Постанова

від 24.05.2016 по справі 809/470/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 809/470/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області

про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління МВС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, УМВС в Івано-Франківській області) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку з 05.11.2015 року по 14.04.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 05.11.2015 року № 590 о/с, позивачу нараховано вихідну допомогу в розмірі 49940,55 грн., однак в порушення вимог статей 44, 116 Кодексу законів про працю України, вказану вихідну допомогу виплачено ОСОБА_1 лише 14.04.2016 року. Таким чином, на думку позивача, в зв'язку з не проведенням з ним на день звільнення фактичного розрахунку, у відповідача виник обов'язок щодо виплати йому середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку з 05.11.2015 року по 14.04.2016 року на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в письмовому запереченні від 23.05.2016 року № 440/108/10-16 та в судовому засіданні зазначила, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, оскільки трудові відносини військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ України регулюються спеціальним законодавством. При цьому, представник відповідача також зазначила, що виплата одноразової вихідної допомоги при звільненні працівника органів внутрішніх справ України, не є його заробітною платою, має разовий характер та обумовлюється саме фактом звільнення зі служби, а тому положення статті 116, 117 Кодексу законів про працю України на таку допомогу не поширюються, і відповідно підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.08.1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 05.11.2015 року № 590 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 В«бВ» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вказана обставина підтверджується й записом в трудовій книжці позивача (а.с. 9-10).

Судом встановлено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області в день звільнення позивачу не було виплачено всіх сум, що належали йому від відповідача у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ, а саме: вихідну допомогу в розмірі 49940,55 грн.

Доказів того, що вказана бездіяльність була наслідком дій позивача, який на день звільнення не працював, ухилявся від отримання трудової книжки, чи вчиняв інші дії, які свідчили б про те, що прострочення роботодавця мало місце внаслідок дій самого працівника, відповідачем суду не подано.

Позивач до позовної заяви додав виписку з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по особистій картці/рахунку № 5168742012310524 від 05.05.2016 року № 2L85-0KCD-FCGO-PT6P, згідно якої, 14.04.2016 року ОСОБА_1 зараховано безготівкове поповнення на суму 49191,44 грн. (а.с. 11-12). Таким чином, зважаючи на невчасну виплату вказаної суми вихідної допомоги позивач вимагає стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку, а саме з 05.11.2015 року по 14.04.2016 року.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регламентовано Законом України В«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осібВ» . Так, відповідно до частини 1 статті 9 даного Закону (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідач, враховуючи наявність в позивача більше 10-ти років стажу, нарахував ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 49940,55 грн. відповідно до вимог вказаної норми Закону. При цьому, суд звертає увагу про те, що позивач не ставить під сумнів та не оспорює правильність визначення розміру вказаної грошової допомоги.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вказані вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено нарахованих вихідної допомоги в розмірі 49940,55 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що затримка з виплатами позивачу нарахованих коштів, які мали бути виплачені в зв'язку з його звільненням з органів внутрішніх справ, була пов'язана з відсутністю в Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області коштів для таких виплат.

Також представник УДАІ в Івано-Франківській області в судовому засіданні та в запереченні від 23.05.2016 року № 440/108/10-16 зазначила, що норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 КЗпП України, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства. Окрім цього, представник відповідача вказала, що вимоги статтей 116 та 117 КЗпП України не застосовуються до одноразової вихідної допомоги при звільненні військовослужбовця через те, що така грошова допомога не є заробітною платою та має разовий характер.

Суд не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тобто в даній статті мова йде про виплату всіх сум, що належать працівникові, а не лише про заробітну плату.

Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що в даному випадку має місце особливий склад суб'єктів правовідносин, оскільки за захистом своїх порушених прав до суду звернувся колишній працівник органів внутрішніх справ, то на думку суду норми КЗпП України мають загальний характер у порівнянні з нормативно-правовими актами, що регламентують порядок прийняття, проходження та звільнення з служби військовослужбовців в органах внутрішніх справ, які, відповідно, містять спеціальні норми щодо оплати праці зазначених осіб.

Таким чином, за загальним правилом, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законодавстві, то застосовуються норми загального законодавства, яким в даному випадку є норми КЗпП України.

Суд, здійснивши системний аналіз нормативно-правових актів, що встановлюють порядок нарахування та виплати грошових коштів військовослужбовцям, працівникам органів внутрішніх справ, в тому числі одноразової грошової допомоги, які виплачуються при звільненні з органів внутрішніх справ, звертає увагу на те, що в згаданих нормативно-правових актах відсутні норми, що регулюють терміни проведення розрахунків з вказаними категоріями працівників при їх звільненні зі служби. Тобто, в даному випадку з метою належного захисту порушених прав позивача мають бути застосовані саме норми трудового законодавства, зокрема статті 116 та 117 КЗпП України.

Питання щодо оплати праці, в тому числі і стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника, регламентується також постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праціВ» . Так, в пункті 20 вказаної постанови від 24.12.1999 року № 13 зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення , якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на вказане суд не бере до уваги вищевказані доводи відповідача щодо незастосування статті 117 КЗпП до спірних правовідносинах.

Судом при вирішенні цієї позовної вимоги також було враховано, що згідно норми частини 5 статті 9 Закону України В«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осібВ» , в редакції закону на день звільнення позивача зі служби, особам офіцерського складу органів внутрішніх справ виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення, з огляду на не доведення суду факту того, що позивач в день звільнення не працював, ухилявся від отримання трудової книжки, виплатити позивачу всі суми, що належали йому до виплати при звільненні. Як встановлено судом вище, розрахунок з позивачем по виплаті вихідної допомоги в розмірі 49191,44 грн. (з відрахуванням військового збору в розмірі 1,5%) проведено 14.04.2016 року. Отже, у зв'язку із невчасним виконанням цього зобов'язання, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При обрахунку розміру виплат, що підлягають стягненню на користь позивача, суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 21 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з довідкою Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області № 16/87 від 26.04.2016 року середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 4539,94 грн., середньоденне грошове забезпечення 211,16 грн. (а.с. 7). Судом не встановлено невідповідності розрахунку вказаних у довідці сум Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.2005 року.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку зі вказаним звільненим працівником складає 23438,76 грн., виходячи з такого розрахунку: 111 робочих днів затримки виплати (період з 06.11.2015 року по 13.04.2016 року включно) помножити на 211,16 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення).

Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю та стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 23438,76 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, розподіл судових витрат судом не проводився.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (код 08807340, місцезнаходження: 76492, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Юності, 23) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 78430, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, село Битків, вулиця Шевченка, 880) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 року по 13.04.2016 року включно в розмірі 23438 (двадцять три тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 76 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 30.05.2016 року.