Ухвала

від 02.03.2016 по справі 2а-9133/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/57125/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,

за участю:

представників позивача - Сташка А.І., Федорчук В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

та касаційну скаргу Приватного підприємства Девік

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

у справі № 2а-9133/11/1370 (№ 9104/326/12)

за позовом Приватного підприємства Девік

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство Девік (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, правонаступником якої є Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач), про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 01 серпня 2011 року № 0000432321, №0000442321, № 0000812308.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 01 серпня 2011 року № 0000432321, №000442321, № 0000812308. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП Девік 3,40 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року було скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 01 серпня 2011 року № 0000432321, №000442321 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Миколаївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі ПП Девік , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Миколаївському районі Львівської області була проведена виїзна планова перевірка ПП Девік з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складений акт від 12 липня 2011 року № 347/230/19322456.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , які полягали у завищенні валових витрат на загальну суму 70436,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 17609,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , які полягали у завищенні податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 16586,00 грн.; вимоги пунктів 3.1, 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у відсутності платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів у розмірі 5278,84 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, проведеними з ПП Екоенергобуд (згідно договору щодо надання маркетингових послуг № 01/10-10 від 01 жовтня 2010 року та згідно договору перевезення вантажів № 987 від 01 грудня 2010 року), з ПП Колон-Сервіс (згідно договору про надання послуг по виготовленню, розміщенню та експонуванню рекламного зображення № 04-01-145 від 04 січня 2010 року) та з ПП Західпромінвестбуд (згідно акту виконаних робіт № 14512 від 12 листопада 2009 року про розробку програмного забезпечення по захисту даних від втрат і несанкціонованого доступу), з огляду на те, що: від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла відповідь від 14 червня 2011 року № 11350/7/23-1106 про неможливість проведення перевірки ПП Екоенергобуд , оскільки ПП Екоенергобуд за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місце ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не встановлене, про наявність рухомого чи нерухомого майна підприємство до податкового органу за місцем реєстрації не звітувало; від ДПІ у Сихівському районі м. Львова надійшла відповідь від 25 травня 2011 року № 7711/23-416/2477 про неможливість проведення перевірки ПП Колон-Сервіс , оскільки відповідно до бази даних АІС ОР стан платника - Визнано банкрутом , дату початку ліквідації - 12 квітня 2011 року; від ДПІ у Галицькому районі м. Львова надійшла відповідь від 23 травня 2011 року № 7683/23-409/32801104 про неможливість проведення перевірки ПП Західпромінвестбуд , оскільки ПП Західпромінвестбуд за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 05 вересня 2009 року, фактичне місце ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не встановлене; в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від вказаних вище контрагентів у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують отримання послуг. Також, в акті перевірки було вказано, що до авансових звітів № АО-0000017 від 31 липня 2009 року та №АО-0000002 від 26 січня 2011 року позивачем не було додано розрахункових документів які підтверджують сплату підзвітною особою (ОСОБА_3) виданих їй під звіт коштів у сумах 13,50 грн. та 5265,34 грн. відповідно.

01 серпня 2011 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000432321, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПП Девік суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 22011,25 грн., у тому числі: 17609,00 грн. - за основним платежем, 4402,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

01 серпня 2011 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442321, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПП Девік суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 20732,50 грн., у тому числі: 16586,00 грн. - за основним платежем, 4146,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

01 серпня 2011 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000812308, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки застосувала до ПП Девік штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 5278,84 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив з того, що ПП Девік правомірно включило до складу валових витрат вартість придбаних у ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд робіт (послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки податковий орган не довів належними та допустимими доказами факт безтоварності операцій між позивачем та вказаними контрагентами та їх фіктивність у визначеному законодавством порядку, з урахуванням того, що реальність таких операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що 05 вересня 2009 року ПП Західпромінвестбуд було видане нове свідоцтва платника податку на додану вартість. Також, суд виходив з того, що до авансового звіту № АО-0000002 від 26 січня 2011 року підзвітною особою було додано квитанцію АСК Дністер до прибуткового касового ордеру № 0300 від 26 січня 2011 року на суму 5265,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 серпня 2011 року № 0000432321, №000442321 та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з того, що: надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд , оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки у них не відображено зміст та обсяг господарських операцій; наданий позивачем текст (т.1 арк. справи 138-146) не містить будь-яких посилань на те, що він підготовлений ПП Екоенергобуд на замовлення ПП Девік ; з наданих позивачем копій актів здачі-приймання транспортно-експедиційних послуг та товарно-транспортних накладних неможливо дійти висновку про те, що саме ПП Екоенергобуд надавав ці послуги. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про податок на додану вартість необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд позивач посилався на наявність у нього належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема: податкових накладних, актів виконаних робіт, зразка дизайн-макета, атів здачі-приймання робіт (надання послуг), акту надання послуг, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, результату дослідження перспективних шляхів та механізмів інтеграції ринку транспортних послуг України до країн ЄС (т.1 арк. справи 17-22, 25-33, 124, 132-137, 138-146), складених належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість (т.1 арк. справи 154-155, 159-162).

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, податковий орган посилався на те, що позивачем не було надано до перевірки актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують отримання послуг.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що документи, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не були ним подані до перевірки, з урахуванням того, що узагальненого переліку документів, які були використані при проведення перевірки, який є додатком до акту перевірки та про який вказано у пункті 2.8 акту перевірки, матеріали справи також не містять.

Натомість, у пункті 3.1.2 акту перевірки (т.1 арк. справи 54) було вказано, що перевірка відображеного у рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 декларацій з податку на прибуток підприємства за період, який перевірявся, здійснювалась на підставі таких документів: головних книг, накладних, товарно-0транспортних накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним обставинам.

Також, як вбачається з акту перевірки, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на неможливість реального здійснення ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, з огляду на обставини, викладені ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПІ у Сихівському районі м. Львова та ДПІ у Галицькому районі м. Львова у актах (відповідях) про неможливість проведення перевірки ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд (т.1 арк. справи 102-104).

Колегія суддів вказує, що гідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій обставин, які б підтверджували (спростовували) реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Екоенергобуд , ПП Колон-Сервіс та ПП Західпромінвестбуд не перевірили, обставин щодо виконання (невиконання) сторонами умов укладених договорів (як-то: чи була створена креативна веб-сторінка; чи був виготовлений макет, надрукований постер, орендовані щити; чи були проведені рекламні кампанії у м. Львові по вулицях Б.Хмельницького, Стрийській, Зеленій; чи здійснювались перевезення за маршрутами, вказаними у актах здачі-приймання робіт (надання послуг), автомабілями, державні номерні знаки яких зазначені у цих же актах та товарно-транспортних накладних тощо) не встановили.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до пункту 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на наявність у нього підтвердних документів щодо виданих під звіт грошових коштів ОСОБА_3 згідно авансового звіту № АО-0000002 від 26 січня 2011 року, а саме - квитанцію АСК Дністер до прибуткового касового ордеру № 0300 від 26 січня 2011 року на суму 5265,00 грн. (т.1 арк. справи 16). При цьому, документів, які б підтверджували витрачання коштів у сумі 13,50 грн. згідно авансового звіту № АО-0000017 від 31 липня 2009 року, позивач не надав.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) податковий орган посилався на відсутність у позивача будь-яких підтвердних документів.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, чи були наявні у позивача документи, які б підтверджували витрачання коштів у сумі 13,50 грн. згідно авансового звіту № АО-0000017 від 31 липня 2009 року, тоді як суди дійшли висновку про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

В свою чергу, колегія суддів вказує, що за своєю суттю передбачені статтею Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України ((у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з цим, колегія суддів вказує, що передумовою застосування положень статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до оспорюваних правовідносин є достовірне встановлення судами факту порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі, оскільки такі рішення ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та касаційну скаргу Приватного підприємства Девік задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна