Постанова

від 12.04.2016 по справі 917/1904/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа № 917/1904/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 28.10.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 01.09.2015 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» , м. Одеса (вх. №509ПХ/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015р.

у справі № 917/1904/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» , м. Одеса

до відповідача ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» , Полтавська область

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.11.2015р. у справі №917/1904/15 (суддя Сірош Д.М.) у позові Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» , м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015р. у справі №917/1904/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів на ліквідацію ОСОБА_4 до ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» про стягнення заборгованості у розмірі 1 240 325,05 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає про те, що факт визнання відповідачем своєї грошової заборгованості (платіжне доручення від 27.09.2013 року №819) по кредитному договору свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "15" березня 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.) задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» , м. Одеса про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1904/15 у режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.) розгляд справи відкладено на 06.04.2016 року, у зв'язку з задоволенням усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з метою надання письмових пояснень в обґрунтування своєї правової позиції.

15.03.2016 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Крім того, до вказаного відзиву на апеляційну скаргу додав копію рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 року у справі №917/1905/15, яку, з посиланням на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України просив долучити до матеріалів справи.(вх.№2823)

У судовому засіданні 06.04.2016 року оголошено перерву до 12.04.2016 року.

11.04.2016 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові докази, а саме: опитувальник юридичної особи - резидента / нерезидента, з якого вбачається, що відповідач користувався системою Клієнт - Банк , заяви СТ Котлтранс про підключення послуги SMS - BANKING , копія договору банківського рахунку від 09.06.2011 року №_101746/1_ за спеціальним режимом використання (у національній валюті), копія договору банківського рахунку в іноземній валюті №000193/643 від 08.04.2009 року, копія договору банківського рахунку в іноземній валюті - ЄВРО №000193 від 16.06.2005 року, копія договору в іноземній валюті - Дол. США від 26.06.2006 року №000193, копія договору банківського рахунку від 16.06.2005 року №000193, копія заяви - розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки, копія тарифів розрахунково - касового обслуговування (РКО) для юридичних осіб та приватних підприємців (зведений реєстр), копії меморіальних ордерів про списання плати з відповідача на користь банку за послуги по системі Клієнт - Банк за період з 30.07.2010 року по 27.06.2013 року та копія платіжного доручення від 16.12.2014 року №802 на суму 5000,00 грн. документ системи Клієнт Банк про перерахування відповідачем на користь позивача власних коштів на інший поточний рахунок (т. 2, а.с.88) (вх.№3898).

Вказані докази долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.04.2016 року представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (кредитор) та ОСОБА_3 товариством "КотлТранс" (позичальник) укладено договір кредиту №735, відповідно до умов якого кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 141000 (сто сорок одну тисячу) євро, зі сплатою 13,00% відсотків річних, та кінцевим терміном погашення 16.02.2011 року , та наступним порядком погашення заборгованості:

1.1.1. Щомісячно, до останнього робочого дня включно кожного поточного місяця, починаючи із березня 2008 року та до січня 2011 року, погашати по 3920,00 євро;

1.1.2. до 16 лютого 2011 року погасити залишок заборгованості в сумі 3 800,00 євро на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, видача кредиту проводиться шляхом сплати з позичкового рахунку Позичальника № 20630000193023 в філії АКБ "Імексбанк" у м. Полтава розрахункових документів позичальника, та/або перерахуванням кредитних коштів на розрахунковий рахунок Позичальника № 26009000193001 в філії АКБ "Імексбанк" у м. Полтаві.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку відповідача розрахункових документів відповідача в повній або частковій сумі кредиту.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем видано грошові кошти у сумі 141 000, 00 Євро.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

25.06.2009р. сторони договору уклали Додаткову угоду №1 (надалі - Додаткова угода 1).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди 1, сторони у пункті 1.1. п. 1 договору передбачили умову про те, що кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 141000 (сто сорок одну тисячу) євро (станом на 25.06.2009р. залишок - 920978,64), а починаючи з 25.06.2009р. - 920 978,24 грн), із сплатою 13,00% відсотків річних, а починаючи з 25.06.2009р. - 21,00% відсоток річних, кінцевим терміном погашення 16.02.2011р., та наступним порядком погашення суми основної заборгованості:

1.1.1. Щомісячно, до останнього робочого дня включно кожного поточного місяця, починаючи із березня 2008 року до травня 2009 року, погашати по 3920,00 євро;

1.1.2. Щомісячно, до останнього робочого дня включно кожного поточного місяця, починаючи із червня 2009 року та до січня 2001 року, погашати по 43900,00 гривень;

1.1.3. До 16 лютого 2011 року погасити залишок заборгованості в сумі 42978,64 гривень"

В забезпечення умов договору, сторони у справі 18.02.2008р. уклали договір застави №735, відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю майно, вказане в п. 1.1. договору застави.

З урахуванням змін, які були внесені Додатковою угодою 1 до договору, сторони 25.06.2009р. уклали Додаткову угоду № 2 до договору застави.

Позивач, звертаючись до господарського суду Полтавською області з позовом вказував на те, що відповідачем в порушення умов договору кредиту та чинного законодавства України своєчасне повернення кредиту та нарахованих відсотків не здійснювалось, а тому, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 1240 325,05 грн., у тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 440000,00 грн.; поточна заборгованість за процентами - 53161,50 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 204079,23 грн.; пеня - 543084,32 грн. Також, просив поновити та продовжити строк позовної давності.

16.11.2015 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів, що саме відповідач вчиняв дії по частковій оплаті основної суми заборгованості, а саме не надав суду доказів того, що відповідач обслуговувався в банку за допомогою системи Клієнт - Банк .

Колегія судів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції було заявлено клопотання про поновлення та продовження строку позовної давності.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказував на те, що в період з 01.01.2013 року по 31.08.2015 року відповідачем здійснювалась оплата основної суми заборгованості, про що позивач надав виписку по рахунку, а також платіжні доручення та меморіальні ордери на підтвердження таких оплат, при цьому у вказаному клопотанні позивач сам визнав факт пропуску строку позовної давності.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Переривання перебігу позовної давності означає що при наявності певних обставин обчислення позовної давності переривається (припиняється), а після припинення цих обставин обчислення позовної давності відбувається з початку без врахування часу, що минув до переривання.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, необхідно у кожному конкретному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/ або сум санкцій.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, зазначив, що строк позовної давності сплинув 16.02.2014 року, оскільки кінцевий термін погашення кредиту визначено до 16.02.2011 року, проте колегія суддів з такими висновками погодитись не може.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 27.09.2013 року №819, з якого вбачається, що останній платіж проведено СТ Котлтранс 27.09.2013 року у сумі 70 000,00 грн., призначення платежу: Погашення простроченого тіла кредиту за кредитним договором №735 від 18.02.2008 року. (т.1, а.с.110)

Крім того, у період з 01.01.2013 року по 30.09.2014 року відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що вбачається з виписки про операції та наданих копій меморіальних ордерів. (т.1, а.с. 110-151)

А отже, факт визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем (платіжне доручення від 27.09.2013 року №819) свідчить про переривання строку перебігу позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності починає свій перебіг з 16.02.2014 року.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів унормовано, що позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело право.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Крім того, відповідно до п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд України у постановах: від 06.11.2013 року у справі №6-116цс13, від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про початок перебігу позовної давності з 16.02.2011 року - з визначеного господарським судом першої інстанції судом кінцевого терміну погашення кредиту, вказаному у договорі -16.02.2011р. та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача та поновлення строку перебігу позовної давності.

Посилання місцевого господарського суду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що відповідач обслуговувався в банку за допомогою системи "Кліент-Банк", серед яких можуть бути: заява відповідача на таке обслуговування, посилання на таке обслуговування в договорі на відкриття та ведення рахунку у банку, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, з огляду на таке.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням в якому просив долучити до матеріалів справи документи на розрахункове - касове обслуговування клієнта ОСОБА_3 товариства Котл Транс , зокрема, по системі Клієнт - Банк .

Так, з опитувальника юридичної особи - резидента / нерезидента вбачається, що відповідач користувався системою Клієнт - Банк (т.2, а.с.47-48).

Заяви СТ Котлтранс свідчать про підключення послуги SMS - BANKING (т.2, а.с.49-50).

Копії договору банківського рахунку від 09.06.2011 року №_101746/1_ за спеціальним режимом використання (у національній валюті), договору банківського рахунку в іноземній валюті №000193/643 від 08.04.2009 року, договору банківського рахунку в іноземній валюті - ЄВРО №000193 від 16.06.2005 року, договору в іноземній валюті - Дол. США від 26.06.2006 року №000193, договору банківського рахунку від 16.06.2005 року №000193, заяви - розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки, тарифів розрахунково - касового обслуговування (РКО) для юридичних осіб та приватних підприємців (зведений реєстр) підтверджують наявність тривалих договірних відносин між сторонами щодо розрахунково - касового обслуговування (т.2, а.с.51-68).

Копії меморіальних ордерів свідчать про списання плати з відповідача на користь банку за послуги по системі Клієнт - Банк за період з 30.07.2010 року по 27.06.2013 року (т.2, а.с.69-86).

Копія платіжного доручення від 16.12.2014 року №802 на суму 5000,00 грн. документ системи Клієнт Банк стверджує про перерахування відповідачем на користь позивача власних коштів на інший поточний рахунок (т. 2, а.с.88)

Згідно п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України , відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про його задоволення та прийняття вказаних додаткових доказів, враховуючи, що неможливість надання таких доказів господарському суду першої інстанції не залежала від апелянта, оскільки останній на час розгляду справи в місцевому господарському суді вже перебував у процедурі ліквідації (рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2015 року №105).

Вказаними додатково поданими доказами підтверджується наявність договірних відносин щодо розрахунково - касового обслуговування Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» клієнта - ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» починаючи з 2005 року, в тому числі факт списання плати з відповідача на користь банку за послуги по системі Клієнт - Банк за період з 30.07.2010 року по 27.06.2013 року та факт перерахування власних коштів відповідача - СТ Котлтранс на рахунок банку - Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» за платіжним дорученням від 16.12.2014 року №802 на суму 5000,00 грн.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту від 18.02.2008 року №135.

Спір в даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Згідно п.2.4 договору кредиту від 18.02.2008 року №735, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму заборгованості щоденно методом 360/факт виходячи з розрахунку - 360 днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня кожного поточного місяця в період дії цього договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору кредиту від 18.02.2008 року №735, сторони погодили, що у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п.1.1, 2.8.2, 3.2.3, 4.2, 5.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до п.4.2 зазначеного договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п.3.3.2-3.3.16 цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором - дія договору припиняється.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання зобов'язань за договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а саме: поточна заборгованість за кредитом - 440 000,00 грн., поточна заборгованість за процентами - 53161,50 грн., прострочена заборгованість за процентами - 204079,23 грн., пеня - 543084,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 22.01.2015 року за вих. № 49 на адресу відповідача було направлено претензію, відповідно до якої останній просив погасити кредитну заборгованість. (т.1, а.с.12)

Проте, відповіді на вказану претензію матеріали даної справи не містять.

Крім того, умовами договору кредиту від 18.02.2008 року №735 сторони передбачили, що моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку відповідача розрахункових документів відповідача в повній або частковій сумі кредиту (п.2.3).

Також, договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.7.3 договору).

Отже, сторони при укладенні даного договору погодили саме такі його умови.

Таким чином, умовами договору кредиту від 18.02.2008 року №735 та приписами чинного законодавства України закріплений обов'язок сторін виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином.

Договір кредиту є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався, а отже, має бути виконаним в частині повного розрахунку.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, як зазначалось вище, 15.03.2016 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з копією рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 року у справі №917/1905/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_3 товариства Котл Транс про звернення стягнення на предмет застави, яку, з посиланням на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України останній просив долучити до матеріалів справи.(вх.№2823)

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У мотивувальній частині зазначеного рішення йдеться, зокрема, про платіжне доручення від 27.09.2013 року 3819 на суму 70 000,00 грн., яке на думку місцевого господарського суду не оформлене як платіжний документ в документальній формі, оскільки не має підписів платника та відбитку печатки відповідача, а тому не може прийматись судом як належний доказ.

Колегія суддів, зазначає, що матеріали даної справи №917/1904/15, крім платіжного доручення від 27.09.2013 року №819 на суму 70 000,00 грн. містять інші докази того, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що вбачається з виписки про операції та копій меморіальних ордерів за період з 30.07.2010 року по 27.06.2013 року, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.110-151).

А отже, відповідач користувався послугою системи Клієнт Банк , що підтверджують наявні в матеріалах справи платіжні доручення про перерахування відповідачем на користь позивача коштів за надання саме такої послуги.

Висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено факту того, що саме відповідачем вчинено дії по оплаті заборгованості та не доведено факту того, що відповідач обслуговувався в банку за допомогою системи Клієнт Банк є передчасними та такими, що спростовуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що обставини, встановлені зазначеним вище рішенням господарського суду першої інстанції не підлягають доказуванню по даній справі, неможливо взяти до уваги, оскільки вони не підпадають під приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, так як не є преюдиційними при вирішенні даного спору.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі є законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015 року у справі №917/1904715 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити повністю, розподіливши господарські витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, ч.ч. 1, 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» , м. Одеса задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2015р. у справі №917/1904/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» , Полтавська область (вул. Жовтнева, 213, смт. Котельва, Котелевський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 31818122, п/р 26009000193001 в філії АКБ Імексбанк у місті Полтава, МФО 331843) на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» , м. Одеса (проспект Гагаріна, 12 А , м. Одеса, 65039, МФО 328384, код ЄДРПОУ 20971504) 440 000,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 53 161,50 грн. поточної заборгованості за процентами, 204 079,23 грн. простроченої заборгованості за процентами, 543 084,32 грн. пені та 12 403,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 товариства «Котл Транс» , Полтавська область (вул. Жовтнева, 213, смт. Котельва, Котелевський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 31818122, п/р 26009000193001 в філії АКБ Імексбанк у місті Полтава, МФО 331843) в дохід Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код отримувача 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 24 806,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено та підписано 14.04.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Гетьман Р.А.