Постанова

від 12.04.2007 по справі 11/82-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/82-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 квітня 2007 р.                                                                          Справа № 11/82-07

за позовом     Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,

                       м. Вінниця

до                    повного товариства «Шостак і К», м. Вінниця

про                  стягнення 1134 грн. 62 коп..

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача                Л. Філіпова за довіреністю;

від відповідача            О. Чирва за довіреністю.

СУТЬ   СПОРУ:

          Заявлено позов про  стягнення з повного товариства «Шостак і К»заборгованості в розмірі  1134 грн. 62 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

          Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідач  в листі за № 5 від 02.03.2007р.  зазначає, що у повному товаристві «Ломбард Шостак і К»з 28.10.2002р. по 01.04.2005р. працювала на посаді охоронця  інвалід 2-ої групи,  Дячук Анастасія Федорівна. В зв'язку зі зменшенням штату працівників  до 6  чоловік у 2005 року, відпала потреба  звертатись до органів працевлаштування  з заявою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне .

Стаття 19 Закону  України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції чинній у 2005 році (далі Закон) встановлює для підприємств (об‘єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов‘язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов‘язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов‘язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується  і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким  завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п‘ятого цього Положення, якими Фонду  надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати  перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 1 робоче місце.

Як свідчить звіт  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідачем  було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів та працевлаштовано інваліда  Дячук Анастасію Федорівну,  яка перебувала у штаті підприємства протягом 3 місяців 2005 року.

Наведене свідчить про те, що  відповідачем було  забезпечено норматив щодо  створення робочих місць для працевлаштування  інвалідів.

З огляду на вищевикладене  суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -

    ПОСТАНОВИВ:

  В позові відмовити.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 16.04.2007р.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.