Рішення

від 25.05.2016 по справі 922/2455/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р.Справа № 922/2455/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Бринцев О.В.

судді: Пономаренко Т.О. , Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Растон", м. Донецьк; до Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного агентства резерву України, м. Барвінкове; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 агентство резерву України, м. Київ; про витребування майна за участю: прокурора Харківської області за участю :

прокурора - Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014 р.;

представників:

позивача - не з"явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Растон", - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01/05 від 01.05.2016р.; ОСОБА_3, довіреність № 316 від 24.05.2016р.;

третьої третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Держрезерву, - ОСОБА_4, довіреність № 790/0/4-16 від 11.03.2016р.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015р. позивач ТОВ "Азовська продовольча компанія" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до ДП "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України про витребування майна - насіння соняшника в загальній кількості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 7.048 т. загальною вартістю 65.349.056,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 02.02.2016 р. (вх. № 3563), прийнятої ухвалою суду від 04.02.2016 р. до розгляду).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх обов'язків за публічним договором зберігання з повернення переданого відповідачеві протягом 2009 року на зберігання майна. В якості підтвердження факту передачі майна відповідачеві на зберігання позивач посилається на складські квитанції від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009 р. серії АО015246. В якості правових підстав позову позивач вказує ст.ст. 398, 942, 949 509, 510 530 ЦК України.

Ухвалою суду від 04.02.2016р. у справі було призначено додаткову судову експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_5, провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

05.05.2016р. надійшло повідомлення про повернення матеріалів справи без виконання, у зв'язку з невиконанням ухвали суду в частині оплати вартості судової експертизи (лист № 2015 від 28.04.2016р., вх. № 1096 від 05.05.2016р.), справа №922/2455/15 повернута суду.

Ухвалою суду від 16.05.2016р. провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні 25.05.2016р.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Растон", у судове засідання не з'явилися, докази витребувані ухвалою суду від 16.05.2016р. не надали, причини неявки у судове засідання суду не повідомили.

Представники відповідача проти позову заперечують та просять суд відмовити у його задоволенні. У запереченнях № 1-24/05 від 24.05.2016р. (вх. № 17225 від 24.05.2016р.) відповідач у тому числі вказує на документальну необґрунтованість позову, стверджує, що спірне зерно відповідачу на зберігання не передавалося.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні 25.05.2016р. були підтверджені надані нею раніше 05.02.2016р. пояснення, в яких вона спростовує факт виписки нею складських квитанцій, на котрі посилається позивач. Так, ОСОБА_3 вказує, що станом на дати видачі квитанцій 12.10.2009р. та 12.11.2009р. вона виконувала обов'язки головного бухгалтера ДП "Хлібна база №85" і в її обов'язки входило оформлення та виписування складських квитанцій на зерно. Проте, 12.10.2009р. та 12.11.2009р. вона складських квитанцій серії АО №015243 від 12.10.2009р. та АО №015246 від 12.11.2009р. не виписувала. Складські квитанції на підприємстві відповідача складались виключно при укладенні договору зберігання зерна з додержанням наступного порядку: складалося 2 екз. складських квитанцій, які заповнювались нею власноруч з занесенням вхідних даних, після цього обидва примірники скріплювались основною печаткою підприємства, підписом директора і головного бухгалтера. Проте, договір зберігання з позивачем не укладався, а надані ним копії квитанцій виписані не її рукою, не містять її підпису і на них стоїть неналежна печатка.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 агентство резерву України, проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові. У поясненнях №33/юр від 24.05.2016р. (вх. № 17292 від 25.05.2016р.) зокрема вказує на те, що господарським судом Харківської області у справі № Б-39/68-08 про банкрутство ДП "Хлібна база № 85В» ухвалою від 13.01.2010 було затверджено реєстр кредиторів боржника, до складу яких ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» не включено; ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2012 у справі № 5023/1591/12 про банкрутство ДП "Хлібна база № 85В» затверджено реєстр вимог кредиторів, у якому ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» також відсутнє. ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» із заявою про визнання кредиторських вимог в межах справ про банкрутство відповідача до господарського суду Харківської області не подавало, в матеріалах справ № Б-39/68-08, № 5023/1591/12 такої не міститься, і оскільки позивач в обґрунтування позову посилається на складські квитанції 2009 року, третя особа вважає, що вимоги ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» до ДП "Хлібна база № 85В» вважаються погашеними та не підлягають розгляду.

Крім того, третя особа ОСОБА_1 агентство резерву України вказує на те, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами і проведений внутрішній аудит свідчить зокрема про те, що зерна (соняшника) у кількості 7.048 тон на територію ДП "Хлібна база № 85" не завозилось. Також третя особа звертає увагу, що передача на зберігання насіння соняшника терміном на 5 років суперечить усім вимогам, стандартам та нормам, оскільки у такому разі поклажодавець отримає зіпсоване та непридатне для використання насіння, а тому вважає, що вимоги позивача фальсифіковані.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до приписів ст. 936 ЦК зберігання здійснюється за договором зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст.ст. 938, 942 ЦК України). Статтею 949 ЦК України встановлений обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст.ст. 7 24, 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства) зберігають зерно на підставі договору складського зберігання зерна, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України (ПКМУ11.04.2003р. №510). За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту укладення між позивачем та відповідачем договору складського зберігання зерна і його виконання (фактичної передачі зерна на зберігання). Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий, договір складського зберігання зерна у справі відсутній, доказів його укладення і виконання позивачем не надано.

При цьому суд зауважує, що цей договір неодноразово ухвалами від 16.04.2015р., від 18.06.2015р., від 07.12.2015р. витребовувався судом у позивача та у інших учасників судового процесу. Судом позивачеві були створені належні умови для надання витребуваних судом доказів. Розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засідання оголошувались перерви. Проте позивачем вимоги ухвал суду залишені без виконання. У зв'язку з цим в матеріалах справи не вбачається достатніх підстав для визнання позовних вимог про повернення зерна законними і обґрунтованими.

Посилання позивача на складські квитанції від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009 р. серії АО015246 як на доказ передачі зерна на зберігання відповідачеві суд оцінює критично.

По-перше, позивачем всупереч вимог ухвал суду від 28.04.2015р., від 02.06.2015р., від 18.06.2015р., від 17.12.2015р не надано оригіналів цих квитанцій. Між тим згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В даному разі обставини справи (про які достовірно відомо позивачеві) свідчать про наявність підстав для надання до матеріалів справи саме оригіналів цих складських квитанцій, а не їх засвідчених копій. Це випливає з того, що у відповідності до Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам (затв. ПКМУ11.04.2003р. №510) виготовляються на спеціальному захищеному високоякісному папері (п.7, 8, 9).

Відсутність оригіналів на складських квитанцій від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009 р. серії АО015246 унеможливлює дослідження їх бланків на предмет справжності. Без такого дослідження з урахуванням наявних у справі доказів, щодо їх фальшованості висновок про дійсність цих квитанцій не вбачається можливим.

По-друге, копії складських квитанцій від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009 р. серії АО015246 не відповідають вимогам допустимості доказів.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 37 Закону зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510) підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання. Відповідно до ч. 1, ч. 3 п. 13 Порядку, у складських документах повинні бути заповнені всі передбачені реквізити.

Тобто, факт передачі зерна на зберігання зерновому складу може бути підтверджений лише належним чином оформленим складським документом (складською квитанцією).

Надані позивачем копії складських квитанцій від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009р. серії АО 015246 вимогам порядку їх видачі, встановленому ПКМУ11.04.2003р. №510 не відповідають. Згідно п. 13 цього Порядку у складських документах повинні бути заповнені всі передбачені реквізити.

Натомість в даному разі зазначених копіях складських квитанцій не вказані рік збирання урожаю, державний стандарт або нормативний акт, зернова домішка, клейковина (кількість), клейковина (якість), інші показники якості, примітка тощо. Такі обставини унеможливлюють визнання цих складських квитанцій дійсними та належними доказами факту передачі зерна відповідачеві.

По-третє, суд критично оцінює надані позивачем копії складських квитанцій від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009р. серії АО015246, оскільки вони суперечать іншим доказам, наявним у справі.

Так з пояснень відповідача ДП "Хлібна база № 85", в.о. головного бухгалтера відповідача ОСОБА_3, пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вбачається, що господарська операція по передачі зерна позивачем на зберігання відповідачеві насправді не здійснювалась.

Ці пояснення підтверджуються крім іншого аудиторським звітом від 29.04.2016р. №0.70/9-3 згідно якого зерно (соняшник) в загальній кількості 7048 тон на територію ДП "Хлібна база № 85" не завозилось, складські квитанцій серії АО №015243 від 12.10.2009р. та АО №015246 від 12.11.2009р. не виписувались, будь-яких господарських операцій, пов'язаних із закладанням на відповідальне зберігання соняшника не відбувалося, інші правовідносини ДП "Хлібна база № 85" з ТОВ "Азовська продовольча компанія" також документально не підтверджені.

По-четверте, прийняття в якості належних доказів копій складських квитанцій від 12.10.2009р. серії АО №015243 та від 12.11.2009р. серії АО015246 унеможливлюється відсутністю інших документів, котрі мали б супроводжувати господарську операцію по передачі зерна зберігання відповідачеві у разі її здійснення. Так позивачем не надано, ні доказів оплати послуг за зберігання, ні доказів оплати вартості зерна під час придбання його у попереднього власника ТОВ «Растон», ні доказів закупівлі останнім цього зерна у сільгосптоваровиробників, ні доказів його вирощування, ні доказів його перевезення автомобільним чи залізничним транспортом, ні доказів його завантаження, розвантаження страхування тощо.

ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» станом на даний час перебуває на неконтрольованій території. Директор ТОВ "Азовська продовольча компаніяВ» , чия явка в судове засідання ухвалами суду була визнана обов"язковою на виклик суду не з"явився, пояснень щодо обставин справи не надав.

Витяги з реєстру складських документів на зерно від 26.12.2014р. №№9938, 9939 у відповідності до ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" ч.4 п.1.2. Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам носять лише інформаційно-довідковий характер і не замінюють собою ні договір складського зберігання, ні складські документи на зерно, а відтак не можуть бути належним доказом передачі зерна на зберігання.

Крім того ОСОБА_1 агентством резерву України, на виконання ухвал суду від 07.12.2015р. надані пояснення № 412 від 15.12.2015р. (т. І а. с. 84-85), у яких повідомляється, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 14.12.2015р. ДП "Хлібна база № 85" не зберігає насіння соняшника, яке належить ТОВ "Азовська продовольча компанія".

При цьому, у даних поясненнях вказується також, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу станом на 17.08.2009р. ТОВ "Растон" теж не зберігало насіння соняшника на ДП "Хлібна база № 85".

У відповідності до положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в позові, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 15617 від 20.04.2015р.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі, які складаються з 279.826,00 грн. судового збору за подання позову (т. І а. с. 9, 39, 41, т. ІІІ а. с. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14), 1.827,00 грн. судового збору за заяву про вжиття заходів забезпечення позову (т. І а. с. 32) та 5.082,00 грн. на оплату експертизи (т. ІІ а. с. 34), у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 24, 26, 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін), статтями 11, 509, 530 Цивільного кодексу України, статями 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

/Справа № 922/2455/15/