Справа № 275/142/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
26 травня 2016 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Руденка В.О.
при секретарі Довгаленко О.І.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання наказу про звільнення протиправним та поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що вона працювала на посаді контролера у комунальному підприємстві Брусилівської селищної ради «Господарник». Коли 14 березня 2016 року прийшла на роботу, то допущена до роботи не була, натомість їй було вручено наказ від 10 березня 2016 року №07-к про її звільнення з роботи на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, за прогул. З цим наказом вона не погодилась, оскільки 10 березня 2016 року з 08 години була на роботі. Оскільки керівника підприємства на місці не було, вона пішла перевіряти абонентів підприємства, що входить до її функціональних обов'язків. Стверджує, що 11 та 12 березня 2016 року також була на роботі, але ніхто не казав їй про те, що вона звільнена. Вважає звільнення за прогул безпідставним, просила визнати наказ про звільнення протиправним та поновити її на роботі контролера КП «Господарник».
У судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні позовних вимог наполягали, додатково до доводів позовної заяви пояснили суду, що позивачка з керівником підприємства ОСОБА_4 тривалий час перебуває в особистих неприязних стосунках. Крім того, вважають ОСОБА_4 таким, що не має права звільняти працівників, оскільки є тимчасовим керівником без контракту. В день звільнення 10 березня позивачка обходила абонентів підприємства, перевіряючи показання лічильників. Інформацію про результати позначала на аркуші паперу з переліком прізвищ абонентів. На цьому папірці вказаний інший рік, але це чернетка, якою вона користувалась задля економії паперу. Під час її звільнення пояснень від неї не вимагали, трудову книжку не видали, через що дотепер на іншу роботу вона не влаштувалась. В той же час має неповнолітню дитину на утриманні.
Представники відповідача - КП «Господарник» позов не визнали. Суду пояснили, що позивачка 10 березня 2016 року була відсутня на робочому місці більше трьох годин, про що було складено акт за підписом комісії з працівників підприємства. Протягом робочого дня її бачили в центрі селища за особистими справами. В цей день всі працівники займались прибиранням території. До службових обов'язків ОСОБА_1 це не входило, але її на роботі все ж не було. Того ж дня, 10 березня 2016 року, тимчасовим виконувачем обов'язків керівника КП «Господарник» ОСОБА_4 було видано наказ про звільнення позивачки за прогул. Станом на день звільнення з позивачкою проведено розрахунки по заробітній платі. Наступного дня - 11 березня та 12 березня позивачки ОСОБА_1 на роботі також не було, на підтвердження чого були складені акти. За дорученням керівника підприємства, 11 березня 2016 року, трудова книжка ОСОБА_1 була відправлена їй рекомендованим листом. В понеділок 14 березня 2016 року ОСОБА_1 з'явилась на роботі. Їй було запропоновано надати пояснення на що вона відмовилась.
Пояснення позивачки щодо її роботи з перевірки абонентів 10 березня 2016 року вважають недоказаними, оскільки відповідних документів про це не надано. З поясненнями позивачки про необхідність економії паперу не погоджуються, оскільки паперу на підприємстві не бракує. На підприємстві існують роздруковані списки особових рахунків абонентів з актуальними датами. Вважають достатніми повноваження ОСОБА_4 на підписання наказу про звільнення, оскільки той виконував обов'язки керівника згідно з розпорядженням селищного голови, а саме селищна рада є засновником підприємства. Стверджують, що позивачка раніше систематично не виконувала свої обов'язки, повсякденно запізнювалась на роботу та не з'являлась в кінці робочого дня. Зазначають, що якби позивачка 14 березня 2016 року погодилась надати пояснення та навела поважні причини відсутності на робочому місці 10 березня 2016 року, керівником підприємства було б прийнято рішення про скасування наказу про звільнення.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти позову заперечував. Надав пояснення, що він є тимчасовим виконувачем обов'язків керівника КП «Господарник», призначеним на цю посаду того ж дня, коли ним була звільнена позивачка - 10 березня 2016 року. Стверджує, що ОСОБА_1 у минулому систематично порушувала трудову дисципліну. В той же час, інших наказів про притягнення її до відповідальності протягом останнього року немає. Вважає свої дії зі звільнення ОСОБА_5 та відправлення трудової книжки поштою правомірними, водночас, зазначив, що ОСОБА_1 на такий спосіб отримання трудової книжки своєї згоди не надавала.
Дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх поданими сторонами доказами, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 працювала на посаді контролера Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради, тимчасовим виконувачем обов'язкі керівника якого був ОСОБА_4, призначений на цю посаду розпорядженням Брусилівського селищного голови від 09 березня 2016 року №8 та наказом ТВО керівника КП «Господарник» від 10 березня 2016 року №06-к.
Згідно акту від 10 березня 2016 року, підписаному працівниками КП «Господарник» ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в цей день 10 березня 2016 року, з 11.00 годин до 16.55 годин контролер ОСОБА_1 займалась особистими справами в центрі селища. Адміністрацію підприємства до відома не ставила, до лікарні не зверталась, на робочому місці до кінця робочого дня не заявлялась.
Того ж дня, згідно наказу ТВО керівника КП «Господарник» від 10 березня 2016 року №07-К, ОСОБА_1 була звільнена з посади контролера підприємства згідно ст.40 п.4 КЗпП України за прогул.
Наступного дня, згідно акту від 11 березня 2016 року, підписаному тими ж працівниками КП «Господарник»: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зафіксовано, що ОСОБА_1 на роботі не було, пояснення відносно прогулу 10 березня 2016 року отримати не вдалося. Трудова книжка відправлена поштою рекомендованим листом з повідомленням.
Згідно поданим представниками відповідача копії поштового повідомлення та квитанції про сплату поштових послуг, 11 березня 2016 року в адресу ОСОБА_1 було відправлено рекомендоване поштове відправлення, без розкриття змісту цього відправлення у вказаних документах.
Ще один акт складено 14 березня 2016 року та підписано тим же складом працівників КП «Господарник», згідно якому, в понеділок, 14 березня 2016 року ОСОБА_1 з'явилась на роботі о 8 годині 30 хвилин, проте від пояснень відмовилась.
Заявою від 20 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до підприємства з вимогою видати їй трудову книжку.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх поданими сторонами доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником, або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно ст. 147 Кодексу законів про працю України, звільнення працівника за прогул є одним з видів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.
Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам, зокрема, необхідно з'ясувати чи були наявні підстави для звільнення, встановлені пунктами… 4 ст.40 КЗпП України та дотримані власником або уповноваженим ним органом вимоги ст.147-149 Кодексу законів про працю України.
Згідно ст.149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення треба враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Згідно ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Аналогічні положення щодо порядку та підстав звільнення за прогул містяться в пунктах 2.4., 7.2., 7.3., 7.4. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради (надалі - Правила).
Крім того, пунктом 7.2. Правил визначено, що дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у виді звільнення застосовується адміністрацією за систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
З показань допитаних по справі в якості свідків працівників КП «Господарник»ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 встановлено, що 10 березня 2016 року зранку ОСОБА_1 була на роботі, потім кудись пішла. В цей день працівники підприємства були направлені працювати на прибиранні смітнику. Але позивачка на роботі з ранку і до вечора більше не з'являлась. Вони бачили її в робочий час в центрі селища. На прибирання смітнику окрім ОСОБА_1 також не ходили касир та бухгалтер підприємства. До їх обов'язків прибирання смітника також не входило, але вони робили за наказом ОСОБА_4 та за розпорядженням голови селищної ради. Про відсутність позивачки на роботі в той день вони підписали складений керівником акт, долучений до справи. Наступного дня, 11 березня 2016 року вони також підписали акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі а 14 березня 2016 року ще один акт, які долучені до матеріалів справи. Відомості, вказані у підписаних ними актах є дійсними.
З огляду на те, що ОСОБА_4 призначений керівником підприємства за розпорядженням керівника органу місцевого самоврядування, який є застосником комунального підприємства "Господарник", суд не вбачає браку його повноважень на прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Водночас, суд критично ставиться до таких доказів, як акти комісії працівників підприємства від 11 березня та 14 березня 2016 року, оскільки ці документи складені вже після винесення наказу про звільнення. А згідно до вищенаведених положень статті 149 КЗпП України процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, як і будь-яка процедура притягнення до юридичної відповідальності, передбачає що з'ясування причин порушення та підстав відповідальності має передувати рішенню про застосування стягнення. З цієї ж причини суд критично ставиться до доводів представників відповідача щодо можливості скасування наказу про звільнення в разі, якби ОСОБА_1 14 березня 2016 року погодилась надати пояснення. Такі доводи необґрунтовані, оскільки 14 березня 2016 року ОСОБА_1 вже була звільнена і, отже підстав вимагати будь-яких пояснень керівник підприємства не мав.
Суд критично ставиться до пояснень керівника підприємства та відповідної позначки в акті від 10 березня 2016 року про систематичний характер порушення дисципліни з боку позивачки ОСОБА_1
Згідно ч.1 ст.151 Кодексу законів про працю України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Тому, подані стороною відповідача копії актів та наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 20.01.2014 р., 15.01.2014 р., 20.10.2014 р., та 15.10.2014 року, складені більш ніж один рік до дати звільнення, суд до уваги не бере. Інших будь-яких належних доказів систематичного вчинення позивачкою дисциплінарних проступків суду не надано і з пояснень ОСОБА_4 слідує що такі документи і не складались.
Відповідачем, в порушення ст.149 КЗпП України, не взято до уваги при накладенні дисциплінарного стягнення і інші обставини за яких вчинено проступок. Так, оскільки прибирання смітника не входило до посадових обов'язків контролера ОСОБА_1, що встановлено зі змісту її посадової інструкції, показань допитаних свідків та визнано третьою особою ОСОБА_4, рішення про застосування такого стягнення як звільнення з роботи за прогул в цей день, суд вважає необґрунтованим.
Врешті суд не може визнати факту дотримання процедури звільнення і у частині обов'язкової видачі працівнику трудової книжки, оскільки згідно п.4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Мінюсту України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року, зареєстрованій в Мінюсті України 17.08.1993 року №110, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Всі сторони по справі визнали, що такої згоди ОСОБА_1 не давала та в судовому засіданні наполягала, що трудову книжку досі не отримала.
Доказів фактичного отримання позивачкою трудової книжки поштою суду не надано. Подане стороною відповідача поштове повідомлення про рекомендований лист від 11 березня 2016 року було оформлено без опису вкладення та без зазначення відправника, що позбавляє можливості достовірно з'ясувати його зміст.
Отже, керівником підприємства не дотримано підстав та грубо порушено порядок притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та застосування такого виду стягнення, як звільнення.
Згідно частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно частин 2, 5 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Прийнявши рішення про безпідставне звільнення ОСОБА_1 з роботи на про її поновлення на роботі, суд вирішує питання про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір середнього заробітку визначається, виходячи з тих відомостей про заробітну плату позивачки, які були подані сторонами. Зокрема, відповідачем суду подана довідка від 19.04.2016 року №80 про те, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1722,50 гривень. За період з січня 2016 року по 10 березня 2016 року їй нарахована заробітна плата в розмірі 5387,35 гривень, яка станом на момент звільнення виплачена у повному обсязі.
З наданих відомостей, враховуючи кількість робочих днів - 45, за вказаний у довідці період та нараховану за цей період зарплату в сумі 5387,35 грн., суд встановив середньоденну заробітну плату позивачки, що передувала дню звільнення і складала 119,72 гривні. Зважаючи на кількість робочих днів у періоді від дня звільнення до винесення судового рішення - 53 дні, розмір заробітної плати, що підлягає до сплати позивачці складає 119,72 х 53 = 6345,16 гривень.
Зважаючи на те, що позивачка від сплати судового збору звільнена на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, судовий збір у встановленому розмірі підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 1, 5-1, 40, 147, 149-151, 221, 231-238 КЗпП України, ст. 1, 3, 10, 15, ч.3 ст.88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним наказ тимчасового виконувача обов'язків керівника Комунального підприємства «Господарник» від 10 березня 2016 року №07-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи, згідно п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, за прогул.
Поновити ОСОБА_1 на посаді контролера Комунального підприємства «Господарник» (ідентифікаційний код 34465115) з 10 березня 2016 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» (ідентифікаційний код 34465115) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2016 року по 26 травня 2016 року включно в сумі 6345,16 гривень (шість тисяч триста сорок п'ять гривень 16 коп.).
Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» (ідентифікаційний код 34465115) на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.О. Руденко
В. О.
Суд | Брусилівський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2016 |
Оприлюднено | 06.06.2016 |
Номер документу | 58017751 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Брусилівський районний суд Житомирської області
Руденко В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні