Рішення

від 16.05.2016 по справі 910/4655/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016Справа №910/4655/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/4655/16

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської

міської ради;

до 1) приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет

УАНМ";

2) публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління № 522

"Промвентиляція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Представники сторін:

від прокуратури: Колодяжна А.В., службове посвідчення № 036177 від 04.11.2015р.

від позивача: Самелюк К.О., довіреність № 225-КМГ-1009 від 28.03.2016р.;

від відповідача-1: Рзаєва І.М., довіреність б/н від 22.12.2015р.;

від відповідача-2: Рзаєва І.М.,довіреність ь/н від 04.04.2016р.

від третьої особи: Трохлюк А.М., довіреність № 05703-14005 від 04.08.2015р.

обставини справи:

Київська місцева прокуратура № 2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) до приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" (надалі - відповідач-1) та публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління № 522 "Промвентиляція" (надалі - відповідач-2) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення приписів ст. 288 Податкового кодексу України п. 4.2. Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004р., укладений між Київською міською радою та відповідачами, щодо річного розміру орендної плати, не приведений у відповідність до норм чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016р. порушено провадження у справі №910/4655/16, розгляд справи призначений на 07.04.2016р. та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

05.04.2016р. через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшла частина витребуваних судом доказів.

06.04.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 - надійшли витребувані судом докази. Від представника відповідача-2 - відзив на позовну заяву з додатками.

У судовому засіданні 07.04.2016р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, проте усі витребувані судом докази не надав.

Представники позивача та третьої особи підтримали позов прокуратури.

Представник відповідачів проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали, проте витребувані ухвалою суду від 07.04.2016р. докази не подали.

Представник третьої особи в засіданні суду подав письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідачів підтримав заперечення проти задоволення позовних вимог, наведені у відзиві на позовну заяву, та просив провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю спору між сторонами, оскільки, як вказують відповідачі, Київська міська рада з пропозицією внести зміни до умов договору оренди земельної ділянки до них не зверталась.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2004р. між Київською міською радою (за договором - орендодавець) та акціонерним товариством закритого типу «Медичний інститут Української асоціації народної медицини» та закритим акціонерним товариством спеціалізоване управління №522 «Промвентиляція» (за договором - орендарі) укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25 січня 2005 р. за № 63-6-00204 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається з п. 1.1. договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № №43/1253 «Про оформлення права користування земельними ділянками», за актом приймання-передачі передає, а орендарі приймають в спільну оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

У відповідності з п. 2.1. договору, об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Горлівська, 124 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 2757 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування гуртожитку; кадастровий номер - 8000000000:90:158:0001.

Пунктом 3.1 договору визначено, що його укладено на 25 років.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,03% від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.3 договору, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору .

Пунктом 4.7. договору встановлено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

У відповідності до п. 11.1 договору, всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник, у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для внесення змін до п. 4.2. договору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно з ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін . Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін . У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку .

Суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 Цивільного кодексу України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом "а" частини 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пункт 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Враховуючи викладене суд відзначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень .

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалами від 18.03.2016р. та від 07.04.2016р. суд зобов'язав прокуратуру надати докази існування спору між сторонами в частині внесення змін до договору оренди та відповідне рішення Київської міської ради щодо внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати, зокрема, і внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На виконання вимог суду, ані прокуратура, ані Київська міська рада не надали до матеріалів справи відповідне рішення органу місцевого самоврядування щодо внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати, наявність якого, з урахуванням наведених вище правових норм та умов договору, є обов'язковою умовою для внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.

Водночас, до позовної заяви прокурором залучено лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.02.2016р. за вих. № 05707-3904, зі змісту якого вбачається, що Департаментом лише готується проект відповідного рішення Київської міської ради, яким передбачається встановлення річної орендної плати у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Також, судом враховано, що у матеріалах справи відсутні будь-які звернення до відповідачів щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, у зв'язку із законодавчими змінами граничного розміру орендної плати за земельні ділянки, та докази ухилення останніми від виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, прокурор до матеріалів справи не надав доказів, з яких вбачається, що Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві зверталась до відповідачів з вимогою привести розмір річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 вказаної постанови у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку .

Таким чином, із наявних у справі доказів не вбачається затвердження нових ставок орендної плати за землю Київською міською радою та існування спору між сторонами договору щодо внесення змін у п. 4.2. договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 3, 4 ст.82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом не приймаються до уваги посилання прокуратури на судову практику по справах № 28/5005/640/2012, № 5009/3430/12, № 910/10587/15, оскільки остання пов'язана з невиконанням сторони договору відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни ставок орендної плати за землю, тоді як у даній справі відповідне рішення Київською міською радою взагалі не приймалось.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.05.2016р.

Суддя А.І. Привалов