Рішення

від 18.04.2007 по справі 41/75-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/75-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.07р.

Справа № 41/75-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",

м. Маріуполь, Донецька область

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 1 300 320 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Коротенко Р.О., довіреність № 09-18/1127 від 25.12.06 року

Від відповідача: Яковлєва А.В., довіреність № 16 від 16.08.06 року 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 300 320 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки оплаченої позивачем продукції за  умовами укладеного між сторонами договору № 020-504д від 30.08.05 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те що пунктом 9.3. договору передбачено стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку продукції, що, на думку відповідача, суперечить ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, якою визначено, що пеня застосовується тільки у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання. Тому, п. 9.3. договору № 020-504Д від 30.08.05 року відповідач вважає недійсним, який не створює юридичних наслідків виникнення обов'язку відповідача сплатити пеню позивачу за несвоєчасне постачання продукції.

За клопотанням представників сторін ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.07 року строк вирішення спору продовжений до 11.04.07 року.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Між позивачем –Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка" укладений договір поставки № 020-504д від 30.08.05 року, пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання постачальника (відповідача у справі) поставити покупцю (позивачу у справі) продукцію, та зобов'язання покупця, відповідно, її прийняти та сплатити.

Згідно п.  4.2. договору, оплачена продукція повинна бути поставлена в строки, вказані у специфікаціях.

Пунктом 3 специфікації № 1 від 30.08.05 року к договору поставки № 020-504д від 30.08.05 року встановлений строк поставки –грудень 2005 року, з правом дострокового постачання за умовами оплати 25 % авансу в вересні 2005 року.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що оплата здійснюється авансом у розмірі 25 %  від вартості продукції згідно специфікації. Залишок продукції (75 %) повинен бути сплачений покупцем за актами постачальника на протязі 20 банківських днів з моменту повідомлення постачальника про готовність  до відвантаження авансованої партії продукції.

На виконання умов договору позивачем була здійснена передоплата відповідачу у розмірі 1 008 000 грн, яка складає 25 % вартості продукції, обумовленої сторонами у специфікації № 1 від 30.08.05 року  к договору № 020-504д від 30.08.05 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3000159916 від 19.09.05 року, копія якої додана до позовної заяви. Решта вартості продукції –3024000 грн. сплачена позивачем відповідачу 28.11.05 року платіжними дорученнями № 3000169286, № 3000169338 та 13.12.05 року платіжним дорученням № 3000171380, копії яких додані до позову.

Відповідач свої зобов'язання по поставці оплаченої позивачем продукції здійснив з порушенням строку, визначеного договором, а саме: продукція поставлена позивачу 24.05.06 року, 01.06.06 року, що підтверджено залізничними накладними, копії яких додані до позову.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що за несвоєчасну поставку продукції  постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1 % від перерахованої суми авансу за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем сума неустойки за період з 19.01.06 року по 01.06.06 року складає 1 300 320 грн.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по поставці  позивачу продукції.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідачем на вимогу суду не подано доказів своєчасної поставки позивачу  продукції за договором № 020-504д від 30.08.05 року.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача обгрунтованою, але підлягаючою задоволенню частково, в розмірі 69786,74 грн., виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який, згідно ст. 3 вказаного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одже, положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року.

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року та підлягає стягненню за визначений позивачем період в розмірі 69786,74грн.

Заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( п. 2 ст. 351 Цивільного кодексу України).

Забезпечення виконання зобов'язання –це інститут, який становить собою сукупність норм, що закріплюють комплекс забезпечувальних заходів (загальних і спеціальних), слугує меті підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання (насамперед інтересів кредитора), належного його виконання, а також меті усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання.

Порівняно з Цивільним Кодексом 1963 року, ст. 178 якого містила вичерпний перелік способів забезпечення зобов'язань, що не підлягав розширеному тлумаченню, Цивільний Кодекс України, який набрав чинності 01.01.04 року року, містить принципово новий підхід до визначення засобів забезпечення виконання зобов'язань, який полягає в тому, що як законом, так і договором можуть бути передбачені і інші, крім встановлених ст. 546 Цивільного кодексу, види забезпечення виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги те, що сторони при укладенні договору узгодили відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку покупцю продукції у вигляді сплати пені, тобто є домовленість сторін  по вжиття саме такого заходу забезпечення виконання зобов'язання, вимогу позивача суд вважає обгрунтованою.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 –84  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою „Техніка” –49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,39; 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова,66, код ЄДРПОУ 31321141, р/р 26001138371001 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299 на користь Відкритого акціонерного товариства „ „Металургійний комбінат „Азовсталь” –87500, Донецька область,               м. Маріуполь, вул. Леп орського,1, код ЄДРПОУ 00191158, р/р 26003501676000 у ПУМБ                      м. Маріуполя, МФО 335742 неустойку в розмірі 69786,74 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 74 коп.), витрати по сплаті держмита в сумі 697,86 грн. (шістсот дев'яносто сім грн. 86 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 6,34 грн.           ( шість грн. 34 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 18.04.07 року