Ухвала

від 25.04.2016 по справі 207/3069/15-к

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/3069/15-к

№ 1-кп/207/154/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.

В судовому засіданні прокурор наполягав на призначенні справи до судового розгляду.

Захисником обвинуваченої адвокатом ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про повернення обвинувального акта по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 як такого, що не відповідає вимогам КПК України, яке було підтримано обвинуваченою ОСОБА_4 .

Обвинувачена та захисник вважають неможливим призначити розгляд кримінального провадження у судовому засіданні у зв`язку з не виконанням стороною обвинувачення вимог щодо складання обвинувального акту та ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 06 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили та заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Представник цивільного позивача в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив провести підготовче судове засідання по справі без його участі, а також подав заяву про залишення його позову без розгляду.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника,вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та підлягає поверненню прокуроруз наступних підстав.

Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, наданий суду обвинувальний акт не відповідає вимога ст.291 КК України.

Обвинувальний акт не містить в собі відомостей, передбачених п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України, а саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та суперечливе формулювання обвинувачення. В обвинувальному акті не розписана об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст.382 КК України.

Зокрема, згідно з диспозицією ст.382 КК України, предметом цього злочину є судовий акт (вирок, рішення, ухвала, постанова суду, що набрали законної сили), а об`єктивна сторона полягає в невиконанні судового акта або перешкоджанні його виконанню.

Як вбачається із обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12013040780002161, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Однак, в тексті обвинувального акту незазначено чітко, яке саме рішення суду було умисно не виконано обвинуваченою. Так, в обвинувальному акті вказано про те, що ОСОБА_4 не виконала рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року, що набрало законної сили 26.09.2012 р., тобто прокурор вважає встановленим те, що ОСОБА_4 не виконала судове рішення, яке набрало законної сили 26.09.2012 р.

Суд зауважує на те, що Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення 12.06.2012р. На дане рішення відповідачем була подана апеляційна скарга, за результатами розгляду якої Дніпропетровський апеляційний господарський суд 20 вересня 2012 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, тобто апеляційним судом ніякого окремого рішення не приймалося, а лише було залишено в силі рішення суду першої інстанції.

В обвинувальному акті йдеться про те, що ОСОБА_4 не виконала рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року, що набрало законної сили 26 вересня 2012 року про стягнення 75 467,23 грн. з ПП «Дніпропромсервіс» на користь ТОВ «Адатранссервіс».

Разом з цим суд зазначає, що з урахуванням вимог ст.85, ст.105 ГПК України про те, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом, а розгляд справи апеляційним судом відбувся згідно з обвинувальним актом 20 вересня 2012 року, про що судом апеляційної інстанції була прийнята 20 вересня 2012 року відповідна постанова, то за таких обставин залишається незрозумілим, чому сторона обвинувачення в обвинувальному акті вказує на те, що рішення та постанова набрали законної сили не 20.09.2012 р., а 26.09.2012 р.

Визначення та зазначення дати набрання рішенням суду законної сили в обвинувальному акті має велике значення у кримінальному провадженні щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.382 КК України, оскільки, як зазначалося вище, саме за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, Законом передбачена кримінальна відповідальність.

Також суд вказує на те, що відповідно до резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012року, суму 75467, 23грн. було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромсервіс», а не з Приватного підприємства «Дніпропромсервіс», директором якого є обвинувачена. Слід зазначити, що іншого рішення господарський суд Дніпропетровської області ухвалити не міг, так як резолютивна частина рішення суду повністю відповідає прохальній частині позову, з яким ТОВ «Адатрансервіс» звернулося до суду, так як позивач - ТОВ «Адатрансервіс» просив суд стягнути кошти саме з товариства з обмеженою відповідальністю, а не з приватного підприємства.

Разом з цим між товариством з обмеженою відповідальністю та приватним підприємством є суттєва різниця, і ці поняття не є тотожними, оскільки це різні форми організаційної діяльності господарюючих суб`єктів.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт має міститикрім іншого такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

А відповідно до вимог ст.91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначені: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, що є обов`язковими й для ухвалення вирокувідповідно до вимог ст.ст. 370, 374 КПК України.

В порушення зазначених вимог обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, не відповідає вимогам закону, а саме: суть обвинувачення ОСОБА_4 викладена не конкретно. Зі змісту викладених фактичних обстави неможливо дійти однозначного висновку про те, якими умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_4 , будучи службовою особою, вчинила невиконання судового рішення, яке набрало законної сили і в якій частині або повністю не виконала вказане рішення суду.

Як зазначено в обвинувальному акті за період з 20.11.2012 року по 27.08.2013 року, згідно з інформацією про рух коштів ПП «Дніпропромсервіс», наданою Управлінням державної казначейської служби у м. Дніпродзержинську, Приватним підприємством «Дніпропромсервіс» було отримано на банківські рахунки підприємства грошові кошти в сумі 1 416 263,48 грн., при цьому ВДВС Дніпродзержинського МУЮ стягнуто з рахунків боржника 190 212,62 грн., з яких 103 588,30 грн. стягнуто 24.01.2013 р. Дніпровським ВДВС; Баглійським ВДВС стягнуто: 13 644,22 грн. - 10.07.2013 p.; 24 173,73 грн. - 16.07.2013 p.; 44 706,38 грн. - 01.08.2013р.; 4 099,99 грн. - 27.08.2013р.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 2 даного закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями.

Разом з цим, з наведених вище обставин справи є незрозумілим, чому при наявності у період з 20.11.2012 року по 27.08.2013 року на рахунках ПП «Дніпропромсервіс» грошових коштів в сумі 1 416 263,48 грн., ВДВС Дніпродзержинського МУЮ стягнуто з рахунків боржника лише 190 212,62 грн.

З урахуванням наведеного є незрозумілим чому факт відкриття ОСОБА_4 нових рахунків зробив неможливим виконання рішення суду, тобто в обвинувальному акті не розкрито, в чому полягає протиправність дій по відкриттю нових рахунків, як і не розкритий причинний зв`язок між діями по відкриттю нових банківських рахунків та неможливістю виконання рішення суду.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначено, коли та яким саме супровідним листом ОСОБА_4 було доведено державним виконавцем про заборону відкриття нових рахунків та взагалі чи приймалося державним виконавцем рішення про таку заборону та чи доводилось воно до відома обвинуваченої.

В обвинувальному акті взагалі відсутнє посилання на таку встановлену фактичну обставину кримінального правопорушення, як будь-яка заборона відкривати ОСОБА_4 нові банківські рахунки та доведену їй заборону відкриття нових розрахункових рахунків у банківських установах.

В обвинувальному акті також відсутнє посилання на обставини, які б вказували на те, що відкриття нового банківського рахунку може мати наслідком невиконання рішення суду.

Також суд зазначає, що за частиною 2 ст. 382 КК склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.

В обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено таким чином, що ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Тобто залишається незрозумілим, які конкретно дії або бездіяльність сторона обвинувачення вважає протиправними, та за які притягує ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності: - чи-то за невиконання рішення суду (тоді чим встановлено та підтверджується, що вона мала реальну можливість виконати судовий акт), - чи-то за перешкоджання його виконанню.

Зазначене є підтвердженням того, що в обвинувальному акті не розкрита об`єктивна сторона злочину.

Крім того, в обвинувальному акті відсутнє посилання на те, для чого та чому відкривалися нові банківські рахунки, тобто не розкриті мотив і мета вчинення таких дій, що вказує на відсутність розкриття та чіткого викладення в обвинувальному акті суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що дійсно в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 в порушення ст.291 КПК Українине зазначено мотив вчинення кримінального правопорушення, який повинен бути обов`язково встановлений відповідно до ст.291 КПК Українинезалежно від того, впливає він на кваліфікацію дій обвинуваченого чи ні.

Тобто ОСОБА_4 вчиняються певні дії, якими є відкриття нових банківських рахунків, але чим керувалася ОСОБА_4 , коли такі дії вчиняла, та з якою метою вона ці дії вчиняла залишається незрозумілим.

А отже в обвинувальному акті не зазначено форму вини, мотиві мету вчинення кримінального правопорушення, реальної можливості виконати судові рішення на суму 75467, 23 грн. з урахуванням відкриття нових рахунків, не відображено на які цілі отримані кошти були використані, так як в обвинувальному акті вказано, що ПП «Дніпропромсервіс» має ще і інші стягнення, стосовно яких відкриті виконавчі провадження, які об`єднані до зведеного виконавчого провадження №31574387.

Приймаючи до уваги засаду кримінального провадження законності, що передбачена ст.9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог щодо змісту обвинувального акту, в тому числі щодо чіткого формулювання обвинувачення та викладу конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення є підставою для визнання його таким, що не відповідає вимогам КПК України. Кожен злочин має безліч ознак, однак далеко не всі вони враховуються при кваліфікації. При кваліфікації необхідно в конкретному діянні встановити ті юридично значущі об`єктивні і суб`єктивні ознаки, що входять до складу конкретного вчиненого злочину. Причому склад утворює тільки вся сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину.

Більше того, з урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з порушеннями вимог п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України щодо чіткого формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки з самого початку судового розгляду не буде зрозуміло від якого обвинувачення обвинувачений має захищатися. Статтею 338 КПК Українипередбачена можливість зміни обвинувачення, у тому числі з метою зміни правової кваліфікації, однак це є правом прокурора, а не обов`язком, а відповідно до ч. 3 ст.26 КПК України,суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом. Тому, з урахуванням того, що в силу ст.22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без зазначення в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та викладу конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст.337 КПК Українищодо меж судового розгляду.

Аналізуючи змістст. 291 КПК України, обвинувальний акт та додані до нього документи в сукупності мають бути складені з дотриманням вимогКПК України, для можливості призначення судового розгляду.

Отже, вказані порушення при складанні обвинувального акту безпосередньо підтверджують порушення вимог ст. 91, 291 КПК України, а відповідно заявлене захисником обвинуваченої клопотання щодо повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з невиконанням вимог закону знайшло своє підтвердження в підготовчому судовому засіданні.

Суд вважає, що обвинувальний акт складено не відповідно до норм КПК України та приходить до висновку, що усунути невідповідність обвинувального акту вимогамКПК Україниможливо лише шляхом повернення його прокурору з метою усунення ним недоліків обвинувального акту.

Статтею 314 ч.3 п.3 КПК України визначено, що підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Наведені істотні порушення вимогКПК Українине дають суду підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040780002161 від 13.08.2015 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, у зв`язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 314, 392 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040780002161 від 13.08.2015 року, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, повернути прокурору Баглійського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення через Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1