Постанова

від 17.04.2007 по справі 12/594/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/594/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р. Справа № 12/594/06

  Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                           Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.  

за участю представників сторін:                    

від позивача –Стоянова Н.І.

від відповідача –Толпекін А.А. Павлов К.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ПП „Лі-Ка Плюс”

на постанову господарського суду Миколаївської області  

від  23.01.2007р.

по справі: №12/594/06

за позовом : Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до відповідача: ПП „Лі-Ка Плюс”

про  стягнення 3 739,19 грн. заборгованості по страховим внескам за період 2002/2005 р.р. в т.ч пені та штраф

                                                                   встановив:

  Постановою господарського суду Миколаївської області від 23.01.2007 року, (суддя Семенов А.К.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 3739,19 грн. заборгованості по страховим внескам. Постанова місцевого суду вмотивована посиланням на положення ст.23,27 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” №2240-ІІІ від 18.01.01 р. та зазначено, що сума боргу узгоджена сторонами і зазначений закон не позбавляє права позивача на стягнення цього боргу у судовому порядку.

  ПП „ЛІ-КА Плюс” не погодившись із висновками місцевого суду, звернулось 4.02.07 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 21.02.07 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, у позові відмовити, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального права, зокрема ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідно до якого органи фондів соціального страхування віднесено до контролюючих органів стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тоб-то, після 26.03.03 р. не сплачені у строк страхові внески до ФСССТВП підпадають під ознаки податкового боргу в розумінні п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. Постановою КМУ №1387 від 24.10.01 р. затверджено порядок надіслання органом ДПС подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів”, який визначає механізм надсилання подання про здійснення заходів з погашення боргу відповідачем по страховим внескам, штрафу та пені. Позивачем таке повідомлення було надіслане до податкового органу, яким у свою чергу надіслано підприємству першу податкову вимогу від 8.02.06 р. №1/193. На теперішній час йде процедура погашення відповідачем узгодженого боргу. Отже, на час звернення з позовом будь-якого порушеного права ФССТВП не існує, а має місце невиконання Фондом та ДПІ свого обов'язку по примусовому стягненню узгодженого платником боргу.

  ФССТВП направив до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як таку, що суперечить положенням матеріального права, матеріалам, обставинам справи, пояснюючи, що ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування і не регулює відносини у сфері соціального страхування. Обмеження права звернення до суду суперечить ст.124 Конституції України. Заборгованість відповідача склалась внаслідок порушення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” №2240 від 18.01.01 р. що є підставою для її примусового стягнення в судовому порядку.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.

  Перевіркою порядку нарахування, надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПП „ЛІ-КА Плюс” за період з 1.10.02 р. по 1.12.05 р. встановлено порушення п.п.2 п.2 ст.27 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” –ненарахування і несплата страхових внесків, в результаті чого контролюючим органом донараховано 2310,64 грн. страхових внесків за перевіряємий період, пеню в сумі 283,11 грн. та штраф –1145,44 грн. про що складено акт №618 від 19.12.05 р. (а.с.6-8) та прийнято рішення №1469 від 29.12.05 р. (а.с.12) „про застосування та зарахування до бюджету ФССТВП, відображення у звіті (Ф4-ФССз ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на суму 3739,19 грн. у т.ч 2310,64 грн. основного платежу, 283,11 грн. пені та 1145,44 грн. штрафу. Зазначене рішення підприємством не оскаржено в установленому порядку, отже, визначена до сплати сума 3739,19 грн. є узгодженою, проте, у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення за примусовим стягненням недоїмки.

  Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

  Відповідно до ЗУ „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного страхування” №2213-ІІІ від 11.01.01 р. та ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” №2240-ІІІ від 18.01.01 р. страхувальник(роботодавець) зобов'язаний сплачувати до ФССТВП страхові внески у розмірі 2,9% суми на оплату праці найманих працівників та для найманих працівників –0,5%. ПП „ЛІ-КА Плюс” протягом 2002/2005 р.р. не нараховувало страхові внески, що відображено  у акті перевірки. Відповідно до ст.30 ЗУ №2240-ІІІ від 18.01.01 р. –у разі несплати страхових внесків страхувальником, застосовується штраф у розмірі 50% суми належних до сплати страхових внесків, та пені у розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати нарахованої на суму недоїмки (без врахування штрафу) за весь її строк. Відповідно до ст.8 Закону №2240-ІІІ від 18.01.01 р. –спори, що виникають з правовідносин за цим законом можуть вирішуватися у судовому порядку.

 Щодо посилання скаржника на положення ЗУ „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” то слід зазначити, що це є спеціальний закон з питань оподаткування; сфера дії цього закону не поширюється на правовідносини, що виникають у сфері соціального страхування. Дійсно, Ленінська МДПІ у м. Миколаєві направила підприємству першу податкову вимогу №1/193 від 18.02.06 р. проте, платником ця сума протягом 30 днів не погашена, що є теж підставою для примусового стягнення коштів. Передбачене ст.30 п.2 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” №2240-ІІІ від 18.01.01 р. право безспірного стягнення недоїмки не є підставою для відмови у прийнятті позову  про примусове стягнення коштів та розгляду його по суті.

  З урахуванням викладеного, постанова місцевого господарського суду прийнята у відповідності з матеріалами, обставинами справи і нормами матеріального права.

                     Керуючись ст. ст.160, 198,200,205,206,212,254 КАСУ, суд

                                                            ухвалив:

            Постанову господарського суду Миколаївської області від  23.01.2007р.у  справі №12/594/06–залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

 Ухвала апеляційної інстанції набирає законної  сили   з   моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному  порядку в місячний термін до Вищого  адміністративного суду  України.

Головуючий суддя                                                               А.М. Жукова

    Суддя                                                                                          Т.А. Величко

    Суддя                                                                                         Л.І.Бойко