Постанова

від 31.05.2016 по справі 815/2119/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2119/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 29.02.2016 року по 10.03.2016 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами відповідно постанов слідчих.

За результатами цієї перевірки 16.03.2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 1387/15-53-14-02/32316436, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 587681,00 грн.;

- п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, що виразилося у ненаданні контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 734601,00 грн., у тому числі за основним платежем 587681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 146920,00 грн.;

- від 18.04.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 510,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

30.05.2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд на підставі ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 18.12.2002 року за № 19-04/2948.

На підставі направлення від 24.02.2016 року № 002362/218, наказів від 24.02.2016 року № 204 та від 03.03.2016 року № 281, на виконання постанови від 20.04.2015 року Генеральної прокуратури України в межах кримінальної справи № 32013170000000044 та постанови слідчого слідчого управління кримінальних розслідувань ДФС України від 29.05.2015 року в межах кримінальної справи № 32014160000000102, в період з 29.02.2016 року по 10.03.2016 року співробітник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами відповідно постанов слідчих за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року.

За результатами цієї перевірки 16.03.2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 1387/15-53-14-02/32316436 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа», код за ЄДРПОУ 32316436, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами відповідно постанов слідчих за період з 01.01.2014 по 31.03.2015» (а.с.12-20).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 587681,00 грн., у тому числі квітень 2014 року в сумі 60580,00 грн., травень 2014 року в сумі 56453,00 грн., червень 2014 року в сумі 100665,00 грн., липень 2014 року в сумі 40180,00 грн., серпень 2014 року в сумі 80535,00 грн., вересень 2014 року в сумі 44895,00 грн., жовтень 2014 року в сумі 79318,00 грн., листопад 2014 року в сумі 125055,00 грн.;

- п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, що виразилося у ненаданні контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 734601,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 587681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 146920,00 грн. (а.с.10);

- від 18.04.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 510,00 грн. (а.с.11).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_2, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Під час розгляду справи суд встановив, що 05.01.2015 року слідчим СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було проведено обшук та вилучено, крім іншого, первинні документи ТОВ «Фінансово-правова група «Константа» по господарським операціям з контрагентами за 2014 рік, що підтверджується протоколом обшуку від 05.01.2015 року (а.с.102-107).

На підставі цього ТОВ «Фінансово-правова група «Константа» листом від 28.04.2015 року за вих. № 05/24-04 повідомило ДПІ у Приморському районі м. Одеси про зазначені обставини, який був отриманий відповідачем 29.04.2015 року (а.с.109).

Також, 11.01.2016 року листом за вих. № 05/01/16 ТОВ «Фінансово-правова група «Константа» на запит ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 39916/15-53-22-03/51 від 30.12.2015 року повідомила, що вилучені первинні бухгалтерські документи за 2014 рік відповідно до протоколу обшуку від 05.01.2015 року не повернулися, який був отриманий відповідачем 11.01.2016 року (а.с.108).

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_2 слід скасувати.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, то суд зазначає наступне.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, ТОВ «Фінансово-правова група «Константа» здійснювало господарські відносини з ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІАПЛАСТ», ПП «ІН КАР», ПП «БУД-СИСТЕМС», ПП «НІКОН-ТОРГ» на підставі наступних договорів: договір про надання послуг № 02-10/14 від 02.10.2014 року, договір про надання послуг № 21-08/14 від 21.08.2014 року, договір про надання послуг № 21-07/14 від 21.07.2014 року, договір про надання послуг № 27-06/14 від 27.06.2014 року, договір про надання послуг № 20-05/14 від 20.05.2014 року, договір про надання послуг № 21-03/14 від 21.03.2014 року (а.с.44-47, 55-58, 66-73, 81-84, 92-95).

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні (із доказами реєстрації), виписки по рахунку (а.с.48-54, 59-65, 74-80, 85-91, 96-101).

Також, під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний).

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся, які є в матеріалах справи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов зазначених договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 слід скасувати.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Константа» (код ЄДРПОУ 32316436) суму сплаченого судового збору в розмірі 11026 (одинадцять тисяч двадцять шість) грн. 66 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко