Ухвала

від 31.05.2016 по справі 379/1536/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1536/15-ц Головуючий у І інстанції Потеряйко С. А. Провадження № 22-ц/780/3351/16 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 46 31.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати недійсними чотири договори оренди земельних ділянок від 15.09.2014 року, укладені між нею та ТОВ «Плосківське».

Обґрунтовувала позов тим, що 10.10.2010 року вона, будучи власником земельних ділянок, уклала договір оренди з СТОВ «Плосківське» строком на п'ять років за орендну плату, розмір якої встановлений договором.

У жовтні 2014 року позивач звернулася до відповідача, щоб попередити про те, що після збору врожаю продовжувати здавати в оренду земельні ділянки не буде. У відповідь працівники СТОВ «Плосківське» надали позивачці примірники договору оренди земельних ділянок № 014, 015, 016, 017 від 15.09.2014 року, в яких був відсутній підпис позивача. Дані договори зареєстровані в Державному реєстрі речових прав 05.01.2015 року. Наявність в змісті договору невідповідностей чинному законодавству, є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, висновками судово-почеркознавчої експертизи від 23.03.2016 встановлено, що підписи оскаржуваних договорах в графі «Орендодавець» та в актах прийому-передачі земельних ділянок виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду відповідач ТОВ «Плосківське» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність волевиявлення учасника правочину (орендодавця) ОСОБА_2 під час укладення оспорюваних договорів оренди землі.

Такий висновок суду є правильним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу належать земельні ділянки на підставі Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_2 від 29.10.2003 року (кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_3); серії НОМЕР_4 від 04.11.2003 року (кадастровий номер НОМЕР_5 та НОМЕР_6).

10.10.2010 року ОСОБА_2 уклала договір оренди цих земельних ділянок з СТОВ «Плосківське» строком на п'ять років за орендну плату, розмір якої встановлений договором.

Строк дії договору оренди закінчувався в жовтні 2015 року. У жовтні 2014 року позивач звернулася до відповідача із застереженням та повідомила останнього, щоб після збору врожаю восени 2015 року, ним не засівалися та не оброблялися належні їй земельні ділянки.

Проте, позивачем було отримано у відповідача договори оренди земельних ділянок від 15.09.2014 року, укладених між нею та відповідачем в справі:

№014 зареєстрованого в державному реєстрі речових прав індексний номер 32039974 05.01.2015 року, тобто до закінчення строку дії попереднього договору №50 від 10.10.2010 року;

№015 зареєстрованого в державному реєстрі речових прав індексний номер 32040216 05.01.2015 року, тобто до закінчення строку дії попереднього договору №50 від 10.10.2010 року;

№016 зареєстрованого в державному реєстрі речових прав індексний номер 32040401 05.01.2015 року, тобто до закінчення строку дії попереднього договору №50 від 10.10.2010 року;

№017 зареєстрованого в державному реєстрі речових прав індексний номер 32040545 05.01.2015 року, тобто до закінчення строку дії попереднього договору №50 від 10.10.2010 року.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, що повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Крім того сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 статті 203 Цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представник позивача та позивач стверджували, що договори позивач не підписувала і підпис в них їй не належить. Отримуючи орендну плату в 2015 році позивач вважала, що їй виплачується індексація орендної плати за договором від 10.10.2010 року.

Ухвалою суду від 13.11.2015 в справі за клопотанням учасників судового розгляду призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновків експертів КНДІСЕ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23.03.2016 №24102/24103/15-32, рукописні записи «ОСОБА_2» у графах «Орендодавець» у договорах оренди №014, №015, №016, №017 від 15.09.2015, Акті прийому - передачі земельної ділянки в оренду до Договору оренди землі, Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - виконано не ОСОБА_2, а іншою особою. (а.с. 67-70).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Також ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до п.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із вищевикладеного та зазначених норм права суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність волевиявлення орендодавця ОСОБА_2 під час укладення оспорюваних договорів оренди землі і з цих підстав визнав недійсним зазначений договір оренди.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апелянт не спростував висновки суду, нових доказів апеляційної скарги не встановлено, а тому вона не підлягає задоволенню.

За таких обставин судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :