суду щодо розгляду циві льних справ, зазначеної в ста тті 15 ЦПК, та враховувати поло ження статей 1, 12 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни (далі - ГПК). Оскільки хар актер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалеж но від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної кат егорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинс тва, за винятком сп рав про захист ділової ре путації між юридичними ос обами та іншими суб'єктами пі дприємницької діяльності у с фері господарювання та і ншої підприємницької діяльн ості, що розглядаються в п орядку господарського судоч инства (п. 7 постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и «Про судову практику у спра вах про захист гідності та че сті фізичної особи, а також ді лової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 № 1 ).

Враховуючи, що позив ачка просить суд зобов' язат и відповідача спростувати не правдиву інформацію, яка сто сується підписання господар ського договору (угода про розірвання договору про сум існу діяльність), суд вважа є, що у позові йдеться саме про захист ділової репутаці ї позивача як суб' єкта п ідприємницької діяльності.

Тому даний спір підля гає розгляду в господарських судах.

Відповідно до ст. 40 Кон ституції України усі мають п раво направляти індивідуаль ні чи колективні письмові зв ернення або особисто звертат ися до органів державної вла ди, органів місцевого самовр ядування та посадових і служ бових осіб цих органів, що зоб ов'язані розглянути зверненн я і дати обґрунтовану відпов ідь у встановлений законом с трок.

Згідно абз. 2 п. 16 постан ови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідност і та честі фізичної особи, а та кож ділової репутації фізичн ої та юридичної особи»від 27.02.20 09 № 1, суди повинні мати на увазі , що у випадку, коли особа звер тається до зазначених органі в із заявою, в якій міститься т а чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в х оді перевірки інформація не знайшла свого підтвердження , вказана обставина не може са ма по собі бути підставою для задоволення позову, оскільк и у такому випадку мала місце реалізація особою конституц ійного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не по ширення недостовірної інфор мації.

Судом не встановлено факту, що для звернення від повідача до вищевказаних орг анів (прокуратури, міліції, су ду) не було жодних підстав, і щ о це звернення не було виклик ано наміром захистити свої п рава, свободи чи законні інте реси.

Інформація, зазначена у поз овній заяві чи іншій заяві, ад ресованій суду, а також в проц есуальних документах (запере ченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може б ути підставою для захисту гі дності, честі чи ділової репу тації, за винятком випадкі в, коли ця інформація б ула визначена підставою пред 'явленого позову і стосув алася його предмета, була док азом у справі, а так само предм етом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встанов леному процесуальним законо м (абз. 3 п. 17 постанови П ленуму Верховного Суду Украї ни «Про судову практику у спр авах про захист гідності та ч есті фізичної особи, а також д ілової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 № 1 ).

Таким чином, суд не вважає в икладення інформації в заява х, адресованих правоохоронни м органам, розповсюдженням н едостовірної інформації.

Доводи позивача про розпов сюдження відповідачем між сп ільними знайомими недостові рної інформації не знайшли с вого підтвердження.

Показання свідків не є засо бом доказування у господарсь кому процесі.

За таких обставин, вимоги п ро спростування неправдивої інформації, яка розповсюдже на відповідачем, задоволенню не підлягають.

Вимоги про стягнення з відп овідача моральної шкоди в су мі 15000 грн. та матеріальної шкод и в сумі 5036 грн. не підлягають з адоволенню в зв' язку з необ ґрунтованістю та безпідстав ністю цих вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Позивачем при пред' явленні позову зайве сплачен о державне мито.

Згідно п. 4.8. Роз' яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання п рактики застосування розділ у VI Господарського процесуал ьного кодексу України»від 04.03 .1998 № 02-5/78 (із подальшими змінами) державне мито із позовних за яв з питань захисту честі та г ідності, у тому числі про відш кодування моральної (немайно вої) шкоди, повинно сплачуват ись на підставі підпункту «б »пункту 2 статті 3 Декрету (5 неоподатковуваних мінімумі в доходів громадян - 85 грн.).

Позивачем сплачен о державне мито в сумі 285,36 грн. ( 200,36 грн. за банківською квита нцією від 30.06.2009 № 5621\з57 та 85 грн. за б анківською квитанцією від 22.07 .2009 № 197/211).

Позивачем заявлено т ри вимоги:

- про спростування і нформації;

- про стягнення мор альної шкоди в сумі 15000 грн.;

- про стягнення мат еріальної шкоди в сумі 5036 грн.

Перші дві вимоги пов' яз ані між собою підставою позо ву і мають нематеріальний ха рактер, тому оплачуються дер жавним митом у розмірі 85 грн.

Остання вимога має матеріа льний характер і оплачується за мінімальною ставкою - 102 г рн.

Всього слід було спла тити державне мито в сумі 187 гр н. Позивач сплатив державне м ито в сумі 285,36 грн. Тобто зайве с плачено державне мито в сумі 98,36 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Дек рету Кабінету Міністрів Укра їни «Про державне мито» зайв е сплачене державне мито під лягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК Укр аїни, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовит и.

2. Судові витрати покла сти на позивача.

3. Повернути приват ному підприємцю ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, ідентифікаційн ий номер НОМЕР_1, з Держ авного бюджету України з айве сплачене за квитанцією Правекс-банку № 5621\з57 від 30.06.2009 де ржавне мито в сумі 98,36 грн.

Підставою для поверненн я зайве сплаченого державног о мита є дане рішення суду скр іплене печаткою суду.

08 вересня 2009 р. було оголоше но лише вступну та резолютив ну частину рішення. Рішення, о формлене відповідно до ст. 84 Г ПК України, підписано 09 вересн я 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК Украї ни дане рішення набирає зако нної сили після закінчення д есятиденного строку з дня йо го підписання.

Суддя В.В. Корнієн ко