Ухвала

від 31.03.2016 по справі 815/6411/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/16919/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Апла до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Апла (далі - позивач, ТОВ Апла ) звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) по формуванню протиправних висновків в акті від 07.10.2014 року № 1759/22-37484654 Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Апла з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лонгкон за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року ; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товару, надання послуг, що є підтвердженням їх реальності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідно до акту перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 ТОВ Апла зареєстровано в Біляївській районній державній адміністрації Одеської області 25.08.1993 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.12.2010 року № 15311020000001783. На податковому обліку у ДПІ у Біляївському районі з 04.01.2011 року за № 16528. У періоді, що перевірявся, підприємство було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2012 року за № 200069480.

У період з 26.09.2014 року по 02.10.2014 року на посадовою особою ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Апла з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лонгкон за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 (а.с.15-28 т. 1)

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення ТОВ Апла вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170467 грн., у т.ч. за березень 2014 року на 143800 грн., за травень 2014 року на 26667 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № 0001172200, яким ТОВ Апла збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 170467 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 42616,75 грн. (а.с. 29 т. 1).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента послуг, судам попередніх інстанцій слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів щодо можливості виконання договору як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді послуги (товари/роботи) отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

З наданих до суду банківських виписок (т. І ас. 247-252) не можливо встановити на виконання яких договорів позивачем сплачено кошти на користь ТОВ Лонгкон , що не засвідчені підписами та печатками уповноважених осіб, а лише завірені представником позивача. Крім того, на підтвердження руху коштів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем надано виписку по банківському рахунку (т. І а.с. 253), однак така також не засвідчена підписами та печатками уповноважених осіб, а завірена представником позивача. Тобто, суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували рух коштів по рахунку позивача та первинні документи, зокрема банківські виписки, якими позивач підтверджував оплату товару по господарських операціях із вказаним вище контрагентом. Якщо ж позивачем проводились онлайн платежі через мережу інтернет, то суди попередніх інстанцій повинні належним чином дослідити копії електронних платіжних доручень. Більш того, судам необхідно витребувати належні докази, що підтверджують рух коштів по рахунку позивача.

При цьому варто мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що відповідні товари справді придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судом апеляційної інстанції вищезазначене залишено поза увагою та не перевірено у повному обсязі висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів (послуг) та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, не перевірено наявність складських приміщень у позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що послуги по перевезенню вантажів на території України контрагентом позивача ТОВ Лонгкон виконано в січні та лютому 2014 року, однак акти надання послуг та податкові накладні в порушення вимог п. 198.2 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, було складено лише в березні та травні 2014 року.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що при ухвалені оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення ухваленні з порушенням положень статті 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року у справі № 815/6411/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко