Постанова

від 04.08.2016 по справі 910/4655/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа№ 910/4655/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури : Винник О.О. - прокурор

від позивача: Безносик А.О. - представник

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: не з"явився

від третьої особи: Трохлюк А.М. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 16.05.2016р.

у справі № 910/4655/16 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ", Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління № 522 "Промвентиляція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура № 2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" та Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління № 522 "Промвентиляція" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2016р. у справі № 910/4655/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального (ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України).

В судове засідання представник відповідача-2 не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповдач-1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача-1 повернулась до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представника прокуратури, позивача, третьої особи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1, відповідача-2, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника прокуратури, представника позивача та представника третьої особи, колегія встановила наступне.

20.12.2004р. між Київською міською радою (за договором - орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" та Закритим акціонерним товариством спеціалізоване управління №522 "Промвентиляція" (за договором - орендарі) укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25 січня 2005 р. за № 63-6-00204 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається з п. 1.1. договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № №43/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", за актом приймання-передачі передає, а орендарі приймають в спільну оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

У відповідності з п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Горлівська, 124 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 2757 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування гуртожитку; кадастровий номер - 8000000000:90:158:0001.

Пунктом 3.1 договору визначено, що його укладено на 25 років.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,03% від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.3 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Пунктом 4.7. договору встановлено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

У відповідності до п. 11.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що під час опрацювання інформації, яка надійшла з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та Київської міської ради з приводу приведення договорів оренди у відповідність до ст. 288 Податкового кодексу України було встановлено, що Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет УАНМ», який є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу «Медичний інститут Української асоціації народної медицини» (далі - ПВНЗ «Київський медичний університет» та Публічне акціонерне товариство «Спеціалізоване управління №522 «Промвентиляція», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства спеціалізоване управління №522 «Промвентиляція» (далі - ПАТ СУ №522 «Промвентиляція») продовжують сплачувати орендну плату за землю без врахування вимог положень статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,03 (нуль цілих три сотих) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної становить: для Акціонерного товариства закритого типу «Медичний інститут української асоціації народної медицини» - 685 330,46 грн.; для Закритого акціонерного товариства спеціалізованого управління №522 «Промвентиляція» - 191 447,30 грн.

Відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166-УІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України (набрали чинності 01.04.2014 року), згідно яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України ПВНЗ Київський медичний університет» та ПАТ СУ №522 «Промвентиляція» поінформовано Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

На момент звернення прокурора до суду розмір річної суми орендної плати не приведений у відповідність до вимог ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Київради «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» та відповідно до поданої декларації з плати за землю становить 0,03 %.

Прокурор звертає увагу суду на те, що на сьогоднішній день ПВНЗ «Київський медичний університет» сплачує річну орендну плату у розміні 205,6 грн., а ПАТ СУ №522 «Промвентиляція» - у розмірі 57,43 грн., однак розмір річної орендної плати за її користування (3%) має складати 20 559,91 грн. для ПВНЗ «Київський медичний університет» та 5743,42 грн. для ПАТ СУ №522 «Промвентиляція» відповідно до вимог ст.. 288 Податкового кодексу України.

Використання земельної ділянки, кадастровий номер: 10 000 000:90:158:0001, яка знаходиться у Дарницькому районі м. Києві, по вул. Горлівській, 124 всупереч чинному законодавству призводить до порушення інтересів держави, а саме ненадходження до місцевого та держаного бюджетів встановленого законом розміру орендної плати.

Крім того, прокурор зазначає, що Київська міська рада належним чином не захищає порушені права територіальної громади, про що свідчить відсутність протягом тривалого часу вжитих заходів зі сторони ради, направлених на приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» місцевою прокуратурою повідомлено листом від 22.02.2016 Київську міську раду про прийняте рішення щодо представництва їх інтересів у суді шляхом звернення з позовною заявою до Господарського суду м. Києва.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, подання).

На підставі вищевикладеного прокурор просить суд внести зміни до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004 укладеного між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" та Закритим акціонерним товариством спеціалізоване управління №522 "Промвентиляція" та викласти у наступній редакції: «Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з тих підстав, що ініціювання внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції міської ради шляхом прийняття відповідного рішення, однак Київською міською радою рішення про внесення змін до договору не приймалося.

Крім того, позивачем не дотримано приписів ст. 188 Господарського кодексу України відповідно до частини першої якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Місцевий суд дійшов висновку, що із наявних у справі доказів не вбачається затвердження нових ставок орендної плати за землю Київською міською радою та існування спору між сторонами договору щодо внесення змін у п. 4.2. договору оренди земельної ділянки, а у матеріалах справи відсутні будь-які звернення до відповідачів щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, у зв'язку із законодавчими змінами граничного розміру орендної плати за земельні ділянки, та докази ухилення останніми від виконання покладених на них обов'язків.

Колегія не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.

Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Крім цього ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування здійснюється, зокрема органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ст. ст. 759 та 762 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.7 договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі» оренда із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»; ст. 188 Господарського кодексу України).

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Колегія зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи у позові не взяв до уваги, що підставою позову прокурора є безпосередньо положення ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, відповідно до якого розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди, не може бути менший трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до зазначених положень законодавства України, як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була та є регульованою ціною, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічної позиції дотримується як Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2011 № 41/153пд, так і Верховний Суд України у постановах від 06.12.2010 № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 № 7/105-10 (30/234-09).

Крім того, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності дотримання Київською міською радою вимог передбачених ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору (п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Разом з тим, положеннями ст. 288 Податкового кодексу України в імперативному порядку встановлена нижня допустима межа для розміру орендної плати за землю, яка становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов відповідно до законодавчих змін, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2013 року № 5009/3430/12).

Отже, надсилання відповідачу пропозицій та прийняття Київською міською радою рішення про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 № 28/5005/640/2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, в повній мірі не врахував норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів згідно ст. 49 ГПК України в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2016р. у справі № 910/4655/16 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2016р. у справі № 910/4655/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Внести зміни до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004, укладеного між Київською міською радою, та Акціонерним товариством закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" та Закритим акціонерним товариством спеціалізоване управління №522 "Промвентиляція", та викласти у наступній редакції: «Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" (03150, м. Київ, вул..Червоноармійська, 17-А, ЄДРПОУ 16478809) на користь Київської місцевої прокуратури № 2 (р/р 35215057011062, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 689, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 757, 90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягути з Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване управління № 522 "Промвентиляція" (04116, м. Київ, вул. Довнар - Запольського, 3/1, кв. 1, ЄДРПОУ 01414169) на користь Київської місцевої прокуратури № 2 (р/р 35215057011062, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 689, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 757, 90 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/4655/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх