Постанова

від 18.10.2011 по справі 2а-8492/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2011 року 9:32 № 2а-8492/11/2670

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «ДССТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № б/н від 05.06.11 Від відповідачаОСОБА_2 довіреність № 3033/9/10-209 На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 18.10.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 30.06.11р.

У судових засіданнях, що призначалось з 30.06.11р. по 11.08.11р., судом оголошувались перерви у зв'язку з необхідністю надати суду необхідні матеріали по справі.

Ухвалою суду від 15.09.11р. було зупинено провадження по справі до 18.10.11р.

У судове засідання 18.10.11р. з'явились сторони по справі. Позивач у судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, та пояснив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва діяли в межах чинного законодавства, та позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССТРОЙ»(надалі -позивач) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 28.10.08 р. (ідентифікаційний код 36186833), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копією свідоцтва про державну реєстрацію та взятий на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у Печерському районі м.Києва за №50644 від 30.10.08р. та 11.11.08р. зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100150189 серія НБ № 380596.

Позивачем 17.12.2010р. до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка була отримана відповідачем 20.12.10р. про що свідчить відмітка про отримання на копії зазначеної податкової декларації.

Листом №70454/10/28-611 від 21.12.2010 р. ДПІ у Печерському р-ні м.Києва, повідомлено позивачу, що подана ним декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року не прийнята як податкова звітність у відповідності до вимог п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Позивач з таким рішенням ДПІ у Печерському районі м.Києва не погоджується та стверджує, що вищезазначена податкова декларація заповнена ним відповідно до вимог правил, чинних на час виникнення спірних правовідносин. В підтвердження даних обставин, позивачем до матеріалів справи додано копію декларації з ПДВ за листопад 2010 року (5-9 а.с).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.п.4.1.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма та зміст податкової декларації з ПДВ визначена та встановлена відповідним порядком «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»затвердженим Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (що діяв на момент подання позивачем податкової декларації) (далі - Порядок №166).

Так зокрема п. 3.3 вказаного порядку визначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Згідно з 3.4. Порядку №166 (що діяв на момент подання позивачем податкової декларації), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.

Надана позивачем до матеріалів справи копія декларації з ПДВ дійсно в повній мірі відповідає усім вимогам (чинного на час виникнення спірних правовідносин) законодавства, однак в результаті розгляду справи по суті, податковим органом надано копію декларації з ПДВ що була подана безпосередньо позивачем до органів ДПІ, в результаті дослідження якої, судом встановлено наявність відмінностей між нею та наданою позивачем.

Так зокрема, як вбачається з наданих суду відповідачем копіях, поданих позивачем до ДПІ у Печерському р-ні м.Києва, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (стор. 41-44 справи), її підписано керівником ТОВ «ДССТРОЙ»лише у графі «Керівник», а у графі «Головний бухгалтер»зазначено «посада не передбачена»та підпис відсутній, натомість подана позивачем копія декларації до суду у вказаних графах міститяться підписи керівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" керівник самостійно веде бухгалтерський облік на підприємстві, власноручно складає фінансову та податкову звітність та підписує її у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера. Таким чином, особа, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зобов'язана виконувати й фактично виконує функції головного бухгалтера, одночасно є керівником та головним бухгалтером.

З аналізу вищезазначеного вбачається що, у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником платника податку, то податкова декларація підписується керівником двічі: у графі "керівник" та у графі "особа, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку" або "головний бухгалтер".

За таких обставин, суд вважає що, дії відповідача щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ДССТРОЙ»з податку на додану вартість за листопад 2010 року, є обґрунтованими та правомірними, а позов таким що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Також, на думку суду, позивачем умисно було додано до позовної заяви копії документів, що містять недостовірну інформацію з метою введення суду в оману.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій