Ухвала

від 03.02.2016 по справі 755/2001/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/2001/16-к

1-кс/755/359/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015100040018344 від 03 грудня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

01 лютого 2016 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про накладення арешту на ? частки земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер №3223151000:04:070:0053, земельну ділянку за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0041, земельну ділянка за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0049.

Клопотання мотивоване тим, що в період часу з 01.10.2014 року по 23.11.2015 року невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи у невстановленому місці, шахрайським шляхом заволоділа ? частки земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер №3223151000:04:070:0053, земельною ділянкою за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0041, земельною ділянкою за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0049, які належать ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації викладеної у заяві та в ході розслідування даного кримінального провадження слідству стало відомо, що в реєстрі нотаріальних дій існує інформація стосовно видачі батьком ОСОБА_6 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довіреності від 01.10.2014 року під реєстровим номером 3884 на представництво всіх його інтересів та правом на розпорядження всім рухомим та нерухомим майном на ім`я ОСОБА_7 . Відомо, що дану довіреність посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 . Також відомо, що на підставі вищезазначеної довіреності ОСОБА_7 договором купівлі-продажу від 13.10.2015 року під реєстровим номером №6592 продав своєму батьку ОСОБА_9 ? частки земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер №3223151000:04:070:0053, яка на праві власності належала ОСОБА_5 . Крім того, на підставі довіреності, посвідченої 01.10.2014 року за реєстровим номером 3884 ОСОБА_7 договором купівлі-продажу від 13.10.2015 року під реєстровим номером 6593 продав своєму батьку ОСОБА_9 земельну ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №3223151000:04:070:0041, яка також на праві на праві власності належала ОСОБА_5 . Крім того, на підставі довіреності, посвідченої 01.10.2014 року за реєстровим номером 3884, ОСОБА_7 договором купівлі-продажу від 13.10.2015 року під реєстровим номером 6594 продав своєму батьку ОСОБА_9 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №3223151000:04:070:0049. Крім того, відомо, що всі дані договори купівлі-продажу від 13.10.2015 року під реєстровими номерами 6592, 6593, 6594 також були посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 .

Однак, будучи допитаним як свідок ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_7 отримав довіреність від його батька незаконно, користуючись його хворобливим станом, неможливістю усвідомлення останнім, що відбувається навкруги та що він підписує, а також відсутністю ОСОБА_6 на території України так, як в той час він знаходився за межами України у відрядженні, про що ОСОБА_7 знав, як його близький товариш. Крім того, влітку 2014 року ОСОБА_7 , ввівши ОСОБА_6 в оману, повідомив останнього, що в зв`язку зі зміною законодавства необхідно змінити документи на право власності вказаними земельними ділянками на нові та пообіцяв допомогу в цьому, яка полягала в тому, що він завезе вказані документи у відповідну установу та віддасть їх туди на переоформлення разом зі своїми документами. Однак, ОСОБА_7 таким чином незаконно заволодів вказаними документами та на протязі тривалого часу відмовлявся їх повертати назад, мотивуючи тим, що документи знаходяться на переоформленні, та в подальшому в категоричній формі взагалі відмовився їх повертати, в результаті чого у ОСОБА_6 виникли підозри щодо дій ОСОБА_7 . Також ОСОБА_6 вказав, що після погіршення стану здоров`я його батька ОСОБА_5 , а саме після перенесеного інсульту в липні 2013 році, коли останній ще усвідомлював свої дії, він надав довіреність 10.09.2013 на право представництва всіх його інтересів та на право розпорядження всім рухомим та нерухомим майном йому, як своєму синові. Ніяких майнових, боргових зобов`язань ні у нього, ні в його батька перед ОСОБА_7 ніколи не було.

Будучи допитаною як свідок мати ОСОБА_6 - ОСОБА_10 вказала, що ОСОБА_7 шахрайським шляхом отримав вказану довіреність від її чоловіка ОСОБА_5 на право представлення його інтересів та право розпоряджатися всім його рухомим та нерухомим майном так, як ОСОБА_7 ввів її в оману та скористався хворобливим станом її та її чоловіка, повною до нього довірою, як до близького товариша сина, відсутністю сина на території України, відсутністю з ним телефонного зв`язку, запевнив її в необхідності їхати до нотаріуса, щоб підписати якісь документи, не вказуючи, що саме за документи необхідно підписати та не надавши ні їй, ні її чоловіку ознайомитися з ними, сказавши, що там захищені їх інтереси, він все перевірив та все в документах вірно.

Також, ОСОБА_6 відповідно до поданої ним заяви вважає, що таким чином приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 разом зі своїм батьком ОСОБА_9 шахрайським шляхом заволоділи вказаними земельними ділянками, які на праві власності належали його батьку ОСОБА_5 .

Враховуючи, що ? частки земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер №3223151000:04:070:0053, земельна ділянка за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0041, земельна ділянка за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0049, можуть бути проданими, з урахуванням того, що у разі незастосування даного заходу, майно може бути втрачене, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані земельні ділянки.

Вислухавши доводи прокурора та слідчого, якими вони обґрунтовують клопотання, дослідивши надані копії документів, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним з заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З огляду на положення ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (зникнення, відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

В судому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст.ст. 170 КПК України,оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч.2ст. 167 КПК України.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогамст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главами16,17РозділуІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Більше того, в судовому засіданні встановлено, що Дніпровським районним судом м.Києва розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та призначення йому опікуна, і ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року було призначено судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вирішення якої поставлено питання чи може розуміти останній значення своїх дій і керувати ними, та чи потребує встановлення над ним опіки.

Стан доказів, що вказують на вчинення злочину та свідчить про те, що вказані речі одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зазначені докази були предметом належної перевірки слідчого судді.

Так, на думку слідчого судді, слідчим доведено правову підставу для арешту майна, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати арешт майна, з метою запобігання можливості відчуження або розпорядження зазначеним майном особою, причетною до вчинення суспільно небезпечного діяння, та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись ст.ст. 131, 170-175 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме на ? частки земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, кадастровий номер №3223151000:04:070:0053, земельну ділянку за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0041, земельну ділянка за адресою: Київська обл., Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба», кадастровий номер №3223151000:04:070:0049.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 та прокурораКиївської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя: