Ухвала

від 22.04.2016 по справі 308/3457/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3457/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий),

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судових засідань ОСОБА_4 , з участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , підозрюваної ОСОБА_8 розглянув у відкритому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.04.2016 року.

Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого криміналіста слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області про накладення арешту на майно ОСОБА_8 .

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що розмір цивільного позову підтверджується експертним висновком О-11 від 23.06.2015 року в якому немає жодного слова про розмір збитків чи їх розрахунок, до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження наявності ризику приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна. Дані доводи є припущенням слідства, не підтвердженя жодним належним і допустимим доказом. Крім того, слідчий суддя вказав про те, що в порядку ст. 40 КПК України слідчий не уповноважений розраховувати шкоду та збитки, оскільки для цього потрібні спеціальні знання. Не доведено слідством також необхідності арешту всього майна, яке належить ОСОБА_8 .

З клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду заступника головного лікаря з економічних питань Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, який в 2013 та 2014 роках виступав Замовником державних закупівель за рахунок бюджетних коштів, товарів за кодом 26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування), до посадових обов`язків якої входило керування фінансово-господарською діяльністю диспансеру та здійснення підготовки матеріалів документації на проведення тендерних закупівель, окрім цього, будучи призначеною заступником голови комітету конкурсних торгів ЗОККД, до обов`язків якої входило вивчення ринку товарів та організація розроблення документації конкурсних торгів, а також виконання обов`язків голови комітету за час його відсутності, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, з метою швидкою проведення торгів на закупівлю медичних товарів за кодом 26.60.1 Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (кардіостимулятори та інше пристосування), 19.02.2013 року та 24.03.2014 року в порушення вимоги п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про здійснення державних закупівель № 2289-VI від 01.06.2010, внесла до Додатку № 5 Документації конкурсних торгів, завідомо неправдиву інформацію, яка не була сформована у відповідності до потреб медичного закладу з урахуванням вимог профільних спеціалістів, розроблена та затверджена комітетом конкурсних торгів, а була отримана ОСОБА_8 у файлі Проект МТВ-2013, Проект МТВ - редакция 20-03 (1) та Проект МТВ ШВРС - новое (7), що був їй надісланий за допомогою електронної пошти невстановленими на даний час співробітниками ТОВ НеоКард, та являв собою перелік медико-технічних характеристик до товарів виробництва Biotronik, продаж яких здійснює вказане товариство.

Так, з клопотання вбачається, що з поміж інших відомостей ОСОБА_8 внесла до Документації конкурсних торгів технічні вимоги під назвою крок програмування частоти базового ритмоведення та крок програмування амплітуди ритмоведення, максимальна частота ритмоведення та тривалість роботи, мінімальна AV-затримка, які у відповідності до рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №1653-р/пк-ск від 26.12.2014 р. с дискримінаційними.

Таким чином, оскільки недбале ставлення ОСОБА_8 до виконання покладених на неї службових обов`язків, призвело до встановлення в документації конкурсних тортів дискримінаційних вимог, що в подальшому суттєво обмежило кількість отриманих конкурсних пропозицій, та призвело до укладення головним лікарем медичної установи - ОСОБА_10 , договорів поставки №34 від 26.03.2013 р., на постачання TOB НеоКард кардіостимуляторів пристосування за ціною в 919250 грн., яка відповідно до висновку товарознавчої експертизи №0-100 від 23.06.2015 p., що була проведена експертами Закарпатської торгово-промислової палати, на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 109900 грн. та договору поставки №12 від 30.04.2014 р., за ціною в 1670 300 гри., яка у відповідності до висновку товарознавчої експертизи № О-100 від 23.06.2015 p., на момент акцепту пропозиції є вищою від ринкової на 648 490 грн.

Таким чином, ОСОБА_11 будучи службовою особою, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, завдала державним інтересам збитків на загальну суму 758 390 гри., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Закарпатської області просить скасувати ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.04.2016 року щодо відмови в накладенні арешту на майно ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , а саме: автомобіль марки Mitsubishi Pagero Sport, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки Daewoo Lanos TF 69 Y, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; земельну ділянку за адресою: с. Холмок, вул. Залізнична, кадастровий № 2124887400:11:014:0047. Вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі нормам ст. 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та слідчого, які вважають ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, пояснення адвоката ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 , які просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З вимог ч.6 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 вказаних вимог законодавства дотримався в повному обсязі.

Так, мотивуючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно ОСОБА_8 дослідив всі обставини справи з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно. Зокрема, як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів поданого клопотання обґрунтованість заявленого цивільного позову та розмір завданих збитків ОСОБА_8 , згідно доводів клопотання, підтверджується наявним висновком товарознавчої експертизи № О-100 від 23.06.2015 року, що була проведена експертами Закарпатської торгово-промислової палати. Однак, вище вказаний висновок товарознавчої експертизи не містить конкретно визначеного розміру завданих ОСОБА_8 збитків, а лише містить порівняльну таблицю вартості закуплених товарів в ТОВ Неокард, вартості схожого обладнання та різниці між вартістю закупівлі та розрахованою вартістю.

Крім того, як вказано в ухвалі слідчого судді до матеріалів поданого клопотання не додано жодного доказу на підтвердження наявності ризику, що стосовно майна ОСОБА_8 є ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження.

Відповідно до ч.8 ст. 170 КПК України передбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно ОСОБА_8 слідчий суддя вірно зазначив про відсутність розрахунку вартості майна ОСОБА_8 , а тому в порядку ст. 173 КПК України апеляційний суд не має можливості визначити розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_8 завданням кримінального провадження, розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи розміру заявленого цивільного позову.

Таким чином, слідчий суддя при вирішенні питання відмову в накладенні арешту на майно ОСОБА_8 вимог законодавства, які передбачають порядок, умови, наслідки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна дотримався.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_8 так як слідчим та прокурором не доведено обґрунтованість поданого клопотання, оскільки не подано доказів на підтвердження розміру завданих збитків, матеріали провадження не містять обґрунтованого цивільного позову, не встановлено вартість майна ОСОБА_8 на яке органи досудового розслідування просять накласти арешт, що свідчить про необґрунтованість поданого клопотання та законність ухвали слідчого судді.

З врахування наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законодавства.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Керуючись ст. ст.167-175, 407 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.04.2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_8 без змін.

Копію ухвали направити старшому слідчому криміналісту слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області ОСОБА_6 для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: