Постанова

від 23.07.2009 по справі 31/84

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2009 р. № 31/84

Вищий господарський с уд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційну ска ргу Державного територіально -галузевого об'єднання "Львів ська залізниця" в особі Львів ської дирекції залізничних п еревезень

на постанову від 19.01.2009

Львівського апеляційног о господарського суду

у справі господарського с уду Львівської області № 31/84

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в і нтересах держави в особі

1. РВ ФДМУ по Львівській обла сті

2.ДТГО "Львівська залізниця" в особі Львівської дирекції залізничних перевезень

до ПП ОСОБА_1

про повернення державного май на та стягнення неустойки

за участю представників:

- позивача

- відповідача

- прокуратури

не з' явились

не з' явились

Рудак О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарсько го суду Львівської області в ід 02.09.2008 (суддя Артимович В.М.), за лишеним без змін постановою Львівського апеляційного го сподарського суду від 19.01.2009 (кол егія суддів у складі головую чого судді Р.Марко, суддів С.Бо йко, Т.Бонк), відмовлено в задо воленні позовних вимог Львів ського міжрайонного транспо ртного прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Льв івській області та ДТГО "Льві вська залізниця" в особі Льві вської дирекції залізничних перевезень в частині стягне ння 15996,32 грн. з ПП ОСОБА_1 неус тойки за неповернення держав ного орендованого майна. В ча стині вимог про повернення д ержавного майна провадження по справі припинено на підст аві п. 11 ст. 80 ГПК України в зв' я зку з передачею відповідачем майна за актом від 06.05.2008.

Державне територіально-га лузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі Львівсько ї дирекції залізничних перев езень з рішенням та постанов ою у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимо г не згодне, в поданій касацій ній скарзі просить їх скасув ати, справу направити на нови й розгляд до господарського суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґру нтовує тим, що висновок судів першої та апеляційної інста нцій про продовження строку договору оренди до 31.03.2008 не відп овідає вимогам Закону Укр аїни "Про оренду державного т а комунального майна" і ма теріалам справи, суперечить п. 10.6 договору оренди та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального м айна", ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 34 ГПК України, оскільки, ор ендодавець не зобов'язаний п овідомляти про припинення до говору оренди орендаря під й ого особистий розпис. Крім то го, скаржник зазначає, що суда ми попередніх інстанцій безп ідставно не дана оцінка тим о бставинам, що відповідачем п ротягом 2005-2007 років сплачувала ся неустойка за безпідставне користування майном.

Відзиву на касаційну скарг у не надходило.

Представники сторін своїм процесуальним правом на уча сть в судовому засіданні кас аційної інстанції не скорист ались, втім, розгляд касаційн ої скарги здійснюється за їх відсутності, оскільки ухвал ою Вищого господарського суд у України від 08.07.2009 участь сторі н не визнавалась обов' язков ою і сторони були попереджен і, що неявка їх уповноважених представників не перешкоджа є розгляду касаційної скарги .

Заслухавши у відкритому су довому засіданні пояснення п редставника Генеральної про куратури України, який підтр имав касаційну скаргу, перев іривши повноту встановлення обставин справи та правильн ість їх юридичної оцінки в по станові апеляційного та ріше нні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційн а скарга підлягає задоволенн ю, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанц ій під час розгляду справи вс тановлено, що 01.04.2003 між Львівськ ою державною залізницею (оре ндодавець) та Приватним підп риємцем ОСОБА_1 (орендар) у кладено договір оренди № 10 інд ивідуально визначеного неру хомого майна - складського пр иміщення секції № 1, площею 100,13к в.м, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька,13, на пе ршому поверсі будівлі складу № 2, що перебуває на балансі ст анції Львів Львівської заліз ниці (п. 1.1 договору).

Договір укладено строком н а 1 рік, що діє з 01.04.2003 до 31.03.2004 (п.10.1 дог овору), у разі відсутності зая ви однієї із сторін про припи нення або зміну цього догово ру після закінчення строку й ого чинності протягом одного місяця договір вважається п родовженим на той самий терм ін і на тих самих умовах, які б ули передбачені цим договоро м (п. 10.6 договору).

Листом від 12.04.2005 № 287 орендодав ець повідомив орендаря про с воє небажання пролонгувати д оговір оренди на наступний т ермін та запропонував звільн ити орендоване приміщення та здати його за актом прийманн я-передачі, втім, відповідач п родовжував користуватись ма йном, в зв' язку з чим і на під ставі ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК У країни до нього пред' явлено позов про зобов' язання пов ернути майно і стягнення 15996,32 г рн. неустойки у розмірі подві йної плати за користування м айном за час прострочення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стя гнення неустойки, суди попер едніх інстанцій дійшли висно вку, що орендодавець не повід омляв відповідача про небажа ння продовжувати дію договор у оренди державного майна, а т ому згідно ч. 2 ст. 17 Закону Укра їни "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК У країни та п. 10.6 договору його ді я продовжується до 31.03.2008, отже, в ідсутні підстави для стягнен ня неустойки.

При цьому, надане позивачем в якості доказу відправки ли ста від 12.04.2005 № 287 поштове повідом лення за № 347155 від 13.04.2005 відхилено судами попередніх інстанцій з посиланням на висновок Льв івського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавчої експе ртизи від 12.08.2008, згідно якого пі дпис про отримання поштового відправлення виконано не О СОБА_1, а іншою особою, крім т ого, як зазначив суд апеляцій ної інстанції, з вказаного по штового повідомлення не вбач ається, що орендодавець напр авляв саме лист № 287 від 12.04.2005 про припинення дії договору.

Втім, висновки судів попере дніх інстанцій про безпідста вність і необґрунтованість п озовних вимог в частині стяг нення неустойки колегія судд ів вважає суперечливими, пер едчасними і такими, що не ґрун туються на повно встановлени х обставинах справи.

Так, суди попередніх інстан цій не врахували, що на спірні правовідносини сторін за сп равою поширюється, окрім заг ального, спеціальне законода вство, яким є Закон України "Пр о оренду державного та комун ального майна".

Відповідно до положень цьо го Закону термін договору ор енди визначається за погодже нням сторін (ч. 1 ст. 17), договір ор енди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на як ий його було укладено (ч. 2 ст. 26).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 17 За кону України "Про оренду держ авного та комунального майна ", ч. 4 ст. 284 Господарського коде ксу України, ст. 764 Цивільного к одексу України договір орен ди може бути продовжений на т акий саме строк і на тих саме у мовах, які були передбачені д оговором, у разі відсутнос ті заяви однієї з сторін про п рипинення або зміну умов дог овору протягом одного міс яця після його закінчення. Ан алогічні умови сторони перед бачили в п. 10.6 договору оренди в ід 01.04.2003.

Відтак, договір припиняєть ся, якщо на дату закінчення ст року договору оренди і протя гом місяця після закінчення цього строку мали місце запе речення, зокрема, орендодавц я щодо поновлення договору н а новий строк.

Припинення договору оренд и тягне за собою обов' язок о рендаря повернути майно у на лежному стані, не гіршому, ніж у момент передачі його в орен ду (ч. 1 ст. 785 ЦК України, п. 5.7 догов ору), а за невиконання цього об ов' язку настає відповідаль ність у вигляді неустойки у р озмірі подвійної плати за ко ристування майном за час про строчення його повернення (ч . 2 ст. 785 ЦК України).

Вирішуючи спір, суди попере дніх інстанцій визнали не до статнім для встановлення фак ту заперечення орендодавця п роти подовження дії договору оренди державного майна над аний позивачем лист від 12.04.2005 та поштове повідомлення за №347155. Разом з тим, оцінюючи ці доказ и, суди дійшли помилкового ви сновку, адже, чинне законодав ство не встановлює обов' язк у орендодавця повідомляти ор ендаря про припинення дії до говору оренди, як і вручення п оштового повідомлення, під о собистий розпис орендаря (ад ресата), до того ж, останній за допомогою належних і допуст имих доказів не доводив під ч ас розгляду справи в судах по передніх інстанцій факту нео тримання цього повідомлення .

Крім того, вдавшись до перев ірки доказовості цього повід омлення, суди попередніх інс танцій не звернули увагу на т у обставину, що орендодавець після припинення договору о ренди виставляв рахунки саме на сплату неустойки, які безз аперечно оплачувались оренд арем протягом 2005-2007 років, втім, наявним в матеріалах справи копіям цих рахунків, платіжн их доручень і банківських ви писок не надано будь-якої оці нки.

Відповідно до постанови П ленуму Верховного суду Украї ни від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішен ня", рішення є законним тоді, к оли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавст ва і всебічно перевіривши вс і обставини справи, вирішив с пір у відповідності з нормам и матеріального права, що під лягають застосуванню до дани х правовідносин.

Мотивувальна частина ріше ння повинна містити встановл ені судом обставини, а також о цінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші доказ и, суд має це обґрунтувати. Мот ивувальна частина рішення по винна мати також посилання н а закон та інші нормативні ак ти матеріального права, на пі дставі яких визначено права і обов' язки сторін у спірни х правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відобр ажені обставини, що мають зна чення для даної справи, висно вки суду стосовно встановлен их обставин і правові наслід ки є вичерпними, відповідают ь дійсності і підтверджуютьс я достовірними доказами, дос лідженими в судовому засідан ні.

Резолютивна частина рішен ня повинна містити чіткі та б езумовні висновки, що ґрунту ються на аналізі та оцінці фа ктичних обставин, викладених у його мотивувальній частин і, та відповідати застосован им до спірних відносин норма м права.

Однак, в порушення цих прип исів і вимог ст. 84 ГПК України с удами попередніх інстанцій н е встановлена наявність чи в ідсутність обставин, які вхо дять до предмету доказування і з якими закон, на який посил ається позивач, пов' язує ви никнення у нього права на поз ов у обраний ним спосіб захис ту, а у відповідача - встанов леного законом обов' язку по вернути орендне державне май но.

Оскільки відповідно до п риписів ст. ст. 1115, 1117 Господарсь кого процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє повноту встановле ння та юридичну оцінку обста вин справи і не наділена повн оваженнями щодо їх встановле ння, колегія суддів на підста ві п. 3 ст. 1119 Господарського про цесуального кодексу України вважає за необхідне скасува ти судові акти попередніх ін станцій, а справу направити н а новий розгляд до суду першо ї інстанції для встановлення зазначених обставин і надан ня їм належної правової оцін ки з врахуванням всіх вищеви кладених вказівок цієї поста нови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 1 1111 Господарського процесуаль ного кодексу України, Вищий г осподарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарськог о суду від 19.01.2009 у справі господ арського суду Львівської обл асті № 31/84 та рішення від 02.09.2008 у ці й справі скасувати в частині відмови у позові.

Справу в цій частині направ ити на новий розгляд до госпо дарського суду Львівської об ласті.

В іншій частині постанову Л ьвівського апеляційного гос подарського суду від 19.01.2009 у спр аві господарського суду Льві вської області № 31/84 залишити б ез змін.

Касаційну скаргу Державно го територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізн иця" в особі Львівської дирек ції залізничних перевезень з адовольнити.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І.Глос