Рішення

від 23.05.2016 по справі 904/9245/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.16р. Справа № 904/9245/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 101 030,85 доларів США та 56 585 382,64 грн. (що у загальній сумі за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 становить 237 797 193,82 грн.)

Головуючий суддя Колісник І.І.

Суддя Воронько В.Д.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 180 від 14.03.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.11.2015 року, представник;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 01.09.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви від 13.04.2016 року про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" на підставі укладеного з ним договору поруки № 10-0604/124п-07 від 11.04.2007 року заборгованість за кредитним договором № 10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року у сумі 7 101 000,85 доларів США та 56 585 382,64 грн., з яких:

5 870 447,75 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 149 809 089,13 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом станом на 11.03.2016 року;

26 906,22 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 686 625,02 грн.) - строкова заборгованість зі сплати відсотків, нарахованих за період з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року;

1 203 646,88 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 30 716 097,03 грн.) - прострочена заборгованість зі сплати процентів станом на 11.03.2016 року;

5 169 748,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно);

43 286 534,21 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 03.03.2016 року (включно);

2 727 677,02 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 11.03.2016 року (включно);

361 123,24 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно);

5 040 300,00 грн. - штрафи, передбачені кредитним договором станом на 11.03.2016 року (включно).

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані зобов'язанням відповідача як поручителя за договором поруки № 10-0604/124п-07 від 11.04.2007 року нести солідарну відповідальність перед позивачем за заборгованість третьої особи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" у заявленій до стягнення сумі, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № 10-0604/121k-07 від 11.04.2007 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Водночас разом із позовом позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт у межах ціни позову на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" на будь-яких рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та які будуть виявлені у ході виконавчого провадження.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що забезпечення у межах суми, заявленої у позовній заяві, відповідає розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог. Зазначене, як стверджує позивач, дозволить уникнути негативних наслідків у майбутньому при виконанні рішення суду. При цьому позивач зазначає, що забезпечення позову, враховуючи значний розмір заборгованості, надасть можливість у майбутньому виконати відповідачем рішення у повному обсязі.

Відзиву на позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 26.10.2015 року з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2015 року. Крім того, цією ухвалою було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали".

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали» вимоги суду щодо звірки розрахунків з позивачем не виконало, обґрунтованого контррозрахунку суду не надало.

Справа призначалась до розгляду на 10.12.2015 року, 22.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2015 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 06.01.2016 року включно та призначено розгляд справи на 05.01.2016 року.

У зв'язку з необхідністю встановлення правильності здійсненого розрахунку заявлених до стягнення сум заборгованості ухвалою господарського суду від 05.01.2016 року у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою судове провадження було зупинено.

11.01.2016 року до господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" № 74018/4-2/13-16 від 06.01.2016 року на ухвалу суду від 05.01.2016 року. Справа була направлена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2016 року в частині зупинення провадження у справі скасовано. Справу направлено до господарського суду для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2016 року провадження у справі поновлено. Крім того, у зв'язку із складністю справи судом прийнято рішення про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням керівника господарського Дніпропетровської області від 09.02.2016 року № 98 у справі було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями визначено наступний склад колегії: головуючий судя - ОСОБА_5, судді - Воронько В.Д., Петренко І.В.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2016 року справа прийнята до провадження судовою колегією, розгляд справи призначено на 02.03.2016 року.

У зв'язку з перебуванням судді Петренка І.В. на лікарняному справу було передано на перерозподіл для заміни відсутнього члена судової колегії.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Колісник І.І., судді - Воронько В.Д., Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 09.03.2016 року справа прийнята до провадження новим складом судової колегії. Розгляд справи призначено на 23.03.2016 року, після чого розгляд справи призначався на 13.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2016 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 25.05.2016 року включно та призначено розгляд справи на 16.05.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 23.05.2016 року.

16.05.2016 року представник відповідача подав до суду заяву про відстрочку виконання рішення на строк 12 календарних місяців. В обґрунтування заяви посилається на скрутне фінансове становище, обумовлене, окрім іншого, значним розміром дебіторської заборгованості. Також зазначає про те, що відповідачем приймаються усі необхідні активні заходи щодо подолання фінансової кризи, а також вказує на те, що впродовж 2016-2017 років планує укласти довгострокові контракти.

23.05.2016 року представник третьої особи подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 904/4316/15. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що Дніпропетровським апеляційним судом у справі № 904/4316/15 призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання щодо розрахунків строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором № 10-0604/245к-07 від 22.06.2007 року, а також розрахунків заборгованості за процентами, розрахунків пені за порушення строків оплати процентів, розрахунків штрафів, що є предметом розгляду у цій справі.

У судовому засіданні 23.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)", яке у подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Позивач, Банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Третя особа, Позичальник) був укладений договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/121к-07 (далі - Договір).

Протягом дії зазначеного кредитного договору його умови неодноразово змінювалися сторонами шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору.

Остаточна редакція договору викладена у договорі № 26 від 29.10.2014 року про внесення змін до кредитного договору № 10-0604/121к-07.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року) банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит (далі - такий кредит або його частина (транш) іменується - Кредит) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 5 870 447,75 доларів США (далі - Ліміт кредитування).

Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та у строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 28.08.2015 року, а також сплатити за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, визначені договором.

За змістом пункту 1.3 договору (в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року) виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується, окрім іншого, порукою юридичної особи ТОВ "ДВС Компані ЛТД" (ідентифікаційний код 20290141).

Надання кредиту здійснюється окремими траншами в безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника про надання кредиту (траншу) за формою Додатку 1 до договору (далі за текстом - Заявка) в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування кредиту (траншу) на поточний рахунок позичальника та в розмірі, зазначеному в заявці, за умови виконання позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання усіх умов надання кредиту (траншу), визначених договором (пункт 2.1 договору в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року).

Пунктом 2.2 договору (в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року) встановлено, що датою надання кредиту (траншу) є дата перерахування грошових коштів з рахунку обліку/сплати кредиту, зазначеного в пункті 10.1 договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений у заявці.

Підпунктом 3.1.1 договору (в редакції договору № 27 від 26.06.2015 року) передбачено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11% процентів річних.

Нарахування плати за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за увесь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення із розрахунку факт/360. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та в термін, зазначений у пункті 1.1 договору або у разі розірвання договору - в день повернення кредиту в повному обсязі (підпункт 3.1.2 договору в редакції договору №26 від 29.10.2014 року).

Відповідно до підпункту 3.1.3 договору (в редакції договору № 27 від 26.06.2015 року) плата за користування кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати такої плати за користування кредитом, зазначений у пункті 10.1 договору, в такому порядку:

плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 березня 2014 року по 24 травня 2015 року (включно) та несплачена позичальником, сплачується не пізніше терміну, зазначеного в пункті 1.1 договору (підпункт 3.1.3.1 договору);

плата за користування кредитом, нарахована за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця (включно), починаючи з 25 травня 2015 року, сплачується щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця (включно) /підпункт 3.1.3.2 договору/;

незважаючи на положення попереднього підпункту договору, в термін, зазначений в пункті 1.1 договору, або у разі розірвання договору в день повернення кредиту в повному обсязі, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованої плати за користування кредитом. При не сплаті за користування кредитом у визначені в цьому пункті договору строки, з наступного банківського дня вона вважається простроченою (підпункт 3.1.3.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та закінчується (в тому числі внаслідок його розірвання) в момент остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі (пункт 9.9 договору в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року).

Позивач належним чином виконав обов'язок, визначений договором та у період з 16.04.2007 року по 05.07.2007 року надав третій особі кредит на загальну суму 7 160 000 дол. США, що підтверджується заявками про надання траншу, меморіальними валютними ордерами та банківськими виписками (а.с. 50-104, 154-245 том 2, а.с. 103-155 том 3).

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" належним чином умови кредитного договору № 10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року не виконало. З отриманих кредитних коштів повернуло у період з 30.04.2008 року по 30.09.2009 року лише 1 289 552,25 дол. США, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у загальній сумі 5 870 447,75 дол. США (7160000 - 1289552,25 = 5 870 447,75).

Листом від 31.03.2015 року № 3018/1-2 позивач заявив вимогу про сплату третьою особою заборгованості у повному обсязі разом із процентами за користування кредитом, пені, штрафами (а.с. 144-145 том 2). Третьою особою зазначена вимога була залишена без відповіді.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

У строк, передбачений пунктом 1.1 договору (в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року), а саме - не пізніше 28.08.2015 року, третя особа кредитні кошти позивачеві у повному обсязі не повернула, що і стало причиною виникнення спору.

Розрахована позивачем до стягнення:

- прострочена заборгованість за кредитом станом на 11.03.2016 року становить 5870447,75 дол. США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 11.03.2016 року 1 долар США = 25,519193 грн., становить 149 809 089,13 грн.);

- строкова заборгованість по сплаті процентів за період з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року (включно) становить 26 906,22 дол. США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 11.03.2016 року 1 долар США = 25,519193 грн., становить 686 625,02 грн.).

- прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 11.03.2016 року становить 1 203 646,88 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, вставленим НБУ станом на 11.03.2016 року 1 долар США = 25,519193 грн., становить 30 716 097,03 грн.).

З огляду на умови договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року строк повернення кредиту у сумі 5 870 447,75 дол. США, сплати строкової заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року (включно) у сумі 26 906,22 дол. США та сплати простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 11.03.2016 року у сумі 1 203 646,88 доларів США є таким, що настав.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафів), банк має право застосовувати до позичальника пеню, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасного виконання боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360.

Пунктом 7.4 договору (в редакції договору № 26 від 29.10.2014 року) визначено, що нарахування зазначених у договорі договірних санкцій, пені та штрафів припиняється банком через 36 (тридцять шість) місяців від дня, коли зобов'язання, за порушення якого стягується договірна санкція та/або пеня та/або штраф, мало бути виконано належним чином. Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог банку щодо сплати договірних санкцій, пені та штрафів, визначених договором, становить 3 (три) роки.

Заявлена позивачем до стягнення пеня розрахована на вимогу суду відповідно до умов договору та з урахуванням фактичної кількості днів у році, а саме: у сумі 5 169 748,17 грн. за несвоєчасну сплату процентів за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно), а пеня у сумі 43 286 534,21 грн. - за період з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 по 03.03.2016 (включно) за несвоєчасне повернення кредиту.

Перевіркою розрахунку пені порушень не встановлено.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення штрафи згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.2 кредитного договору у загальній сумі 5 040 300,00 грн. станом на 11.03.2016 року, з яких:

- 381 600,00 грн. - за порушення підпункту 4.3.9 кредитного договору, за змістом якого позичальник зобов'язався забезпечити протягом кожного Розрахункового періоду проведення кредитових оборотів за поточними рахунками Позичальника (ТОВ II В«Кольорові металиВ» (ідентифікаційний код: 32495368), ТОВ В«ТрансмашВ» (ідентифікаційний код: 32887752), ТОВ "Любимівський кар'єр" (ідентифікаційний код: 23935242), ТОВ В«Проско ресурсиВ» (ідентифікаційний код: 35202094), ТОВ В«ЮМІНВ» (ідентифікаційний код: 34823177), ТОВ В«Юкрейн МінералеВ» (ідентифікаційний код: 35164494), ТОВ В«ДніпробетонВ» (ідентифікаційний код: 20239861), ПрАТ В«ДніпротрансмашВ» (ідентифікаційний: код 21882406), надалі разом за текстом цього пункту - В«ПідприємстваВ» , відкритими в ПАТ В«ВТБ БАНКВ» , в розмірі 53% (п'ятдесят три) відсотки від сукупних чистих кредитових оборотів в національній валюті та 53% (п'ятдесят три) відсотки від сукупних чистих кредитових оборотів в іноземній валюті по всім поточним рахункам Підприємств в Банку та інших банках.

- 3 895 500,00 грн. - за порушення підпункту 4.3.1 кредитного договору, за змістом якого позичальник зобов'язався застрахувати та/або забезпечити страхування заставленого майна (крім майнових прав, цінних паперів, частки в статутному капіталі) в порядку та на умовах, визначених договором(ами) про забезпечення, а також надати банку договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхових платежів тощо;

763 200,00 грн. - за порушення підпункту 4.3.11.2 кредитного договору, за змістом якого позичальник зобов'язався щоквартально, у строки/терміни, визначаені в Додатку 2 до договору, надавати/забезпечити надання до банку Групою підприємств документів відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Додатку 2 до договору у зазначені в даному додатку строки.

Згідно з підпунктом 7.2.1 кредитного договору банк має право застосувати до позичальника, а останній зобов'язаний сплатити банку договірну санкцію у разі порушення позичальником зобов'язання, визначеного підпунктом 4.3.1 договору, у розмірі 10 500,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання.

Підпунктом 7.2.2 договору (в редакції договору № 27 від 26.06.2015 року) передбачений штраф у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених п. 4.3.9, п.п. 4.3.10.1-4.3.10.5, п. 4.3.11.1, п. 4.3.11.2 договору, у розмірі 190 800,00 грн. за кожний факт порушення кожного із зазначених зобов'язань.

На порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України розрахований позивачем штраф, заявлений до стягнення, не підтверджений належними і допустимими доказами. Жодних доказів на підтвердження порушення позичальником підпунктів 4.3.1, 4.3.9, 4.3.11.2 кредитного договору позивач суду не надав.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафів у загальній сумі 5 040 300,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані на вимогу суду відповідно до умов договору та з урахуванням фактичної кількості днів у році, а саме: 2 727 677,02 грн. за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 по 11.03.2016 (включно); 361 123,24 грн. за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно).

Перевіркою розрахунку 3% річних порушень не встановлено.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

11.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)", яке у подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Кредитор, Позивач), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Боржник, Третя особа) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (далі - Поручитель, Відповідач) був укладений договір поруки № 10-0604/124п-07 (далі - Договір поруки).

Протягом дії зазначеного договору його умови змінювалися сторонами шляхом укладення договорів про внесення змін до договору поруки. Нова редакція договору поруки викладена у договорі № 1 від 30.03.2010 року про внесення змін до договору поруки № 10-0604/124п-07.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки за цим договором поручитель поручається, перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі них у майбутньому.

Пунктом 1.2 договору поруки (в редакції договору про внесення змін № 10 від 29.10.2014 року) сторони узгодили, що за кредитним договором банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, що складає 5 870 477,75 дол. США, а позичальник зобов'язаний повернути банку кредит не пізніше 28.08.2015 року включно або в інший термін відповідно до умов кредитного договору, а також сплатити плату за користування кредитом у розмірі 11% процентів річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором, комісійні винагороди, договірні санкції, пені та штрафи в порядку, терміни/строки та на умовах, визначених кредитним договором, відшкодовувати збитки, а також здійснити будь-які інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитним договором та чинного законодавства України.

Сторони договору визначали, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником (пункт 2.1 договору поруки).

Згідно з пунктом 3.3 договору поруки (в редакції договору про внесення змін № 7 від 21.06.2013 року) поручитель надав згоду, що розмір зобов'язання за кредитним договором, що підлягає виконанню поручителем, зазначений в письмовій вимозі банку, може бути змінений. Остаточний розмір зобов'язань за кредитним договором, що підлягає виконанню, визначається банком в день виконання поручителем такого зобов'язання.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя і діє до 28.08.2018 року включно або до припинення забезпечення цим договором зобов'язань за кредитним договором (пункт 5.1 договору поруки в редакції договору про внесення змін № 10 від 29.10.2014 року).

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Листом № 3537/1-2 від 16.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді (а.с. 148-149 том 2).

Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним договором відповідач не здійснив.

Звернення позивача до суду мало місце 15.10.2015 року (а.с. 121 том 2), тобто у межах строку дії поруки.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як до солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Заявлені позивачем позовні вимоги, окрім штрафів, ні відповідачем, ані третьою особою не спростовані.

Отже, у ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями В«Кольорові металиВ» за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року у загальній сумі 7 101 000,85 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 181 211 811,18 грн.) та 51 545 082,64 грн., з яких:

5 870 447,75 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 149 809 089,13 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом станом на 11.03.2016 року;

26 906,22 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 686 625,02 грн.) - строкова заборгованість зі сплати відсотків, нарахованих за період з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року;

1 203 646,88 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 30 716 097,03 грн.) - прострочена заборгованість зі сплати процентів станом на 11.03.2016 року;

5 169 748,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно);

43 286 534,21 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 03.03.2016 року (включно);

2 727 677,02 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 11.03.2016 року (включно);

361 123,24 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно).

З урахуванням договору поруки № 10-0604/124п-07 від 11.04.2007 року вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених учасниками судового процесу клопотань суд зазначає наступне.

Подана позивачем заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі за заявою сторони, яка подала позов.

Згідно з пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 21.12.2011 року (із зміню і доп.) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Згідно з пунктом 3 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивач подану заяву про забезпечення позову жодними доказами не обґрунтував.

Наявність самої заборгованості відповідача ще не свідчить про його ухилення від виконання зобов'язання.

Отже, правові підстави для забезпечення позову відсутні.

Стосовно клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи №904/4316/15 з огляду на призначення у цій справі судової економічної експертизи, то воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно зі статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) у тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

З рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року у справі № 904/4316/15 вбачається, що предметом позову є вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кольорові метали» про стягнення заборгованості за кредитним договором №10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року за усіма видами стягнення, за якими заявлені вимоги до відповідача у цій справі як до поручителя.

Разом з тим періоди нарахування заявленої до стягнення заборгованості у справі №904/4316/15 абсолютно різні у порівнянні з вимогами у справі, що розглядається.

Третя особа не надала господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження призначення судом апеляційної інстанції судової експертизи.

Крім того, розгляд Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи №904/4316/15 не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі № 904/9245/15, в якій предметом позову є стягнення заборгованості за цим же спірним договором. У межах справи, що розглядається, суд не має перешкод для самостійної оцінки доказів у сукупності з метою винесення законного і обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція під час вирішення подібних клопотань викладена в постанові Вищого господарського суду України № 904/925/14 від 10.07.2014 року.

Заявлене відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду на 12 (дванадцять) календарних місяців не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Згідно з підпунктом 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо..

Із пункту 7.2 зазначеної постанови вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

За статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану на час розгляду заяви із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна, у тому числі й грошових коштів на усіх банківських рахунках відповідачем не надано.

Відповідачем не наведено також доказів на підтвердження можливості виконати судове рішення на умовах запропонованого ним терміну відстрочки, що є необхідним задля уникнення прийняттю необґрунтованого судового рішення у цьому питанні та необґрунтованого зволікання у його виконанні.

За таких обставин відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що його скрутний фінансовий стан є винятковим випадком і зазначені у відзиві обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання судового рішення.

На викладене звертав увагу у судовому засіданні 16.05.2016 року також і представник позивача, який заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до пункту 7.1 пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" право на відстрочку виконання судового рішення може бути реалізоване заінтересованою особою також у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом, не обмежується.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом статті 49 цього ж Кодексу та згідно з абзацом першим пункту 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача.

Частиною сьомою статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Отже, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача пропорційного розміру задоволених позовних вимог, а саме: 178 827,53 грн. судового збору за подання позову до господарського суду Дніпропетровської області (232756893,82х182700,00/237797193,82 = 178827,53), 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.; у погодинному розмірі - 7,29 грн.

З урахуванням ціни позову - 237 797 193,82 грн. судовий збір повинен складати 182700,00 грн. (1218,00 х 150 = 182700,00). Загальна сума фактично сплаченого позивачем судового збору складає 206 700,00 грн., а саме: 182 700,00 грн. за платіжним дорученням №32176 від 09.09.2015 року та 24000,00 грн. за платіжним дорученням № 33475 від 10.03.2016 року (а.с. 7 том 1, а.с. 88 том 3).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 24 00,00 грн. (206700,00 - 182 700,00 = 24 000,00).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного позивачеві за наявності від нього відповідного клопотання підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 24000,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 33475 від 10.03.2016 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 88 том 3).

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 15 А-3, кв. 1, ідентифікаційний код 20290141) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, ОСОБА_6 Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) прострочену заборгованість за кредитом станом на 11.03.2016 року у сумі 5 870 447,75 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 149 809 089,13 грн.); строкову заборгованість зі сплати відсотків, нарахованих за період з 25.02.2016 року по 10.03.2016 року (включно) у сумі 26 906,22 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 686 625,02 грн.); прострочену заборгованість зі сплати процентів станом на 11.03.2016 року у сумі 1 203 646,88 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 11.03.2016 року становить 30 716 097,03 грн.); пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно) у сумі 5 169 748,17 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 03.03.2016 року (включно) у сумі 43 286 534,21 грн.; 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 року по 26.06.2015 року (включно) та з 04.09.2015 року по 11.03.2016 року (включно) у сумі 2 727 677,02 грн.; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 року по 11.03.2016 року (включно) у сумі 361 123,24 грн., а також судовий збір у сумі 178 827,53 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 15 А-3, кв. 1, ідентифікаційний код 20290141) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, ОСОБА_6 Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) судовий збір у сумі 1378,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані ЛТД" у відстрочці виконання судового рішення.

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про забезпечення позову.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2016 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8