Рішення

від 24.05.2016 по справі 915/397/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 915/397/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача представник не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 294 від 15.03.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» ,

04205, м. Київ, пр. Оболонський, 30, оф. 287,

до Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» ,

54034, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122,

про стягнення грошових коштів в сумі 2 269,49 грн.,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ»

про стягнення грошових коштів в сумі 3 207,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» про стягнення грошових коштів в загальнійсумі 5 075,76 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.04.2016 року.

25.04.2016 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача 2 269,49 грн., з яких: 3% річних в сумі 80,00 грн., інфляційні витрати в сумі 553,67 грн., пеня в сумі 1355,19 грн. та моральна шкода в сумі 280,63 грн.

25.04.2016 року Публічне акціонерне товариство В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» про стягнення заборгованості в сумі 3 207,35 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2016 року заяву позивача від 25.04.2016 року прийнято судом до розгляду, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» про стягнення заборгованості в сумі 3 207,35 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено на 24.05.2016 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 24.05.2016 року не забезпечив.

Судом враховано, що 25.04.2016 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність та задоволення позову.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для розгляду справи по суті, судом розглянуто справу у відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.05.2016 року зустрічні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Проти задоволення первісного позову заперечила, в обґрунтування заперечень зазначила наступне.

Загальна вартість послуг, згідно з актами на виконані послуги, склала 6 709,31 грн., внаслідок чого, враховуючи суму передоплати у розмірі 9 516,18 грн., у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 806,87 грн., з якої 2 806,27 грн. повернуто позивачу на його вимогу згідно з платіжним дорученням № 702 від 04.04.2016 року. При проведенні перевірки розрахунку наданих послуг встановлено, що в акті № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року помилково вказана вартість послуг, які надаються при прийманні/зберіганні/відвантаженні зернових культур та яка є нижчою від вартості послуг з приймання/зберігання/відвантаження зерна сої, затвердженої сторонами в додатку 2 до договору складського зберігання зернових та олійних культур № 43-К/7 від 13.02.2015 року . Різниця в оплаті послуг становить 2 856,36 грн. Таким чином, сума коштів в розмірі 2 806,27 грн., яка була перерахована позивачу, взагалі не підлягала поверненню. Відповідач вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені також не підлягають задоволенню, оскільки умовами договору складського зберігання зернових та олійних культур № 43-К/7 від 13.02.2015 року не передбачено обов'язку відповідача щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів, строків повернення та відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідачем зазначено, що позивачем не доведено підстави для відшкодування моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

13.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» (далі - ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» , позивач, Поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» (далі - ПАТ В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» , відповідач, Зерновий склад) укладено договір складського зберігання зернових та олійних культур № 43-К/7 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Поклажодавець передає зернові або масляні культури (далі - зерно), а Зерновий склад приймає їх на зберігання на умовах, визначених Договором. (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються у грошовій формі з урахуванням ПДВ на підставі виставлених рахунків на передоплату за замовленими об'ємами приймання/відвантаження.

Відповідно до п. 6.2 Договору Зерновий склад надає послуги, передбачені Договором, по договірним цінам, зазначеним у Додатковій угоді до Договору, яка є його невід'ємною частиною (Додаток № 2).

Відповідно до п. 11.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору 13.02.2015 року та 15.02.2015 року Поклажодавцем завезено на зберігання сою у загальній кількості 114,78 тон.

В підтвердження прийняття сої на зберігання Зерновим складом виписані складські квитанції на зерно серії АХ № 205488 від 13.02.2015 року на 76 270 кг. сої та серії АХ № 205489 від 15.02.2015 року на 38 510 кг. сої. (а.с. 93, 99)

На підставі виставлених Зерновим складом рахунків позивачем було здійснено передоплату за Договором в загальній сумі 9 516,18 грн.

Факт надання Зерновим складом послуг Поклажодавцю підтверджується підписаним сторонами Актами на виконані послуги на загальну суму 6709,31 грн. (а.с. 15-17):

- № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року на суму 6 344,81 грн.;

- № ЭЛ-04778 від 02.03.2015 року на суму 150,00 грн.;

- № ЭЛ-04777 від 06.03.2015 року на суму 214,50 грн. та актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.02.2015 року по 10.04.2015 року (а.с. 18).

