Ухвала

від 12.04.2016 по справі 1170/2а-2228/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/8406/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Федіченко О.П., Фрейдун О.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015

у справі № 1170/2а-2228/12

за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 №0000802310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, в частині нарахування 1534774,00 грн. - за основним платежем та 10005,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 №0000792310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині нарахування 1467513,00 грн. - за основним платежем та 67928,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну документальну планову виїзну перевірку ДП Кіровоградський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 05.08.2011 № 76/23-1/32039992, згідно висновків якого встановлено порушення, зокрема:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1550610,00 грн.;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.200 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1519527,00 грн.

Висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються також на висновках щодо порушень податкового законодавства філіями позивача, виявлених в ході перевірок, за результатами яких складені акти.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 18.08.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000802310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1550610,00 грн. - за основним платежем та 13516,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000792310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1519527,00 грн. - за основним платежем та 80931,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно договору №ПЗ/НКВ-032414 від 12.06.2003, укладеного Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (Замовник) з позивачем (Головний підрядник), Головний підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги Київ - Одеса на ділянці м. Жашків - с.Червонозна'янка (далі об'єкт). Згідно п.6.2 договору Замовник після підписання договору протягом 10 банківських днів з дати підписання Договору перераховує аванс на розрахункових рахунок Головного підрядника в сумі 60000000 грн., залік авансу здійснюється при пред'явленні актів виконаних робіт.

За рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 №31/505 стягнуто з ДП Кіровоградський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця 8600000,00 грн. збитків. Зазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору від 12.06.2003 №ПЗ/НКВ-032414 державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перерахувало ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як передоплату грошові кошти у загальному розмірі 141732149,93 грн., тоді, як виконання підрядних робіт було виконано лише на суму 133132149,93 грн. Отже, переплата за договором №ПЗ/НКВ-032414 від 12.06.2003 складає 8600000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 було розстрочене виконання рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2008 №31/505.

Повернуті на виконання зазначеного рішення грошові кошти в сумі 5726228 грн. на підставі платіжних доручень, відповідач кваліфікував як збитки позивача.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як було вірно встановлено судами, оскільки позивачем в попередніх періодах збільшено суму валового доходу за рахунок отриманих від державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця коштів, в разі повернення отриманих коштів, позивач правомірно зменшив суму валового доходу на суму повернутих коштів, оскільки повернуті кошти не є збитками позивача, а є лише повернення отриманих ним авансових платежів.

Таким чином, відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1431557,00 грн. та штрафної фінансової санкції в розмірі 1 грн., а також, податкові зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 1394997,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 62438,00 грн.

Також, відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2284,00 грн. та штрафної фінансової санкції в розмірі 571,00 грн., та з ПДВ за основним платежем в сумі 1828,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 457,00 грн., оскільки в матеріалах справи наявні, належним чином оформлені, первинні документи на підтвердження здійснення послуг з автоперевезення ПП ОСОБА_4

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 25172,00 грн. в 1 кварталі 2010 року, а саме: віднесення філією до складу валових витрат вартості придбаної у ВАТ Кіровоградобленерго електроенергії на суму 195026,00 грн., в той час, як в бухгалтерському обліку здійснено проведення на суму 169854,00 грн., у зв'язку з чим, на думку відповідача, різниця між сумами витрат фактичних та задекларованих складає 25172,00 грн., слід зазначити наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що згідно податкових накладних, виписаних ВАТ "Кіровоградобленерго", позивач придбав електричну енергію на загальну суму 18979,38 грн. без ПДВ, відсутність інших податкових накладних за період січень-березень 2010 року підтверджується наданими позивачем реєстрами отриманих податкових накладних. Крім того, використання електричної енергії підтверджується актами про використану електричну енергію за січень - березень 2010 року.

Отже, висновок відповідача про нарахування податку на прибуток в розмірі 6293,00 грн. ґрунтується на невірному встановленні відповідачем обставин в ході проведення перевірки.

Доводи відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з нікчемністю правочинів позивача з контрагентами: ПП Інбуд , ТОВ Мікс Буд , TOB ЕКО Тех СМУ , ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ Формула Петрол , спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 3546,00 грн. за грудень 2010 року, а саме: формування податкового кредиту за грудень 2010 року на підставі факсокопій податкових накладних, отриманих від ДП "Укршляхзв'язок" №2759 від 31.12.2010 та ДП "ШРБУ-100" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" №202 від 21.12.2010, спростовуються наявними в матеріалах справи оригіналами зазначених податкових накладних, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту та незаконність податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 3546,00 грн. - за основним платежем та 886,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль