Постанова

від 19.04.2007 по справі 23/449

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/449

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.04.2007                                                                                           № 23/449

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Загородня Д.М.

 від відповідача 2 - Трофімов О.Ю.

від Генеральної прокуратри - Вігура С.К.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Київське міське бюро технічної інвертаризації та реєстрації прав комунальної власності на об"єкти нерухомого майна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.09.2006

 у справі № 23/449 (Демидова А.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕБА Ко ЛТД"

 до                                                   Міністерства оборони України

                                                  КП "Київське міське бюро технічної інвертаризації та реєстрації прав комунальної власності на об"єкти нерухомого майна"

 про                                                  визнання права власності та зобов"язання видати свідоцтво,

ВСТАНОВИВ:

 ТОВ «Теба Ко ЛТД» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом про визнання права власності на будівлі, що знаходяться у військовому містечку № 151 Голосіївського районного в м. Києві військового комісаріату Київського гарнізону, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру № 3618 від 31.03.2006 вул. Патріса Лумумби, 6/1): сховище, 1974 року побудови; адміністративну будівлю (управління), 1937 року побудови; ПІ (ДЕС), 1974 року побудови, відповідно до укладених між сторонами Договору № 227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. про спільну дальність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) та Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. про регулювання відносин сторін до договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006 p.; про зобов'язання відповідача-1 передати позивачу вказані будівлі та про зобов'язання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на ці будівлі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2006 р. позов задоволений, а саме судом постановлено:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Теба Ко Лтд" (01042, м. Київ, вул. Саперне поле,  5, код ЄДРПОУ  14296062) право власності на будівлі, що  знаходяться у  військовому  містечку  №   151   Голосіївського  районного  в  м.  Києві військового комісаріату Київського гарнізону, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру № 3618 від 31.03.2006 вул. Патріса Лумумби, 6/1), а саме на сховище, 1974 року побудови (літера "В"); Іадміністративну будівлю (управління), 1937 року побудови (літера "А"); ПІ (ДЕС), 1974 року побудови (літера "Б");

- зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 28а, код ЄДРПОУ 00034022) передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Теба Ко  Лтд" (м. Київ, вул. Саперне поле, 5, код ЄДРПОУ 14296062) будівлі, що знаходяться у військовому містечку № 151 Голосіївського районного в м. Києві військового комісаріату Київського гарнізону, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази  даних Державного земельного кадастру № 3618 від 31.03.2006 вул. Патріса Лумумби, 6/1), а і саме сховище, 1974 року побудови (літера "В"); адміністративну будівлю (управління), 1937  року побудови (літера "А"); ПІ (ДЕС), 1974 року побудови (літера "Б");

- зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та  реєстрації   права   власності    на    об'єкти    нерухомого    майна"    (м.    Київ,    вул. Трьохсвятительська,   4-в,   код   ЄДРПОУ   03359836)   зареєструвати  за  Товариством  з обмеженою відповідальністю „Теба Ко Лтд" (м. Київ, вул. Саперне поле, 5, код ЄДРПОУ  14296062) право власності на будівлі, що знаходяться у військовому містечку № 151  Голосіївського районного в м. Києві військового комісаріату Київського гарнізону, за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру , № 3618 від 31.03.2006 вул. Патріса Лумумби, 6/1), а саме на сховище, 1974 року побудови  (літера "В"); адміністративну будівлю (управління), 1937 року побудови (літера "А"); ПІ (ДЕС), 1974 року побудови (літера "Б");

- вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП «Київське міське бюро  технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» звернулась  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення скасувати та прийняти рішення про припинення провадження у справі в частині вимог про зобов'язання апелянта зареєструвати право власності на будівлі.   

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що вимоги позивача з приводу державної реєстрації права власності повинні розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та відповідач 1  просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. зупинено провадження у справі № 23/449 до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційного подання Заступника Генерального прокурора України на рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. у справі № 23/581 про визнання недійсними з моменту укладення договору № 227/ДБ-10/спз від 07 червня 2006 року „Про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників)" та договору  № ДУ-1/10спз від 13 червня 2006 року "Про врегулювання відносин сторін до договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів) № 227/ДБ-10/спз від 07.06.2006", які укладені між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕБА Ко ЛТД".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2007 р. залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2006 р. у справі № 23/581, яким у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора України відмовлено.

У зв'язку із цим провадження у справі № 23/449 поновлено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила  наступне.

7 червня 2006 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено Договір № і 227/ДБ-Ю/СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників).

Предметом Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006 р.  визначено  будівництво комплексу житлових  будинків   з   об'єктами   соціальної  інфраструктури   та  вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею квартир  8296,0 кв.м згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці 0,54 га, яка розташована по вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру № 3618  від 31.03.2006р. вул. Патріса Лумумби, 6/1) в м. Києві (військове містечко № 151).

Також предметом Договору №227/ДБ-10/СПЗ  від  07.06.2006р.  визначено,  що спільна діяльність здійснюється без об'єднання вкладів учасників, сторони зберігають свою  юридичну самостійність, майнова самостійність сторін є обмеженою щодо розпорядження вкладами у спільну діяльність.

Умовами Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. про частки та розподіл часток сторін у спільній діяльності погоджено, що з метою реалізації задач спільної діяльності сторони здійснюють вклади у спільну діяльність у вигляді грошових коштів, нерухомого майна, інших матеріальних і нематеріальних активів.

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. частка відповідача-1 на цілі спільної діяльності орієнтовно становить 6499916 (шість мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень. Частка відповідача-1 на цілі спільної діяльності здійснюється у вигляді права на забудову земельної ділянки (шляхом оцінки вартості нематеріального активу-права користування земельною ділянкою) та оцінки майна (будівель військового містечка №151).

Відповідно до підпункту 3.2.2. пункту 3.2. Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. частка позивача на цілі спільної діяльності орієнтовно складає 19 499 748 (дев'ятнадцять мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сорок вісім) гривень. Позивач здійснює свій вклад коштами шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ учасників Договору, в порядку і на умовах передбачених Договором.

Тобто вказаним  Договором  участь  позивача у  спільному  будівництві  житла визначена сумою грошових коштів у розмірі 19 499 748, 00 грн., а участь відповідача-1, в свою чергу, визначена правом на забудову земельної ділянки та вартістю будівель військового містечка №151, які знаходяться в межах даної земельної ділянки,  що жалом оцінено у 6 499 916,00 грн.

Результати спільної діяльності позивача та відповідача-1 передбачені пунктом 5.1. Поговору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р., яким встановлено, що після введення об'єкту в експлуатацію  відповідач-1 отримує квартири загальною площею 25% від загальної площі квартир  в об'єкті, а позивач - 75% від загальної площі квартир-в об'єкті.

При цьому, пунктом 4.4. вказаного Договору сторони погодили і встановили, що для досягнення мети цього договору позивач приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту.

13 червня 2006 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено Договір №ДУ-1/10 СПЗ про регулювання відносин сторін до Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006 р.

Пунктом першим Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. сторони спільної дальності констатують, що здійснюють свої вклади у наступний спосіб:

Частка відповідача-1 на цілі спільної діяльності становить 6 499 916 гривень. Сторони домовились, що частка відповідача-1 в спільній діяльності складає 25 %.

Частка позивача на цілі спільної діяльності складає 19 499 748 гривень. Частка  позивача в спільній діяльності складає 75  %.

      Згідно з пунктом другим вказаного Договору сторони домовились, що вартість частки відповідача-1 в спільній діяльності становить 6 499 916 (шість мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень. Із них 6 350 000 і (шість мільйонів  триста п'ятдесят тисяч)  гривень  перераховується  на вказаний; відповідачем-1 рахунок до спеціального фонду державного бюджету; 149 916 (сто сорок і дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень перераховується на вказаний Управлінням капітального будівництва м. Києва рахунок за окремим договором (за виконання І частини функцій замовника).

     При цьому, пунктом третім Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. передбачено, І що суму грошових коштів, що визначена в частині другій пункту 2 цього Договору позивач перераховує відповідачу-1 на рахунок, вказаний відповідачем-1, у термін до 15 червня 2006 року.

Відповідно до пункту 4 вказаного Договору виконання позивачем в повному обсязі пункту 3 цього Договору є підставою для здійснення відповідачем-1 і заходів,  які   спрямовані   на   передислокацію   підрозділів,   списання   фондів   та переоформлення права користування земельною ділянкою загальною площею 0.54 га, яка розташована в по вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру №3618 від 31.03.2006 вул. Патріса Лумумби, 6/1) м. Києві (військове містечко №151) в десятиденний термін з відповідача-1 на позивача (в тому  числі оформлення відповідного листа до Київської міської Ради народних депутатів про припинення права користування земельною ділянкою, зміни її цільового призначення та виділення її в установленому порядку під будівництво позивачу).

На виконання умов пункту 3 Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. позивач  платіжним дорученням № 1535 від 15.06.2006 р. та платіжним дорученням № 1586 від  16.06.2006р. перерахував 6350000,00 грн. та 149916,00 грн. відповідно.

Перерахована загальна сума є ідентичною сумі частки участі відповідача-1 у спільній діяльності з позивачем.

Отже, позивач сплатив повну суму вкладу відповідача-1 по договорам №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. та №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р., який складався відповідно до п.п. 3.2.1. договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. із права користування земельною ділянкою та оцінки майна (будівель військового містечка №151).

Оскільки оцінка майна передбачає визначення вартості майна, то ж у частку участі відповідача-1 у спільній діяльності з позивачем, яка становить 6499916,00 грн., закладено вартість майна військового містечка №151, тобто вартість будівель.

Позивач оплатив повну суму вкладу відповідача-1 по зазначеним договорам, в тому  числі вартість будівель військового містечка №151, що розташовані в межах земельної ділянки, право користування якою передається.

Відповідачем-1 умови пункту 4 Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. виконані не були, оскільки фактичної передачі свого вкладу відповідачем-1 на користь позивача не відбулось.

          Відповідачем-1   було проведено тільки  списання будівель військового містечка  №151, коли процедура виконання обов'язків відповідачем-1 за пунктом 4 Договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р. за своєю суттю передбачає такі дії відповідача-1, як списати фонди, розібрати їх та передати позивачу, в тому числі й будівлі військового містечка № 151.

          01 вересня 2006 року позивач листом №380 звернувся до відповідача-1 з проханням надати згоду до КП БТІ м. Києва на реєстрацію за першим права власності на нерухоме майно, яке вносилось відповідачем-1 як частка участі у спільній діяльності з будівництва житла по вказаним вище договорам та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру №3618 від 31.03.2006р.   вул. Патріса Лумумби, 6/1 (військове містечко №151).

Відповідач-1 листом від 01.09.2006р. №227/7/3657 надав відповідь, що згода до КП БТІ м. Києва на реєстрацію за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 8/1 (військове містечко №151) надана не може бути. Нерухоме майно відповідача-1 в порядку, передбаченому п.16 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою КМУ від 04.08.2000р. №1225, списано та підлягає знесенню з метою будівництва на їх місці нових об'єктів.

Враховуючи те, що грошові кошти в розмірі вкладу відповідача-1 у спільну діяльність позивачем були перераховані заздалегідь, а відповідач-1 не вчиняє таких дій як розбирання фондів в межах визначеної земельної ділянки з подальшою їх передачею, що зумовлює відсутність передачі оплаченого вкладу позивачу, неможливість здійснення повноважень по виконанню функцій замовника по будівництву на оплаченій частці відповідача-1, чим порушує майнові інтереси позивача, то є необхідність у визначенні права власності на нерухоме майно (будівлі військового містечка №151) за позивачем задоволенням  позовних вимог останнього.

Згідно зі статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм і власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права і власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України „Про власність" власник на свій  розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право  вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати  майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Статтею  6  Цивільного  кодексу України передбачено,  що  сторони мають право  врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої  відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно    зі    статтею    180    Господарського    кодексу   України    при   укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та ярок дії договору. Як вбачається із матеріалів справи, сторонами досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку дії Договору, що зазначено у п.п. 2.1, 7.1, 7.4 Договору №227/ДБ-ІСПЗ від 07.06.2006р.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна дальність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільного діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є Закон України "Про планування і забудову територій".

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування   на   земельних   ділянках,   що   належать   їм   на   праві   власності   чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської   міської   державної   адміністрацій,   у   разі   делегування   їм   таких  повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі -  дозвіл на будівництво).

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Частина чотирнадцята статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно зі статтею 29 цього закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Наказом Державного  комітету будівництва,  архітектури та житлової політики і України від 5 грудня 2000 року N 273 затверджено Положення про порядок надання і дозволу на виконання будівельних робіт" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за N 945/5166). Це положення встановлює порядок та умови надання І дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів.  Положення розроблено згідно зі статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Відповідно до п. 7.5.3. Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. власне саме будівництво буде розпочато після збору вихідних даних (в тому числі зміна в установленому законодавством України порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробки проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до стадії будівництва.

Підпункти 7.5.1, 7.5.2 пункту 7.5.3. Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. саме і передбачають збір вихідних даних (в тому числі зміна в установленому законодавством України порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробка проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до стадії будівництва і не суперечать статтям 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273.

Відповідно до пункту 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 №563-ХІІ "Про земельну реформу" встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 1 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 положення пункту 6 в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права постійного користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Договір про спільну діяльність сторін у будівництві житла передбачає не тільки порядок виконання та фінансування підрядних робіт по будівництву об'єкту, а і вчинення відповідних організаційних заходів.

Так, пунктом 6.1 Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. передбачено, що відповідач-1 забезпечує в установленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю позивача: землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою,    цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування  "Об'єкту".

Тобто у Договорі чітко зазначено, що оформляється необхідна документація на  право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво "Об'єкту", зазначена документація оформляється відповідно до вимог ст. ст. 20, 38 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про основи містобудування".

Слід зазначити, що діючим законодавством не заборонено укладати договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни  її цільового призначення. Відповідно І до ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документів, що підтверджує право на неї забороняється,   але   як   вище   зазначалось   умовами   Договору   №227/ДБ-10/СПЗ   від 07.06.2006р. визначено, що здійснення будь яких дій по будівництву будуть розпочнеться тільки після оформлення всієї документації.

Стаття 5 Закону України "Про використання земель оборони" не забороняє розміщення, проектування, будівництво, реконструкція, введення в експлуатацію, експлуатація, консервація і ліквідація будівель, споруд та інших оборонних об'єктів. Тільки по об'єктам, які можуть справляти прямий або опосередкований негативний вплив на земельні ресурси, розміщення, проектування, будівництво, реконструкція, введення в експлуатацію, експлуатація, консервація і ліквідація будівель, споруд та інших оборонних об'єктів здійснюються в порядку, визначеному законом. Доказів негативного впливу на земельні ресурси розміщення, проектування, будівництво житлового комплексу Позивач не надав.

Припинення права постійного користування названою земельною ділянкою буде здійснюватися відповідачем-1 шляхом добровільної відмови за його заявою до власника земельної ділянки, що відповідає вимогам статті 142 Земельного кодексу України та умовам Договору та Додаткової угоди.

Умови Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. повністю відповідають вимогам статей 20, 84, 77, 125 Земельного кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони".

Згідно з ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Тобто, стаття 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачає обмеження щодо фінансування саме спорудження об'єктів житлового будівництва. Механізми інвестування спорудження об'єктів житлового будівництва, які передбачені у ст. 4 даного Закону, також передбачають укладання відповідних договорів із безпосередньо забудовником після затвердження проектної документації та отримання відповідних дозволів.

Таким чином, умови Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. передбачають вчинення сторонами ряду заходів: організаційних, правових, фінансових (у тому числі залучення коштів від фізичних та юридичних осіб в порядку передбаченому законодавством). Управління спільними справами відповідно пункту 4.2 Договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. здійснює позивач.

Договір №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006р. (із доповненнями внесеними Договором №ДУ-1/10СПЗ від 13.06.2006р.) відповідає вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а згідно з абз. а, б), в) п.6.2. Договору позивач приймає на себе виконання функцій "Замовника", що визначені пунктом 4.4. цього Договору, укладає договір з управителем (керуючим) фондом та генерального підряду на будівництво "Об'єкту", забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією, погоджує підряднику залучення до виконання робіт субпідрядників та робочої сили; укладає за погодженням з відповідачем-1 договори на проектування і будівництво "Об'єкту" з генеральним проектувальником та підрядником, у разі необхідності - субпідрядниками. Надає відповідачу-1 засвідчені копії укладеної з генеральним проектувальником та генеральним підрядником угоди в триденний термін з дати її укладання; в повному обсязі фінансує у порядку передбаченому законодавством України з питань фінансово-кредитних механізмів і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю за планом проектування та будівництва "Об'єкту", а також всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею "Об'єкту" на баланс експлуатаційним організаціям, згідно з умовами Договору. Тобто, позивач при здійсненні функції щодо ведення спільних справ учасників відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України укладає правочини у порядку передбаченому Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" .

Стаття 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" не поширюється на всі відносини пов'язані з будівництвом об'єктів житлової забудови, а тільки щодо відносин фінансування саме процесу спорудження житла.

Враховуючи наведене, відповідач-1 розпорядився своїм вкладом - нерухомим майном, втому числі будівлями військового містечка №151, шляхом укладення договору №ДУ-1/10 СПЗ від 13.06.2006р., яким визначена повна оплата суми вкладу відповідача-1 позивачем з подальшими діями відповідача-1 з передачі цього вкладу позивачу.

Оскільки між відповідачем-1 та позивачем було укладено такий різновид угоди як договір про спільну діяльність, який не передбачає обов'язкової умови передачі майна за складеним актом здачі-приймання, так як не є договором купівлі-продажу за своєю правовою природою, а також враховуючи надану чинним законодавством можливість відступу сторін при укладенні угоди від положень цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача-1 передати нерухоме майно - будівлі військового містечка №151 позивачу, як і вимоги щодо зобов'язання відповідача-2 зареєструвати за позивачем право власності на таке майно (з огляду на існуючу відмову відповідача-1 від надання згоди на таку реєстрацію), підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2006 року у справі № 23/449 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Комунального підприємства «Київське міське бюро  технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2006 року у справі № 23/449 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» - без задоволення.   

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

 20.04.07 (відправлено)