Постанова

від 20.04.2007 по справі 15/81-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/81-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20.04.2007                                                           Справа № 15/81-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Приватного підприємства "НВМ"

до Державної податкової інспекціяї у м. Херсоні  

про  визнання нечинними актів індивідуальної дії

за участю представників сторін:  

від позивача: Думич О.М. - бухгалтер, дор. від 02.04.07р., Іпатов В.В. - представник, дор. від 28.03.07р.

від  відповідача   Іваніді С.Г. - гол. держ. подат. ревізор-інспектор, дор. № 3108/9/10-105 від 19.03.07р., Бондарь А.Ф. - гол. держ. податк. інспектор, дор. № 5/9/10-026 від 09.01.07р.  

          Засідання проводилось з перервою від 10.04.07р. до 20.04.07р.  підставі ст.153 КАСУ.

          Позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить визнати  нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача №0007332301/0 від 01.09.06р., №0007322301/0 від 01.09.06р., як такі, що винесені з порушенням норм податкового законодавства.

          Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що його податкові повідомлення - рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства та в межах його повноважень.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд-

в с т а н о в и в:

          Відповідачем проведено на підприємстві позивача перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.03.06р., про що складений акт №2702/23-4/24107116  від 22.08.06р. Оскільки цей акт став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень, він досліджується господарським судом в якості доказу по справі.

          Із акту перевірки вбачається, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку сплачених у зв'язку із оплатою витрат  підприємства не пов'язаних із господарською діяльністю ( витрати по оплаті оренди за договорами, які нотаріально посвідченні не були).

          Позивач вважає,  що вказані висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у відповідності до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 вказаної статті Закону .

          Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише у випадку повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. При цьому варто відзначити, що нормами Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною  праці. Тобто  наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України, яким визначено, що установлення податкових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          Це твердження позивача не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/98-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями  поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.7.2.3. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Перевіряючи первинні документи господарський суд встановив,  що договір оренди транспортного засобу -  легкового автомобіля  державний номер 85922 ХО укладений між приватним підприємцем Мартинюк Н.В. та позивачем, у той час як із свідоцтва на право власності на автомобіль вбачається, що він належить фізичній особі - гр-ці Мартинюк Н.В., тому приватний підприємець Мартинюк Н.В. не мала права на укладення договору оренди автомобіля. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. До того ж, відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найом  має власник речі, або особа, якій передані майнові права. ПП Мартинюк Н.В., не є власником транспортного  засобу. Таким чином договір оренди легкового автомобіля укладений не з його власником, та без додержання форми, встановленої законом. Ст.203 ч.4 ЦК України передбачено, що правочин  має  учинятись  у формі, встановленій законом. Ст.215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.  До того ж, відповідно до п.2 ст.215 недійсним (нікчемним) є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Ст.220 ЦК України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто нікчемність договору оренди автомобільного засобу, який укладений  позивачем з ПП Мартинюк Н.В., встановлена законом і відповідно до ст.215 ЦК України не потребує визнання його судом недійсним. Нікчемний правочин не породжує для сторін прав та обов'язків та не може бути підставою  для внесення операцій, які вчиненні на виконання цього договору, та відповідно ці операції  не можуть відображатись у бухгалтерському обліку та бути підставою для включення сум ПДВ, сплачених ним ПП Мартинюк Н.В.

          Відповідачем виключені із податкового кредиту суми ПДВ, сплачені позивачем за договором  оренди  частини будинку під офіс, укладений між позивачем та  громадянкою Мартинюк Наталією Василівною, оскільки цей договір не посвідчений нотаріально, як це передбачено ч.2 ст.793 ЦК України, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір від 01.09.04р. укладено строком  на один рік.

          Розглядаючи  це питання господарський суд виходить із того, що ст.220 ЦК України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто нікчемність договору оренди частини будинку, який укладений  позивачем з ПП Мартинюк Н.В., встановлена законом і відповідно до ст.215 ЦК України не потребує визнання його судом недійсним. Нікчемний правочин не породжує для сторін прав та обов'язків та не може бути підставою для внесення операцій, які вчиненні на виконання цього договору, та відповідно ці операції  не можуть відображатись у бухгалтерському обліку та бути підставою для включення сум ПДВ, сплачених ним ПП Мартинюк Н.В., тому в цій частині позов підлягає задоволенню. За таких умов підстав для визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0007332301/0 від 01.09.06р. не вбачається.

          Відповідач також виніс податкове повідомлення - рішення №0007322301/0 від 01.09.06р., яким  позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 19829грн. 72коп. та фінансові санкції в сумі 4723грн. 04коп., всього 24552грн. 76коп. Підставою для донарахування податку на прибуток став факт перерахування поручителем - Мартинюк П.О. на рахунок позивача  суми 70000грн. в рахунок виконання зобов'язань позивачем по договору кредиту №010/03-051/261 від 13.05.05р., у той час як за позивачем  не рахується  заборгованості по кредитному договору. Відповідно до норм цивільного кодексу  поручитель відповідає по боргам боржника лише у випадку невиконання боржником зобов'язань перед кредитором. Оскільки факт невиконання зобов'язань не настав, то у поручителя не було підстав для перерахування цих коштів, до того ж на рахунок боржника, а не банка, перед яким він поручився за позивача.

          Із матеріалів справи вбачається, що позивачем та АППБ "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції  АППБ "Аваль" укладений договір кредиту  від 13.05.05р., відповідно до п.1.1. якого банк відкрив для позивача кредитну лінію в сумі  200000грн строком до 12.05.06р. зі сплатою  21% річних.  В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню позивачем кредиту  між АК АППБ "Аваль"  та гр-ном Мартинюком укладений договір поруки, відповідно до п. 1.2 якого гр-н Мартинюк зобов'язався у випадку неповернення позивачем кредиту відповідати по його зобов'язанням перед банком.

          Відповідно до п.6.1. та 6.2 договору кредиту позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом, а основна заборгованість  погашається позичальником у відповідності до графіка погашення, а якщо такий графік не був укладений  - не пізніше  останнього дня користування таким кредитом. Відомостей про те, яким чином та чи своєчасно позивачем сплачувались відсотки по кредиту, та яким чином позивачем проводилось погашення основної суми по кредиту, акт перевірки не містить. Виходячи із суми, яку поручитель перерахував банку, а не позивачу, як вказав відповідач у акті перевірки, кредит погашався одночасно із сумою несплачених позивачем відсотків, тобто у позивача рахувався борг по відсоткам і поручитель зобов'язаний був виконати зобов'язання позичальника по сплаті відсотків. До того ж, відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а тому перерахування поручителем банку суми боргу по кредиту разом з відсотками за користування кредитом, є правомірним, а тому у відповідача не було підстав вважати, що ці суми є фінансовою допомогою, яка позивачу надана гр-ном Мартинюком П.О., тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.158, 160, 161 КАСУ, суд

постановив:

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні №0007322301/0 від 01.09.06р., як таке, що суперечить нормам чинного законодавства.

          3.Відмовити у визнанні нечинним податкового повідомлення - рішення №0007332301/0 від 01.09.06р.

          4.Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні, м. Херсон, вул. І.Куліка, 143-а, код 21296163 на користь приватного підприємства "НВМ" м. Херсон вул. Перекопська 168 кв. 5, код ЄДРПОУ 24107116 - 3грн.  40коп. витрат по сплаті судового збору.

          5.Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

          6.Постанову надіслати сторонам по справі.

Постанова набирає законної сили з  20.04.07.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  З.В. Клепай

Постанова оголошена

у повному обсязі 20.04.07р.