Рішення

від 11.01.2007 по справі 22-ц-86/2007р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц -86/2007 р

Справа №

22-ц -86/2007 р. Головуючий 1 інст. Ніколаєнко І.B. Доповідач:

Шаповал Н.М. Категорія: трудові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11

січня 2007 p., судова колегія

судової палати у цивільних справах Апеляційного су­ду Харківської області у

складі:

Головуючого- судді  

- Шаповал

Н.М.

Суддів                          -

Хребтова В.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря 

- Дмитренко

А. М.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апе­ляційною

скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня

2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до

Дочірнього підприємства Державного підприємства МВС України « Ресурси» в

Харківсь­кій області - « Харків - Ресурси » , Державного підприємства

МВС України « Ресурси », 3-я особа - директор дочірнього підприємства

Державного підприємства МВС України « Ресур­си» в Харківській області « Харків

- Ресурси» , Юрченко Євген Олексійович, про захист по­рушених трудових прав, -

ВСТАНОВИЛА:

30 січня 2006

року ОСОБА_1 звернувся

до суду з вищевказаним позовом.

Посилався на те, що з 21 серпня 2004 року по 01 вересня 2005 року працював на Дочі­рньому

підприємстві МВС України «

Ресурси » в

Харківській області « Харків - Ресурси».

З 01.09. 2005 року був звільнений у порядку переведення на інше

підприємство до ВАТ «

Мегабанк ».

Посилаючись на те, що 01.09. 2005 року він ще знаходився на робочому

місці і вико­нував свої посадові обов'язки, а тому просить визнати останнім

днем його роботи не 31.08.

2005 року, а 01.09. 2005 року та

стягнути з відповідача заробітну плату за останній день ро­боти у сумі 136 грн. 36 коп., заробітну плату в період

оформлення відпустки за 14 днів у сумі 1909 грн. 04 коп., а всього 2045,40 грн., за весь

час затримки розрахунку 3000

грн., за при­дбання путівок 10969

грн. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 5250 грн. і зобов'язати відповідача

внести зміни до наказу НОМЕР_1 від 31.08. 2005 року щодо визначення остан­нім днем його роботи 01.09. 2005 року.

В судовому

засіданні в уточнюючих позовних вимогах просить стягнути з відповідача

компенсації витрат втраченого заробітку та відриву від звичайних занять у сумі 1346,42 грн., середній заробіток за весь час затримки належних

від підприємства сум з січня по жовтень у сумі 27545,454 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні

позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рі­шення та

ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Посилається

на порушення судом норм матеріального права на неповноту судового слідства.

На його думку, суд безпідставно не

стягнув з відповідача заборгованість по заробітній платі, яку не

оспорював останній. Не прийняв до уваги, що останнім днем його роботи є 01.09. 2005 року, а не 31.08. 2005 року, у

зв'язку з чим йому слід сплатити за один день заро­бітну плату, компенсацію за

невикористану щорічну відпустку, виплатити 70% вартості путі­вок на лікування та в дитячий табір.

Також просить постановити окрему

ухвалу відносно директора ДП МВС України « Ресурси» в Харківській області, Юрченка Є.О.

Судова колегія, заслухавши доповідь

судді, учасників процесу, перевіривши матеріа­ли справи, обговоривши доводи

апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню, а рішення суду зміненню за таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення заборгованості по за­робітній

платі, яка не була виплачена на час звільнення, суд виходив із того, що

заборгова­ність підприємства перед позивачем не стосується його позовних вимог

і не була предметом судового розгляду,

оскільки виявлена у порядку перерахунку як помилка і було запропонова­но

позивачу вказану суму одержати на підприємстві. ( а.с. 211

зворіт)

З такими висновками суду погодитись

не можна, оскільки вони не відповідають об­ставинам справи

і наданим доказам.

Так, позивач у своєму позові посилається на неотримання ним остаточного

розрахун­ку при звільненні, у тому числі компенсації за

невикористану відпустку. ( а.с. 5)

Із довідки підприємства від 22

серпня 2006 року вбачається, що заборгованість перед ОСОБА_1 стає у розмірі 471,32 грн., у тому числі компенсація за

невикористану відпус­тку у розмірі 129, 51 грн. (а.с. 187)

За таких підстав, судова колегія вважає, що заборгованість у сумі 471, 32 грн. підлягає стягненню з підприємства на користь

позивача, відповідно до вимог ст. 116

КЗпПУ.

Виходячи з наявності заборгованості

у відповідача перед позивачем на час вирішення спору у сумі 471, 32 грн. судова

колегія з врахуванням щомісячної середньої заробітної пла­ти позивача у розмірі

2301,11 грн.

визначає суму компенсації за затримку розрахунку у сумі 500 грн., відповідно

до вимог ст. 117 КЗпПУ та

п. 20 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 24

грудня 1999 року № 13 « Про практику

застосування судами законодавства про оплату праці » , щодо

пропорційності сум компенсації заборгованій сумі. (а.с 79)

Судова

колегія вважає за можливе стягнути вказані суми із Державного підприємства МВС

України « Ресурси» , оскільки цим підприємством був укладений контракт з

ОСОБА_1 13 вересня 2004 року, за яким останній призначений на

посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ДП ДПМВС України « Ресурси » . ( а.с. 10 - 12 )

За таких

підстав, рішення районного суду у цій частині підлягає скасуванню з поста­новлениям

нового рішення про часткове задоволення позову про

стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час

затримки розрахунку.

В іншій частині рішення суду залишається без змін за

таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні

позову про визнання днем його звільнення 01 вересня 2005 року із Дочірнього підприємства ДП МВС України « Ресурси» в Харківській області « Харків - Ресурси», а не 31 серпня 2005 року, суд

виходив із того, що трудовий кон­тракт між сторонами був укладений на період з 13 вересня 2004 року до 30 грудня 2006 року.

31

серпня 2005 року

ОСОБА_1 була

написана заява про перехід на інше підпри­ємство

та наданий лист від 30 серпня 2005 року від голови правління ВАТ « Мегабанк», В.Г. Суботіна з проханням про звільнення

ОСОБА_1 з 31 серпня 2005 року переводом

до ВАТ « Мегабанку».

( а.с. 71,72)

Згідно наказу

директора ДП МВС України « Ресурси», М.М. Кацун від 31 серпня 2005 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1 Дочірнього підприємства Державного підприємства МВС України «

Ресурси» в Харківській області « Харків - Ресурси», ОСОБА_1,

переведений з 01 вересня 2005 року на роботу у ВАТ « Мегабанк». Останнім днем

його роботи визнано за на­казом 31

серпня 2005 рік. ( а.с. 73 ).

Наказом ДП МВС

України НОМЕР_2 від 31 серпня 2005 року ОСОБА_1 звільнений від

займаної посади з 31 серпня 2005 року в порядку

переведення на іншу роботу. ( а.с. 74)

01 вересня 2005 року ОСОБА_1 разом із новопризначеним директором дочір­нього підприємства Державного підприємства МВС України « Ресурси» «

Харків - Ресурси», Юрченком Є.О. був підписаний акт прийому - передачі

справ і документів. ( а.с. 75)

При звільненні з позивачем був

проведений розрахунок, про що свідчать платіжні ві­домості і

видаткові касові ордери підприємства за 2004

- 2005 рік.

За таких підстав, суд обґрунтовано

прийшов до висновку, що останнім днем роботи позивача

на підприємстві був 31 серпня 2005 року, а не 01 вересня 2005 року, як посилається останній, а тому , не підлягають задоволенню його вимоги щодо стягнення

заборгованості по заробітній платі за останній день роботи - 01 вересня 2005 року у сумі 136, 36 грн. та забор­гованість

за весь час затримки розрахунку у зв»язку з невиплатою вказаної суми, а також

внесення змін до наказів про останній день роботи позивача саме 01 вересня 2005 року.

Також судова колегія погоджується з

висновками суду щодо відмови ОСОБА_1

у позові про виплату заробітної плати в період оформленої відпустки за 14 днів у сумі 1909,04 грн., оскільки

позивач не надав докази на підтвердження своїх вимог.

Посилання ОСОБА_1 на те, що

головним підприємством через ДП «

Харків - Ре­сурси»

повинно бути йому сплачено на придбання путівок 10969 грн., безпідставне, та не підтверджуються ніякими

доказами, відповідно до вимог ст. ст.10, 60

ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.. 237-1 КЗпПУ , відшкодування

власником або уповноваже­ним ним органом

моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його за­конних

прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і ви­магають

від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом із тим,

позивач не довів, у чому полягають його моральні страждання, не зазна­чив

підстави для поширення цієї норми на правовідносини сторін, які між ними

виникли.

Судова

колегія не вбачає підстав для постановления окремої

ухвали відносно дирек­тора Дочірнього підприємства Державного підприємства МВС

України « Ресурси » в Хар­ківській

області « Харків - Ресурси », Юрченка Євгена

Олексійовича.

Керуючись ст.

ст. 303, 304, ч.2 п.1

ст. 307, ч.1 п. 1 ст. 312, 315, 319 ЦПК України су­дова

колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1

задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2006 року змінити.

У частині

відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про стяг­нення

заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час

затримки розрахунку рішення суду -

скасувати.

Стягнути з

Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України « Ре­сурси»,

юридична адреса: 03680 м. Київ,

вул. Святошинська, 27, розрахунковий рахунок № 260004351 у ВАТ АБ « Укргазбанк

», МФО 320478, код ЄДРПОУ 31956497, іпн. 319564926578, св. № 36358060 на користь ОСОБА_1 заборгованість

по заробітній платі у сумі 471,

32 грн. ( чотириста

сімдесят одна грн. 32 коп. ) та компенса­цію

за затримку виплати заробітної плати в сумі 500 грн. (п'ятсот

грн.), а всього - 971 грн. 32 коп. ( дев'ятсот сімдесят

одну грн. 32 коп. ), на користь

держави держмито у сумі 51

грн. ( п'ятдесят

одну грн.)

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено

в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до

Верховного Суду України.