Ухвала

від 26.05.2016 по справі 461/3480/16-к

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3480/16-к

Провадження № 1-кс/461/2514/16

УХВАЛА

26.05.2016 р. м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі слідчого ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 року до Галицького районного суду м. Львова надійшло погоджене з прокурором Львівської місцевої прокуратури № 1 клопотання у кримінальному провадженні старшого слідчого Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно. Вимоги слідчий мотивує тим, що у Галицькому ВП в провадженні перебуває кримінальне провадження № 12013150270000975 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України за фактом незаконного відчуження нерухомого майна нежитлових приміщень «А-9» за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 . На даний час нежитлові приміщення розділені на частки, які належать ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Слідчий зазначає, що з метою забезпечення в подальшому цивільного позову, недопущення відчуження майна, уникнення його знищення, зміни якісних характеристик, просить суд накласти арешт на частки нежитлового приміщення у буд. АДРЕСА_1 .

Прокурор про час та місце розгляду справи повідомлений, в судове засідання не з`явився.

Слідчий клопотання підтримала та просила задовольнити.

Потерпіла та її представник в судовому засіданні підтримали клопотання слідчого, зазначили, що арешт майна унеможливить його відчуження.

Арештом майна, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

У матеріалах клопотання, що подане слідчим, відсутні докази того, що вказані у клопотанні нежитлові приміщення визнані речовими доказами у справі, та є необхідність забезпечення їх збереження.

До того ж, нерухоме майно приміщення в буд. АДРЕСА_1 не відповідають ознакам поняття «речовий доказ».

Відтак, нерухоме майно, що є предметом розгляду, не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки не є речовим доказом по справі.

Крім того, обмеження права на відчуження, розпорядження нерухомим майном шляхом його арешту не може запобігати його приховуванню, пошкодженню, псуванню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню. Особливістю нерухомого майна є те, що його пересування, приховування чи зникнення не можливе.

Відомості того, що нежитлові приміщення зберегли на собі сліди злочину, також відсутні.

Також, слідчий суддя не погоджується з обґрунтуванням слідчого, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення в подальшому позову та недопущення відчуження приміщень, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, з цією метою може бути арештоване лише майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Серед матеріалів клопотання відсутні документи, які б свідчили про вручення власникам майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 чи іншим особам повідомлення про підозру.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що нежитлові приміщення не мають ознак речових доказів та не визнані такими рішенням слідчого, належать на праві власності особам, які не є підозрюваними, обвинуваченими чи засудженими, а також не несуть матеріальну відповідальність за злочин, - у задоволенні клопотання про арешт вказаного нерухомого майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1