Постанова

від 24.05.2016 по справі 816/658/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/658/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аметист ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2016 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аметист ЛТД" /надалі - відповідач, ТОВ фірма "Аметист ЛТД"/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 18 766, 67 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 146,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2015 році не виконано нормативу на 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неприбуття суд не повідомив.

20 травня 2016 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких посилався на те що, протягом 2015 року до Лубенського міськрайонного центру зайнятості щомісячно подавалися звіти форми № 3-ПН про наявність вакантного робочого місця за посадою "прибиральник територій" для працевлаштування інваліда, а отже, вживалися необхідні заходи для виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". Вказував, що в 2015 році центром зайнятості на підприємство для працевлаштування направлено особу, якій встановлена інвалідність та вказана особа прийнята на роботу й працює по даний час.

Згідно із частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ фірма "Аметист ЛТД" (ідентифікаційний код 23561422) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ) /а.с. 5/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2015 році становила 15 осіб.

При цьому кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа.

Матеріалами справи підтверджується, що Лубенським міськрайонним центром зайнятості направлено до відповідача на працевлаштування інваліда, який наказом № 6 від 10.08.2015 прийнятий до ТОВ фірма "Аметист ЛТД" на посаду прибиральника територій та протягом 2015 року пропрацював на підприємстві повних 4 місяці.

Однак, позивач розцінив даний факт як недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв'язку з чим нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 18 766, 67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 146, 38 грн. (з 16.04.2016 по 28.04.2016) /а.с. 6/.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як встановлено судом вище, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 15 осіб, тому у відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону встановлено що, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки, фактично на підприємстві робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда було зайнято з 10.08.2015, позивач не зарахував як виконання нормативу період відпрацьований інвалідом протягом 2015 року та нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 18 766, 673 грн., а через їх несвоєчасну сплату нарахував 146, 38 грн. пені за період прострочення з 16.04.2016 по 28.04.2016 включно.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

В свою чергу стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів , у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів , і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно наказу № 1-к від 01.01.2015 виданого ТОВ фірма "Аметист ЛТД" на підприємстві було створено 1 робоче місце прибиральника територій для працевлаштування інвалідів /а.с. 19/.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання" формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

У пункті 3 розділу II цього звіту вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності в пункті 4 зазначаються категорії таких громадян, зокрема "інваліди".

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Відповідачем до Лубенського міськрайонного центру зайнятості протягом 2015 року було надано звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів, а саме, наявність з грудня 2014 року вільного робочого місця на посаду прибиральника територій по липень 2015 року, що підтверджено копіями даних звітів (а.с. 20-35).

Згідно листа Лубенського міськрайонного центру зайнятості від 07.04.2016 року №420, копія якого наявна в матеріалах справи, протягом 2015 року відповідачем надавались звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН) для працевлаштування інвалідів (а.с.14).

Крім того, Лубенський міськрайоний центр зайнятості направив на підприємство інваліда для працевлаштування на посаду прибиральника територій та останній прийнятий ТОВ фірма "Аметист ЛТД" на роботу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжито всіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Оскільки доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аметист ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016.

Суддя Л.О. Єресько