Рішення

від 02.04.2007 по справі 5/40-512

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/40-512

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2007 р.Справа № 5/40-512

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Приватного підприємства "К.І.К. - Л", вул. В. Великого, 125а, м. Львів, 79071       

до   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Кристал" вул. Шевченка, 14, м.Чортків, Тернопільської області, 48500         

За участю представники від:

Позивача:

Відповідача:          Дідух Р.І. –представник, (дов.  № 25  від 02.03.07 р.),

                       Снігур О.В. -  директор

Суть справи :

       Приватне підприємство «К.І.К. –Л» звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Кристал"  10991грн.00коп., із них  8618грн.70коп інфляційних нарахувань та 2372грн.30коп. –3% річних , нарахованих за період з 01.02.2004р. по 01.02.2007р.

       Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рішенням господарського суду від 03.07.2001 року у справі №11/194-1894, на яке посилається позивач у позовній заяві, з товариства стягнуто не 26359грн.23коп. боргу, а 25993грн.71коп, із них боргу 25668грн.03коп., 256грн.68коп. державного мита та 69грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, у зв'язку з чим позивачем не вірно розраховані розміри інфляційних нарахувань і річних, також наведені ним індекси інфляції не знаходять правового підтвердження чи обґрунтування. Також зазначив, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.04.2002р було зупинено провадження у справі №11/194-1894 і лише 20.04.2005р.  ухвалою суду провадження у зазначеній справі було поновлено, а тому за період з 30.04.2002. по 20.04.2005р. жодних нарахувань інфляційних сум та річних не повинно проводитись.

      В порядку ст.77 ГПК розгляд справи відкладався з 07.03.2007р. на 26.03.2007р.

      Позивач звернувся до суду з заявою про уточнення вимог від 22.03.2007р. №59, яку подав безпосередньо в судове засідання, у зв'язку із арифметичною помилкою при підрахунку річних і інфляційних, та просить суд стягнути з відповідача 10865грн.55коп., із них: 8526грн.12коп інфляційних нарахувань за період з лютого 2004 року по 28.02.2007р. (в тому числі додатково за період з 01.02.2007р. по 28.02.2007р.), 2339грн.43коп. –3% річних, нарахованих за період з 01.02.2004р. по 01.02.2007р.

       Для вивчення поданих позивачем в судовому засіданні 26.03.2007р. матеріалів згідно ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 11год.00хв. 02.04.2007р.

       Після перерви представник позивача в судове засідання не з”явився.

       Розглянувши заяву позивача про уточнення вимог від 22.03.2007р. №59, яка по своїй суті з одного боку є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних додатково за період  з 01.02.2007р. по 28.02.2007р., а з другого боку є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних і , у зв'язку з помилкою при їх нарахуванні, приймаючи до уваги, що дана заява подана позивачем у відповідності до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом і спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог.  

          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

       

           Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається;

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових акті договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

           Рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 03.07.2001р. у справі №11/194-1894 встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Кристал” не виконало своїх зобов”язань згідно договору №274, укладеного між сторонами 23.12.1999р. щодо оплати отриманої від позивача –малого підприємства „К.І.К”, продукції і даним рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Кристал", м.Чортків на користь Малого приватного підприємства «К.І.К. –Л», м.Львів, 25668,03грн. заборгованості за одержану продукцію, 256,68грн. в повернення сплаченого державного мита, 69,00грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано відповідний наказ.

     У зв'язку з тим, що районним відділом Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції  рішення суду не виконано по причині відсутності коштів на рахунках боржника в банківських та інших кредитних установах 22.02.2002р. позивач звернувся до господарського суду із заявою № 14 від 10.01.2002 р. про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 20.03.2002 року призначено розпорядче засідання по розгляду заяви позивача щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення від 03.07.2001р. Однак,  ухвалою господарського суду від 30 квітня 2002 р. в порядку ст. 79 ГПК України зупинено провадження по розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення до закінчення перегляду рішення від 03.07.2001р. за нововиявленими обставинами.

         Ухвалою господарського суду від 30 квітня 2002 року у справі №11/194-1894 зупинено провадження у даній справі по розгляду заяви ТзОВ „Кристал” про перегляд вищезазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами до закінчення розгляду кримінальної справи №165518 прокуратурою Заліщицького району, а ухвалою суду від 20.04.2005р. поновлено провадження по розгляду даної заяви ТзОВ „Кристал”.

        Ухвалою від 01.09.2005р., винесеною за результатами перегляду рішення арбітражного суду Тернопільської області від 03.07.2001р. у справі №11/194-1894 за нововиявленими  обставинами, дане рішення залишено без змін. Львівським апеляційним господарським судом за результатами розгляду апеляційної скарги ТзОВ „Кристал” на ухвалу суду від 01.09.2005р. прийнято постанову від 15.11.2005 року, якою залишено дану ухвалу суду без змін,

        22.09.2006р. ухвалою господарського суду Тернопільської області по справі №11/194-1894 змінено спосіб та порядок виконання рішення у даній справі, а саме: звернено стягнення в сумі 25 993,71 грн., в тому числі 25668,03 грн. заборгованості за одержану продукцію; 325,68 грн. в повернення сплачених судових витрат на майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю „Кристал”, м. Чортків Тернопільської області, вул. Т. Шевченка, 14, ідент. код 23590642 в користь приватного підприємства “К.І.К.-Л”, м. Львів, вул. В. Великого, 25-а, ідент. код 13811898, про що видано відповідний наказ.

       Позивач стверджує, що відповідач станом на день заявлення даного позову  рішення арбітражного суду Тернопільської області від 03.07.2001р. у справі №11/194-1894 добровільно не виконав, боргу в сумі 25668,03 грн. не погасив, у зв'язку з чим за порушення виконання грошових зобов'язань на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час  прострочення та 3% річних, а саме: інфляційні нарахування за період з лютого 2004 року по лютий 2007р. (включно) в сумі 8526грн.12коп.,  та 3% річних за період з 01.02.2004р. по 01.02.2007р. в сумі 2339грн.43коп.

        Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про виконання рішення арбітражного суду Тернопільської області від 03.07.2001р. у справі №11/194-1894 щодо сплати боргу в сумі 25668,03 грн. суду не надав, а судом таких доказів під час розгляду справи не здобуто.

         Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Відповідно до п.4 роз'яснення  Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції” з послідуючими змінами, якщо  після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред'явити новий позов до винної особи.

        Таким чином в зв”язку з простроченням відповідачем виконання основного зобов”язання по оплаті отриманої від позивача продукції за весь час прострочення підлягає нарахуванню встановлений за цей період індекс інфляції та три проценти річних. Позивач просить стягнути з відповідача нараховані ним інфляційні та три проценти річні з простроченої суми за період з лютого 2004року по лютий 2007 року (включно), тобто в межах трьохрічного строку позовної давності відповідно в сумі 8526грн.12коп. інфляційних нарахувань та 2339грн.43коп.

          Твердження відповідача про те, що за період з 30.04.2002. по 20.04.2005р. жодних нарахувань інфляційних сум та річних не повинно проводитись, оскільки в зазначений період повадження у справі №11/194-1894 ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.04.2002р було зупинено, а наведені позивачем індекси інфляції не знаходять правового підтвердження чи обґрунтування, до уваги судом не приймаються з огляду на наступне:

- як слідує із змісту резолютивної частини зазначеної ухвали суду від 30.04.2002р. судом зупинено провадження у справі №11/194-1894 по розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення до закінчення перегляду рішення від 03.07.2001р. за нововиявленими обставинами, а не зупинено виконання рішення суду від 03.07.2001р., яким стягнуто суму основного боргу;

- щодо індексу інфляції, то відповідно до приписів ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Індекси інфляції     розраховуються    Державним    комітетом статистики України щомісяця та публікуються у пресі (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр") в період з 5 по 10 число місяця, наступного за звітним. Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з  посиланням на Держкомстат України, є офіційними (згідно зі ст.ст. 19, 21, 22 Закону  України "Про інформацію") та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум, що також підтверджується «Рекомендаціями відносно  порядку  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»Верховного Суду України (лист №62-97р від 03.04.1997р.)      

      При таких обставинах  позов в частині стягнення 8526грн.12коп інфляційних нарахувань, 2339грн.43коп. –3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

      Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 92,58грн. та 3% річних в сумі 32грн.87коп. , то враховуючи вищезазначену заяву позивача про уточнення позовних вимог, дані нарахування зроблені позивачем помилково (в зв”язку з арифметичною помилкою), тобто позивач зменшує в цій частині позовні вимоги, суд розцінює дану заяву в частині зменшення позовних вимог як відмову від позову, яка подана відповідно до вимог ст.22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому позивачеві роз'яснено наслідки цієї процесуальної дії, а тому така відмова приймається судом і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

      Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.      

      Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82, 80 п.4, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                                               

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Кристал", вул. Шевченка, 14, м.Чортків, Тернопільської області, код 23590642, на користь   Приватного підприємства "К.І.К. - Л", вул. В. Великого, 125а, м. Львів, код 13811898, - 10865грн.55коп., із них: 8526грн.12коп інфляційних нарахувань, 2339грн.43коп. – 3% річних, 108грн.66коп. витрат по сплаті державного мита та 116грн.65коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.   В решті позову провадження у справі припинити.

    На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___”

---

2007р. через місцевий господарський суд.

 

Суддя