Рішення

від 18.04.2007 по справі 3/19-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ         

від

"18" квітня 2007 р.                                                      

по справі  № 3/19-38

за позовом товариства

з обмеженою відповідальністю „Аргос”, м. Луцьк     

до відповідача:

підприємця ОСОБА_1, м. Рожище  

про

стягнення 5166 грн. 16 коп. заборгованості, штрафу, пені, суми інфляційних та

процентів річних

          Голова господарського

суду Волинської

області Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Таргоній

О.В. -юрисконсульт (дов. №6 від 11.07.2006р.)

від відповідача:

не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського

процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право

відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі

ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено його права та

обов'язки. Заяв                      та

клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю „Аргос”, м. Луцьк

звернувся                     до господарського суду з

позовом про стягнення з відповідача -підприємця ОСОБА_1,              м. Рожище 5166,16 грн., в тому

числі 4831,82 грн. заборгованості по оплаті відпущених товарно-матеріальних

цінностей (нафтопродуктів), 24,15 грн. штрафу, нарахованого за невиконання

договірних зобов'язань, 186,69 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання

відповідачем грошових зобов'язань  та

неоплату у встановленому порядку відпущених матеріалів, 90,75 грн. суми

інфляційних нарахувань  та 32,75 грн.

процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

В підтвердження пред'явлених

позовних вимог та відпуску нафтопродуктів відповідачу позивач посилається на

укладення між сторонами договору на обслуговування із застосуванням

талонів/заправочної відомості на паливно-мастильні матеріали НОМЕР_1 від

01.02.2006р., відпуск відповідачу паливно-мастильних матеріалів загальною

вартістю 4966,92 грн. згідно накладних за НОМЕР_2 від 01.11.2006р. на суму   4316,42 грн. та НОМЕР_3 від 04.12.2006р. на

суму 650,50 грн., отримання останніх підприємцем ОСОБА_1, часткове (на суму

135,10 грн.) проведення відповідачем розрахунків      в безготівковому порядку та існування

заборгованості в розмірі 4831,82 грн.

Ухвалою господарського суду від

20.02.2007р. за вказаним позовом було порушено провадження               у справі та призначено розгляд

останньої в судовому засіданні. У відповідності до повідомлень господарського

суду від 19.03.2007р. та 04.04.2007р. розгляд справи переносився, а згідно ухвали

суду від 28.03.2007р. відкладався.

В судовому засіданні представник

позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав               та просить суд задовольнити

останні в повному обсязі.

На день та час розгляду справи в

суді відповідачем всупереч вимогам ухвал суду про порушення провадження у

справі, відкладення розгляду справи, повідомлень про перенесення розгляду

справи не було представлено суду відзиву на позовну заяву, доводів та

заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших

витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання

підприємець ОСОБА_1 не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді

був повідомлений належним чином (зазначені ухвали та повідомлення суду були

направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та

на адресу суду без вручення адресату не повернулись).

Враховуючи викладене розгляд справи

здійснюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 75

Господарського процесуального кодексу України за наявними у останній

матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006 року між товариством

з обмеженою відповідальністю „Аргос”, м. Луцьк                             та підприємцем ОСОБА_1, м. Рожище

було укладено договір на обслуговування                   із застосуванням

талонів/заправочної відомості на паливно-мастильні матеріали за НОМЕР_1 у

відповідності     до котрого позивачем

було взято на себе зобов'язання щодо організації цілодобового відпуску

відповідачу товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів).

На виконання умов зазначеного

договору позивачем у період листопада-грудня місяців 2006 року здійснювався

відпуск відповідачу нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, мастильні

матеріали).                      У

зазначений період товариством з обмеженою відповідальністю „Аргос” було

відпущено, а підприємцем ОСОБА_1 отримано нафтопродуктів на загальну суму

4966,92 грн., зокрема, згідно накладної НОМЕР_2 від 01.11.2006р. на суму

4316,42 грн. та накладної НОМЕР_3 від 04.12.2006р. на суму   650,50 грн.

Відпуск товариством з обмеженою

відповідальністю „Аргос” паливно-мастильних матеріалів                      у визначеному обсязі

підприємцю ОСОБА_1, а також одержання відповідачем нафтопродуктів у позивача

підтверджується долученими останнім до матеріалів справи копіями та

представленими додатково                      

в судовому засіданні оригіналами визначених накладних, податкових

накладних НОМЕР_4 від 01.11.2006р.    та

НОМЕР_5 від 04.12.2006р., довіреностей на отримання товару серії ЯЗР НОМЕР_6

від 25.10.2006р. та серії ЯЗР НОМЕР_7 від 04.12.2006р., виписаних на ім'я

підприємця ОСОБА_1. (а.с. 10-15).

Згідно п.п. 1.1, 3.1 договору

НОМЕР_1 від 01.02.2006р., постачальник (позивач) зобов'язувався передавати у

власність покупця (відповідача) товар в кількості, асортименті, визначеному в

договорі, а покупець,  в свою чергу,

зобов'язувався приймати та оплачувати пальне в порядку, визначеному договором.

Розрахунки за угодою повинні були здійснюватись шляхом перерахування грошових

коштів покупцем впродовж періоду з п'ятнадцятого числа місяця поставки і до

його останнього дня.

Проте, відповідач взяті на себе

згідно договору від 01.02.2006р. НОМЕР_1 зобов'язання, зокрема,                          в частині проведення

з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених останнім паливно-мастильних

матеріалів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав,

вартість отриманого товару   в повному

обсязі не оплатив. Підприємцем ОСОБА_1 було проведено з товариством з обмеженою

відповідальністю „Аргос” розрахунків лише на суму 135,10 грн. 

У зв'язку з викладеним у

підприємця-відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позовної

заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 4831,82 грн. Сума

заборгованості                              

у встановленому порядку не була спростована та заперечена відповідачем,

відповідних доказів погашення боргу також не було представлено суду в процесі

розгляду останнім судової справи.

Відповідно до ст. 144

Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів

господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом,    але таких, що йому

не суперечать.

Згідно із статтею 712 Цивільного

кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар     у власність покупця

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не

пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а

покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між

сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на

обслуговування із застосуванням талонів/заправочної відомості на

паливно-мастильні матеріали предметом судових розглядів не виступав, недійсним

судом не визнавався, сторонами розірваний не був,   у господарського суду відсутні будь-які

підстави вважати зазначену угоду недійсною чи неукладеною.

Відповідно до ст. 173

Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського

кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог

-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти

виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає

із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599

Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним

належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи

укладення між сторонами договору, відпуск позивачем                        на виконання умов

останнього відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх підприємцем

ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський

суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача

позову щодо стягнення заборгованості в сумі 4831,82 грн.

Пунктами 4.1-4.3 договору НОМЕР_1

від 01.02.2006р. сторонами було визначено, що за невиконання    чи неналежне виконання взятих на себе

зобов'язань згідно договору сторони несуть відповідальність згідно чинного

законодавства. Покупець з прострочення оплати товару зобов'язується сплатити

постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день

прострочення, обчислену від суми простроченої оплати. За необґрунтовану відмову

або ухилення від оплати паливно-мастильних матеріалів покупець зобов'язується

виплатити постачальнику штраф у розмірі 0,5% від суми оплати від котрої він

відмовився.

У зв'язку з викладеними положеннями

угоди позивачем за необґрунтовану відмову та ухилення від оплати

паливно-мастильних матеріалів було нараховано відповідачу штраф у розмірі 0,5%

від суми простроченого платежу 4831,82 грн., котрий склав 24,15 грн.

Крім того, відповідачу у

відповідності до п. 4.2 договору НОМЕР_1 від 01.02.2006р., Закону України               „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 230, 231, 232

Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за

прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставлених товарів було

нараховано пеню, котра у відповідності    

до представлених господарському суду розрахунків склала 186,69 грн.

Розглянувши вимоги щодо стягнення

суми штрафу та пені суд вважає, що штрафні санкції нараховані підставно у

відповідності до положень чинного законодавства України та умов укладеного між

сторонами договору, а позов в цій частині підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 625

Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими

господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                    до ст. 625 Цивільного кодексу

України нараховано 90,75 грн. інфляційних, а також 32,75 грн. суми процентів

річних.

Розглянувши позовні вимоги щодо

стягнення суми інфляційних та процентів річних суд вважає, що останні

нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства, а

сама вимога підставна та підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Разом з тим, враховуючи, що спір до

суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                     з поданням позовної заяви

до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід

відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок

підприємця ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись

ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599,

625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,  код НОМЕР_8) на користь

товариства з обмеженою відповідальністю „Аргос” (юридична адреса:      м. Луцьк, вул. Клима Савура, 33, фактична

адреса: м. Луцьк, вул. Рівненська, 25, р/р 26004055499020   у ВГРУ КБ „ПриватБанк”, м. Луцьк, МФО

303440, код 20121705) 4831,82 грн. заборгованості, 24,15 грн. штрафу, 186,69

грн. пені, 90,75 грн. суми інфляційних нарахувань та 32,75 грн. процентів

річних, а всього 5166,16 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті

державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського суду

Волинської області                                                                                       

                В.О. Кравчук