Ухвала

від 23.03.2016 по справі 757/6010/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року,

за участю прокурора ОСОБА_7

представника власників майна ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 р. задоволено клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , у кримінальному провадженніпід №32014220000000147, внесеному 22.07.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в ході обшуку нежитлових приміщень магазинів розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за якими розміщені магазини мережі «Sumbol» - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під час якого було вилучено одяг, взуття, аксесуари, перелічене в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просять поновити прощений з поважних причин строк для подання апеляційної скарги. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 11 лютого 2016 року у справі №757/6010/16-к скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника відділу ГСУ Національної поліції України майора поліції ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №32014220000000147 від 22.07.2014 р.

Зокрема, апелянти зазначають, щовони не є особами, яким пред`явлено підозру в кримінальному провадженні №32014220000000147 та будь - якого відношення до підприємницької діяльності ОСОБА_11 у визначених органом досудового розслідування період не мали.

Також в апеляційних скаргах ОСОБА_6 , ОСОБА_5 стверджують, що судом в порушення вимог ч. 2 ст. 170, ч. 5 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України не визначена мета арешту майна та взагалі не визначені підстави застосування арешту майна та порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Більш того, апелянти запевняють, що матеріали справи не містять в собі інформації, що у кримінальному провадженні №32014220000000147 будь - кому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими триває досудове слідство. Зазначене є свідченням того, що органом досудового слідства на час звернення із відповідним клопотанням не зібрано достатньо доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України щодо них або інших осіб. З огляду на таке правова підстава для арешту майна на час ухвалення оскаржуваної ухвали взагалі не існує, а рішення суду не тільки незаконне, а й передчасне.

На думку власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в органу досудового слідства, який здійснює досудове слідство за кримінальним провадженням №32014220000000147 відсутні достатні докази наявності не тільки складу злочину, а й події злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, оскільки взагалі не існує підтвердження висновку про умисне ухилення ФОП ОСОБА_12 від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах на суму понад 3,8 млн. грн.

Також апелянти стверджують, що посилання органу досудового розслідування в ухвалі слідчого судді від 4.01.2016 р. про проведення обшуку на висновки акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_11 №4739/20-38-17-02-2614700023 від 13.10.2014 р., де містяться власні суб`єктивні висновки перевіряючого про нібито завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму - 1 563 371 грн. (арк. 2 тексту ухвали від 4.01.2016р. абзац перший мотивувальної частини зверху) є неправомірним і свідчить про некомпетентність слідчого та судді, оскільки сам по собі акт документальної перевірки не породжує правових наслідків для перевіреного суб`єкта господарювання, тобто не є належним доказом наявності з його боку порушення податкового, валютного та іншого законодавства з питань оподаткування. Відомості про наявність узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1 563 371 грн. у порядку, встановленому Податковим кодексом України також відсутні, зокрема відсутні відомості про наявність податкового повідомлення - рішення органів державної фіскальної служби за результатами цієї перевірки, яке було прийнято податковим органом після закриття кримінального провадження №32014220000000147 від 22.07.2014 року, а саме: 14.04.2015 р. за №00008861702 та скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. по справі №820/4050/15, яка набула чинності відповідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 по справі №к/800/42563/15. Відповідно довідки від 17.02.2016 р. ГУ ДФС у Харківській області за №1545/10/20-38-25-01-25 ОСОБА_11 не має податкового боргу по податкам, зборам, платежам, які контролюються органами ДФС.

Крім того, апелянти звертають увагу, що слідчий суддя обґрунтовуючи рішення про задоволення клопотання слідчого послався на ч. 2 ст. 167 КПК України, зазначивши, що речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та були предметом його вчинення. Але будь-яких переконливих мотивів такого свого висновку в тексті ухвали не навів, як і не навів будь - якої інформації які саме сліди кримінального правопорушення, вчиненого в лютому-квітні 2014 року гр. ОСОБА_11 , містяться на вилучених речах товарі, який ними придбано для здійснення підприємницької діяльності в січні 2016 року за оплатним договором у ТОВ «Самсел» та українських дизайнерів, які зареєстровані й діють в Україні, також не є платниками ПДВ, оскільки такі речі можуть бути предметом його вчинення майже через два роки потому.

Далі в апеляційних скаргах ОСОБА_6 , ОСОБА_5 вказують, що судом не враховані положення ч. 5 ст. 171 КПК України, яка визначає, що клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна може бути розглянуто лише за умови, що воно подано до суду протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої воно було вилучено. На підставі чого вважають безпідставними висновки слідчого судді про поновлення старшому слідчому строку на звернення до суду із клопотанням, а також вказують на порушення слідчим суддею вимог ст. ст. 371, 372, 376 КПК України щодо порядку ухвалення, змісту та проголошення ухвали.

В підсумку вказують сумнівним та таким, що не ґрунтується на будь - якому положенні процесуального закону висновок суду про накладення арешту на майно, оскільки при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав апеляційні скарги в частині необхідності скасування ухвали слідчого судді, просив їх задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно апелянтів, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 11.02.2016 року було постановлено без виклику осіб, які його оскаржують, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014220000000147, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що ОСОБА_11 за попередньою змовою з ФОП- ОСОБА_6 , ФОП- ОСОБА_13 , ФОП- ОСОБА_14 , ФОП- ОСОБА_15 , ФОП- ОСОБА_16 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_19 , ФОП- ОСОБА_20 , ФОП- ОСОБА_5 та невстановленою групою осіб упродовж 2014 2015 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов`язаної з роздрібною торгівлею одягом та аксесуарами відомих європейських брендів, через мережу магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які розташовані у АДРЕСА_2 , використовувала документи підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Промфлайторг-2014» (код ЄРДПОУ 38976135), ТОВ «Бруксхім» (код ЄРДПОУ 38781328), ТОВ «Метсільвер» (код 38422101), ТОВ «Центрумбуд» (код ЄРДПОУ 39435897), від яких формувала «фіктивний» податковий кредит, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах, зокрема, на суму понад 3,8 млн. гривень.

Документи від імені «фіктивних» підприємств використовувались для відображення витрат по закупівлі одягу та аксесуарів, фактично зазначений одяг та аксесуари придбалися ОСОБА_11 і ввозилися на територію України поза митним контролем.

Крім того, для організації діяльності мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » громадянка ОСОБА_11 зареєструвала ряд юридичних осіб на підставних осіб та використовує їх реквізити з метою формування податкового кредиту.

Також органи досудового розслідування вважають встановленим, що ОСОБА_11 з метою мінімізації податкового навантаження змусила зареєструвати своїх підлеглих, як фізичних осіб-підприємців, а саме ФОП- ОСОБА_6 , ФОП- ОСОБА_13 , ФОП- ОСОБА_14 , ФОП- ОСОБА_15 , ФОП- ОСОБА_16 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_19 , ФОП- ОСОБА_20 , ФОП- ОСОБА_5 , які переоформили договори оренди на приміщення, де розташовані магазини « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також переоформили трудові відносини з персоналом.

При проведені досудового розслідування, як вказано у клопотанні слідчого, встановлено, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_11 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та ухилятися від сплати податків шляхом реєстрації своїх працівників торгівельної мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » фізичними особами підприємцями.

4 січня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва винесено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розташовані магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

На виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 4 січня 2016 року в період часу з 20 січня 2016 року було проведено обшук в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено більш ніж чотири тисячі одиниць одягу, взуття, аксесуарів, тощо.

26 січня 2016 року слідчий СГ ГСУ НП України ОСОБА_21 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання клопотання до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене в ході проведення обшуку в період часу з 20 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 8 лютого 2016 року клопотання слідчого було задоволено.

11 лютого 2016 р.заступник начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в ході обшуку нежитлових приміщень магазинів розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за якими розміщені магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під час якого було вилучено одяг, взуття, аксесуари.

11 лютого 2016 р. вказане клопотання начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №32014220000000147, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 20 січня 2016 р. в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про існування достатніх підстав вважати, що майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 20 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є предметом його вчинення.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається до суду з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий не дотрималися.

Зокрема, відповідно до вимог частини 2 статті 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно частини 6 статті 170 КПК України, арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Між тим, слідчий в клопотанні, ставлячи питання про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 20 січня 2016 р. в нежитлових приміщеннях магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - «Sumbol Luxury», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вказує, що необхідність арешту майна зумовлюється тим, що зазначене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме є предметом кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення кримінального провадження та забезпечення конфіскації майна.

Однак, посилання слідчого на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України не містить під собою правового підґрунтя, оскільки, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 11 грудня 2015 року), взагалі не передбачено відповідності арештованого майна критеріям, визначеним у ч. 2 статті 167 КПК України, як підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. В свою чергу, слідчий суддя не тільки не звернув увагу на той факт, що клопотання старшого слідчого обґрунтовується посиланням на ст. 170 КПК України в редакції, яка втратила чинність, а й сам при визначенні підстави накладення арешту на майно послався на ту ж норму закону, що втратила чинність. Отже, клопотання старшого слідчого було розглянуте як таке, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України і в даному випадку слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути це клопотання прокурору для усунення недоліків.

При цьому слід зазначити, що поновлення строку на подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачено, оскільки, за змістом ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі пропуску встановленого строку на подання такого клопотання майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Крім того, слідчим при внесенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та слідчим суддею при розгляді цього клопотання були допущені і інші порушення вимог КПК України.

Зокрема, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанні слідчий послався на докази, які, як він вважає, вказують на вчинення кримінального правопорушення, а саме на акти проведення перевірок ТОВ «Промфлайторг-2014», ТОВ «Бруксхім», ТОВ «Метсільвер», акт документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_11 і показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та інших, однак жодного із цих доказів, за виключенням копії протоколу про проведення обшуку, до матеріалів за його клопотанням не надав, а слідчий суддя їх не досліджував та в оскаржуваній ухвалі не привів, зазначивши лише, що у поданому клопотанні докладно описано відомості, які на даній стадії досудового розслідування свідчать про достатність підтверджуючих даних.

В свою чергу, жодних даних про причетність ФОП- ОСОБА_6 та ФОП- ОСОБА_5 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення не міститься навіть в доданих до клопотання старшого слідчого витягах із Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відсутні в матеріалах за клопотанням старшого слідчого і будь-які документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, як не приведено і належне обґрунтування необхідності арешту майна, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідкам арешту майна для інших осіб.

Виходячи з того, що у кримінальному провадженні до теперішнього часу жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, то це свідчить, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Враховуючи, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень як за участю ФОП- ОСОБА_6 та ФОП- ОСОБА_5 , так і за участю ФОП- ОСОБА_11 , то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна зазначених підприємців взагалі спростовується.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі, в порушення вимог закону, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність та необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити власникам майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року.

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні під №32014220000000147, внесеному 22 липня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході обшуку нежитлових приміщень магазинів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за якими розміщені магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під час якого було вилучено одяг, взуття, аксесуари, перелічене в резолютивній частині ухвали слідчого судді, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні під №32014220000000147, внесеному 22.07.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході обшуку нежитлових приміщень магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , перелічене в клопотанні, відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_24 ОСОБА_25 а ш е в и ч