Рішення

від 20.04.2016 по справі 476/81/16-ц

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/81/16-ц

Провадження № 2/476/42/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2016 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

при секретарі Козаченко Л.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Єланець цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до ОСОБА_4 про визнання права оренди на земельну ділянку та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

08.02.2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство Відродження звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права оренди на земельну ділянку та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що в 2014 році між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки площею 9,7632 га, яка знаходиться на території Кубишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

Згідно договору строк оренди погоджено сторонами на 10 років, тобто його дія закінчується 04.08.2025 року.

Право оренди позивачем вказаної земельної ділянки 04.08.2015 року зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

30.05.2015 року орендодавець ОСОБА_5 помер. Вказану земельну ділянку після смерті орендодавця отримала в спадщину його донька - відповідачка ОСОБА_4

Після отримання свідоцтва про право на спадщину остання двічі направляла позивачу заяви, в яких зазначала, що має намір самостійно володіти та користуватися земельною ділянкою, а тому просила не проводити на вказаній земельній ділянці ніяких робіт та повернути їй ділянку.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачкою порушується його право користування вищевказаною земельною ділянкою, а тому посилаючись на положення ст.ст. 386, 391, 392, 396 ЦК України, ст. 31 ЗУ Про оренду землі просив визнати за ним право оренди земельної ділянки та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою протягом дії договору оренди укладеного між ним та ОСОБА_5 до 04.08.2025 року. Також просив стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнала,

суду пояснила, що відповідачка не чинила орендарю перешкоди в користуванні земельною ділянкою, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог. Посилаючись на незаконність вимог позивача та їх необґрунтованість просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 9,89 га, кадастровий номер 4823082200:02:000:0151, яка розташована в межах Куйбишевської сільської ради Єланецького району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дану земельну ділянку відповідачка отримала у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер 30.05.2015 року.

Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про право на спадщину від 03.12.2015 року (а.с.16), копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 8).

Судом також встановлено, що між спадкодавцем ОСОБА_5 та ПСП Відродження 19 грудня 2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки, даний договір 04.08.2015 року пройшов державну реєстрацію, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7, 9-11). Вказана земельна ділянка на час розгляду справи перебуває у користуванні позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ суди повинні враховувати, що з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 148-1 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Згідно ст.32 Закону України Про оренду землі , згідно якої - пepeходить права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно п.14.1 Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2014 року у випадку смерті орендодавця право оренди зберігається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємців не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п. 16.6 вищевказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання даного договору.

Із викладеного слідує, що договір оренди земельної ділянки належної відповідачці укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку. Із моменту реєстрації він набрав чинності і на час розгляду справи є дійсний, відповідно до чинного законодавства не був розірваний, припинений або визнаний недійсним, не припинились орендні правовідносини і в результаті зміни власника земельної ділянки. В справі, яка розглядається, дійсність договору не оспорюється.

Таким чином, суд вважає, що позивач на підставі діючого договору оренди земельної ділянки від 19.12.2014 року набув право користування земельною ділянкою, яка є власністю відповідачки, а тому немає підстав визнавати за позивачем право оренди вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході розгляду справи представник позивача не вказав, які саме перешкоди в користуванні земельною ділянкою та коли відповідачка чинила позивачу.

Між тим звернення ОСОБА_4 до позивача з заявою про свій намір розпочати самостійно обробляти успадковану земельну ділянку, позивач розцінює як реальні погрози створити йому в майбутньому перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Однак висловлені відповідачкою наміри не являються прямими діями спрямованими на створення позивачу перешкод. На час розгляду справи земельною ділянкою продовжує користуватися позивач. Жодних дій по захопленню земельної ділянки відповідачка не вчиняла.

Тому суд вважає, що доводи позивача про можливість порушення ОСОБА_4 його права оренди земельної ділянки є припущеннями.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 9,7632 га, кадастровий номер 4823082200:02:000:0151 також задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати по справі також не підлягають стягненню з відповідачки.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИ Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до ОСОБА_4 про визнання права оренди на земельну ділянку та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. Чернякова.