Ухвала

від 31.05.2016 по справі 623/4139/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження : 22ц/790/ 2988 /16 Головуючий 1-ї інстанції - Бутенко В.М.

Справа № 2-623/4139/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : земельне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Кокоші В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2016 року по цивільній справі за позовом в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області, ОСОБА_2, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства в Харківській області, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави (далі Прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства в Харківській області, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позову посилався на те, що починаючи з грудня 2014 року по червень 2015 року між відповідачами по справі було укладено договори оренди земельних ділянок і наказами Головного управління Держземагенства в Харківській області було надано ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (ріллю), які розташовані за межами населених пунктів на територіях Бражківської, Довгеньківської та Кам'янської сільських рад, а саме :

- земельну ділянку площею 82,8156 га із кадастровим номером НОМЕР_1;

- земельну ділянку площею 14,1763 га із кадастровим номером НОМЕР_2;

- земельну ділянку площею 28,0985 га із кадастровим номером НОМЕР_3;

- земельну ділянку площею 26,9199 га із кадастровим номером НОМЕР_4;

- земельну ділянку площею 53,5657 га із кадастровим номером НОМЕР_5;

- земельну ділянку площею 36,2832 га із кадастровим номером НОМЕР_6;

- земельну ділянку площею 26,3839 га із кадастровим номером НОМЕР_7;

- земельну ділянку площею 18,9116 га із кадастровим номером НОМЕР_8;

- земельну ділянку площею 42,0342 га із кадастровим номером НОМЕР_9;

- земельну ділянку площею 11,3132 га із кадастровим номером НОМЕР_10 відповідних територій.

У подальшому між відповідачами було укладено договір оренди цих земельних ділянок, який у березні 2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Ізюмського міжрайонного управління юстиції.

Крім того, наказами Головного управління Держземагенства ОСОБА_2 було надано в оренду для ведення фермерського господарства інші земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (ріллю) , а саме - площею 17,7946 га із кадастровим номером НОМЕР_11; площею 18,4660 га із кадастровим номером 6322884000:04:000:0276; площею 12,2025 га із кадастровим номером НОМЕР_12; площею 3,3740 га із кадастровим номером НОМЕР_13; площею 7,6627 га із кадастровим номером НОМЕР_14, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам'янської сільської ради.

Земельні ділянки, надані ОСОБА_2 в оренду на підставі цих наказів, розташовані на території різних сільських рад, знаходяться на різних полях і не межують одна з одною, тобто не являються єдиним масивом, що підтверджується інформацією Управління Держземагенства в Ізюмському районі від 19 серпня 2015 року та актами встановлення та погодження меж вказаних земельних ділянок, які є додатками договорів оренди.

Оскаржувані накази Головного управління Держземагенства в Харківській області від 10.11.2014 року №2973-СГ; 23.12.2014 №3618-СГ; 29.01.2015 №157-СГ; 20.05.2015 №1439-СГ; 20.05.2015 № 1440-СГ; 20 05.2015 № 1441-СГ; 20.05.2015 №1442-СГ та 20.05.2015 №1443-СГ суперечать вимогам земельного законодавства щодо порядку набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, оскільки прийняті без урахування вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» і тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на підставі них договори оренди землі недійсними.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру в Харківській області надали суду письмові заперечення проти позову.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та неповне дослідження обставин справи.

Колегія суддів визнала неявку ОСОБА_2 та його представника в засідання апеляційної інстанції неповажною. Надане ним клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника відхилила, оскільки відповідно ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Клопотання ОСОБА_2 на підтвердження його доводів будь-яких доказів не містить.Відсутні також посилання на те з якого числа та по яку дату представник ОСОБА_3 знаходиться у відпустці. На підставі ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає..

Судом установлено, що 14 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2 звертався до Головного управління Держземагенства в Харківській області з заявою про надання йому в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Ізюмського району Харківської області, для сільськогосподарських потреб (а.с. 148, 197 т.1).

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» відповідач ОСОБА_2 у своїх заявах зазначав не тільки бажаний розмір земельних ділянок та місце їх розташування, а й навів відповідне обґрунтування розмірів цих земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того до заяви ним було додано копію диплому про наявність освіти, та інші необхідні документи.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 10.11.2014 року №2973-СГ було надано відповідачу ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Бражківської сільської ради на території Ізюмського району Харківської області, загальною площею 241,8592 га (т.1 а.с. 13, 149).

На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 було укладено вісім договорів оренди землі від 19 грудня 2014 року, від 19 січня 2015 року, від 06 лютого 2015 року, від 17 червня 2015 року, які 03.03.2015 року, 12.03.2015 року та 22.06.2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Ізюмського міжрайонного управління юстиції (т.1 а.с. 150-179, 182-194, 199-211, 214-223, 225-234, 236-245, 247-256, 259-268).

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз'яснено, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ, зокрема, за ст. ст. 1, 12 ГПК України віднесено до компетенції господарських судів.

Також у пп. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України підсудні господарським судам.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Судом установлено, що державна реєстрація фермерського господарства «КАС» проведена 02.09.2015 року, засновником та головою якого є ОСОБА_2 (а.с.78 т.2).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що спірні земельні ділянки надавалися ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, яке відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» є формою підприємницької діяльності громадян, тому земельні ділянки ОСОБА_2 були передані в оренду для здійснення на них підприємницької діяльності, хоча і як фізичній особі.

Проте суд не врахував положення ст. 15 ЦПК України і ст. ст. 12, 21 ГПК України та те, що спори з приводу земельних ділянок, які були видані фізичним особам для ведення фермерського господарства і в подальшому використовуються ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Зенд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, установлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це, не вважається «судом, установленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Виходячи з правової природи оспорюваних договорів оренди земля та цільового призначення земельних ділянок, які надані ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, колегія суддів вважає, що оспорювані договори укладені не в інтересах фізичної особи, а тому містять всі ознаки господарського договору та має наслідком отримання стороною прибутку від ведення підприємницької діяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на звернення із аналогічними позовами до господарського суду.

За таких обставин постановлене по справі рішення необхідно скасувати, оскільки суду загальної юрисдикції даний спір не підвідомчий, а провадження у справі слід закрити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 205,206 ,307,310,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2016 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді