Постанова

від 18.04.2007 по справі а8/13-07(а32/3-07(а8/446-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А8/13-07(А32/3-07(А8/446-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.04.07р.

Справа № А8/13-07(А32/3-07(А8/446-06))

За позовом:          Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Дніпропетровськ)

до:                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика М" (м. Дніпропетровськ)

про:                    стягнення 26 467,64 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:                    Петренко Н.В. –пров. спеціаліст (дов. № 03-06/0395 від 17.04.07 р.)

від відповідача:          Погорілий А.С. –представник (дов. б/№ від 01.03.07 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача і просить стягнути з останнього 26 467,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за не створення у 2005 році необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, нарахованих на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування iнвалiдiв здiйснюється органами центрального органу виконавчої влади з питань працi та соцiальної полiтики, органами мiсцевого самоврядування, громадськими органiзацiями iнвалiдiв, а не підприємством. Протягом 2005 року відповідач неодноразово подавав до центру зайнятості звіти форми 3-ПН, у яких зазначалось про наявність на підприємстві відповідача вакансій для 3-х інвалідів. Викладене свідчить про відсутність вини відповідача у недодержанні встановленого законом нормативу.

По справі оголошувалась перерва з 27.03.07 р. по 09.04.07 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є: участь в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об”єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

У відповідності до вищеназваного Положення, відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 р. № 875-ХII (далі-Закон), Постановам КМУ від 03.05.95 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” та від 28.12.01 р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів” (далі-Порядок), відповідач повинний був створити в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика М", яке є правонаступником Дочірнього підприємства "Савсервіс-ЗМ Дніпро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Центр" (далі-відповідач) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 68 осіб. Таким чином, кількість робочих місць для забезпечення відповідачем працевлаштування інвалідів, згідно ст. 19 вказаного Закону, становить 3 робочих місця.

Фактично на підприємстві відповідача працювало у 2005 році один інвалід, що також підтверджується наданими відповідачем звітом та відзивом на позов.

Згідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.95 р. № 314 (далі-Положення), робоче мiсце iнвалiда вважається створеним, якщо воно вiдповiдає встановленим вимогам робочого мiсця для iнвалiдiв вiдповiдної нозологiї, атестоване спецiальною комiсiєю пiдприємства за участю представникiв МСЕК, органiв Держнаглядохоронпрацi, громадських органiзацiй iнвалiдiв, i введено в дiю шляхом працевлаштування на ньому iнвалiда.

Таким чином, відповідач фактично створив на своєму підприємстві одне робоче місце для інваліда, який фактично працював на цьому робочому місці, і не виконав встановленого законом нормативу.

Відповідачем на вимогу суду не було надано доказів фактичного створення 3-х робочих місць для інвалідів, зокрема –наказів про створення комісії з атестації робочих місць для інвалідів, про пристосування звичайних штатних робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням фізичних можливостей останніх, тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції, що діяла у той час, пiдприємства, установи, органiзацiї, у тому числi пiдприємства, органiзацiї громадських органiзацiй iнвалiдiв, фiзичнi особи, якi використовують найману працю, де середньооблiкова чисельнiсть працюючих iнвалiдiв менша, нiж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують вiдповiдним вiддiленням Фонду соцiального захисту iнвалiдiв адмiнiстративно-господарськi санкцiї, сума яких визначається в розмiрi середньої рiчної заробiтної плати на вiдповiдному пiдприємствi, установi, органiзацiї, у тому числi пiдприємствi, органiзацiї громадських органiзацiй iнвалiдiв, фiзичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче мiсце, призначене для працевлаштування iнвалiда i не зайняте iнвалiдом.

За розрахунком позивача сума адмiнiстративно-господарських санкцiй складає 26 467,64 грн. Вказаний розрахунок виконаний позивачем у відповідності до чинного законодавства.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

За ч. 1 ст. 18 Закону, працевлаштування iнвалiдiв здiйснюється органами Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства соцiального захисту населення України, мiсцевими Радами народних депутатiв, громадськими органiзацiями iнвалiдiв.

Виходячи зі змісту наведених норм Закону, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”, для реалізації державної політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості. Згідно чинному законодавству, державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць. У відповідності до Закону, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідно до п.п. 5 та 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, підприємства зобов”язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наказом Держкомстату України № 244 від 06.07.98 р. затверджено форму державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення. У графі 4 вищезгаданого звіту передбачено безпосереднє інформування підприємствами про потребу у працівниках інвалідах.

Згідно наданих суду звітів (форма № 3-ПН) за 2005 рік, відповідач лише у листопаді та грудні 2005 р. заявляв про наявність у нього 3-х вакансій для інвалідів.

Посилання відповідача на його лист на адресу центру зайнятості від 23.05.05 р. не може бути прийняте судом до уваги, оскільки у звіті за травень 2005 р. відповідач повідомляв центру про відсутність вакансій для інвалідів.

Викладене також підтверджується довідкою Бабушкінського районного центру зайнятості від 02.11.06 р. № 3034.

Отже, відповідач не надав суду не тільки доказів створення ним нормативної кількості робочих місць для інвалідів, а й доказів своєчасного повідомлення органів працевлаштування про наявність вакансій для інвалідів на підприємстві відповідача.

За таких обставин органи працевлаштування були позбавлені можливості направляти до відповідача для працевлаштування інвалідів протягом 2005 року, порушення вимог Закону сталось з вини відповідача.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, адміністративно-господарські санкції за вказане порушення відповідачем перераховані не були, що підтверджується матеріалами справи.

На момент розгляду справи адміністративно-господарські санкції відповідачем на рахунок позивача не перераховані.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ст. 20 Закону).

Як вбачається, наведена норма Закону не ставить обов'язок відповідача щодо здійснення оплати адміністративно-господарських санкцій позивачу у залежність від наявності чи відсутності прибутку у підприємства, оскільки вказані санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно відповідача, що також передбачено і Законом України "Про виконавче провадження". Вказана стаття лише визначає джерело сплати санкцій у разі їх добровільної сплати підприємством.

Тобто, відмовити у задоволенні цього позову з тієї підстави, що за звітний період у підприємства не було прибутку, неможливо, оскільки, аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" дозволяє зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду санкції не можуть бути віднесені підприємством на собівартість продукції чи надані послуги.

Викладене є підставою для задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про зайнятість населення”, ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика М" (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 156-А; п/р № 26004630340100 в ДОД АППБ "Аваль", МФО 305653, код 31959019):

q          на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11; п/р № 31212230600004 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 25005978) –26 467,64 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін