Рішення

від 22.08.2016 по справі 275/142/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/142/16-ц Головуючий у 1-й інст. Руденко В. О.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення протиправним та поновлення на роботі

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне. В КП «Господарник» позивач займала посаду контролера. 10 березня 2016 р. керівником підприємства було видано наказ № 07-К про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул згідно ч.4 ст. 40 КЗпП України на підставі акту від 10.03.2016 р. Позивач вважає, що відбулись порушення трудового договору, просить визнати протиправним наказ № 07-К від 10.03.2016 р. та поновити її на посаді контролера КП «Господарник».

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.05.2016 р. позов задоволено. Визнано протиправним наказ КП «Господарник» № 07-К від 10.03.2016 р. про звільнення ОСОБА_2, поновлено її на посаді контролера підприємства, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 10.03.2016 р. по 26.05.2016 р. в сумі 6345,16 грн. вирішено питання про судові витрати.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд не надав належної правової оцінки запереченням відповідача та доказам позивача, не обґрунтував та не навів мотивів їх неприйняття.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі, відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що в травні 2008 року позивач була прийнята на посаду контролера КП «Господарник».

10.03.2016 р. ТВО керівника КП «Господарник» ОСОБА_3 було видано наказ про звільнення контролера ОСОБА_2 із займаної посади згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Відсутність без поважних причин на робочому місці встановлена актом від 10.03.2016 р., згідно якого комісією КП «Господарник» зафіксовано відсутність позивачки на робочому місці 10.03.2016 р. з 11-40 до 17-00 год.

11.03.2016 р. комісією складено акт про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці протягом робочого дня.

14.03.2016 р. комісією складено акт про те, що контролер підприємства ОСОБА_2 з'явилась на робочому місці цього дня о 08-30 год., надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці з 10.03.2016 р. по 12.03.2016 р. відмовилась.

10.03.2016 р. ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади.

Доводячи поважність відсутності на робочому місці у зазначені вище періоди, позивач зазначила наступне. 10 березня 2016 року з'явилась на роботу о 08-00 годині ранку, та оскільки, в її безпосередні обов'язки входить перевірка лічильників водогону, почала проводити перевірку в домогосподарствах по вулицях Сонячна, Каховська, Вишнева, Херсонська, Каштанова, Відродження, Дачна, ОСОБА_4, Озерянська в смт.Брусилові. В цей же день, за розпорядженням керівника підприємства ОСОБА_3, працівники підприємства прибирали сміття біля селищної ради, приблизно з 09-00 год. до 15-00 год. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не займалась прибиранням території з іншими працівниками, відповідач і зафіксував факт відсутності її на робочому місці більше трьох годин.

Ухвалюючи рішення про визнання наказу про звільнення позивача протиправним та поновлюючи її на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для застосування п.4 ст. 40 КЗпП України, так як відсутність позивачки на робочому місці 10.03.2016 р. пояснюється виконанням роботи не за робочим місцем, а протягом робочого часу. Якщо це відбувається без дозволу адміністрації - це є порушенням трудової дисципліни, втім не підпадає під поняття прогулу. Суд дійшов висновку, що керівником підприємства недотримано підстав та грубо порушено порядок притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності та застосування такого виду стягнення, як звільнення.

Доводи апелянта в частині порушення порядку притягнення до відповідальності ОСОБА_2 та видачі їй трудової книжки, обґрунтовуються виною позивачки, а саме: її відсутністю на робочому місці і неможливістю в зв'язку з цим відібрати пояснення, ознайомити вчасно з наказом та видати трудову книжку.

Суд не приймає дані доводи, оскільки роботодавцем при звільненні порушені порядок та не дотримано процедуру звільнення.

Згідно ст. 147 КЗпП України звільнення працівника за прогул є одним з видів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.

За нормами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення треба враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

10.03.2016 р. майже всі працівники підприємства були задіяні в прибиранні смітника. До посадових обов'язків контролера ОСОБА_2 не входять такі функції, як прибирання смітників, отже не має підстав вважати акт від 10.03.2016 р., складений членами комісії, які знаходились на прибиранні території, належною підставою для звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги в частині неможливості поновити позивача на роботі через зайнятись посади контролера іншою особою, з посиланням на п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.09.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» правового значення для вирішення спору немає, оскільки стосується поновлення на посаді незаконно звільненого працівника у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим підлягають задоволенню доводи апелянта в частині неправильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. З урахуванням цих норм і зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають врахуванню і які не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Відтак, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до довідки № 40 від 01.06.2016 р. заробітна плата ОСОБА_2 за січень-лютий 2016 р. (останні два місяці роботи перед звільненням) становить 3445,00 грн.); кількість робочих днів за січень і лютий - 40 днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки складає - 86,13 грн. (3445 : 40). Кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 10.03.2016 р. по 26.05.2016 р. складає - 53 дні. Отже, сума стягнення заробітної плати за вказаний період вимушеного прогулу становить 4564,89 грн. (86,13?53) без урахування обов'язкових податків та платежів.

Із змісту рішення суду вбачається, що вирішуючи питання про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, суд першої інстанції невірно визначив середньоденний заробіток, а також невірно обрахував сумарний дохід за два місяці, передуючі звільненню, взявши за основу заробітну плату з сумою заборгованості за 2015 рік. Як наслідок, середньоденна заробітна плата та загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу обчислені невірно.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши загальний розмір стягнутого заробітку з 6345,16 грн. до 4564,89 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши розмір середнього заробітку з 6345,16 грн. до 4564,89 грн., у зв'язку з чим абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34465115) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2016 року по 26 травня 2016 в розмірі 4564,89 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 89 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: