Ухвала

від 05.04.2016 по справі 308/3457/16-к

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/3457/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши клопотання ст. слідчого криміналіста СВ УСБУ в Закарпатській області кап. юстиції ОСОБА_5 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Із клопотання, погодженого із прокурором вбачається, що ОСОБА_3 , будучи на посаді заступника головного лікаря з економічних питань Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, який в 2013 та 2014 роках виступав Замовником державних закупівель за рахунок бюджетних коштів, товарів за кодом 26.60.1 «Устатковання радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування)», до посадових обов?язків якої входило керування фінансово-господарською діяльністю диспансеру та здійснення підготовки матеріалів документації на проведення тендерних закупівель, окрім цього, будучи призначеною заступником голови комітету конкурсних торгів ЗОККД, до обов`язків якої входило вивчення ринку товарів та організація розроблення документації конкурсних торгів, а також виконання обов`язків голови комітету за час його відсутності, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, з метою швидкого проведення торгів на закупівлю медичних товарів за кодом 26.60.1 «Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування)», 19.02.2013 року та 24.03.2014 року в порушення вимоги п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VI від 01.06.2010, внесла до Додатку №5 «Документації конкурсних торгів», завідомо неправдиву інформацію, яка не була сформована у відповідності до потреб медичного закладу з урахуванням вимог профільних спеціалістів, розроблена та затверджена комітетом конкурсних торгів, а була отримана ОСОБА_3 у файлі «Проект МТВ-2013», «Проект МТВ - редакция 20-03 (1)» та «Проект МТВ ШВРС - новое (7)», що був їй надісланий за допомогою електронної пошти невстановленими на даний час співробітниками ТОВ «НеоКард», та являв собою перелік медико-технічних характеристик до товарів виробництва «Biotronik», продаж яких здійснює вказане товариство.

Так, з поміж інших відомостей ОСОБА_3 внесла до «Документації конкурсних торгів» технічні вимоги під назвою «крок програмування частоти базового ритмоведення та крок програмування амплітуди ритмоведення», «максимальна частота ритмоведення та тривалість роботи», «мінімальна AV-затримка», які у відповідності до рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №1653-р/пк-ск від 26.12.2014 р. є дискримінаційними.

Таким чином, оскільки недбале ставлення ОСОБА_3 до виконання покладених на неї службових обов`язків, призвело до встановлення в документації конкурсних торгів дискримінаційних вимог, що в подальшому суттєво обмежило кількість отриманих конкурсних пропозицій, та призвело до укладення головним лікарем медичної установи ОСОБА_6 , договорів поставки №34 від 26.03.2013 р., на постачання ТОВ «НеоКард» кардіостимуляторів та іншого пристосування за ціною в 919250 грн., яка відповідно до висновку товарознавчої експертизи №О-100 від 23.06.2015 р., що була проведена експертами Закарпатської торгово-промислової палати, на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 109900 грн., та договору поставки №12 від 30.04.2014 р., за ціною в 1670300 грн., яка у відповідності до висновку товарознавчої експертизи № О-100 від 23.06.2015 р., на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 648490 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи службовою особою, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, завдала державним інтересам збитків на загальну суму 758390 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Оскільки в рамках провадження встановлено, що неналежним виконанням свої посадових обов`язків, ОСОБА_7 завдала державі значних збитків, з метою подальшого їх відшкодування законодавчо передбачено процедуру арешту майна, яка у відповідності до ст. 170 КПК України, є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає конфіскації, для забезпечення цивільного позову, та у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В матеріалах провадження наявні відомості, що ОСОБА_3 володіє наступним майном: у відповідності до листа з РСЦ в Закарпатській області МВС України, №31/7-266 від 11.03.2016 року, ОСОБА_3 належить автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, кузов № НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , та автомобіль марки Daewoo Lanos TF 69 Y, кузов № НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 . Окрім цього, у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54847391, ОСОБА_3 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2124887400:11:014:0047.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засідання проти задоволення клопотання заперечив.

У відповідності до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Заслухавши пояснення прокурора з приводу внесеного клопотання, обвинуваченого, захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Так, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обгрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Згідно п.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З наявного в матеріалах клопотання розмір цивільного позову підтверджується експертним висновком О-11 від 23.06.2015 року.

Однак, у висновку немає жодного слова про розмір збитків чи їх розрахунок.

Згідно п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» вказано наступне:

25. У цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції ( 254к/96-ВР ), заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ). Відповідно було порушення цього положення.

Згідно ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.171 КПК України до клопотання слідчого має бути додано докази, якими слідчий обґрунтовує свої докази.

Однак, до матеріалів клопотання не додано жодного доказу на підтвердження наявності ризику, що стосовно майна ОСОБА_3 є ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Дані доводи є припущенням слідства, не підтверджені жодним належним і допустимими доказом.

Згідно ст. 40 КПК слідчий не уповноважений розраховувати шкоду чи збитки, оскільки для цього необхідно спеціальні знання.

Окрім того, слідством жодного розрахунку вартості майна ОСОБА_3 не проведено. Крім того, слідством не доведено, чому необхідно арештувати все наявне у ОСОБА_3 майно, а не його частину.

Таким чином, клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_3 не відповідає вказаним вище вимогах.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ст. слідчого криміналіста СВ УСБУ в Закарпатській області кап. юстиції ОСОБА_5 про накладення арешту майно відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня її проголошення (особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п`яти днів з дня отримання її копії).

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1