Постанова

від 26.05.2016 по справі 820/2277/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2016 р.                                                                                 № 820/2277/16

Харківський окружний адміністративний суд в особу судді Самойлової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Лозівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 13568,75 грн. за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2015 році, посилаючись на те, що відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач у 2015 році зобов'язаний був створити 1 робоче місце для забезпечення працевлаштування інвалідів. Однак, середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів становила 0 осіб, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 20 зазначеного Закону, відповідач повинен перерахувати Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для інваліда.

Сторони до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні, при цьому відповідач надав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що ним повністю виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів протягом 2015 р., а тому позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що Лозівський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Як свідчать докази у справі, норматив для працевлаштування інвалідів у відповідача протягом 2015 року складав 1 особу, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, що відображено в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 р. (Форма № 10-ПІ), який було надано відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

При вирішені зазначеного спору, суд враховує наступні нормативні положення.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 ст. 17 цього Закону підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Суд зазначає, що доказом того, що відповідачем у 2015 році було створені відповідні робочі місця для інвалідів є звіти про наявність вакансій (Форма № 3-ПН) з інформацією про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, з вказівкою необхідної кількістю місць, які відповідач щомісячно протягом 2015 року подавав до Харківського міського центру зайнятості, проте, робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.

А від так, відповідач повністю виконав свої обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, а саме:

- створив робочі місця для працевлаштування інвалідів;

- інформував Харківський міський центр зайнятості про наявність у нього вакансій для працевлаштування інвалідів;

- звітував перед позивачем у 2015 році про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально необґрунтовані, не узгоджуються з приписами діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лозівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя                                                                       Самойлова В.В.