Постанова

від 22.08.2016 по справі 815/6411/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6411/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЛА» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № НОМЕР_1,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 11.11.2014 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЛА» (далі ТОВ «АПЛА») з позовом (т.1 а.с.3-9) до Державної податкової інспекції у у Біляївському районі Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лонгкон» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014р.»; скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № НОМЕР_1.

Постановою суду від 29.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційної інстанції від 01.04.2015 року, позов задоволений частково, скасоване податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № НОМЕР_1 (т.3 а.с.76-80, 97-103).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року по даній справі скасовані постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.150-154).

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 19.04.2016 року.

Ухвалою від 22.04.2016 року справу прийнято до провадження, замінено відповідача ДПІ у Біляївському районі Міндоходів в Одеській області на його правонаступника ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22-37484654, висновки якого про те, що ним суми ПДВ включені ТОВ «АПЛА» до податкового кредиту декларацій з ПДВ за березень-травень 2014 року на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Лонгконг» не пов'язані з придбанням послуг, сформовані відповідачем лише на підставі суб'єктивної думки посадових осіб ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеної в актах від 14.07.2014 р. № 310/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.» та № 370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р.», згідно яких операції купівлі-продажу ТОВ «Лонгкон» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Зазначені акти складені з порушенням норм, які регламентують питання зустрічних звірок, зокрема, п.73.5 ст.73 ПКУ, постанови КМУ від 27.12.2010 року №1232, що до проведення зустрічних звірок на підставі первинних документів, які були відсутні у перевяряючих.

Між тим, у ТОВ «АПЛА» наявні всі первинні документи щодо придбання послуг по перевезенню придбаного товару його контрагентом ТОВ «Лонгтон», а саме договір, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення щодо оплати послуг.

Позивач вважає, що посилання перевіряючих на ті обставини, що операції по перевезенню товару здійснювались в січні-березні 2014 року, а акти виконаних робіт та податкові накладні підписані у березні та травні 2014 року, не є порушенням податкового законодавства щодо декларування ним податкового кредиту, оскільки відповідно до законодавства первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій або при неможливості - безпосередньо після їх закінчення. Ним та його контрагентом були складені первинні документи після закінчення господарських операцій, в результаті яких відбулися зміни у структурі його капіталу, тобто, після отримання послуги та сплати грошових коштів за ці послуги.

Право на податковий кредит, якій виник під час здійснення господарської діяльності підприємства підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку. Неправомірні дії посадових осіб податкового органу призвели до збільшення зобов'язань платника податків, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представником відповідача надані заперечення на позов (т.2 а.с.1-8), в яких позовні вимоги відповідач не визнав, вважав податкове повідомлення-рішення правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У запереченнях на позов представник відповідача стверджував про правомірність дій працівників ДПІ та висновків, викладених в акті перевірки. Зокрема, згідно товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ТОВ «АПЛА», послуги по перевезенню вантажів на території України ТОВ «Лонгкон» виконало у січні-лютому 2014 року, але акти надання послуг та податкові накладні в порушення п. 198.2 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПКУ, було складено в березні-травні 2014 року, а повинні бути складені під час здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення.

Справа у відповідності до ч.6 ст.128 розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ТОВ «АПЛА» зареєстровано 30.12.2010 року, знаходиться на податковому обліку з 04.01.2011 року, є платником ПДВ з 01.01.2012 року.

З 26.09.2014 року по 02.10.2014 року на підставі наказу ДПІ від 24.09.2014 року № 503, направлення на перевірку від 25.09.2014 року № 371/22, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, посадовими особами ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АПЛА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року (т.1 а.с.15-28).

На підставі Акту перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 ДПІ 29.10.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 213083,75грн. (за основним платежем 170467,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42616,75грн. (т.1 а.с.29).

У висновку акту перевірки від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 зазначено, що перевіркою позивача встановлені порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 170467грн., у тому числі за березень 2014 року - 143800грн, за травень 2014 року - 26667грн. (т.1 а.с.28).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит встановлені ст.198 ПКУ. Положеннями цієї статті також визначено умови, дату, час та порядок формування поадкового кредиту; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право суб'єкта господарювання на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону

Норми ст.201 ПКУ регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної, зокрема, правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних; підстави, порядок, умови складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ (в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну в паперовому або в електронному вигляді. Згідно з п.201.4 ст.201 ПКУ податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В акті від 07.10.2014 року № 1759/22/37484654 зазначено, що перевіркою встановлено, що позивач 01.01.2014 року уклав договір на перевозку вантажу автомобільним транспортом з ТОВ «Лонгкон», відповідно до якого замовник доручає, а виконавець на протязі строку дії договору зобов'язується виконувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом на території України згідно умов цього договору. Згідно з п.1.3 зазначеного договору перевезення здійснюються відповідно до чинного законодавства України, «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні» та цим договором. Перевезення вантажів здійснюється на підставі транспортних заявок, що надаються перевізнику по факсу або іншим засобом, за 24 год. до встановленого строку подачі транспортного засобу.

Позивачем надана до суду копію договору від 01.01.2014 року, яка підписана директором ТОВ «АПЛА» ОСОБА_1 та директором ТОВ «Лонгкон» ОСОБА_2 (т.1 а.с. 45-47).

До перевірки були надані також копії товарно-транспортних накладних на поставку товару - яблук придбаних у контрагентів від контрагентів ТОВ «Меркуріо», ТОВ «Кримська фруктова компанія», ТОВ «Міжлісся», а також заявки на перевезення вказаного товару надані на адресу ТОВ «Лонгкон».

Згідно з копіями наданих товарно-транспортних накладних послуги по перевезенню товару були надані контрагентом позивача - ТОВ «Лонгкон» в січні-квітні 2014 року, проте акти про надання послуг сторонами складені у березні та травні 2014 року.

Встановлені обставини на думку перевіряючих свідчать про порушення вимог законодавства, зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо складання первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивач у позові вказаних обставин не спростовував, проте вважав, що ці обставини не свідчать про порушення ним податкового законодавства, оскільки ПКУ та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позволяє складати первинні документи після закінчення господарських операцій.

Висновки перевіряючих про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується як на дослідженні первинної документації ТОВ «АПЛА», про що зазначено в акті перевірки: угоди, податкові та видаткові накладні, реєстрі отриманих податкових накладних, відомості по рахунку 631, декларації з ПДВ за березень, травень 2014 року, так і на підставі актів ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.07.2014 року № 310/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.» та від 08.08.2014 року № 370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р.» (а.с.17).

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вищезазначені акти ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складені з порушенням вимог законодавства, які регламентують порядок здійснення зустрічних звірок та складання за їх результатами документів (актів, довідок), як проведених без дослідження первинних бухгалтерських документів, а тому висновки вказаних актів не можуть враховуватися в акті перевірки відносно позивача.

Проте дослідивши акт перевірки відносно позивача, надані до суду первинні документи щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Лонгкон» по придбанню послуг суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, якій також регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Статтями 2,3 ГКУ встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема,суб'єкти господарювання. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб'єктами господарювання відповідно до ст.55 ГКУ визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 58 ГКУ визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.80 ЦКУ юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 87 ЦКУ встановлено порядок створення юридичної особи та визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно з ч.1 ст.89 ЦКУ юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців» (в редакції на час виникнення спілних правовідносин) встановлено, що відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином здійснювати господарську діяльність реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має права суб'єкт господарювання, якій зареєстрований як юридична особо у встановленому порядку. Тільки з цього часу його господарська діяльність є правомірною з відповідними наслідками щодо ведення бухгалтерського обліку, податкового обліку з відображенням здійснений господарських операцій.

Судом встановлено, що відповідно до даних ЄДРЮО та ФОП ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ 39059224) зареєстровано 20.01.2014 року (т2 а.с.97-98).

Вказані обставини також відображені у актах ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.07.2014 року № 310/26-52-22-01-11/39059224, від 08.08.2014 року, а також зазначено, що на податковий облік ТОВ «Лонгкон» до ДПІ взято 21.01.2014 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.03.2016 року видане ДПІ у Деснянському районі м. Києва (т.2 а.с.49-76)

Проте наданий до перевірки та суду договір про надання послуг на перевозку вантажу автомобільним транспортом позивачем з ТОВ «Лонгкон» датований 01.01.2014 року, тобто до утворення юридичної особи ТОВ «Лонгкон» (зареєстрована 20.01.2014 року) та відповідно станом на 01.01.2014 року ТОВ «Лонгкон» не мала цивільної правоздатністі і дієздатністі, не мала господарської компетенції.

Договір підписаний від ТОВ «Лонгкон» директором ОСОБА_2, в договорі міститься посилання на код ЄДРПОУ ТОВ, а також на р/р №26007010121234 в АО №БАНК ОСОБА_3», якій згідно вищевказаних актів ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відкритий лише 27.02.2014 року.

Таким чином, договір та частина первиних документів датованих до 20.01.2014 року, а саме заявок, товарно-транспортних накладних, в яких перевезником зазначене ТОВ «Лонгкон», датованих до 20.01.2014 року, складені в порушення законодавства, тобто з зазначенням в них юридичної особи яка не існувала, не була зареєстровано в установленому порядку, не мала господарської компетенції.

А до 01.03.2014 року (дата реєстрації ТОВ «Лонгкон» платником ПДВ) ТОВ «Лонгкон» не могло бути в господарських відносинах платником ПДВ та відповідно контрагентом по формуванню податкового кредиту

При цьому суд вважає, що всі первинні документи, які позивач надав в підтвердження правомірності формування податкового кредиту, складені на виконання договору 01.01.2014 року та з посиланням на нього, в ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з урахуванням викладених обставин спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені судом акти надання послуг, які складені в березні та травні 2014 року не містять взагалі даних про дату надання цих послуг, а лише на договір від 01.01.2014 року. Перевіркою було встановлено, що вказані послуги були надані в січні - травні 2014 року, тобто у тому числі в період, коли ТОВ «Лонгкон» взагалі не могло здійснювати господарську діяльність в силу відсутності господарської компетенції, а також у період, коли не було платником ПДВ.

С цих підстав суд не приймає до уваги доводи позивача, що ним не були порушені норми ст.198 ПКУ щодо формування податкового кредиту, та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Документи позивача в силу вищевказаних встановлених судом обставин не фіксують факти здійснення господарських операцій його контрагентом ТОВ «Лонгкон».

Таким чином, позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № НОМЕР_1 задоволенню не підлягають. Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лонгкон» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014р.» також з підстав того, що сами по собі вказані дії відповідача не створюють юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, що є обов'язковою умовою для оскарження до суду рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів ст.244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 10.09.2013 року зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених фактів, оцінивши їх, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АПЛА» у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № НОМЕР_1.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.