Ухвала

від 13.04.2007 по справі 48/66-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13.04.07 р.          № 48/66-А

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Малетича  М.М.

          Студенця  В.І.

 при секретарі:          Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача - Зязіна Ю.О.

 від відповідача - Коротчук О. В., Кращенко

С.В.

апелянта - Скриля О.К., Міщенко

П.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної0 адміністрації Залізничого транспорту України

"Укрзалізниця"

 на постанову Господарського суду м.Києва від

28.02.2007

 у справі № 48/66-А  (Сулім В.В.)

 за позовом           ЗАТ "Інтертранс"

 до           Міністерства транспорту та

зв"язку України

 про          зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

 Закрите акціонерне товариство „Інтертранс”

звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про зобов'язання

Міністерства  транспорту та зв'язку

України  виконати свої  функції 

в частині  тарифної політики -

встановити тарифи на транзитні перевезення залізницями України, які довести до

відома експедиторів за 30 днів до введення їх в дію, зазначивши в рішенні суду,

що  відповідач не може надати

зворотної  дії  тарифам 

на транзитні перевезення, які будуть ним встановлені; зобов'язання

відповідача продовжити (з 01.01.07р. до 

встановлення нових  тарифів та

транзитні перевезення) термін дії тарифів на транзитні перевезення  залізницями України, встановлених останнім

легітимним органом (тарифною комісію Укрзалізниці від 01.12.2005р. та листом

від  31.05.2006р. №ЦЗМ-12/984), про  що 

відповідачу видати наказ.

Після відкриття провадження в

адміністративній справі позивач уточнив позовні вимоги, подавши до суду

відповідну заяву, у якій просив зобов'язати Міністерство транспорту та зв'язку

України  виконати свої  функції 

в частині  тарифної політики,

зобов'язати Міністерство транспорту та зв'язку України на виконання своїх  функцій видати наказ про продовження (з

перевезення) терміну дії тарифів на транзитні перевезення  залізницями України,  встановлених 

останнім  легітимним органом

(тарифною комісію Укрзалізниці від 

01.12.2005р. та листом від 31.05.2006р. №ЦЗМ-12/984).

Постановою Господарського суду м.

Києва від 28.02.2007 р. позов задоволено частково, а саме: зобов'язано

Міністерства транспорту та зв'язку України виконати свої  функції 

в частині тарифної  політики

шляхом прийняття наказу про встановлення тарифів на  транзитні перевезення залізницями України з

01.01.2007р. В іншій частині провадження у справі закрите.

Не погоджуючись із вказаним судовим

рішенням, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського

суду,  в якій просить постанову скасувати

та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Кодексу адміністративного

судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також

особи,  які не брали участі у справі,

якщо суд вирішив питання про їхні права, 

свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному 

порядку  постанови суду першої

інстанції повністю або частково.

Колегією суддів приймаються до

уваги доводи апелянта про те, що оскаржуваною 

постановою вирішено питання про його права, свободи, інтереси, оскільки

Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) згідно з

положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України остання

відповідно до покладених на неї завдань здійснює пов'язані з експлуатаційною

діяльністю функції щодо формування та реалізації єдиної тарифної та цінової

політики на залізничному транспорті.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує

тим, що постанова місцевого господарського суду прийнята з неповним з'ясуванням

обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд

неправильно застосував та порушив норми матеріального права. 

Зокрема апелянт  стверджує про те, що Господарський суд м.

Києва порушив п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України,

відкривши провадження у справі, яка не підсудна цьому суду. Також скаржник стверджує,

що суд першої інстанції закрив провадження у справі частково, проте це не

передбачено процесуальним законом. Щодо порушень судом  норм матеріального права, апелянт стверджує,

що невірним є висновок суду щодо чинності тарифів, які діяли станом на

31.12.2006 р., оскільки за твердженням апелянта дія тарифів 2006 року

скінчилась 31.12.2006 р., а з 01.01.2007 р. діють тарифи, затверджені на 2007

фрахтовий рік, і викладені в міжнародному договорі.

Державна адміністрація залізничного

транспорту України (Укрзалізниця) заявила клопотання про зупинення провадження

у справі до моменту вирішення питання щодо прийняття постанови Кабінету

Міністрів України Про внесення змін до положень про Державну адміністрацію

залізничного транспорту і про Міністерство транспорту та зв'язку України.

Розглянувши дане клопотання судова

колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення,

оскільки суд вважає, що прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної

апелянтом постанови не впливає на обставини справи та судове рішення у даній

справі, наведені в клопотанні причини не пов'язані з предметом спору.

Позивач та відповідач просили суд

постанову Господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної

адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)   - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної

скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач є користувачем транспортних

послуг та тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України.

Відповідно до ст.ст. 8-9 Закону

України „Про ціни та ціноутворення” тарифи на перевезення транзитних вантажів

залізницями України відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і

тарифів на послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають

монопольне (домінуюче) становище, яким є залізничний транспорт. Тому у

відповідності до ст.10 Закону України „Про ціни та ціноутворення” зміна рівня

таких державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види

продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються

тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни

(тарифи).

Тарифи на перевезення транзитних

вантажів залізницями України встановлює Міністерство транспорту та зв'язку

України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р.

№789 „Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку

України” та наказу Мінтрансзв'язку від 20 липня 2006 року №754 „Про створення

Робочої групи по встановленню тарифів на перевезення транзитних вантажів

залізницями

На 2007 рік тарифи на перевезення

транзитних вантажів залізницями України Міністерством  транспорту та зв'язку України встановлені не

були.

Позивач звертався до відповідача з

листом від 28.12.2006р №04-05/1946З про необхідність негайного встановлення

тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями, але відповіді не

отримав і звернувся до суду з позовом про бездіяльність Міністерства транспорту

та зв'язку України.

Відповідно до пункту 1 „Положення

про Міністерство транспорту та зв'язку України”, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р. №789, Міністерство транспорту та

зв'язку України (Мінтрансзв'язку) є центральним органом виконавчої влади,

діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів

виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного,

автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері

використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху,

навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного

мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та

інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Відповідно до ст.19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 3, 4 постанови КМУ

від 6 червня 2006 р. №789 „Про затвердження Положення про Міністерство

транспорту та зв'язку України”, Мінтрансзв'язку відповідно до покладених на

нього завдань виконує функції Адміністрації залізничного транспорту України в

частині тарифної політики та  здійснює

відповідно до законодавства повноваження щодо регулювання цін (тарифів).

Відповідно до „Порядку встановлення

тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України”, затвердженому

наказом Мінтрансзв'язку 20.07.2006 року загальний рівень коефіцієнтів до

базових тарифів розглядається Робочою групою Мінтрансзв'язку, і не пізніше ніж

за місяць до початку року (півріччя) затверджується наказом Міністерства транспорту

та зв'язку України і оголошується всім користувачам транспортних послуг.

Відповідач не встановив загальний

рівень коефіцієнтів до базових тарифів на 2007 рік та не повідомив не пізніше

ніж за місяць до початку 2007 року про зміну рівня таких тарифів, тобто

бездіяльність.

Таким чином, бездіяльність

Міністерства транспорту та зв'язку України, а саме -неприйняття рішення по

встановленню тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України

впливає на реалізацію права позивача здійснювати організацію транзитних

перевезень вантажів територією України по причині відсутності легітимних

тарифів на такі перевезення.

Відповідно до ст.55 Конституції

України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи

бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

посадових і службових осіб.

За таких обставин позовна вимога

про спонукання Міністерства транспорту та зв'язку України виконати свої функції

в частині тарифної політики -встановити тарифи на транзитні перевезення залізницями

України є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Нездійснення відповідачем своїх

функцій щодо встановлення тарифів призвело до відсутності легітимних тарифів на

транзитні перевезення залізницями України з 01.01.2007 року по теперішній час,

тому Міністерство транспорту та зв'язку України повинно встановити тарифи і на

період з 01.01.2006 року. Відповідно 

позовна вимога в цій частині є 

обґрунтованою.

Вимога позивача про продовження

терміну дії тарифів на транзитні перевезення залізницями України (з 01.01.2007

року до встановлення нових тарифів на транзитні перевезення), встановлених

останнім легітимним органом,  є  фактично 

вимогою про  встановлення

конкретного  розміру тарифів на певний

період.

Відповідно до ст.ст. 8-9 Закону

України „Про ціни та ціноутворення” вищезазначені тарифи відносяться до

державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, виробництво яких

зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище,

яким є залізничний транспорт. До компетенції 

Господарського  суду міста

Києва  як адміністративного  суду не 

відноситься питання встановлення та 

визначення конкретного розміру тарифів. Також  суд не може підміняти собою спеціально

уповноважені органи влади.

Тому в цій частині позовні вимоги

не підлягають розгляду та провадження підлягає закриттю на підставі пп.1 п.1

ст.157 КАС України.

Що стосується вимоги позивача про

зобов'язання Міністерства транспорту та зв'язку України на виконання своїх

функцій видати наказ про продовження терміну дії тарифів на транзитні

перевезення залізницями України (з 01.01.2007 року до встановлення нових

тарифів на транзитні перевезення), встановлених останнім легітимним органом

(тарифною комісією Укрзалізниці від 01.12.2005р. та листом Укрзалізниці від

31.05.2006р. №ЦЗМ-12/984), то суд вважає за необхідне зазначити, що з метою

врегулювання прогалини в регулюванні тарифної політики Міністерство транспорту

та зв'язку України відповідно  до  чинного законодавства в сфері тарифного  регулювання 

не може видати інший наказ крім наказу, в якому зазначити, що з

01.01.2007 року діють тарифи, які були чинними на 31.12.2006р., оскільки на

сьогодні відповідач не має права змінити рівень тарифів без повідомлення

користувачів транспортних послуг не менше ніж за місяць до їх введення.

Відповідно до ст.10 Закону України

„Про ціни та ціноутворення” зміна рівня державних фіксованих та регульованих

цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку

і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону

затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Згідно з „Порядком встановлення

тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України”, затвердженому

наказом Мінтрансзв'язку 20.07.2006 року, рівень підвищення тарифів доводиться

до всіх користувачів транспортних послуг не пізніше одного місяця до його

введення, а рівень зниження - з моменту прийняття рішення Робочою групою (якщо

не обумовлена конкретна дата).

Тому єдиним легітимним до

оголошення нових тарифів на перевезення транзитних вантажів залізницями України

є рівень тарифів встановлений Укрзалізницею в межах її повноважень на той

період.

Позивачем надані докази того, що

останніми тарифами, що були дійсними на 31.12.2006 року, були тарифи,

встановлені Державною адміністрацією залізничного транспорту України за

наявності повноважень, а саме рішенням тарифної комісії Укрзалізниці від

01.12.2005р., доведені до відома позивача листом Укрзалізниці від 07.12.2005

року № ЦЗМ-25/53ком.т., та листом Укрзалізниці від 31.05.2006р. №ЦЗМ-12/984 про

встановлення з 01.07.2006 до 31.12.2006 коригуючого коефіцієнта до раніше

оголошених тарифних ставок.

За таких обставин Міністерство

транспорту та зв'язку України повинно врегулювати відповідно до чинного

законодавства встановлення тарифів на транзитні перевезення залізницями України

з 01.01.2007 року, керуючись тарифами, які діяли на 31.12.2006 рік.

Відповідно  до  ст.

71 Кодексу адміністративного судочинства 

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються

її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього

Кодексу.  В адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач та апелянт  належними засобами доказування не довели суду

правомірності не встановлення відповідачем тарифів на транзитні перевезення

залізницями України з 01.01.2007р.

Таким чином  постанова 

Господарського суду м. Києва від 28.02.2007 року у справі № 48/66-А

прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які

мають значення для вирішення даного спору, підстави для її скасування відсутні.

У зв`язку з цим, підстав для зміни

або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не

вбачає, а отже  апеляційна скарга

Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 55, 195, 196,

198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський

апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1.         

Постанову Господарського суду міста Києва від 28.02.2007 року у справі №

48/66-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної адміністрації

залізничного транспорту України (Укрзалізниця)  

- без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з

моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого

адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

3.          Ухвалу в повному обсязі складено

18.04.2007 р.

 Головуючий суддя          Андрієнко  В.В.

 Судді

           Малетич  М.М.

          Студенець  В.І.