Постанова

від 17.05.2016 по справі 910/31869/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/31869/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.М. довіреність № б/н від 06.04.16

від відповідача: Рог О.В. довіреність № 225-КМГ-1265 від 12.04.16

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2016 року

у справі № 910/31869/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення (а.с. 7-11).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/31869/15 від 04 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 170-175).

23 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український стандарт" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2016 року у справі №910/31869/15, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2016 року у справі №910/31869/15 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог ТОВ "Український стандарт" в повному обсязі ( а. с. 199-200).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/31869/15 від 04 березня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г. ( а.с. 177)

30 березня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/31869/15 від 04 березня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 26 квітня 2016 року ( ас. 178).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року розгляд справи №910/31869/15 у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено на 17 травня 2016 року (а.с. 218).

У судовому засіданні 17 травня 2016 року представник ТОВ "Український стандарт" надав суду пояснення, в яких просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2016 р. у справі №910/31869/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Київської міської ради у судовому засіданні 17 травня 2016 року надав суду пояснення у справі та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання 17 травня 2016 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням вручення поштового відправлення 0411614688963 (а.с. 219).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

13 березня 2009 року, на підставі Рішення Київської міської ради № 956/1617 від 26.06.2007 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" земельних ділянок для будівництва дитячих майданчиків, закладу громадського харчування сезонного типу, атракціонів та спортивно-розважального комплексу в парку "Перемога" у Дніпровському районі м. Києва" між Київською міською радою (далі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (далі - позивач, орендар) було укладено чотири Договори оренди земельних ділянок (надалі - Договори), які 26.03.2009 року зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510 та № 66-6-00511 (а.с. 25-30, 13-18, 36-41, 47-52).

Відповідно до пункту 1.1. вказаних Договорів орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 956/1617 від 26.06.2007 р., за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені договорами.

Відповідно до пункту 2.1. Договорів об'єктами оренди є земельні ділянки за наступними характеристиками: - місце розташування - парк "Перемога" у Дніпровському районі м. Києва; розміри - 676 кв.м., 11401 кв.м., 1736 кв.м. та 1522 кв.м.; цільове призначення - будівництво дитячих майданчиків, спортивно-розважального комплексу, атракціонів та закладів громадського харчування сезонного типу; кадастрові номери - 8000000000:66:134:0009, 8000000000:66:134:0060, 8000000000:66:134:0061 та 8000000000:66:134:0062.

Відповідно до пункту 3.1 цих договорів їх укладено на 10 років.

Пунктами 8.4. вище зазначених Договорів оренди встановлено обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема, завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договорів; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок від 26.03.2009 р. позивач прийняв у своє володіння та користування вказані земельні ділянки (а.с. 33, 21, 44).

16 грудня 2014 року Київською міською радою прийнято рішення № 716/716 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" від 26.03.2009 № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511 на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 року № 956/1617" "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" земельних ділянок для будівництва дитячих майданчиків, закладу громадського харчування сезонного типу, атракціонів та спортивно-розважального комплексу в парку "Перемога" у Дніпровському районі м. Києва" посилаючись на не виконання умов пункту 8.4 договорів оренди, а саме не завершення забудови земельних ділянок у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, тобто не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договорів. (а.с. 85-86).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначав, що оскаржуване рішення Київської міської ради № 716/716 від 16.12.2014 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки з боку орендаря відсутні порушення умов договору оренди.

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до рішення Київської міської ради №716/716 від 16 грудня 2014 року, підставою для розірвання договору оренди визначено п. 8.4. та 11.4. Договору оренди земельної ділянки, а саме те, що Позивач не виконав умови пункту 8.4. Договорів оренди, а саме: не завершив забудову земельної ділянки у встановлені строки.

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 651 ЦК України).

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства та умов Договору свідчить, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі № 3-36гс15 та від 21.01.2015 р. у справі № 3-211гс14.

Тобто, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою висновки Верховного Суду України, які згідно зі ст. 11128 ГПК України, мають враховуватись іншими судами, при застосуванні таких норм права.

Отже розірвання договорів на тій підставі, що не розпочато будівництво не передбачено чинним законодавством України, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Також, слід зазначити, що п. 11.4. Договору №66-6-00509 від 13 березня 2009 року не містить такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, як не завершення забудови земельної ділянки.

Отже п. 11.4 не у всіх Договорах є ідентичним, таким чином, у Київської міської ради були відсутні підстави для прийняття рішення про розірвання в односторонньому порядку Договору оренди земельної ділянки № 66-6-00509 від 13 березня 2009 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до Акту № 617 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 05 квітня 2011 року, Комісією, яка була призначена Управлінням охорони навколишнього середовища, були оглянуті зелені насадження на території Дніпровського району за адресою: парк "Перемога" (8000000000:66:134:0062). Обстеження зелених насаджень було пов'язано з будівництвом закладу громадського харчування, відповідно до висновків комісії, у зв'язку з будівництвом закладу громадського харчування, видаленню підлягає 60 дерев, 3 кущі та 1522 м.кв. газону.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва" від 02.12.2010 р., дата набрання чинності - 01.01.2011 р., введено мораторій строком на 5 років на видалення зелених насаджень на таких об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва: скверах, ботанічних садах, парках, лісопарках, рекреаційних зонах, лісах м. Києва; урочищах зі стрімкими схилами; зелених насадженнях прибудинкових територій; берегозахисних ділянках та водоохоронних зонах; островах річки Дніпро в межах території м. Києва.

Таким чином, в зв'язку з прийняттям вищевказаного закону, здійснення будівництва не залежало від волі позивача, в його діях відсутня вина у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки, а висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.п. 2.22. постанови пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.

А ні у рішення Київської міської ради №716/716 від 16 грудня 2014 року, ані у процесі розгляду справи відповідачем не було зазначено, у чому саме полягає вина та чи заподіяна йому шкода. Крім того, обґрунтовуючи оскаржуване рішення, відповідач зазначає крім іншого, дві взаємовиключаючі підстави, а саме відсутність забудови земельних ділянок та неприпустимість будівництва.

Отже посилання суду першої інстанції на правомірність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування є такими, що не відповідають обставинам справи.

У відповідності до статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу ст.9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Колегія суддів погоджується з висновком, що право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст.1, 8, 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції2.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

При цьому, у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, незалежно від типу договорів, які були укладені на виконання оскаржуваних рішень у будь-якій із країн, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тому, оскільки рішення Київської міської ради від 16.12.2014 № 716/716 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" від 26.03.2009 р. № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511 на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 956/1617" прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва вказаним вимогам не відповідає, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідність обставинам справи місцевим господарським судом неправильно застосовано норми процесуального права, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2016 року у справі №910/31869/15 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2016 року у справі №910/31869/15 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, апелянту належить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 1 339,80 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/31869/15 від 04 березня 2016 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати Рішення Київської міської ради від 16 грудня 2014 року № 716/716 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Український стандарт" від 26.03.2009 р. № 66-6-00508, № 66-6-00509, № 66-6-00510, № 66-6-00511 на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 року № 956/1617".

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 3292086) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції (за первісним позовом) у сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.".

4. Стягнути Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 3292086) судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції у сумі 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу № 910/31869/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова