Ухвала

від 07.04.2016 по справі 199/2201/16-к

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/2201/16-к

(1-кп/199/159/16)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016 року в місті Дніпропетровську

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12015040030000992 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Дніпропетровська, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за її обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , згідно якого вона обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: в тому, що 15 серпня 2002 року ОСОБА_3 наказом № 2 від 15.08.2002 призначено на посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА» (ЄРДПОУ 32091020), зареєстрованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143.

Відповідно до п. 4 посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «АКМА», затвердженої директором ТОВ «АКМА» ОСОБА_5 , на ОСОБА_3 було покладено обов`язки контролювати законність, своєчасність і правильність оформлення господарських операцій, складання економічно узагальнених звітів калькуляції собівартості продукції, робіт (послуг) розрахунків по заробітній оплаті з робітниками підприємства, правильність начислення і своєчасність перечислення податків, платежів і зборів в державний бюджет і державні цільові фонди, погашення в установлені строки заборгованостей банку по кредитам, зачислення коштів в фонди і резерви підприємства, у зв`язку з чим була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями, тобто згідно ст. 18 КК України вона являлась службовою особою.

Так, у період з 04 січня 2006 року по 05 березня 2008 року ОСОБА_3 , діючи умисно, із корисних спонукань, з метою укривання факту викрадення нею грошових коштів ТОВ «АКМА» у розмірі 280870,02 грн. (матеріали за фактом чого були виділені у окреме провадження та за якими вироком Індустріального районного суду від 26 березня 2013 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні сукупності злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі), вирішила, з метою прикриття своєї незаконної діяльності, скласти та видати завідомо неправдиві офіційні документи, шляхом внесення до них завідомо неправдивих відомостей, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, зловживаючи своїми повноваженнями службової особи та скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України при наступних обставинах.

На початку січня 2006 року ОСОБА_3 , працюючи головним бухгалтером ТОВ «АКМА», являючись службовою особою, усвідомлювала, що фінансові операції, щодо зняття грошових коштів з банківського рахунку товариства, нібито для виплати заробітної плати робітникам, які вона планувала викрасти, повинні відображатись у пенсійній звітності товариства, у зв`язку з чим, зловживаючи своїми повноваженнями, вирішила підробити офіційні документи ТОВ «АКМА», а саме: розрахунок суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті у звітному періоді (згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 31.01.2005 № 3-1), які вирішила надати до Пенсійного фонду України та у яких умисно завищити розмір виплаченої заробітної плати та розмір страхових внесків.

В період з 04 січня 2006 року по 05 березня 2008 року ОСОБА_3 , знаходячись на своєму робочому місці, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143, діючи умисно, із корисних спонукань, зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди у розмірі 280870,02 гривень, укривання факту викрадення нею грошових коштів ТОВ «АКМА» у зазначеному вище розмірі, склала та підписала від імені директора ТОВ «АКМА» (ЄРДПОУ 32091020) ОСОБА_5 , якому не було заздалегідь відомо про вчинення злочину, завідомо недостовірну звітну документацію ТОВ «АКМА» до Амур-Нижньодніпровського відділення Пенсійного фонду України, а саме: розрахунки суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з 04 січня 2006 року по 05 березня 2008 року, у яких ОСОБА_3 завищила розмір виплаченої заробітної плати на 280870,02 грн. та відповідно умисно завищила розмір страхових внесків на загальну суму 101799,51 грн. (більш, ніж 581 неоподатковуваних мінімум, встановлених законодавством України на час вчинення злочину), що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 1085/1086-16 від 29 лютого 2016 року. Крім того, у звітній документації до Амур-Нижньодніпровського відділення Пенсійного фонду України ОСОБА_3 зазначила, що на ТОВ «АКМА» працював ОСОБА_6 , який не був працевлаштований на вказаному підприємстві, внаслідок чого йому було безпідставно нараховано заробітну плату та сплачено внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема у зазначених офіційних документах, згідно висновку експерта № 62/04-342 від 08 жовтня 2015 року, на місці підпису директора ТОВ «АКМА» ОСОБА_5 , ОСОБА_3 підробляла підпис від імені останнього.

Після чого ОСОБА_3 , являючись службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, доводячи свій злочинний намір до кінця, достовірно знаючи, що вищезазначені документи є завідомо недостовірними, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , видала їх службовим особам Амур-Нижньодніпровського Пенсійного фонду м. Дніпропетровська.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_5 вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акта; обвинувачена ОСОБА_3 просила суд закрити кримінальне провадження, звільнивши її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акта відносно ОСОБА_3 та інші матеріали кримінального провадження, вважає, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору ОСОБА_4 , як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню як передчасне клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Пункт 5) ч. 2 ст. 291 КПК України зазначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; згідно же п. 9) ч. 2 цієї статті обвинувальний акт має містити дату та місце його складання та затвердження.

Натомість, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не містить дати його складення слідчим ОСОБА_7 , а отже не відповідає вимозі п. 9) ч. 2 ст. 291 КПК України.

Слідчий, складаючи обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та прокурор, затверджуючи цей обвинувальний акт, не дотримались і положень п. 5) ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення здійснений без врахування загальних засад кримінального законодавства України, правова кваліфікація кримінального правопорушення викладена з посиланням на положення статті і частини статті закону України про кримінальну відповідальність без зазначення редакції цього закону, яка діяла на час вчинення інкримінованого ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння.

Зокрема, до ст. 3641 та ст. 366 КК України вносилися численні зміни. Проте слідчий, складаючи обвинувальний акт, не зазначив редакцію статей закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою суперечливе викладення правової кваліфікації кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , що, в свою чергу, має наслідком порушення права на захист ОСОБА_3 , оскільки підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, що безпосередньо може вплинути і на його відношення щодо суті пред`явленого обвинувачення.

Під час оголошення про підозру та складання обвинувального акту, тобто на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення посягання, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (статті4,6,7та8 КК України). Однак необхідно враховувати й вимогич. 4 ст. 5 КК України, згідно з якою, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно доЗакону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності»(далі - Закон № 4025-VI), який набрав чинності 17 січня 2012 року, безальтернативним основним покаранням, передбаченим ч. 2 ст. 3641 КК України, був штраф від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 3641 КК України упопереднійредакціїцьогоЗаконувід07 квітня 2011 року, був віднесений до тяжких, таким і залишився у новій діючій редакціїЗакону № 770-VIІІ від 10 листопада 2015 року, яка передбачає як альтернативне основне покарання позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Аналізуючи зазначені положенняЗакону, можна стверджувати, що оскільки санкція ч. 2 ст. 3641 КК Україниу діючій редакції передбачає покарання у виді позбавлення волі, а редакціяЗакону№ 4025-VI передбачала виключно штраф, караність (в частині основного покарання) діяння, вчиненого суб`єктом до набрання чинностіЗаконом № 4025-VI, з огляду на положення статей5 та51 ККУкраїни має визначатись у межах редакції закону № 4025-VI, оскільки стосовно виду основного покарання - штрафу попередній Закону цій частині є більш м`яким порівняно з новим, а тому згідно ч. 4 ст. 5 КК України, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, особа, яка вчинила передбачений ч. 2 ст. 3641 КК Українизлочин до набранняЗаконом № 4025-VIчинності і засуджується після 17 січня 2012 року, з урахуванням вимог ст. 5 ККУкраїни та принципу правової визначеності, не може бути у гіршому становищі, ніж особи, які вчинили такий саме злочин, засуджені і відбували покарання до набрання цимЗаконом чинності.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що ОСОБА_3 , у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України, за дії, вчинені донабранняЗаконом № 4025-VIчинності може бути призначене основне покарання у виді штрафу, а його розмір має визначатись у межах санкції цієї частини статті в редакції Закону № 4025-VI - віддесяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте з даного обвинувального акту не можливо зрозуміти яку редакцію норми ч. 2 ст. 3641 КК України мають на увазі слідчий та прокурор та чи відомо це ОСОБА_3 , що вказує на формальний підхід при складанні обвинувального акту.

Відповідно до Примітки до ст. 358 КК України (в редакції від 07.04.2011) під офіційним документом у цій статті тастаттях 357і366цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Під складанням завідомо неправдивих документів розуміється внесення до документа, який зовні оформлений правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково. Під видачею завідомо неправдивих документів розуміється надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені цією ж або іншою службовою особою.

Також слід зазначити, що Верховний Суд України в ухвалі від 21.01.2010 колегії суддів Судової палати у кримінальних справах дійшов висновку, що склад злочину, передбаченого ст. 366 КК України, наявний лише у випадку підроблення таких офіційних документів, що засвідчують факти, які мають юридичне значення, тобто таких, що породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

Відповідно якщо документи, у підробці яких обвинувачується особа, не є документами, які тягнуть настання юридичних наслідків, тоді ці документи не можуть бути визнані предметом названого злочину.

Проте слідчий, вказуючи в обвинувальному акті на підробку ОСОБА_3 офіційних документів ТОВ «АКМА» - розрахунків сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті у звітному періоді, не зазначив, чи відповідає ця документація приписам Примітки до ст. 358 КК України (в редакції від 07.04.2011), тобто яким чином ця документація могла скрити факт викрадення грошових коштів ТОВ «АКМА» в сумі 280870,02 грн., якщо цей факт взагалі не описаний в обвинувальному акті, а отже є не зрозумілим зв`язок злочинів, передбачених ч. 2 ст. 3641 та ч. 1 ст. 366 КК України, інкримінованих ОСОБА_3 в даному обвинувальному акті із злочинами, передбаченими ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України, за які ОСОБА_3 вже відбула покарання на підставі вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2013 року.

Крім того, з обвинувального акта не зрозуміло, внаслідок яких дій ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі наслідки, адже, кваліфікуючи її дії за ч. 2 ст. 3641 КК України, слідчий зазначив про спричинення тяжких наслідків, але при викладі фактичних обставин вчинення злочинів в обвинувальному акті слідчий ані слова не зазначив про настання будь-яких тяжких наслідків від дій ОСОБА_3 і відносно кого (окремих громадян, державних або громадських інтересів, інтересів юридичної особи), при тому, що за сам факт викрадення коштів в сумі 280870,02 грн. ОСОБА_3 вже понесла покарання і ці наслідки настали від дій за які вона засуджена вироком суду від 26 березня 2013 року, а тому чи можливо знову інкримінувати ОСОБА_3 настання тяжких наслідків і від яких дій з даного обвинувального акту не зрозуміло, отже між кваліфікацією дій ОСОБА_3 та описом фактичних обставин вчинення нею кримінальних правопорушень є суттєві протиріччя.

З обвинувального акту також не зрозуміло, яким чином укривання ОСОБА_3 факту викрадення грошових коштів ТОВ «АКМА» у розмірі 280870,02 грн. пов`язано з фактом безпідставного нарахування заробітної плати та сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на ім`я ОСОБА_6 , який не був працевлаштований на вказаному підприємстві, оскільки в обвинувальному акті відсутні дані щодо суми безпідставно нарахованих ОСОБА_6 коштів у вигляді заробітної плати та сплачених на його ім`я внесків, а також наслідків цих дій, при тому що даний епізод злочинної діяльності ОСОБА_3 описаний окремо від факту укривання викрадення грошових коштів ТОВ «АКМА» у розмірі 280870,02 грн.

Вищевикладені порушення, допущені слідчим при складанні обвинувального акта, на думку суду є істотними порушеннями вимог ст. 291 КПК України, оскільки за своїм змістом обвинувальний акт як результат закінчення стадії досудового розслідування повинен бути зрозумілим як для суду, так і для сторін кримінального провадження. Правильне розуміння і знання суті обвинувачення особою, якій таке обвинувачення пред`явлене, є однією із засад кримінального провадження, а саме права на захист, адже відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Такий виклад слідчим в обвинувальному акті фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 злочину дозволяє неоднозначно тлумачити зміст обвинувального акта, отже допускає використання припущень, а відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам п.п. 5) і 9) ч. 2 ст. 291 КПК України, містить істотні очевидні недоліки, суд вважає недоцільним призначення обвинувального акту до розгляду по суті, оскільки допущені порушення закону суттєво порушують право ОСОБА_3 на захист, а подальше порушення права на захист обвинуваченої до моменту, коли прокурор виявить бажання скористатися своїм правом, передбаченим ст. 338 КПК України, на зміну обвинувачення, є неприпустимим та таким, що не буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним в ст.ст. 8 і 9 КПК України, а тому це є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Після повернення обвинувального акта прокурору зазначені в мотивувальній частині ухвали суду недоліки обвинувального акта повинні бути усунені протягом розумного строку.

Керуючись ст. 110, п. 3) ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040030000992 відносно ОСОБА_3 за її обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 3641, ч. 1 ст. 366 КК України, - повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 як такий, що не відповідає вимогам п.п. 5) і 9) ч. 2 ст. 291 КПК України, для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровській районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1