Враховуючи суму передоплати у розмірі 9 516,18 грн., сума надлишково сплачених коштів склала 2806,87 грн. (9516,18 - 6709,31). Вказана сума була повернута Зерновим складом Поклажодавцю на його вимогу згідно з платіжним дорученням № 702 від 04.04.2016 року (а.с. 70).

Зерновим складом при проведенні перевірки розрахунку наданих послуг встановлено, що в акті № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року помилково вказана вартість послуг, які надаються при прийманні/зберіганні/відвантаженні зернових культур та яка є нижчою від вартості послуг з приймання/зберігання/відвантаження зерна сої, затвердженої сторонами в додатку 2 до Договору. Різниця в оплаті послуг становить 2 856,36 грн.(табл. 1, а.с. 52).

Судом досліджено акт на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року на суму 6 344,81 грн. (а.с. 15) та встановлено, що дійсно нарахування вартості послуг за приймання зерна автотранспортом здійснено за ціною 22,5 грн./т., а відвантаження зерна автотранспортом - за ціною 33,5 грн./т., тоді як відповідно до додатку № 2 до Договору (а.с. 63) вартість вказаних послуг складає: приймання сої автотранспортом - 26,5 грн./т., а відвантаження сої автотранспортом - за ціною 55,00 грн./т.

Судом перевірено розрахунок, наданий відповідачем, та встановлено, що дійсно різниця в оплаті послуг становить 2 856,36 грн.

Предметом первісного позову є вимога ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» до ПАТ В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» про стягнення грошових коштів за порушення зобов'язання щодо повернення надмірно сплачених коштів (2 806,87 грн.) за Договором в сумі 2269,49 грн., з яких:

80,00 грн. - 3% річних за період з 20.04.2015 року по 01.04.2016 року;

553,67 грн. - інфляційні витрати за період з квітня 2015 року по березень 2016 року;

1355,19 грн. - пеня за період з 20.04.2015 року по 01.04.2016 року (11 місяців і 12 днів);

280,63 грн. - моральна шкода.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором складського зберігання зернових та олійних культур № 43-К/7 від 13.02.2015 року не передбачено обов'язку, строків та порядку повернення надмірно сплаченої передоплати та відповідальності у вигляді неустойки або відшкодування моральної шкоди за порушення такого зобов'язання.

Крім того, виходячи з наявності заборгованості в сумі 2 856,36 грн. по акту на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року, обов'язок Зернового складу щодо повернення надмірно сплачених коштів в сумі 2806,87 грн. взагалі відсутній, оскільки заборгованість перевищує суму надмірно сплачених коштів.

Підтвердженням приймання та відвантаження Зерновим складом саме сої є складські квитанції, реєстри накладних, товарно-транспортні накладні, заявки на приймання сої (а.с. 93-103), а також претензія ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» № 7 від 16.03.2016 року (а.с. 21).

Враховуючи викладене, в акті № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року помилково вказана вартість послуг, які надаються при прийманні/зберіганні/відвантаженні зернових культур та яка є нижчою від вартості послуг з приймання/зберігання/відвантаження зерна сої.

Нарахування 3% річних, інфляційних витрат, пені та моральної шкоди є заходом відповідальності за порушення зобов'язання.

Оскільки судом не встановлено зобов'язання щодо повернення надмірно сплачених коштів в сумі 2 806,87 грн., то вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат, пені та моральної шкоди, нарахованих у зв'язку із неповерненням надмірно сплачених коштів в сумі 2 806,87 грн., є безпідставними.

Судовий збір в сумі 1378,00 грн. у відповідності до ст. 49 ГПК України при відмові в позові покладається на позивача.

Предметом зустрічного позову є вимога ПАТ В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» до ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» про стягнення заборгованості в сумі 3207,35 грн., з яких:

2 855,76 грн. - основний борг по Договору за актом на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року;

61,80 грн. - пеня за період з 05.04.2016 року по 22.04.2016 року за порушення строків повернення основного боргу в сумі 2855,76 грн.;

4,21 грн. - 3% річних за період з 05.04.2016 року по 22.04.2016 року за порушення строків повернення основного боргу в сумі 2855,76 грн.;

285,58 грн. - моральна шкода за порушення строків повернення основного боргу в сумі 2855,76 грн.

Детальний розрахунок зустрічних позовних вимог наявний в матеріалах справи (а.с. 55).

Щодо зустрічної вимоги про стягнення основного боргу по Договору за актом на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року в сумі 2 855,76 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються у грошовій формі з урахуванням ПДВ на підставі виставлених рахунків на передоплату за замовленими об'ємами приймання/відвантаження. Поклажодавець здійснює 100% передоплату на підставі виставлених Зерновим складом рахунків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ПАТ В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» 20.04.2016 року звернувся до ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» з вимогою про сплату заборгованості в сумі 2855,76 грн. по акту на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року, а також надіслав рахунок на оплату № 168 від 11.04.2016 року (а.с. 105-107), які отримано ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» 23.05.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 109).

Проте, заборгованість в сумі 2855,76 грн. ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» оплачена не була.

Враховуючи викладене, зустрічний позов в частині стягнення основного боргу по Договору за актом на виконані послуги № ЭЛ-04770 від 28.02.2015 року в сумі 2 855,76 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної вимоги про стягнення пені за період з 05.04.2016 року по 22.04.2016 року в сумі 61,80 грн. та 3% річних в сумі 4,21 грн. за цей же період, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку невиконання грошових зобов'язань, передбачених Договором, Поклажодавець сплачує Зерновому складу пеню за кожен день прострочення сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зерновим складом нараховано 3% річних в сумі 4,21 грн. та пеня в сумі 61,80 грн. за період з 05.04.2016 року по 22.04.2016 року за порушення строків повернення основного боргу в сумі 2 855,76 грн.

Враховуючи, що період, за який Зерновий склад просить стягнути пеню та 3% річних, передує настанню зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 2855,76 грн., оскільки рахунок на оплату отриманий відповідачем 23.05.2016 року, із виставленням якого ТОВ В«УТФ ЕКСПОРТВ» і дізналося про існування боргу в сумі 2 855,76 грн., то в цій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Щодо зустрічної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 285,58 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Зерновим складом зазначено, що дії Поклажодавця спрямовані на зниження престижу та підрив довіри до діяльності Зернового складу, а тому Поклажодавцем має бути сплачено моральну шкоду, яку Зерновий склад визначив в розмірі 10% від суми основного боргу, що дорівнює 285,58 грн.

У відповідності до п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань допускається лише якщо такі наслідки передбачені законом або договором.

Оскільки в даному випадку законом або договором не передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді моральної шкоди, крім того, Зерновим складом не доведено, що дії Поклажодавця щодо несплати боргу в сумі 2 855,76 грн. спрямовані на зниження престижу та підрив довіри до діяльності Зернового складу, в цій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог також слід відмовити.

Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом України В«Про судовий збірВ» ) ставкою.

У зв'язку із чим, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» на користь Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 226,97 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» (ідентифікаційний код 38833482) до Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» (ідентифікаційний код 00952114) про стягнення грошових коштів в сумі 2 269,49 грн. - відмовити повністю.

2 Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» (ідентифікаційний код 00952114) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» (ідентифікаційний код 38833482) про стягнення грошових коштів в сумі 3207,35 грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЕКСПОРТВ» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 30, оф. 287, ідентифікаційний код 38833482, р/р 26008052754895 в ПАТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ІПН 388334826541) на користь Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» (54034, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122, ідентифікаційний код 00952114, р/р 2600100403004 у ПАТ «Місто Банк» м. Одеса, МФО 328760, ІПН 009521114018):

- 2 855,76 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 76 коп.) - заборгованості за договором складського зберігання зернових та олійних культур № 43-К/7 від 13.02.2015 року,

- 1 226,97 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість грн. 97 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства В«Миколаївський комбінат хлібопродуктівВ» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.05.2016 року.

Суддя В.О. Корицька