Ухвала

від 10.04.2007 по справі 13/48а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/48а

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 10.04.07 р.          № 13/48а

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:          Дубінкіній Ю.А.

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився,

від відповідача -            Денисенко І.В. (дов. № 54/06 від 11.01.2007 р.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007

 у справі № 13/48а  (Фетисова І.А.)

 за позовом           Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"

 до           Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі

 про          визнання нечинним рішення № 2704/06 від 28.12.2006р. та зобов"язання зарахувати кошти в сумі 4004,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство (далі - ПОСП) „Колос” звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Пенсійного фонду в Козелецькому районі № 2704/06 від 28.12.2006 р. про відмову в поверненні коштів перерахованих на виплату та доставку пільгової пенсії та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі зарахувати перераховані кошти на виплату та доставку пільгової пенсії в сумі 4004,32 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Постановою господарського суду Чернігівської області 30.01.2007 р. у справі  № 13/48а у позові відмовлено повністю.

Суд мотивував постанову встановленим законодавством обов'язком позивача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду в 2005 році, та відсутністю щодо спірних правовідносин законодавчого акту, який би не визначав обов'язку позивача здійснювати таке відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, посилаючись на те, що з 01.01.2005р. позивач не повинен здійснювати відшкодування витрат відповідачу на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умова відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Позивач свого представника в судове засідання апеляційної інстанції  не направив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи, без участі представника позивача.

Відповідач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін, вважаючи постанову законною та обґрунтованою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Козелецькому районі як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та в ДПІ в Козелецькому районі як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено позивачу Розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій гр. Чоколовій Л.О., призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за 2005р. (копія – а.с. 10).

Відповідно до вказаного розрахунку, місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах гр. Чоколовій Л.О., становить 338,66 грн., а сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій гр. Чоколової Л.О. за 2005 рік становить 4004,32 грн.

Листом № 247 від 28.12.2006 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі з проханням зарахувати перераховані ним 10.05.2006 року кошти в сумі 4004,32 грн. в погашення пільгової пенсії за 2005 рік в рахунок майбутніх платежів, посилаючись на прикінцеві положення Закону № 1058-ІV.

Листом № 2704/06 від 28.12.2006 р. відповідач відмовив в поверненні перерахованих коштів в сумі 4004,32 грн., посилаючись на те, що Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р.            № 2613-ІV (надалі - Закон № 2613-ІV), згідно з яким, п. 2 Прикінцевих положень Закону        № 1058-ІV встановлює, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. „в”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” здійснюється до    01.01.2005 р. за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 р. за рахунок коштів Державного бюджету України, не може бути прийняте до уваги, оскільки Закон № 2613-ІV набирає чинності з 01.01.2006 р., а позивач сплатив відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2005 рік.

Зазначений  лист відповідача № 2704/06 від 28.12.2006 р. позивач вважає рішенням Пенсійного фонду України у Козелецькому районі і просить визнати його нечинним.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовим актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 КАС України, є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема, певні обов'язки і заборони.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний позивачем документ № 2704/06 від 28.12.2006 р. є саме листом і під ознаки акту індивідуальної дії відповідача щодо позивача не підпадає, а отже не є рішенням у розумінні ст.17 КАС України.  

Тому, позовні вимоги позивача по визнанню нечинним рішення № 2704/06 від 28.12.2006 р. місцевим господарським судом обґрунтовано визнано такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком  № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У відповідності до пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР, в редакції чинній до 01.01.2006р. (надалі - Закон № 400/97-ВР), для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” - „з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за ставкою 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2005р. № 2613-ІV (надалі - Закон № 2613- ІV) внесені зміни до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР та абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV.   

Відповідно до Закону № 2613-ІV, положення абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР не розповсюджуються на платників фіксованого сільськогосподарського податку, а  положення абзацу 5 підпункту 1 п. 2 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІV щодо здійснення виплати пенсій до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з1січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, розповсюджується також на осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в”-„е” та „ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Однак, як вбачається із п. 1 розділу II „Прикінцеві положення” Закону № 2613-ІV, цей закон набрав чинності лише з 01.01.2006 р.

У зв'язку з відсутністю законодавчого акту, який би звільняв  позивача від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду в 2005 році, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність такого обов'язку у позивача.

Крім того, відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі зарахувати кошти в сумі 4004,32 грн. в рахунок майбутніх платежів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ  КАС України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Колос” залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 30.01.2007 року у справі  № 13/48а - без змін.

Справу  № 13/48а повернути до господарського суду Чернігівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя          Алданова  С.О.

 Судді

           Борисенко  І.В.

          Шипко  В.В.