Рішення

від 11.04.2007 по справі 14/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11

11.04.07  

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Чернігівської

області

14000,м.

Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-44-62

Іменем

України

Р  І 

Ш  Е  Н 

Н  Я

05 квітня 2007р.                                                                                                       

справа №14/88

За позовом:

Приватного виробничо-комерційного підприємства “Барви Чернігова”,

вул.Дніпровська,34, м. Чернігів

До відповідача: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство “Гарантія”, м. Київ,

вул.Рибальська,22

Про 

стягнення  51969грн. 90коп. 

                                                                                                                 Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ

СТОРІН

Від позивача:

Березовчук М.Л. фахівець у галузі права, довіреність від 19.03.07р., Прохоренко

А.М., директор

Від відповідача:  не з'явився

Від третьої особи:

Юрченко Ю.І. представник, довіреність від 09.01.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про

стягнення з відповідача вартості нерухомого майна з урахуванням індексу

інфляції в розмірі 50788,40грн., де сума вартості нерухомого майна

-47289,00грн., та 1181,50грн. три проценти річних за період з 20.02.06р. по

20.12.06р.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на укладений 20.02.2006р. між сторонами в нотаріально

посвідченій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, який за рішенням

господарського суду Чернігівської області розірваний, та неможливістю

повернення будівлі продавцю (ПВКП “Барви Чернігова”) у зв'язку з продажем

нерухомого майна відповідачем іншій особі, яка є добросовісним набувачем, - Відкритому

акціонерному товариству “Страхове товариство “Гарантія” по договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 29.03.2006р.

Відповідно до ст.27 Господарського

процесуального кодексу України судом залучено до участі у справі в якості

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія”.

Представник третьої особи в

судовому засіданні 13.03.07р. надав пояснення від 13.03.07р., в якому зазначив,

що при розірванні договору купівлі-продажу від 20.02.06р. позивач не має права

на повернення майна, оскільки на сьогодні воно знаходиться у власності ВАТ „СТ

„Гарантія”, яке є добросовісним набувачем, що можуть бути задоволені тільки

майнові вимоги ПВКП „Барви Чернігова” на суму вартості майна згідно п.2.1.

договору купівлі-продажу від 20.02.06р.

Представник позивача в судовому

засіданні 22.03.07р. надав письмове нормативне обґрунтування від 22.03.07р.

стосовно стягнення з відповідача розміру інфляційних 3499,40грн., трьох

процентів річних у сумі 1181,50грн.

Відповідно до ст.22 Господарського

процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні

22.03.07р. подав письмові зміни до позовної заяви та просив стягнути з

відповідача суму понесених збитків в розмірі 47289грн., посилаючись на те, що

20.02.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу

нерухомого майна, що договір було укладено в нотаріально посвідченій формі,

була проведена державна реєстрація договору у Чернігівському МБТІ, що в

порушення п.2.1., п.4.4 договору відповідач не вніс суму 47289,00грн. на

рахунок позивача, що господарський суд Чернігівської області визнав порушення

договору з боку СПД ОСОБА_1 істотними та задовольнив позов про розірвання

вказаного договору, що у зв'язку з односторонньою відмовою ОСОБА_1 від

виконання своїх зобов'язань за договором від 20.02.06р. позивач поніс збитки у

вигляді не одержаного доходу від продажу нерухомого майна, який підприємство

одержало б у разі належного виконання свого обов'язку відповідачем, що склад

збитків позивача становить сума вартості нерухомого майна, що було предметом

продажу, яку відповідно до п.2.1. договору від 20.02.06р. повинен був сплатити

покупець.

          Представник позивача в судовому

засіданні 22.03.07р. надав заяву про відмову від позовних вимог в частині

стягнення 3% річних в розмірі 1181,5грн. та в частині стягнення інфляції в

розмірі 3499,4грн. Суд прийняв зміну позивачем предмету позову щодо стягнення з

відповідача 47289грн. збитків, а також прийняв відмову позивача від позову в

частині стягнення 3% річних в розмірі 1181,5грн. та в частині стягнення

інфляції в розмірі 3499,4грн., про що зазначено в ухвалі.

          Позивачем до матеріалів справи подано

копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1

- ОСОБА_1, відповідно до якого ідентифікаційний номер -НОМЕР_2, місце

проживання - АДРЕСА_1.

Відповідач відзив на позов та

витребуваних документів не надав, повноважного представника в судове засідання

не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач

не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь

своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не

перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином

повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвала про призначення розгляду

справи, ухвали про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за

поштовою адресою зазначеною у позовній заяві, про що свідчать повідомлення про

вручення поштових відправлень.

Рішення приймається за наявними у

справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу

України.

Розглянувши подані матеріали,

вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази,

які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд

встановив:

Оскільки, суд прийняв відмову

позивача від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі

1181,5грн. та в частині стягнення інфляції в розмірі 3499,4грн., провадження у

справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного

кодексу України цивільні права та обов'язки із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують права та обов'язки.

Згідно ст.35 Господарського

процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду

Чернігівської області від 18.05.06р. у справі №10/86 за позовом Приватного

виробничо-комерційного підприємства “Барви Чернігова” до відповідача Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору було

встановлено, що 20.02.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір

купівлі-продажу нерухомого майна, за яким відповідач купив у позивача об'єкт

нерухомості загальною площею 560,3кв.м., що згідно п.2.1. договору покупець

зобов'язаний внести 47289грн. на поточний рахунок позивача в день підписання

договору, проте відповідач не виконав умови договору і не розрахувався за

отримане майно за договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу

України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або

зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму.

Слід зазначити, що договір

купівлі-продажу від 20.02.06р. був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 та

зареєстрований в реєстрі  НОМЕР_3

Згідно п.1.1 договору

купівлі-продажу від 20.02.06р. продавець (позивач по справі) передає у

власність покупця (відповідача по справ), а покупець приймає об'єкт

нерухомості, а саме: по складу, позначеному на плані літ. “Б-1” літ. “21”

пл.424,3 кв.м., літ “21а” пл.7,8 кв.м., літ. “21б” пл.56,1 кв.м., літ “21в”

пл.29,0 кв.м., літ. “21г” пл.23,1 кв.м, літ.”21-1” пл.20,0 кв., - загальною

площею 560,3кв.м, який знаходиться за адресою 

АДРЕСА_2.

У п.1.7. договору купівлі-продажу

від 20.02.06р. сторони передбачили, що право власності на вищезазначений об'єкт

нерухомості виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та подальшої

державної реєстрації цього договору.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного

кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на

вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та

в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення

стороною договору, коли внаслідок завдання цим шкоди друга сторона значною

мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При винесенні рішення від

18.05.06р. у справі №10/86 суд дійшов висновку, що несплата відповідачем

вартості придбаного майна за договором купівлі-продажу є істотним порушенням

умов договору, оскільки позбавила позивача, як продавця, отримати грошові кошти

на які розраховував він при укладенні договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду

Чернігівської області від 18.05.06р. у справі №10/86 розірвано договір

купівлі-продажу нерухомого майна від 20 лютого 2006р. укладений між приватним

виробничо-комерційним підприємством “Барви Чернігова” (м.Чернігів,

вул.Дніпровська, 34) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою

ОСОБА_1  (АДРЕСА_3). Вказане рішення

набрало законної сили 04.07.2006р. з дня прийняття Постанови Київським

апеляційним господарським судом про залишення рішення господарського суду

Чернігівської області від 18.05.06р. у справі №10/86 без змін.

Згідно приписів статті 653

Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання

змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або

розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено

характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому

порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням

суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права

вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту

зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи,

до розірвання договору за рішенням господарського суду Чернігівської області

07.03.06р. між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (продавець), місцепроживання

АДРЕСА_1, та Відкритим акціонерним товариством “Страхове товариство “Гарантія”

(покупець), місцезнаходження м.Київ, вул.Рибальська,22, укладено договір

купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений ОСОБА_2  приватним нотаріусом Чернігівського міського

нотаріального округу, і зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_4

Згідно п.1.1. договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 07.03.2006р. продавець передає у власність

покупця, а останній приймає об'єкт нерухомості, а саме склад позначений на

плані літ.”Б-1” (літ. “21”, літ. “21а”, літ. “21б”, літ “21в”, літ. “21г”,

літ.”21-1”) - загальною площею 560,3кв.м., який знаходиться за адресою

АДРЕСА_2.

У пункті 1.2. договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 07.03.2006р. зазначено, що предмет

договору належить продавцю на праві власності на підставі договору

купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 20.02.2006р. ОСОБА_2, приватним

нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в

реєстрі за НОМЕР_3,  зареєстрованому в

Державному реєстрі правочинів 20.02.2006р. за номером НОМЕР_5 , що

підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів сформованого 20 лютого

2006р. ОСОБА_2, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального

округу, за номером НОМЕР_6. Право власності зареєстровано в електронному

Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.03.2006р., що підтверджується

Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого Чернігівським

міжміським бюро технічної інвентаризації 06.03.2006р., за номером НОМЕР_7,

реєстраційний номер НОМЕР_8, записаного в реєстрову книгу за НОМЕР_9.

У п.1.7. договору купівлі-продажу

від 07.03.06р. сторони передбачили, що право власності на вищезазначений об'єкт

нерухомості виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та подальшої

державної реєстрації цього договору.

Частиною 4 статті 334 Цивільного

кодексу України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає

державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої

реєстрації.

Право власності відкритого

акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” на об'єкт нерухомості

по договору купівлі продажу від 07.03.2006р. зареєстровано в електронному

Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.03.2006р., що підтверджується

Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого Чернігівським

міжміським бюро технічної інвентаризації 29.03.2006р., за номером НОМЕР_10,

реєстраційний номер НОМЕР_8, записаного в реєстрову книгу за НОМЕР_11.

          Третьою особою до матеріалів справи

подано копію витягу з Державного реєстру правочинів, відповідно до якого

договір купівлі продажу від 07.03.2006р. зареєстровано в Державному реєстрі

правочинів 07.03.2006р. за номером НОМЕР_12, що підтверджується Витягом з

Державного реєстру правочинів сформованого 07.03.2006р. ОСОБА_2, приватним

нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, за номером НОМЕР_13.

Згідно ч.5 ст.653 Цивільного

кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним

порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування

збитків, завданих зміною або розірванням договору.

          Позивач просить стягнути з

відповідача збитки у сумі 47289,00грн. у вигляді не одержаного доходу від

продажу нерухомого майна, який підприємство одержало б у разі належного

виконання відповідачем зобов'язань по договору від 20.02.2006р.

          У відповідності до ст.22 Цивільного

кодексу України особа, який завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Згідно приписів ст.224 Господарського

кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,

втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена

сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання

правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки, які полягають у неотриманні

потерпілим суб'єктом господарювання того майна, яке повинно було йому надійти у

разі, коли не відбулося б правопорушення, тобто при звичайному перебігу справ,

називається в господарській практиці неотриманим доходом (втраченою або

упущеною вигодою).

За загальним правилом правопорушник

зобов'язаний повністю відшкодувати завдані ним збитки, якщо інше не передбачено

законом.

У відповідності до пункту 4 частини

третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки

ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43

Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у

їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь

встановленої сили.

Як зазначається в частині першій

статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного

кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за

наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила

зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, оцінивши

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, суд дійшов висновку про відсутність доказів на день розгляду справи

в суді фактичної передачі відповідачем позивачу грошових коштів у сумі

47289,00грн., на які розраховував позивач при укладенні договору

купівлі-продажу нерухомого майна від 20.02.2006р., а також про відсутність

доказів у відшкодуванні відповідачем завданих позивачу збитків у сумі

47289,00грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач

не надав суду належних доказів, які підтверджують виконання ним взятих на себе

зобов'язань по договору від 20.02.2006р. та не довів відсутність своєї вини у

завданих позивачеві збитках, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги

позивача щодо стягнення збитків в сумі 47289грн.00коп. є обґрунтованими і

підлягають задоволенню. Провадження по справі в частині стягнення 3% річних в

розмірі 1181,50грн., та в частині стягнення інфляції в розмірі 3499,40грн.

підлягає припиненню.

Відповідно до ст.49 Господарського

процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування

позивачу сплаченого державного мита у розмірі 472грн.89коп. та 107грн.37коп.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.11, 22, 334, 651, 653,

655 Цивільного кодексу України, ст.224, 225 Господарського кодексу України,

ст.ст.22, 33, 34, 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі в

частині стягнення 3% річних в розмірі 1181грн.50коп., інфляції в розмірі

3499грн.40коп.

2. Позовні вимоги задовольнити

частково.

3. Стягнути з Фізичної особи

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь

Приватного виробничо-комерційного підприємства „Барви Чернігова” (вул.Дніпровська,34,

м. Чернігів, р/р 260066593 в АППБ “Аваль” м.Чернігів, МФО 353348, код 31078962)

47289грн.00коп. збитків, 472грн.89коп. державного мита, 107грн.37коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя                                                                                            

Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 10.04.2007р.

Суддя                                                                   

                         Н.Ю.Книш