Постанова

від 18.04.2007 по справі 46/460-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/460-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р.                                                           Справа № 46/460-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача –Ярьоменко Р.Р. (дов.б/н від 02.10.06)

відповідача -  Семенюк С.М. (дов. б/н від 19.02.07),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 258Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.06 по справі № 46/460-06

за позовом ВАТ Комерційний Банк "Надра", м. Київ, в особі філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління, м.Харків

до  ДП "Проконсул+" ТОВ Інвестиційно-консалтингова компанія "Проконсул" , м.Харків

про стягнення 31279,28 грн.

встановила:

Рішенням від 14.11.06 господарського суду Харківської області (суддя Ільїн О.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 31279,28 грн. за договором доручення №1209-1/ДП від 12.09.03. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за вищевказаним договором доручення.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі. Зокрема, відповідач зазначає, що спірним договором доручення було передбачено виконання робіт у два етапи; для виконання першого етапу відповідачем було отримано від позивача та витрачено на здійснення вказаних у договорі робіт 57000,00 грн; кошти для другого етапу перераховані позивачем не були; натомість позивач без відома відповідача самостійно вчинив дії, що були предметом договору доручення. У судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в ході апеляційного розгляду справи висловив заперечення проти апеляційної скарги, зазначивши, що доводи заявника скарги не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків місцевого господарського суду, зокрема, позивач посилався на те, що роботи за першим етапом виконані відповідачем не у повному обсязі. Позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.

Між сторонами у справі було укладено договір доручення №1209-1/ДП від 12.09.03, за яким позивач (довіритель) доручив, а відповідач (повірений) взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя виконати усі належні дії з підготовки та узгодження необхідних документів та пред'явлення самовільно реконструйованої будівлі - з надбудовою третього поверху під офісні та банківські приміщення з прибудовою боксів інкасаторських автомобілів та технічних приміщень у м.Харкові по вул.Петровського, 15  -  Державній приймальній комісії для прийняття в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації об'єкта в Харківському БТІ, оформленню на довірителя відповідної земельної ділянки,  а також –забезпечити в установленому порядку підготовку та узгодження необхідних документів, прийняття об'єкта в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації в БТІ та оформлення на довірителя земельної ділянки.

Згідно з даним договором роботи повинні були виконуватися двома етапами. А саме: на першому етапі відповідачем мало бути здійснено: підготовку технічного висновку про стан конструкцій об'єкту, розробку та узгодження необхідної будівельної документації, проведення технічної інвентаризації об'єкта у Харківському БТІ, оформлення та підписання в установленому порядку акту про прийняття об'єкта в експлуатацію. До другого етапу робіт сторонами було включено наступні дії: забезпечення в установленому порядку отримання правовстановлюючого документу (Свідоцтва на право власності), отримання договору оренди земельної ділянки, виділеної для експлуатації об'єкту.

Порядок  виконання  робіт  по  договірним  зобов'язанням   був  передбачений  та регулювався чинним законодавством на момент укладання вищезазначеного договору.

Даний договір на час розгляду справи місцевим господарським судом та її апеляційного перегляду є чинним, оскільки його не було розірвано в установленому порядку –вказаний факт не заперечується сторонами.

30.01.04 сторонами був підписаний Акт-звіт прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором доручення. Даним актом-звітом засвідчено, що із перерахованих позивачем 57000,00 грн. для виконання робіт за першим етапом відповідачем витрачено  25720, 72 грн., а сума, що залишилася –31279,28 грн. –буде витрачена на виконання другого етапу договору. При цьому пунктом 2 акту-звіту встановлено, що у зв'язку зі зміною процедури оформлення прав власності на об'єкт нерухомості довіритель та повірений домовилися про перенесення деяких заходів першого етапу на другий, а саме - проведення технічної інвентаризації об'єкта у Харківському БТІ, пред'явлення об'єкту Державній приймальній комісії.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вищевказаної суми 31279,28 грн., оскільки, на його думку, відповідачем не виконано зобов'язань за другим етапом договору.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що спірна сума витрачена відповідачем у період з жовтня 2004 року по лютий 2005 року для виконання своїх зобов'язань за договором доручення. Даний висновок підтверджують наявні у справі докази, а саме - Договір на надання послуг № 0202/М від 02.02.2004 року, Акт приймання-передачі робіт від 17.02.05 року - сума договору складає 15779, 28грн; Договір на надання послуг 0902/А від 09.02.2004, Акт приймання-передачі робіт від 16.02.2005 року - сума договору складає 15000,00 грн.; Платіжне доручення № 472 від 19.10.2004 року - сплата за виготовлення техпаспорту у розмірі 500,00 грн., тобто усього відповідачем сплачено 31279,28 грн.

Вказані витрати були відображені відповідачем у підписаному директором ДП "Проконсул+" ТОВ ІК "Проконсул" та направленому на адресу позивача Акті-звіті від 18.02.05 приймання-передачі робіт за договором доручення. У даному Акті-звіті відповідач також зазначав, що для проведення робіт по другому етапу Договору доручення №1209-1 від 12.09.03 необхідно на рахунок Повіреного перерахувати кошти у розмірі 11000, 00 грн. Однак позивачем не було підписано вищевказаний Акт-звіт від 18.02.05, а лише зроблено відмітку про прийняття до відома, а також не були перераховані кошти для виконання другого етапу робіт.

Тобто з матеріалів справи не вбачається, що мала місце одностороння відмова відповідача від зобов'язання, отже колегія суддів вважає необґрунтованим посилання місцевого господарського суду на статтю 615 Цивільного кодексу України.  

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом, у відповідності до вимог частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторонам було створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, так, розгляд справи тричі відкладався для надання сторонами відповідних доказів, виходячи з принципу змагальності, закріпленого у частині 1 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Проте позивачем не було виконано вимог ухвал апеляційного господарського суду від 22.01.07, 20.02.07 щодо надання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу, а також – не виконано вимоги ухвали від 13.03.07 щодо здійснення звірки з відповідачем обсягів та вартості виконаних робіт.

Тобто в порушення вимог суду та приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено факту існування у ДП "Проконсул+" ТОВ ІК "Проконсул" заборгованості перед позивачем. Як обґрунтовано вказав позивач у позовній заяві із посиланням на статтю 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з тим предметом позову є не спонукання відповідача до виконання зобов'язань, а стягнення з нього коштів. Причому позивачем не вказано, з яких саме підстав сума у заявленому в позові розмірі підлягає стягненню з відповідача, адже, як уже зазначалося, спірний договір не було розірвано чи визнано недійсним в установленому законом порядку.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні із посиланням на пункт 3.7 договору доручення вказав на те, що у разі невиконання з будь-якої підстави відповідачем доручення, він повинен повернути позивачу все отримане від нього для виконання доручення, у тому числі документи, матеріальні цінності та грошові кошти. Проте, як уже зазначалося, позивачем не доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором доручення. Крім того, цим же пунктом  договору передбачено, що у такому випадку повірений (відповідач) має право на відшкодування понесених ним фактичних витрат, що були необхідні для виконання доручення, на підставі окремої письмової угоди сторін –дана умова договору є невід'ємною частиною норми договору, на яку посилається місцевий господарський суд. Отже, на думку колегії суддів, відсутні правові та фактичні підстави для повернення відповідачем позивачу коштів відповідно до пункту 3.7 вказаного договору доручення.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 526, 530, 615 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки, викладені в оскаржуваному рішенні (зокрема –щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення та щодо обґрунтованості позовних вимог) не відповідають обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано та прийнято нове рішення –про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ Комерційний Банк "Надра".

Керуючись статтями 4-3, 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.11.06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»Харківське регіональне управління (поштова адреса: 61022, м.Харків, вул. Петровського,15, п/р29098800800042 у філії ВАТ КБ «Надра»ХРУ, МФО 351834, код ЄДРПОУ 06718690) на користь Дочірнього підприємства "Проконсул+" Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-консалтингова компанія "Проконсул" (поштова адреса: 61057, м.Харків, вул.Римарська, 18, п/р 26001011007 в АБ «Факторіал-Банк»МФО 351715, код ЄДРПОУ 32237737) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 156 грн. 40 коп.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді